Постанова Харківський апеляційний суд № 953/1782/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2026 року м. Харків справа № 953/1782/25 провадження № 22-ц/818/648/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю. суддів Маміної О.В., Яцина В.Б. за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О. сторони справи: позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2025 року в складі судді Губської Я.В.,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року представник позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №50076458 від 11.05.2023 в розмірі 340070,66 грн., з яких: заборгованість за кредитом 303425,00 грн, заборгованість за відсотками - 20855,18 грн, по комісії - 15790,48 грн, а також судові витрати. Позов мотивовано тим, що 11.05.2023 між АТ «Альфа-Банк» (на теперішній час змінена назва на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 , було укладено Угоду про надання споживчого кредиту №50076458, 11.05.2023 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500769458. Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «1047» шляхом направлення 11.05.2023 року на номер 380675764776, що підтверджується довідкою про ідентифікацією. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 1742115400 від 11.05.2023 року та виписками по рахунку № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Водночас Позичальник своїх зобов`язань згідно з угодою № 500769458 від 11.05.2023 року розмір заборгованості становить 340070,66 грн, з яких: за кредитом: 303425,00 грн, по відсотках: 20855,18 грн, по комісії: 15790,48 грн. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 05 липня 2025 року позов Акціонерного товариства «Сенс-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» суму заборгованості за договором №50076458 від 11.05.2023 в розмірі 340070,66 грн., з яких: заборгованість за кредитом 303425,00 грн, заборгованість за відсотками - 20855,18 грн., 15790,48 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4080,85 грн та на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем надані належні та допустимі докази укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та неналежного виконання останнім встановленого договором обов`язку щодо повернення кредитних коштів. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального і процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд розглянув справу за відсутності відповідачки, мотивуючи це відсутністю доказів поважності причин її неявки, при цьому суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість зазначених нею доводів щодо необхідності витребування судом медичної документації ОСОБА_1 . Позивач не надав належних та допустимих доказів перерахування Банком та отримання кредитних коштів відповідачкою. Встановлена договором комісія не була погоджена з ОСОБА_1 в письмовій формі чи з використанням КЕП, а тому її стягнення є безпідставним. 13.10.2025 представник ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Зазначила, що матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення кредитного договору, за яким сторонами було погоджено всі істотні умови кредитування. Відповідач не надала доказів сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії в більшому розмірі, ніж зазначив позивач, також відповідач не надав власного контррозрахунку заборгованості за кредитним договором. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що за змістом копії оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту та копії акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту від 11.05.2023 №500769458, АТ «Сенс банк» прийняв пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту. З акцепту вбачаються умови відкриття Відновлюваної кредитної лінії, а саме: тип кредиту: «Кредит готівкою», сума кредиту складає 303644,44 грн, строк кредиту 120 місяців (11.05.2033), процентна ставка 4,99%, фіксована. Процентна ставка не може бути змінена банком в односторонньому порядку і може бути змінена лише додатковою угодою. Розмір комісії складає за період з 1 по 12 місяців користування- 0,10% від суми кредиту; з 13 по 24 місяці 1% від суми кредиту; з 25 по 120 місяць 1,50% від суми кредиту. Порядок повернення кредиту графік платежів: до 11 числа кожного місяця. Pозмір мінімального щомісячного платежу з 1 по 12 міс. - 3523.01 грн.; з 13 по 24 міс. - 6255.99 грн.; з 25 по 120-й міс. - 7774.32 грн (а.с. 15-23). Згідно меморіального ордеру №1742115400 від 11.05.2023 АТ «Сенс банк» перерахувало на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти за кредитним договором №500769458 від 11.05.2023 у розмірі 303 644, 44 (а.с. 26). Як вбачається з розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 станом на 27.09.2024 року існує заборгованість за кредитом №500769458 в розмірі 340 070,66грн, з яких 303 425 грн за кредитом, 20 855,18 грн по відсоткам 15 790,48 грн по комісії (а.с.49) . На підтвердження позовних вимог АТ «Сенс банк» надав виписку по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 11.05.2023 по 27.09.2024 (а.с. 27-41) 11.05.2023 року АТ «Сенс Банк» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання договірних зобов`язань, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 319 075,95 грн (а.с.42). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено умови договору про споживчий кредит. Паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» є інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону. Включення позивачем паспорту споживчого кредиту в Умови та правила надання банківських послуг в АТ «Сенс Банк», суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві від 09.09.2019 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16 серпня 2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18 (провадження № 61-11081св19) тощо. В супереч вимог ст.ст.12, 81 Банк не надав суду доказів погодження з ОСОБА_1 зазначених у позовній заяві умов договору кредиту. А саме електронний підпис відповідачки в Оферті пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500769458 відсутній. Наданий позивачем «Паспорт споживчого кредиту», де також зазначені процентні ставки та інші відомості щодо кредиту, не означає укладення договору про споживчий кредит, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми та погодження умов ( див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 23.05.2020 по справі № 393/126/20). З огляду на зазначене відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із відповідачем Банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Тобто, навіть за відсутності факту дотримання сторонами письмової форми договору, головним для визначення правовідносин між сторонами є факт повного або часткового його виконання сторонами, наявність конклюдентних дій сторін, спрямованих на його укладення та виконання. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Надана позивачем виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 11.05.2023 року по 27.09.2023 року свідчить про те, що відповідачка отримала кредитні кошти, користувалась ними та виконувала зобов`язання щодо їх повернення. Оскільки матеріали справи не містять підтверджень того, що ОСОБА_1 прийняла пропозицію укласти кредитний договір, тому за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, Банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з відповідачки фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів. Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц (провадження №14-131цс19). Згідно даних виписки по рахунку відповідачка отримала 303 644,44 грн, з них повернула Банку 239,44 грн. Водночас Банк на регулярній основі безпідставно стягував з відповідачки комісію у розмірі 15790, 48 грн та відсотки за користування кредитом у розмірі 20855,18 грн, про нарахування яких сторони у справі у встановленому порядку не домовились. Тому підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором у зазначеному в позові розмірі відсутні. Проте суд зазначені обставини не встановив та ухвалив помилкове рішення про задоволення позову у заявленому позивачем розмірі. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні в частині розміру заборгованості. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Оскільки позовні вимоги АТ «Сенс банк» задоволено частково, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 3640,11 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс банк» Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 528,87 грн підлягає стягненню з АТ «Сенс банк» на користь ОСОБА_1 . Шляхом взаємозаліку зазначених сум судового збору з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3111, 24 грн (3640,11 - 528,87). Підстави для перерозподілу стягнутих судом першої інстанції понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції відсутні, оскільки заявлений позивачем розмір зазначених витрат був правильно зменшений судом з урахуванням вимог співмірності, складності справи, часу розгляду справи та розумності і тому пропорційно не залежить від обсягу задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2025 року змінити в частині розміру заборгованості. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» розмір заборгованості за кредитним договором №50076458 від 11.05.2023 в розмірі 303 405 (триста три тисячі чотириста п`ять) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір сплачений в розмірі 3111 (три тисячі сто одинадцять) грн 24 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина