Постанова 4817 № 607/21670/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/21670/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/127/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 січня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря - Хоміцької С.О. та сторін: позивача ОСОБА_1 , її представника Гордєєва Ю.В., відповідача ОСОБА_2 , його представника Яворського А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/21670/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Гордєєв Юрій Володимирович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2025 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., повний текст якого складено 07 листопада 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини, - В С Т А Н О В И В: у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування вимог посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 25 травня 2019 року. У даному шлюбі у сторін по справі народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони не можуть дійти згоди щодо місця проживання їх малолітньої дочки - ОСОБА_4 . ОСОБА_1 повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається її вихованням. ОСОБА_2 проживає разом з своїми батьками та сестрою, також приймає участь у вихованні дочки. Він періодично забирає її до себе додому, за своїм місцем проживання та не привозить вчасно додому, в обумовлений раніше час. У сторін виникають постійні конфлікти щодо проживання малолітньої дочки. ОСОБА_1 вважає, що вона, як мати, має переважне право на визначення місця проживання малолітньої дитини разом з нею, оскільки це відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, яка також хоче проживати з матір`ю. Разом з тим, зазначає, що не перешкоджатиме батькові спілкуватися з дочкою. 06 листопада 2024 троку ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, у якому після зміни предмету позову просив встановити спільну фізичну опіку з почерговим проживанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у помешканні кожного із батьків за графіком: перша половина місяця (з 1 по 15 число включно) - проживання дитини в помешканні матері - ОСОБА_1 ; друга половина місяця (з 16 числа до кінця місяця) проживання дитини в помешканні батька ОСОБА_2 . Незалежно від загального графіку: 18 червня щороку (день народження ОСОБА_1 ) спільний день матері з дитиною; ІНФОРМАЦІЯ_2 (день народження ОСОБА_2 ) - спільний день батька з дитиною; ІНФОРМАЦІЯ_2 (день народження ОСОБА_4 ) спільний день обох батьків із дитиною. В обґрунтування вимог посилається на те, що він не погоджується із вимогами ОСОБА_1 заявленими нею у первісному позові щодо визначення проживання дитини лише разом із матір`ю. Так, ОСОБА_2 та його дочка ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, за цією адресою проживають батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У будинку за цією адресою є хороші умови проживання: є все необхідне для побуту, одяг дочки, іграшки, дитячі книги, елементи домашнього вжитку, тощо та усе необхідне для гармонійного розвитку дитини і комфортного зростання. Батько ОСОБА_2 любить свою дочку та має змогу забезпечувати її усім необхідним, постійно слідкує за її станом здоров`я, розвитком, виховує та піклується про неї, з дитиною має психологічний контакт та прив`язаність один до одного. У вихованні дитини також беруть участь баба та дід, які не заперечують щодо постійного проживання своєї онуки разом із ними. ОСОБА_2 з 2016 року є фізичною особою приватним підприємцем та отримує доходи. Також ОСОБА_2 здійснює оплату за дитячий садок та послуги логопеда, який відвідує його дочка; за комунальні послуги по АДРЕСА_2 , де на даний час проживає його дочка, позитивно характеризується за місцем проживання. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільно займаються вихованням дитини, приводять та забирають її із закладу дошкільної освіти, звертаються спільно до педіатра. Крім цього, звертає увагу на ту обставину, що згідно висновку від 11.03.2025 складений в результаті соціально-психологічного дослідження психологом, дитина має тісний емоційний зв`язок як із татом, так і з мамою. Під час розмови, дитина тепло та доброзичливо відгукується як про батька, так і про матір, відчуває однакову прихильність і довіру та демонструє теплоту до обох батьків. У дитини не має відмінностей у ставленні її до матері чи до батька, вона добре сприймає їх обох, виявляючи рівну ступінь базової довіри. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини, задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини, задоволено частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним із батьків, у такому порядку: - один тиждень, а також 18 червня щороку, із матір`ю ОСОБА_1 , за місцем її проживання: - один тиждень, а також 11 серпня щороку, із батьком ОСОБА_2 , за місцем його проживання. Тижневий період проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із кожним з батьків починається з 10:00 години - неділі та завершується через один тиждень о 10.00 годині неділі. Перший тиждень, починаючи із дня набрання рішення законної сили, малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає із матір`ю ОСОБА_1 .. У подальшому, у визначеному судом порядку. У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог ОСОБА_1 , відмовлено. У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , відмовлено Судові витрати у вигляді стягнення судового збору у розмірі 605,60 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог, які сплачено ОСОБА_1 при подачі позову та ОСОБА_2 при подачі зустрічного позову, зараховано у рахунок сплати кожного із них, звільнивши їх від обов`язку сплачувати один одному вказану частину судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Гордєєв Ю.В. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що проживання малолітньої дитини разом із матір`ю відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки ОСОБА_1 підтвердила належними доказами про те, що вона має можливість забезпечити належні умови проживання дитині, повною мірою займається її вихованням, чого відповідач забезпечити не в змозі. Разом з тим, суд ухвалюючи рішення не погодився з висновком органу опіки і піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету. Також у рішенні суду не наведені підстави, в чому полягає недостатнє обґрунтування висновку органу опіки та піклування та яким чином він суперечить інтересам дитини. Судом невірно надано оцінку висновку психологічного дослідження ОСОБА_4 , складеного 20.01.2025 практичним психологом, психотерапевтом ФОП ОСОБА_7 та соціально-психологічним дослідженням (консультація дитячого психолога), складених 11.03.2025 клінічною психологинею ФОП ОСОБА_8 , оскільки в них містяться значні відмінності, які мають істотне значення у вирішення справи. Вважає за необхідне звернути увагу на те, що повне матеріальне забезпечення та утримання батьком дитини не доводить стійкий з донькою емоційний зв`язок та піклування про її емоційне та фізичне здоров`я, оскільки він неодноразово залишав поза увагою побажання дочки, коли вона відмовлялася з ним їхати, а забирав її силоміць. Враховуючи наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини, висновку органу опіки та піклування, в якому комісія вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з матір`ю, а також висновку практичного психолога, психотерапевта ФОП ОСОБА_7 , в якому надано рекомендації батькам забезпечити стабільне середовище для зростання дитини, що включає розпорядок дня, регулярні прийоми їжі, сон, щоб дитина розуміла де її дім, тобто збереження сімейного оточення та підтримання відносин. Тому з урахуванням найкращих інтересів малолітньої ОСОБА_4 їй слід проживати разом з матір`ю ОСОБА_3 . Представник ОСОБА_2 - адвокат Яворський А.В. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гордєєв Ю.В., у якому зазначив, що спільна фізична опіка з почерговим проживанням ОСОБА_4 у помешканні кожного з батьків повністю відповідатиме інтересам малолітньої дитини. Беручи до уваги матеріали справи (відповідь на заяву № 43 від 19.08.2024 та відповідь на запит № 01.1-04/22 від 06.01.2025, що долучені ОСОБА_9 до первинного позову), ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - батьки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), спільно займаються вихованням дитини, приводять та забирають із закладу дошкільної освіти ОСОБА_12 обоє батьків, звертаються батьки спільно до педіатра, приводячи дитину разом на прийом у зв`язку із захворюваннями та профілактичні огляди до лікаря. Також варто врахувати висновок від 11.03.2025 року, наданий в результаті соціально- психологічного дослідження дитячим клінічним психологом, у якому зазначено про "позитивну сімейну динаміку", а також те, що "дитина має тісний емоційний зв`язок як із татом, так і з мамою", зокрема вказано - "відповіді свідчать про безпечний тип прив`язаності з обома батьками". Підсумовуючи наведене, вважають, що Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, ухвалюючи рішення від 29.10.2025 року у даній справі, дотримався норм матеріального та процесуального права, всебічно і повно з`ясував обставини справи, належним чином оцінив докази та першочергово врахував найкращі інтереси дитини, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні. У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник адвокат - Гордєєв Ю.В. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених у ній. ОСОБА_2 та його представник - адвокат Яворський А.В. апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Гордєєва Ю.В. не визнали, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, їх представників, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_2 із 25 травня 2019 року перебувають у шлюбі, у сторін народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 23.02.2024 Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції). На даний час зазначений шлюб розірвано та відновлено ОСОБА_3 дошлюбне прізвище « ОСОБА_14 » згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24.10.2025, у справі 607/12674/25. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 09.06.2016 р. (довідка про реєстрацію місця проживання особи № 39609/28-03, видана 25 червня 2019 р. Відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради). Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 08.05.2014, індексний номер: 21413938, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 93.8 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_15 . Вказане також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.05.2014, індексний номер витягу: 21414022. Згідно інформації, викладеній у довідці ДП Люкс-1 від 02.08.2024 № 488, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована і проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім цього, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вищевказаною адресою проживає, однак не зареєстрована, що підтверджується актом обстеження житлових умов про фактичне проживання, складеним 01.08.2024 ДП Люкс-1. Як вбачається із акту обстеження умов проживання, складеного працівниками Управлінням сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради 13 вересня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_2 , проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (без реєстрації), ОСОБА_2 (без реєстрації). Квартира складається з трьох кімнат, загальною площею 93,8 кв.м., з усіма комунальними зручностями, відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, де є все необхідне для повноцінного розвитку дитини. Для дитини наявні місце для сну та відпочинку, ігор, книги, а також одяг, взуття, відповідно до віку та сезону. Як вбачається із довідки про реєстрацію місця проживання особи від 27.08.2020 № 2974, виданої Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане також підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 21.10.2024 №2024/012677269. Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 21.10.2024 № 1345, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У даному будинку зареєстровані: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бабуся ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дідусь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно Акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 10.02.2025 спеціалістами Служби у справах дітей Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, умови проживання задовільні. У помешканні зроблено ремонт, кімнати мебльовані, житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови на належному рівні. Для виховання та розвитку дитини створено зразкові умови, для дівчинки відведено місце для сну і відпочинку, у дитини є багато іграшок, дитячих книг, розвиваючих ігор, змінний сезонний одяг. Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав від 06.11.2024 № 402441327, власником житлового будинку садибного типу, загальною площею 169,2 кв. м., житловою - 89,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 . Згідно із довідок про заробітну плату та доходи, видану АО «А-Банк» від 16.08.2024 № 20240816АВА42900000000227, від 20.02.2025 № 1578, ОСОБА_1 працює фахівцем з обслуговування клієнтів, та отримує щомісячні доходи. ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно. Як вбачається з характеристики ДП «Люкс-1» від 03.01.2025 № 1, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно. Згідно з характеристикою Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 23.10.2024 № 1742, ОСОБА_2 характеризується з позитивної сторони, скарг від сусідів та жителів селища не поступало. ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа-підприємцем із 01.07.2016, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з податкової декларації платника єдиного внеску за 2023 рік ОСОБА_2 отримав загальний дохід в сумі 1038757,00 грн., що також підтверджується довідкою форми ОК-5 сформованої в Реєстрі застрахованих осіб видану Пенсійним фондом України. Як вбачається із податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за 2024 рік, яка подана 24.01.2025, загальний дохід за податковий (звітний) період ОСОБА_2 становить 1221093,70 грн. Відповідно до інформації, викладеній у листі ТОВ «Елекс» від 23.10.2024 №23-10-2021-01, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває з товариством у господарсько-правових відносинах з 01.07.2016, характеризується із позитивної сторони. Відповідно до інформації, викладеній у листі Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 1 від 19.08.2024 № 43, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заклад з 21.05.2024 по даний час. Вихованням дитини займаються двоє батьків. За харчування батьки сплачують вчасно. Вони приводять ОСОБА_16 в заклад, забирають її, спілкуються з вихователями, беруть активну участь у житті дитячого колективу. ОСОБА_2 оплачує вартість перебування своєї дочки ОСОБА_17 у закладі ДНЗ № 1, що підтверджується наданими ним платіжними інструкціями та визнається і не заперечується стороною ОСОБА_1 .. Також, ОСОБА_2 із 16.01.2024 р. по 12.10.2024 р. здійснював оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за місцем проживання своєї дочки, що підтверджується, наявними при матеріалах справи платіжними інструкціями. Як вбачається із інформації викладеній у листі КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 06.01.2025 № 01.1-04/22, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , перебуває на обліку у лікаря-педіатра амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №

4. За весь період перебування на обліку зареєстровано 22 звернення до лікарів-педіатрів закладів. З рапорту лікаря-педіатра відомо, що на прийом з приводу захворювань та на профілактичні огляди дитина приходила в супроводі обох батьків. Згідно з висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 446 від 02.04.2025 року, беручи до уваги пропозиції комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . Як вбачається із висновку психологічного дослідження ОСОБА_4 від 20.01.2025, складеним практичним психологом ФОП ОСОБА_7 , "…у зв`язку із віковими особливостями, ОСОБА_18 мало усвідомлює сімейну ситуацію, уникає її обговорення, має хаотичне уявлення про дім і певну тривогу через це. Ймовірно у Яни формується тривожний тип прив`язаності до матері, оскільки, інколи, за словами матері, батько забирає ОСОБА_16 до своїх батьків, не враховуючи бажання дівчинки. На основі проведеного дослідження, враховуючи пріоритетність інтересів дитини, та важливість збереження її ментального здоров`я, з огляду на її вік, вважає, що батькам слід забезпечити: - стабільне середовище для зростання дитини, що включає розпорядок дня, регулярні прийоми їжі, сон. Важливо, щоб ОСОБА_18 точно і безсумнівно розуміла, де її дім, кімната, ліжко…. Ситуація, коли дитина ночує один день в одному місці, інший - в іншому, може спричинити формування тривожного розладу особистості, а також такий механізм захисту психіки, як «розчеплення», що без сумніву матиме негативний вплив на ментальне здоров`я дитини. На основі проведеного дослідження, враховуючи пріоритетність інтересів дитини, та важливість збереження її ментального здоров`я, з огляду на її вік, батькам слід забезпечити: стабільне середовище для зростання дитини; якісне спілкування з дитиною: цікавитись інтересами дитини, буди уважними до її думок та почуттів, прислухатись до її потреб і бажань; - з огляду на важливість емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною, доцільно надавати перевагу матері в аспектах догляду та виховання дитини, що сприятиме створенню стабільного емоційного середовища, яке є ключовим для гармонійного формування особистості, забезпечення безперервності психосоціального розвитку та зміцнення ментального здоров`я дитини (т. 1 а.с. 249). Згідно із даними, викладеними у консультації дитячого клінічного психолога від 11.03.2025 малолітньої ОСОБА_4 , складеним психологом ФОП ОСОБА_19 , «…під час розмови дівчинка тепло та доброзичливо відгукується як про батька, так і про маму. Вона відчуває до них однакову прихильність і довіру та демонструє теплоту до обох батьків. У дитини не має відмінностей у ставленні до мами й тата - вона добре сприймає їх обох, виявляючи рівну ступінь базової довіри. Ставлення до батьків є стабільним, без впливу умовних факторів. Зі слів дитини, до неї ніколи не застосовують фізичного впливу як методу виховання чи насильства. Дитина зазначила, що існують певні конфлікти як з мамою, так і з татом та є частиною типової сімейної динаміки. За її словами, вона однаково любить проводити час з обома батьками…Позитивно описала матір та батька, виділяючи спільну доцільність і зазначаючи, що конфлікти з ними вирішуються шляхом обговорення, а не покарання…Люди, яких найбільше любить «мама і тато» (т. 2 а.с. 22-24). Задовольняючи частково первісний та зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов`язки, має стійкий психоемоційний контакт з донькою, відіграє роль у житті дитини, дитина виявляє прихильність до обох батьків, що підтверджується наявними у матеріалах справи висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02 квітня 2025 року, висновком психологічного дослідження ОСОБА_4 , складеного 20.01.2025 практичним психологом, психотерапевтом ФОП ОСОБА_7 та соціально-психологічним дослідженням (консультація дитячого психолога), складеного 11.03.2025 клінічною психологи нею ФОП ОСОБА_8 , а також поясненнями у судовому засіданні зазначених спеціалістів психологів. Судом із наведених доказів встановлено, що малолітня ОСОБА_18 має тісний емоційний зв`язок як із батьком, так і з мамою. Крім цього, дитина проводить свій час як за місцем проживання матері ( АДРЕСА_2 ), а також за місцем реєстрації батька, куди він її забирає на вихідні дні, за погодженням із матір`ю ( АДРЕСА_1 ), де дитина також має сталі соціальні зв`язки та побут. Відносини між сторонами у справі емоційно напружені, а тому суд зазначає, що особисті конфлікти між батьками щодо визначення місця проживання дитини, не повинні порушувати інтереси самої дитини. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини). Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. У статті 5 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу. У статті 5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначено, що державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована, зокрема, на утвердження ґендерної рівності; недопущення дискримінації за ознакою статі; забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов`язків; підтримку сім`ї, формування відповідального материнства і батьківства; виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері; захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Частиною 2 статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання. Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частина друга статті 161 СК України). У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20). Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини. У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками. У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2). Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4). Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений. У § 49 рішення «Zaunegger v. GERMANY» (заява № 22028/04 від 03 грудня 2009 року) Європейський суд з прав людини підкреслив, що різниця у поводженні є дискримінаційною для цілей статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вона не має об`єктивного та розумного виправдання, тобто якщо вона не переслідує законної мети або якщо немає розумного зв`язку, пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Рішення щодо надання опіки мають ґрунтуватися на найкращих інтересах дитини, а у випадку конфлікту між батьками ці питання мають ретельно досліджуватися національними судами (§ 61). У цій справі ЄСПЛ визнав, що батько, який на національному рівні вимагав і не отримав спільного опіки щодо доньки, зазнав дискримінації. З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, керуючись найкращими інтересами дитини, з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним з батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної батьківської опіки (поділу батьківського часу) з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року у справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня 2024 року у справі № 183/3958/20, від 05 березня 2025 року у справі № 199/7566/22 Верховний Суд послідовно звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної батьківської опіки над дитиною. Верховний Суд зауважував, що під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної батьківської опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться відносно недалеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо. При цьому Верховний Суд зазначав, що труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна батьківська опіка, поділ батьківського часу сприяють спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносять користь стосункам матір-дитина і батько-дитина (див., зокрема, пункт 111 постанови Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 199/7566/22). При вирішенні спору щодо визначення місця проживання дитини, батьківської опіки, поділу батьківського часу суд, виходячи з найвищих інтересів дитини, справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами кожного з батьків та інтересів громадянського суспільства, враховуючи обставини конкретної справи, уповноважений застосувати найкращий для дитини варіант батьківської опіки, отже застосування судом тієї чи іншої моделі батьківської опіки, поділ батьківського часу у визначеній судом пропорції не є виходом за межі позовних вимог про визначення місця проживання дитини, а є застосуванням принципу найкращих інтересів дитини. Суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.58)). При вирішенні спорів щодо дітей вирішальним є питання, чи було забезпечено справедливу рівновагу між задіяними конкуруючими інтересами: інтересами дитини, двох батьків і громадського порядку, в межах свободи розсуду, наданої державі у таких питаннях (Maumousseau і Washington v. France,заява № 39388/05 від 06 грудня 2007 року, § 62), проте, не забуваючи, що найвищі інтереси дитини мають бути першочерговим міркуванням (Gnahore v. France, заява № 40031/98 від 19 вересня 2000 року, § 59; X v. Latvia [ВП], заява № 27853/09 від 26 листопада 2013 року, § 95). В останній справі ЄСПЛ підкреслив, що існує широкий консенсус, у тому числі й у міжнародному праві, на користь думки, що найкращі інтереси дитини мають першочергове значення (§ 96). Інтереси батьків, особливо у регулярному спілкуванні з дитиною, лишаються, однак, тим чинником, який слід враховувати при врівноважуванні різних задіяних інтересів (Kutzner v. Germany, заява № 46577/99 від 26 грудня 2002 року, §§ 58, 62). У § 79 рішення ЄСПЛ Kutzner v. Germany, заява № 46577/99 від 26 грудня 2002 року, зазначено, що розірвання контактів і встановлення обмежень у спілкуванні може призвести лише до посилення відчуження дітей від батьків. Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст. 77 ЦПК України). У справі, яка переглядається, встановлено, що як батько, так і мати малолітньої ОСОБА_4 належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків, у той же час між батьками дитини існує тривалий конфлікт щодо визначення місця її проживання, що унеможливило вирішення питання про батьківську опіку щодо їхнього спільної доньки у позасудовому порядку. ОСОБА_4 відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 1 від 21.05.2024 року. Батьки дитини проживають в територіально наближених населених пунктах. Ними за місцем свого проживання, кожним окремо, створені належні умови проживання дитини. Кожен з батьків в однаковій мірі бажає займатися вихованням малолітньої доньки, піклуватися про неї, дбати про її фізичний та духовний розвиток, стан здоров`я. Установивши, що сторони проживають фактично в одному місті, позитивно характеризуються, висловлюють в однаковій мірі бажання піклуватися про розвиток малолітньої доньки, водночас дитина, з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей не спроможна надавати оцінку ставленню кожного з батьків до неї, а обставин, які б підтверджували вчинення сторонами дій, які б становили ризик безпечному розвитку дитини, відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування у цій сімейній ситуації моделі спільної батьківської опіки й відповідальності з визначенням почергового проживання дитини з кожним з батьків. При цьому слід ураховувати, що застосування судом моделі спільної фізичної опіки за наявності певних умов створює сприятливі умови для вирішення спорів між батьками щодо дітей добровільно, за взаємним погодженням. Такий порядок батьківської опіки й відповідальності у цій конкретній справі в повній мірі відповідає визначеному міжнародними нормами та законодавством України принципу рівності прав батьків у спорах про опіку над дітьми та необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Порядок проживання почергово дитини з кожним з батьків має реалізовуватися у їхній взаємній співпраці з дотриманням безпекових питань та усвідомлюванням потреб доньки у контакті з кожним з батьків. При істотній зміні обставин сторони мають право узгодити або ініціювати перед органом у справах дітей чи судом питання щодо визначення іншого порядку поділу батьківського часу. Не заслуговують на увагу посилання представника заявника на те, що суд першої інстанції не обґрунтував чому він не взяв до уваги висновку органу опіки і піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету. У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. При цьому, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21). Щодо незгоди заявника із висновком соціально-психологічного дослідження, який складений ФОП ОСОБА_8 та його розбіжність із висновком складеним практичним психологом, психотерапевтом ФОП ОСОБА_7 , то тут колегія суддів наголошує на тому, що ці два висновки були зроблені на основі різних методів дослідження. У висновку ФОП ОСОБА_7 у більшості переважає припущення щодо ймовірної поведінки та реакції дитини, а у висновку ФОП ОСОБА_8 психолог робив своє спостереження за поведінкою дитини та цікавився її думкою щодо батьків. Разом з цим, для більш об`єктивного визначення щодо місця проживання спільної дитини ОСОБА_4 , у суді першої інстанції представником відповідача адвокатом Яворським А.В. було заявлено клопотання про призначення у справі судової психологічної експертизи щодо малолітньої дитини. Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей (п. 6.4 Рекомендацій). Відтак, судово-психологічна експертиза в галузі цивільного судочинства застосовується у випадках визначення місця проживання дитини, порядку участі у вихованні батька, який проживає окремо, доцільності усиновлення, позбавлення чи обмеження батьківських прав, поновлення в батьківських правах, встановлення опіки та піклування тощо для встановлення реального ставлення та прихильності дитини до кожного з батьків (чи опікунів), впливу особистісних якостей батьків чи опікунів, їх реального ставлення до дитини, стилю виховання та інших психологічних чинників на всебічний розвиток дитини. Вирішення такого роду запитань може бути досягнуто тільки за допомогою використання спеціальних психологічних знань та проведення судово-психологічної чи комплексної експертизи, оскільки для прийняття правильного рішення буває недостатньо наявних у справі доказів, а відповіді дитини не завжди полегшують вирішення спору. Однак позивач та її представник відмовилась від призначення даної експертизи. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Гордєєв Юрій Володимирович, слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2025 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , інтереси якої представляє адвокат Гордєєв Юрій Володимирович, залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 10 лютого 2026 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів