Постанова Херсонський апеляційний суд № 954/1559/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 18 лютого 2026 року м. Херсон Справа номер: 954/1559/25 Номер провадження: 22-ц/819/217/26 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Базіль Л.В., Приходько Л.А. секретар: Олійник К.О. учасники справи: представник позивачки: адвокат Котенко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Котенко Тетяни Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Гончаренка О.В., за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції В липні 2025 року представник позивача Котенко Т.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя. Одночасно з позовом представниця позивачки звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за відповідачем і які придбані під час спільного проживання, всього 78 об`єктів нерухомого майна. В обґрунтування заяви посилається на те, що позивачка перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 06 березня 2009 року. З Інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності відповідача на заявлене до поділу майно було зареєстровано після реєстрації шлюбу з позивачкою, а отже, вказане у позові майно належить до об`єктів спільної сумісної власності подружжя. Як наразі стало відомо позивачці, ОСОБА_2 разом із ТОВ «Дружба-5» (єдиним учасником якого також є ОСОБА_2 ) є співвідповідачами за позовами Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про стягнення заборгованості за кредитами. Під час розгляду справ у Господарському суді були постановлені ухвали про арешт частини їх спільного сумісного майна. Вважає, що існує ймовірність утруднення виконання судового рішення у разі задоволення її позовних вимог, через реалізацію набутого під час шлюбу майна поза її волею. Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2025 рокув задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що сторони наразі перебувають у шлюбі, відсутні жодні докази того, що відповідач вчиняє будь-які заходи, направлені на унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, заходи забезпечення позову є явно неспіввмісними із заявленими позивачем вимогами, а дійсною метою звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову є по суті втручання у процес розгляду справ іншими судами про стягнення з відповідача заборгованості. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Котенко Т.В., діючи в інтересах позивачки ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати, та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачка не приховувала той факт, що мають місце судові спори по стягненню боргу з відповідача, як з поручителя ТОВ «Дружба-5», та не намагалася завадити виконанню потенційних судових рішень у вказаних справах. Забезпечення позову було обумовлено необхідністю тимчасового (на час розгляду судового спору) збереження спільно нажитого майна в його існуючому обсязі та його врахуванні при поділі. При цьому, жодних вимог, які були б спрямовані або якимось чином прямо чи побічно впливали на виконання рішень господарського суду позивачка не висувала. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило. Встановлені судом обставини справи Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 06 березня 2009 року. Доданими до позову та до заяви про забезпечення позову матеріалами підтверджується, що до поділу позивачка заявила загалом 78 об`єктів нерухомого майна, з яких 62 об`єкти - знаходяться на території Нижньосірогозького району Херсонської області; 1 квартира - в с. Лиманка, Одеського району Одеської області; 1 об`єкт нежитлової забудови - у Фастівському районі Київської області та тринадцять квартир (з яких 12-ть однокімнатні з площами 29,6 кв.м., 39 кв.м., 38,4 кв.м., 41 кв.м., 38,6 кв.м., 35,1 кв.м., 39,1 кв.м., 38,5 кв.м., 38,7 кв.м., 38,9 кв.м., 37,4 кв.м., 46,4 кв.м., та одна двокімнатна площею 70,6 кв.м.) в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області. Орієнтовна вартість заявленого до поділу майна була попередньо визначена позивачкою в сумі понад 45 000 000,00 гривень. Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. У частині першій статті 152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинен ураховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у справі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам». У даній справі позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала клопотання про забезпечення позову тим, що предметом позову у цій справі є вимога про визнання за нею права власності на половину набутого за час шлюбу із відповідачем майна, а дії відповідача, який є титульним власником усього майна, можуть бути спрямовані на його відчуження, оскільки в провадженні Господарського суду перебувають справи про стягнення з ОСОБА_2 боргових зобов`язань, до яких вона не має ніякого відношення, а забезпечення таких зобов`язань за рахунок спільного сумісного майна буде перешкоджати її інтересам та може вплинути на виконання рішення суду у разі задоволенні її позовних вимог. Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є вимога позивачки про визнання за нею права власності на частину спільного сумісного майна у порядку поділу майна подружжя. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що заявницею не доведено, яким чином стягнення за рішеннями господарського суду Одеської області за кредитними договорами, укладеними відповідачем під час шлюбу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася. Вважав, що забезпечення позову у спосіб, зазначений позивачкою, здатний перешкодити виконанню рішень інших судів та призведе до неправомірного втручання у процес їх виконання. Колегія суддів не погоджується у повній мірі із вказаним висновком суду, керуючись таким. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) викладено такий висновок: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.». Отже, під час дослідження судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Арешт спірного майна як засіб забезпечення позову не зупиняє виконання судового рішення у справі про стягнення грошового боргу з відповідача, не забезпеченого заставою (іпотекою) цього майна, а лише зупиняє відчуження певного (спірного) майна, яке є предметом спору у справі про поділ земельних ділянок як спільного майна подружжя, а не всього майна боржника. Більше того, зазначений вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів за наслідками реалізації нерухомого майна на електронних торгах у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 334/9179/21. Судом першої інстанції не враховано, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову; арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Установивши, що задоволення позову може мати наслідком зміну власності на спірне майно, та наявні ризики неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту спірне майно є обґрунтованою. Разом з тим, колегія суддів вважає, що забезпечення позову у спосіб накладення арешту на увесь обсяг майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, за встановлених обставин справи не буде відповідати ознакам обґрунтованості, достатності та співмірності. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на частину спільного майна, інше майно пропонується залишити у власності відповідача. Отже, за вказаних обставин арешт може бути накладено лише у межах того майна, на яке претендує позивачка, що буде відповідати ознакам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів учасників судового процесу та співмірності. Таким чином, доводи апеляційної скарги підтвердилися у частині необґрунтованості відмови в накладенні арешту на частину майна, заявленого у позовній заяві на виділ у приватну власність позивачки. Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість втручання у процес розгляду справ іншими судами про стягнення з відповідача заборгованості, оскільки як вбачається з матеріалів справи, сума боргових забов`язань, які були стягнуті з відповідача на користь Банку, можуть бути у повному обзязі забезпечені за рахунок майна, яке пропонується залишити у його власності. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з прийняттям відповідного рішення, у свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Отже, накладення арешту на майно, щодо якого заявлено позовні вимоги до ухвалення рішення у справі, не порушує законні права та інтереси учасників справи та третіх осіб. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 398/1113/24. З урахуванням наведеного, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 153, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Котенко Тетяни Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2025 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задовольнити частково. Накласти арешт на майно: 1.Житловий будинок, реєстраційний номер об`єкта нерухомого 1913807865238, розташований за адресою АДРЕСА_1 ; 2.Нежитлова будівля (хлібопекарня); реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1780841032249 ; розташована за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 3224985701:01:003:009; 3.Квартира АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2341432032224; 4.Квартира АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1480039632224; 5.Квартира АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2529703551100; 6.Квартира АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1391075432224; 7.Квартира АДРЕСА_7 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1379564732224; 8.Квартира АДРЕСА_8 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1373357432224; 9.Квартира АДРЕСА_9 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1317533532224; 10.Квартира АДРЕСА_10 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1279723032224; 11.Квартира АДРЕСА_11 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1125498532224; 12.Квартира АДРЕСА_12 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 531337032224; 13.Квартира АДРЕСА_13 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 217892332224. В задоволенні решти заявлених вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 19 лютого 2026 року. Головуючий С.В. Радченко Судді Л.В. Базіль Л.А. Приходько