Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 715/3723/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 715/3723/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Цуренко В.А. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 17 лютого 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання незаконними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6012898, згідно якої, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а саме, що 25.10.2025 року о 10 год. 05 хв. ОСОБА_1 в с. Тарашани (автомобільна дорога М-19 (521 км) Чернівецького району Чернівецької області, керуючи автомобілем марки «Фіат Добло», державний номерний знак « НОМЕР_1 », не виконав вимогу дорожнього знаку 3.41, не здійснив повну зупинку транспортного засобу, за що був і зупинений вище вказаний транспортний засіб, в ході спілкування водій не пред`явив посвідчення водія (до повного ознайомлення), реєстраційні документи на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування наземних транспортних засобів. Згідно ст.36 КУпАП було об`єднано два правопорушення і прийнято рішення притягнути до відповідальності, як це передбачено ст.36 КУпАП за більш серйозне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП, (порушення п.2.4а ПДР). Не погодився з вказаною постановою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачене ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення такого правопорушення. Процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853). Відповідно до п. 4 Розділу І названої Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Як вбачається з ч.2 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, як вбачається зі змісту частини 2 зазначеної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судом встановлено, що працівником поліції порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема не мотивовано відмову у задоволенні клопотань заявника. Більш того в судовому засіданні встановлено, що інформація зазначена у постанові не відповідає дійсності, оскільки з оглянутих в судовому засіданні відеозаписів чітко видно, що ОСОБА_1 пред`явив на вимогу поліцейського посвідчення водія, поліс страхування на транспортний засіб та реєстраційний документ (час запису 10:14:25 10:14:28 год., а також, час запису 10:21:15 10:21:21 год.) Також з відеозаписів не вбачається порушення ОСОБА_1 вимог дорожнього знаку 3.41 «Контроль», оскільки відео зафіксувало як його автомобіль рухався вже після вказаного дорожнього знаку, а що відбувалося перед дорожнім знаком на відео не зафіксовано. Згідно ПДР дорожній знак 3.41 «Контроль» самостійно не може бути встановлений. Вказаний знак застосовується лише за умови обов`язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 (50) та (або) 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил. Судом встановлено, на час виникнення спірних правовідносин перед дорожнім знаком 3.41 «Контроль» не було встановлено дорожніх знаків, 3.29 (50) та (або) 3.31 тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Таким чином, суд приходить до висновку, що у даній справі була відсутня законна підстава для зупинки даного транспортного засобу. Судова практика Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з питання безпідставної зупинки транспортного засобу є послідовною і полягає в наступному: ключовим є дотримання поліцейським вичерпного переліку підстав для зупинки, передбаченого статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію". Недотримання цієї вимоги тягне за собою визнання всіх подальших дій та складених документів (постанови про штраф, протоколу) протиправними та їх скасування (Постанова КАС ВС від 15 березня 2018 року (справа № 755/12716/16-а), Постанова КАС ВС (справа № 168/525/18)). Також з оглянутих в судовому засіданні відеозаписів, прослідковується те, що свідок зазначений у матеріалах справи - ОСОБА_2 не підходив до транспортного вказаного засобу (до місця розгляду справи спілкування ОСОБА_1 з поліцейським Чибораком М.М.), а пояснення пише під диктовку працівника поліції (час запису 10:34:03 год. час запису 10:40:24 год.) У відзиві на позовну заяву та відеозаписі наданому працівниками поліції, не було спростовано факт порушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали. Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. В зв`язку з цим суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт дотримання норм законодавства при накладенні на позивача адміністративного стягнення, відтак, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, окрім іншого, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). В той же час, у даній справі позовні вимоги пред`явлені до двох відповідачів, а саме до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області та до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону УПП в Чернівецькій області ДПП НПУ старшого лейтенанта поліції Чиборака Миколи Миколайовича. Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) у своїх рішеннях послідовно дотримується позиції, що належним відповідачем у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення є відповідний орган Національної поліції, а не інспектор, який безпосередньо виніс постанову. ВП ВС неодноразово зазначила, що працівники поліції при виконанні своїх службових обов`язків діють від імені органу Національної поліції. Тому всі позовні вимоги майнового чи немайнового характеру, що випливають з їхніх дій, мають бути адресовані юридичній особі відповідному органу Національної поліції (наприклад, Департаменту патрульної поліції або його територіальному управлінню) і помилкове визначення відповідача як фізичної особи (інспектора) є підставою для відмови у задоволенні позову, якщо позивач не скористався правом заміни неналежного відповідача (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 520/2261/19 (провадження № 11-1376апп19), Постанова ВП ВС від 17 грудня 2020 року у справі № 160/2753/19 (провадження № 11-477апп20), Постанова ВП ВС від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24)). З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.