Постанова Харківський апеляційний суд № 629/6624/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 629/6624/24 Головуючий І-ї інстанції Цендра Н.В. Провадження № 33/818/27/26 Категорія: ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Костенко Ю.С. за участю захисника Позднякова С.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Короля В.Р. на постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Як визнав суд, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 839568 від 20.10.2024 року, 19.10.2024 року о 23 год. 00 хв. в смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області по вул. Слобожанській, водій ОСОБА_1 вживав алкоголь, а саме пиво після дорожньо-транспортної пригоди з його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.10 є ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Король В.Р. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом 19.10.2024 року о 23 год. 00 хв. Згідно пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наданими ними в районному суді, вбачається, що у день події за кермом автомобіля перебувала інша особа, в той час як ОСОБА_1 не був за кермом, а вийшов з авто з заднього пасажирського сидіння. В той же час, ОСОБА_1 , взявши провину на себе, у день події пояснив співробітникам поліції, що вживав алкоголь після ДТП, бо, не розуміючи законів, вважав, що якщо він вже бере вину на себе, то скаже, що випив вже після ДТП, і тому це буде краще для нього. Також, захисник Поздняков С.Г. подав клопотання в якому просить закрити адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами. Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Пунктом 2.10є Правил дорожнього руху, який інкримінується ОСОБА_1 , передбачено, що до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Тобто, заборона для водія вживати алкоголь, в разі причетності його до дорожньо-транспортної пригоди, визначена умовою повідомлення поліції про подію та часом прибуття працівників поліції на місце пригоди до проведення медичного огляду. Відповідальність за ч.4 ст.130 КУпАП настає, коли особа, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю вживає алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. За приписами ст. 266 КУпАП слідує, що огляд особи, у даному випадку, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. При цьому, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Отже, за наведеного, закон чітко визначає обов`язок з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено інкриміноване адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні. Крім того, при перевірці доведеності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП, необхідно з`ясувати не тільки час і місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди і причетність цієї особи до неї, а також час і місце вживання цією особою алкоголю після ДТП і сам факт вживання алкоголю після ДТП. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 839568 від 20.10.2024 року, 19.10.2024 року о 23 год. 00 хв. в смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області по вул. Слобожанській, водій ОСОБА_1 вживав алкоголь, а саме пиво після дорожньо-транспортної пригоди з його участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.10є ПДР. Разом з цим, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції, суд дійшов висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушення ним п.2.9а ПДР та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим перекваліфікував дії останнього з ч.4 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП. Приймаючи рішення про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушеня передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, всупереч інкримінованої йомун ч.4 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що дії ОСОБА_1 було невірного кваліфіковано співробітниками поліції, оскільки останній вживав алкоголь до вчинення ДТП, тобто, до того, як він сів за кермо автомобіля. Проте, погодитися з такими висновками районного суду не можна за таких підстав. Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що суд, хоча і дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушеня передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, однак судом не було викладено фактичні обставини справи, а саме час, місце керування транспортним засобом та його зупинку, встановлення ознак алкогольного сп`яніння працівниками поліції, пропозиція працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установлений законом порядку, наслідки проходження такого огляду та встановлення порушень ПДР. Крім того, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки зібраними у справі доказами підтверджується зокрема лише сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 19.10.2024 року о 23 год. 00 хв. в смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області по вул. Слобожанській, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, відповідно до якого поліцейські прибувши на місце ДТП підійшли до скупчення людей, які стояли біля пошкоджених авто, та запитали, хто є водієм ТЗ Гольф. З натовпу вийшов чоловік ( ОСОБА_1 ) та зазначив, що він є водієм вказаного автомобіля. Детально розповівши про обставини ДТП, ОСОБА_1 повідомив, що після аварії вживав алкоголь, а саме 0,5 л пива, і що всі це бачили. На що інспектор поліції зауважив, що вживати алкоголь після події ДТП до прибуття поліції заборонено. ОСОБА_1 відповів, що знає про це, але на це його вимусили обставини, крім того, в нього дуже боліла пошкоджена під час аварії нога. Також з відеозапису вбачається, що на запитання поліції про обставини ДТП, ОСОБА_1 розповів, що їхав по своїй смузі руху, попереду дорога звертає трохи праворуч. Виконуючи поворот праворуч, він побачив Пріору, яка рухалась прямо на нього. Він намагався звернути праворуч ще, щоб уникнути зіткнення, але там був вже бордюр, і тому сталася аварія, спрацювала подушка безпеки. - рапортом старшого інспектора-чергового ЧЧ СМ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції Джури А. від 19.10.2024 року, відповідно до якого на лінію 102 ОСОБА_1 повідомив про подію ДТП, яка сталась 19 жовтня 2024 року за адресою: Лозівський р-н, смт. Краснопавлівка, вул. 82 км. По прибуттю на місце події встановлено, що водій авто ВАЗ скоїв зіткнення з авто Фольксваген, залишив своє авто та покинув місце події, у водія ОСОБА_4 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, останній повідомив, що вживав алкоголь після ДТП, останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці події, на що він погодився, результат огляду 1,16 проміле. -письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.10.2024 року, за змістом яких вбачається, що він повідомив про подію ДТП, яка сталась 19.10.2024 року приблизно о 23 год. 00 хв. за його участю та в яких він підтвердив керування автомобілем Гольф МК4, д.н.з. НОМЕР_1 та те, що не дочекавшись поліції, вживав алкогольне пиво, так як перебував у стресовій ситуації. Тобто, під час спілкування з поліцейськими на місці події ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування ТЗ. За таких обставин доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються матеріалами справи. Разом з цим, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 на момент ДТП перебував в стані алкогольного сп`яніння та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи, а саме: -письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.10.2024 року, за змістом яких вбачається, що 19.10.2024 року приблизно о 23 год. 00 хв. він після ДТП почав хвилюватися та, не дочекавшись поліції, вживав алкогольне пиво, так як перебував у стресовій ситуації. Від госпіталізації відмовився. -відеозаписом працівників поліції відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_1 особисто зазначав, що через хвилювання вживав алкогольні напої після ДТП. - результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6810» від 20.10.2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду 1,16 проміле; Зазначені докази підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та перебування ним в стані алкогольного сп`яніння на момент прибуття працівників поліції та проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння в установлений законом порядку. При цьому, жодних доказів про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто на момент ДТП, матеріали справи не містять. Таким чином, апеляційний суд вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що відповідно до наданих суду пояснень ОСОБА_1 вживав алкоголь до події ДТП, оскільки така версія події ним була зазначена лише після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів до суду для розгляду. З відеозапису події чітко вбачається, що ОСОБА_1 вказував, що вживав алкогольні напої вже після події ДТП. Крім того, ні в своїх поясненнях від 20.10.2024 року, ні в протоколі ОСОБА_1 не зазначав про його незгоду чи порушення його прав зі сторони працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що стало причиною через яку він міг обмовити себе, а виклад його власноручних пояснень навпаки підтверджують скоєння правопорушення. Вказаних обставин судом першої інстанції належним чином перевірено не було, а тому наявні в матеріалах справи докази, на які послався суд першої інстанції в своїй постанові в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не можна визнати належними, оскільки вони не засвідчують факт вживання останнім алкогольних напоїв до події ДТП за його участю. Так, нормами КУпАП не передбачена перекваліфікація адміністративного правопорушення. Водночас, чинним законодавством визначено, що коли конкретне правопорушення не врегульоване чіткою нормою закону, але існує подібна ситуація, яка врегульована, у такому випадку, суд або інший уповноважений орган може застосувати норму, яка регулює подібні відносини, для вирішення справи, тобто, застосувати аналогію закону. Зазначене питання врегульоване нормами КК України та КПК України. З урахуванням викладеного, суд має право перекваліфікувати адміністративне правопорушення, якщо це не погіршує становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Це можливо, якщо суд, розглядаючи справу, виявить, що фактичні обставини справи відповідають іншому складу адміністративного правопорушення, ніж той, який зазначений у протоколі про правопорушення, і перекваліфікація не призведе до погіршення становища особи, тобто не призводить до застосування більш суворого стягнення, ніж те, що передбачене за первинно кваліфікованим правопорушенням. Разом з цим, оскільки судом першої інстанції невірно було кваліфіковано дії ОСОБА_5 за ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості встановити винуватість ОСОБА_5 у вчиненні іншого більш тяжкого адміністративного правопорушення, в тому числі, ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки зазначені дії погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та виходять за межі апеляційної скарги, відповідно до вимог ч.7 ст.297 КУпАП. Також, не підлягають задоволенню вимоги захисника щодо закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, у зв`язку з тим, що апеляційний суд дійшов висновку необхідності закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, враховуючи, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та процесуальної неможливості кваліфікувати його дії за ч.4 ст.130 КУпАП з метою не погіршення становища особи, яка притягається до адміністративного правопорушення то апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, із закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Короля В.Р. частково задовольнити. Постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик