Постанова Харківський апеляційний суд № 646/7756/25
від 11.02.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/7756/25 Головуючий І-ї інстанції Демченко І.М. Провадження № 33/818/351/26 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Дєдової Н.С. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Смілянського Я.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Смілянського Я.Г. на постанову судді Основ`янського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2025 року у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 УСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 29 липня 2025 року о 19 год 44 хв ОСОБА_1 по Гімназійній набережній, 26, у м.Харкові керував автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНЛ ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Постановою Основ`янського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Смілянський Я.Г. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вважав, що екіпаж поліції, який його зупинив, діяв протиправно, у зв`язку із чим здійснив дзвінок на лінію «102», щоб викликати додатковий патруль поліції, зафіксувавши скаргу на їх дії. Натомість, інспектор поліції ОСОБА_2 розцінив його дії як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Водночас, звертає свою увагу, що його дзвінок на лінію «102» не відбувався після відмови, оскільки був здійснений о 19 год. 52 хв., в той час як відмову від проходження огляду ОСОБА_1 у протоколі зафіксовано о 20 год. 00 хв. При цьому, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а просив зачекати на інший патруль. Вказує, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичній установі. Крім того, інспекторами патрульної поліції було зазначено, що ОСОБА_1 може самостійно пройти такий огляд, що він і зробив, пройшовши його 30.07.2025 року о 01 год. 50 хв. у КНП ХОР ОКНЛ №1782, згідно висновку якого наркотичних, психотропних чи інших речовин у зданому ним зразку біоматеріалу виявлено не було. Вважає, що процедура огляду на стан наркотичного сп`яніння може бути проведена і після спливу 2-годинного проміжку часу, передбаченого Інструкцією, так як наркотичні засоби в сечі можуть бути виявлені протягом 2-14 днів. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено,що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що 29 липня 2025 року о 19 год 44 хв ОСОБА_1 по Гімназійній набережній, 26, у м.Харкові керував автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНЛ ОСОБА_1 відмовився. Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №406446 від 29.07.2025 року. Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 29.07.2025 року о 20 год. 00 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ; - рапортом інспектора взводу 2 роти 3 батальйону 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Переродова Є. від 29.07.2025 року щодо події з зазначенням обставин, місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем та його зупинка співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Перевіряючи доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, слід зазначити наступне. Відповідно до відеозапису події, що мала місце 29.07.2025 року, убачається, що ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції за порушення ним вимог ПДРУ, а саме проїзд на червоний сигнал світлофора, на підставі чого щодо нього було складено постанову за ч.2 ст.122 КУпАП. ОСОБА_1 , не погоджуючись з причиною зупинки, почав сперечатися з інспекторами поліції щодо її підстав, вимагаючи надати відео правопорушення, та поцікавився, чи можна обійтись без його оформлення, так як він поспішає. Під час спілкування співробітником поліції у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти відповідний огляд у медичному закладі, на що він не надав конкретної відповіді та почав комусь телефонувати. Після того, ОСОБА_1 ще кілька разів було запропоновано пройти огляд у лікарні, на що останній, не відповідаючи на поставлені запитання, продовжував розмову по телефону, на що інспектором поліції йому було повідомлено, що у разі, якщо він не погодиться проїхати разом із ними у лікарню, його дії будуть розцінені як відмова, та вкотре запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що отримав відповідь водія, що нікуди їхати він не буде. Після того, ОСОБА_1 було повідомлено про складення щодо нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП та роз`яснено права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Коли вище вказаний протокол був оформлений, співробітник поліції запропонував ОСОБА_1 ознайомитись з його змістом, коли в цей час на місце події прибув інший екіпаж поліції, який викликав останній. При цьому, ОСОБА_1 почав наполягати, що від огляду він не відмовлявся та готовий проїхати до лікарні. Дослідивши відеозапис, проаналізувавши всі обставини проведення огляду, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 умисно тривалий час не надавав чіткої відповіді на питання працівників поліції з метою затягування передбаченого Інструкцією часу, впродовж якого водій повинен бути доставлений до закладу охорони здоров`я для проведення огляду та відібрання біологічної середовища, тобто, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз`яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак, не здійснював активні, свідомі та вольові дії, для надання відповіді на питання працівників поліції чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, розумів ситуацію, у якій опинився, шляхом експресивної поведінки намагався спотворити адміністративну процедуру та ухилитись від відповідальності. Таким чином, як убачається з відеозапису, всупереч доводам апелянта, ОСОБА_1 мав вдосталь часу до моменту складення протоколу, щоб на неодноразові пропозиції інспектора поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння надати свою згоду на його проходження за встановленою законом процедурою. Апеляційний суд звертає увагу, що водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку. При цьому, згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП. За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за встановленою законом процедурою. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 самостійно 30.07.2025 року пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння у КНП ХОР ОКНЛ №1782, згідно висновку якого від наркотичних, психотропних чи інших речовин у зданому ним зразку біоматеріалу виявлено не було, апеляційний суд до уваги не приймає. Так, порядок проведення огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регламентується, зокрема, Постановою КМУ «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» №1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС і МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Так, п.9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції визначено, що Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. З наведеного слідує, що доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв. За вказаних обставин, позиція захисника, що процедура огляду на стан наркотичного сп`яніння може бути проведена і після спливу 2-годинного проміжку часу, передбаченого Інструкцією, є хибною, а його доводи в частині порушення поліцейськими законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є безпідстиавиними, оскільки останні діяли відповідно до п.9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яким передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Крім того, апеляційний суд щодо доводів захисника про ненадання працівником патрульної поліції ОСОБА_1 письмового направлення для огляду на стан наркотичного сп?яніння у медичному закладі, зазначає, що відповідно до ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не передбачено вручення водію письмового направлення для огляду на стан сп`яніння. Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у медичному закладі, у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді та закриття справи, як на тому наполягає апелянт, апеляційний суд не вбачає. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Смілянського Я.Г. залишити без задоволення. Постанову судді Основ`янського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик