Постанова 4873 № 925/1240/21(925/268/25)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" лютого 2026 р. Справа№ 925/1240/21(925/268/25) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сотнікова С.В. суддів: Отрюха Б.В. Остапенка О.М. за участю секретаря судового засідання Макухи О.А., фізичної особи-підприємця Корякіна Д.В., представника відповідача адвоката Павленко М.В., розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича та апеляційну скаргу арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2025 (повний текст складено 05.11.2025, суддя Боровик С.С.) у справі №925/1240/21(925/268/25) за позовом фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича до арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича про стягнення 735 486,14 грн, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Корякін Дмитро Вадимович (далі - позивач) звернувся у Господарський суд Черкаської області з позовом до арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича (далі - відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 718588,30 грн та 16897,84 грн збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ліквідатор боржника арбітражний керуючий Левченко В.М. як замовник аукціону з продажу майна боржника несвоєчасно передав (не відступив право вимоги) позивачу як покупцю придбане на аукціоні майно, несвоєчасно підписав та передав покупцю акт про придбання майна на аукціоні. Період прострочення склав: з 05.08.2023 по 18.01.2025. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.10.2025 у справі №925/1240/21(925/268/25) позов задоволено частково; стягнуто з арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича на користь фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича 179647,08 грн пені за несвоєчасне відступлення замовником аукціону №BRD001-UA-20230711-85898 права вимоги покупцю, 179 647,08 грн пені за несвоєчасне підписання замовником аукціону №BRD001-UA-20230711-85898 акта та несвоєчасне надання його покупцю, 16897,84 грн збитків, 8 825,83 грн витрат зі сплати судового збору; відмовлено у задоволенні решти вимог щодо частини, на яку пеню зменшено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, 06 листопада 2025 року позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2025 у справі №925/1240/21(925/268/25), виклавши її у наступній редакції: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича на користь Фізичної особи - підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича, 359 294,15 грн пені за несвоєчасне відступлення замовником аукціону №BRD001-UA-20230711-85898 права вимоги покупцю; 359 294,15 грн пені за несвоєчасне підписання замовником аукціону №BRD001-UA-20230711-85898 акта та несвоєчасне надання його покупцю; 16 897,84 грн збитків; 8 825,83 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнути з арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича на користь фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6467,30 грн. Скаржник вважає, що рішення в частині про відмову у задоволенні решти позовних вимог ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд першої інстанції, зменшуючи розмір неустойки, не дотримався вимог ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки не надав належної оцінки конкретним обставинам справи та фактичній поведінці сторін. За доводами скаржника, позаяк КУзПБ містить імперативні норми про застосування законної неустойки (ст.ст. 87, 88 КУзПБ), то при її стягненні норми Цивільного кодексу України не застосовуються. Суд помилково врахував факт відступлення права вимоги (акт від 18.01.2025) як обставину, що свідчить про відсутність негативних наслідків, оскільки відповідач вчинив ці дії не добровільно, а виключно на виконання примусового заходу - ухвали суду від 23.12.2024, пеня нараховувалася за тривалий період (з 05.08.2023 по 18.01.2025), протягом якого відповідач свідомо ігнорував законні вимоги покупця, маючи всі можливості припинити правопорушення раніше. Суд першої інстанції безпідставно поставив у заслугу відповідачу факт подання позивачем позовів до третіх осіб (ТОВ "Агрохолдинг 2012"). Так, відповідач, як ліквідатор, не виявив жодного сприяння позивачу: не брав участі в засіданнях, не надавав пояснень. Навпаки, через несвоєчасну передачу документів боржники в судах заперечують існування боргу, що створює для позивача додаткові ризики та витрати. Твердження суду про "перевищення пені над ціною продажу лоту" (134819,57 грн) є економічно та юридично неспроможним, оскільки ціна лоту визначена ринковим шляхом на конкурентних торгах, а законодавство не встановлює верхньої межі пені відносно вартості придбаного майна, якщо таке перевищення викликане тривалим періодом невиконання зобов`язання самим боржником. Також скаржник звертає увагу, що використання статусу особи з інвалідністю II групи як підстави для зменшення відповідальності є маніпулятивним та порушує ст. 7 ГПК України (рівність сторін). Згідно зі ст. 11 КУзПБ, арбітражний керуючий повинен бути здатним виконувати обов`язки за станом здоров`я. У 2022 році (вже маючи інвалідність) Левченко В.М. письмово запевнив суд у своїй здатності виконувати функції ліквідатора. Стан здоров`я не заважає відповідачу щомісячно отримувати грошову винагороду та затягувати процедуру, отже, не може бути "щитом" від цивільно-правової відповідальності. У матеріалах справи відсутні докази потреби в постійному лікуванні, які б перешкоджали вчасно підписати один документ (акт). Також, арбітражний керуючий Левченко Василь Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2025 у справі №925/1240/21(925/268/25), виклавши її у наступній редакції: Позов задовольнити частково, стягнути з арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича на користь фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича 67409,78 грн пені, за несвоєчасне відступлення замовником аукціону №BRD001-UA-20230711- 85898 права вимоги покупцю; 4 412,92 грн витрат зі сплати судового збору. Відмовити у задоволенні решти вимог. Доводи скарги відповідача зводяться до наступного. Висновки суду не відповідають обставинам справи щодо підписання акта. Так, скаржник стверджує, що суд першої інстанції допустив суперечливість: визнавши факт вчинення ліквідатором дій щодо передачі майна, він водночас поклав на нього відповідальність за затримку. Ліквідатор двічі направляв акт про придбання майна (02.08.2023 поштою та 04.08.2023 електронною поштою) у межах строків, встановлених ст. 88 КУзПБ. Перше відправлення не було доставлене через воєнний стан та віддаленість адресата (Миколаївська обл.) від зони бойових дій, що є обставиною поза контролем ліквідатора. Скаржник зазначає, що покупець поводився недобросовісно, не з`явившись для підписання документів особисто, як це пропонувалося у супровідному листі. Крім цього, суд порушив норми матеріального права щодо розміру пені. Скаржник вважає, що стягнута сума неустойки є неспівмірною та не відповідає принципам розумності. Суд зменшив пеню лише на 50%, що все одно становить значну суму (понад 359 тис. грн сумарно) при ціні лота у 134 819,57 грн. Покупець не зазнав безповоротних негативних наслідків, натомість вже отримав понад 1,3 млн грн за відступленими правами вимоги. Скаржник наполягає на зменшенні пені на 99%, посилаючись на практику Верховного Суду. Також скаржник заперечує одночасне стягнення пені за статтями 87 та 88 КУзПБ. Суд першої інстанції помилково розцінив ці статті як такі, що карають за різні правопорушення. На думку скаржника, і передача майна (ст. 87), і підписання акта (ст. 88) у даному контексті є однією процесуальною дією - відступленням права вимоги. Стягнення пені за двома статтями одночасно є подвійним штрафом за одне й те саме порушення. Скаржник вважає незаконним покладення на нього обов`язку відшкодувати витрати позивача на судовий збір за подання попередніх скарг. Суд не дослідив повний склад цивільного правопорушення, зокрема вину ліквідатора та причинний зв`язок між його діями та витратами позивача. Подання процесуальних заяв та скарг було правом ініціативи самого позивача, а не неминучими витратами. Більшість цих скарг були визнані судами безпідставними або залишені без задоволення, що виключає вину ліквідатора у їх поданні. Позивач у відзиві просив залишити без задоволення апеляційну скаргу арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича. Відповідач у відзиві просить апеляційну скаргу ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича від 06.11.2025 у справі №925/1240/21 (925/268/25) залишити без задоволення. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2025, розгляд справи №925/1240/21 (925/268/25) призначено на 09.12.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2025, розгляд справи № 925/1240/21 (925/268/25) за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича призначено на 09.12.2025. 09.12.2025 в судовому засіданні була оголошена перерва до 10.02.2026. В судовому засіданні 10.02.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини). Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Господарського суду Черкаської області від 20.05.2022 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича. У ліквідаційній процедурі ліквідатор замовив проведення аукціону з продажу майна банкрута. 24.07.2023 відбувся другий повторний аукціон №BRD001-UA-20230711-85898 з продажу лоту "Дебіторська заборгованість ТОВ "Агрохолдинг 2012" (код ЄДРПОУ 40028765) перед ТОВ "Седна-Агро" (код ЄДРПОУ 33143734), № лоту 33143734-2. Згідно з протоколом про проведення аукціону від 24.07.2023 №BRD001-UA-20230711-85898 його переможцем визначено ФОП Корякіна Дмитра Вадимовича, оскільки він запропонував найвищу ціну на час закінчення аукціону, а саме: 134 819,57 грн. 01.08.2023 ТОВ "Ю.БІЗ" - оператор авторизованого електронного майданчика, через якого позивач брав участь в аукціоні, перерахувало грошові кошти в сумі 134 819,57 грн на рахунок ТОВ "Седна-Агро", за рахунок коштів гарантійного внеску позивача, що підтверджується платіжною інструкцією №15489361, оскільки розміру гарантійного внеску вистачило для оплати лоту і винагороди оператора. 01.08.2023 на електронну пошту ліквідатора арбітражного керуючого Левченка В.М. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем було надіслано копію платіжного доручення про перерахування коштів разом з письмовою вимогою (підписаною КЕП) відступити придбане право вимоги до ТОВ "Агрохолдинг 2012" та передати документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. 02.08.2023 арбітражний керуючий Левченко Василь Миколайович через ТОВ "Київ кур`єр плюс" направив на адресу фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича акт про придбання майна на аукціоні від 02.08.2023 та договір купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 02.08.2023, що підтверджується накладною №017354 від 02.08.2023. Вказаний пакет документів по накладній №017354 не був вручений позивачеві та повернутий відправнику - відповідачу. 04.08.2023 арбітражний керуючий Левченко В.М. направив позивачу в електронній формі акт про придбання майна на аукціоні та проект договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги), отримання яких підтверджується позивачем. Позивач не підписав акт про придбання майна на аукціоні від 02.08.2023, мотивуючи свою відмову відсутністю оригіналу акту про придбання майна на аукціоні від 02.08.2023 та неможливістю підписати його сканкопію, що отримана в електронній формі. Також позивач посилається на недосягнення між ним та ліквідатором згоди щодо умов договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 02.08.2023. 07.08.2023 ФОП Корякін Д.В. звернувся зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора у справі №925/1240/21 з вимогами про зобов`язання арбітражного керуючого Левченка В.М. відступити покупцю - ФОП Корякіну Д.В., шляхом укладання договору купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості до ТОВ "Агрохолдинг 2012" та передати документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 у справі № 925/1240/21 відмовлено у задоволенні скарги від 07.08.2023. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 частково задоволено апеляційну скаргу ФОП Корякін Д.В., змінено мотивувальну частину ухвали Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023, резолютивну частину ухвали залишено без змін. 08.08.2023 ліквідатор арбітражний керуючий Левченко В.М. склав акт про визнання аукціону таким, що не відбувся. Підставою стала відмова переможця аукціону від підписання у встановленому порядку акта про придбання майна на аукціоні від 02.08.2023. 18.12.2023 ФОП Корякін Д.В. звернувся зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора у справі №925/1240/21 з вимогами: - визнати неправомірними дії ліквідатора ТОВ "Седна-Агро" щодо складання 08.08.2023 акту про визнання аукціону таким, що не відбувся, надання таких відомостей для їх внесення до відомостей про проведення аукціону в електронній торговій системі "Прозорро.Продажі" та на веб-сайтах авторизованих електронних майданчиків; - зобов`язати ліквідатора ТОВ "Седна-Агро" відступити покупцю ФОП Корякіну Д.В. придбане на аукціоні право вимоги дебіторської заборгованості ТОВ "Агрохолдинг-2012" перед ТОВ "Седна-Агро" та передати документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Ухвалою Господарського суду Черкаської області ухвалою від 17.01.2024 у справі №925/1240/21, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024, відмовлено у задоволенні скарги скаржника від 15.12.2023. 13.03.2024 ФОП Корякін Д.В. звернувся зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора у справі №925/1240/21 з вимогами визнати неправомірними дії ліквідатора ТОВ "Седна-Агро" щодо складання 08.08.2023 акта про визнання аукціону таким, що не відбувся, надання таких відомостей для їх внесення до відомостей про проведення аукціону в електронній торговій системі "Прозорро.Продажі" та на веб-сайтах авторизованих електронних майданчиків. Господарський суд Черкаської області ухвалою від 27.03.2024 у справі №925/1240/21, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024, закрив провадження за скаргою ФОП Корякіна Д.В. від 12.03.2024 на дії (бездіяльність) ліквідатора. Верховний Суд постановою від 09.10.2024 задовольнив касаційну скаргу ФОП Корякіна Д.В., скасував ухвалу Господарського суду Черкаської області від 27.03.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі №925/1240/21, направив справу у скасованій частині на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.12.2024 у справі № 925/1240/21 скаргу ФОП Корякіна Д.В. від 12.03.2024 на дії (бездіяльність) ліквідатора задоволено повністю; визнано неправомірними дії ліквідатора арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича щодо складання акта від 08.08.2023 про визнання аукціону таким, що не відбувся, та надання таких відомостей для їх внесення до відомостей про проведення аукціону в електронній торговій системі "Прозорро.Продажі" та на веб-сайтах авторизованих електронних майданчиків. Ліквідатор арбітражний керуючий Левченко В.М. склав та підписав акт від 18.01.2025 про придбання майна на аукціоні №BRD001-UA-20230711-85898 з продажу лоту: "Дебіторська заборгованість ТОВ "Агрохолдинг 2012" (код ЄДРПОУ 40028765) перед ТОВ "Седна-Агро" (код ЄДРПОУ 33143734) в порядку ст.ст. 87, 88 КУзПБ. У зв`язку з несвоєчасним оформленням замовником аукціону його результатів та не переданням у встановлені строки права вимоги покупцю ФОП Корякін Д.В. у березні 2025 року звернуся в господарський суд із даним позовом. У позові заявлені вимоги про стягнення з арбітражного керуючого: - 359 294,15 грн пені за несвоєчасне відступлення замовником аукціону права вимоги покупцю на підставі ст. 87 КУзПБ за період з 05.08.2023 по 18.01.2025; - 359 294,15 грн пені за несвоєчасне підписання замовником аукціону акта та несвоєчасне надання його покупцю на підставі ст. 88 КУзПБ за період з 05.08.2023 по 18.01.2025; - 16 897,84 грн збитків. Збитки обраховані як реальні збитки, що поніс позивач у зв`язку з відновленням свого порушеного права шляхом оскарження дій (бездіяльності) арбітражного керуючого в судовому порядку. Так, позивач сплатив судовий збір у справі № 9285/1240/21 про банкрутство боржника за подання апеляційних скарг на ухвали суду за скаргою на дії ліквідатора, за подання заяви про забезпечення позову, за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційного суду, касаційної скарги. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 87 КУзПБ придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні. Замовник аукціону, який не передав покупцю на його вимогу рухоме майно, майнове право або не відступив право вимоги після повної сплати ціни, сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Згідно з ч. 2 ст. 88 КУзПБ акт про придбання майна на аукціоні складається у простій письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення. Такий акт підписується замовником аукціону та покупцем не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни. За несвоєчасне підписання замовником аукціону акта чи несвоєчасне надання його покупцю замовник аукціону сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Системний аналіз положень частин 1, 2 статті 87 та частини 2 статті 88 КУзПБ дає підстави для таких правових висновків. Законодавець встановлює чіткий алгоритм дій після завершення аукціону: повна оплата ціни покупцем породжує безумовний обов`язок замовника аукціону (арбітражного керуючого) передати майно або відступити право вимоги. Цей обов`язок не є дискреційним і не залежить від волі ліквідатора. Єдиним належним доказом виконання обов`язку є Акт про придбання майна на аукціоні. Акт має бути підписаний та наданий покупцю протягом трьох робочих днів з моменту повної оплати. Будь-яке зволікання із передачею придбаних на аукціоні майна, майнових прав або відступлення права вимоги, оформлення акту про придбання майна на аукціоні (понад 3 робочих дні) автоматично вважається протиправною бездіяльністю замовника. КУзПБ встановлює спеціальну, підвищену міру цивільно-правової відповідальності замовника - пеню у розмірі 0,5% від ціни продажу за кожен день прострочення задля стимулювання ліквідатора до оперативного завершення процедури продажу та захист інвестицій покупця. При цьому пеня нараховується як за факт непередачі (невідступлення права), так і за несвоєчасне підписання/надання акта. Тобто, склади правопорушення є відмінними. Оскільки норми ст. 87 та ст. 88 КУзПБ є спеціальними відносно загальних норм ЦК України, нарахування пені у розмірі 0,5% на день є обов`язковим наслідком порушення строків. Отже, невиконання ліквідатором обов`язку щодо підписання акта про придбання майна протягом трьох робочих днів після його оплати є підставою для безумовного стягнення пені. Замовник аукціону - ліквідатор ТОВ "Седна-Агро" арбітражний керуючий Левченко В.М. Аукціон відбувся 24.07.2023. Переможець аукціону та покупець - фізична особа-підприємець Корякін Д.В. Запропонована ціна 134819,57 грн в повному обсязі була сплачена на рахунок боржника - 01.08.2023. Акт про придбання майна на аукціоні складено 18.01.2025. У відповідності до ч. 2 ст. 88 КУзПБ акт мав бути складений та право вимоги відступлене не пізніше 04 серпня 2023 року, у зв`язку з чим прострочення розпочинається з 05 серпня 2023 року. Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку пені за період з 05.08.2023 по 18.01.2025. Згідно з цим розрахунком, сума пені становить 359 294,15 грн, що нарахована у розмірі 0,5% від ціни придбання майна (134 819,57 грн) за 533 дні прострочення. При цьому, як було зазначено вище, така пеня належить до сплати замовником аукціону як за факт непередачі (невідступлення права), так і за несвоєчасне підписання/надання акта, тобто в даному випадку в подвійному розмірі, що становить 718588,30 грн. У зв`язку з наведеним належить відхилити доводи апеляційної скарги відповідача про подвійне притягнення до відповідальності за одне і те саме порушення. Згідно із ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. В даному випадку розмір неустойки встановлений актом цивільного законодавства - Кодексом України з процедур банкрутства - у статтях 87 та 88 та становить 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. Так, положення статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21). Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова

позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20). З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18). При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19). При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18). Поряд з викладеним вище слід зазначити, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20). Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо). Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки. При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22). Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. У даній справі суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційного суду, мотивував зменшення розміру пені наступними обставинами: відсутністю безповоротних негативних наслідків для позивача, оскільки ліквідатором зрештою було відступлено право вимоги до ТОВ "Агрохолдинг 2012" (лот №BRD001-UA-20230711-85898) згідно з актом від 18.01.2025; фактом подання позивачем позовних заяв про стягнення коштів на підставі вже відступленого права вимоги; неспівмірністю нарахованої пені, розмір якої значно перевищує сплачену позивачем ціну лота (134 819,57 грн); станом здоров`я відповідача, а саме наявністю у арбітражного керуючого Левченка В.М. інвалідності II групи та необхідністю постійного медичного лікування; наявністю клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з метою уникнення надмірної відповідальності. Посилаючись на дискреційний характер повноважень суду та відсутність єдиних жорстких алгоритмів щодо відсотка зменшення неустойки (відповідно до правової позиції Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення пені на 50%. Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги частково: пеню за несвоєчасне відступлення права вимоги зменшено з 359 294,15 грн до 179 647,08 грн, і аналогічно пеню за несвоєчасне підписання та надання акта також зменшено до 179 647,08 грн. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 551 ЦК України, позаяк: по-перше, норми Кодексу України з процедур банкрутства (ст.ст. 87, 88), хоча і є спеціальними та встановлюють конкретний розмір пені, не виключають дії загальних принципів цивільного законодавства. Інститут зменшення розміру неустойки судом, передбачений ч. 3 ст. 551 ЦК України, є універсальним інструментом забезпечення балансу інтересів сторін та недопущення використання штрафних санкцій як засобу збагачення; по-друге, право суду на зменшення неустойки є проявом судової дискреції, яка дозволяє суду запобігти стягненню надмірних сум, що є очевидно неспівмірними із наслідками порушення. Наявність спеціальної санкції у КУзПБ не позбавляє суд права на оцінку справедливості та розумності такого стягнення у кожному конкретному випадку; по-третє, правова природа пені, передбаченої КУзПБ, за своєю суттю є видом цивільно-правової відповідальності. Оскільки законодавство про банкрутство не містить прямої заборони на застосування ст. 551 ЦК України до цих відносин, суд першої інстанції правомірно застосував аналогію закону та загальні засади цивільного судочинства щодо справедливості та добросовісності. Одночасно колегія суддів відхиляє як доводи, так і вимоги апеляційної скарги відповідача про необхідність зменшення пені на 99% з огляду на наступне. Заявлена відповідачем пропозиція щодо зменшення розміру санкцій до 1% від нарахованої суми не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності. Хоча загальна сума пені (понад 359 тис. грн) і перевищує ціну продажу лота (134 819,57 грн), таке перевищення стало прямим наслідком тривалої бездіяльності самого відповідача, яка тривала 533 дні. Зменшення пені на 99% фактично нівелювало б стимулюючу та штрафну функцію неустойки, перетворюючи її на символічну виплату, що є неприпустимим у професійній діяльності арбітражного керуючого. Суд наголошує, що статус ліквідатора передбачає підвищений стандарт відповідальності за дотримання строків, встановлених статтями 87, 88 КУзПБ. Крім того, посилання відповідача на те, що позивач вже отримав понад 1,3 млн грн за відступленими правами вимоги, не може бути безумовною підставою для майже повного звільнення відповідача від відповідальності. Отримання позивачем коштів від боржників є результатом його власної претензійно-позовної роботи та реалізацією ризиків, закладених при купівлі дебіторської заборгованості, і не виправдовує порушення строків оформлення документів зі сторони ліквідатора. Таким чином, визначене судом першої інстанції зменшення пені на 50% є збалансованим рішенням, яке враховує як інтереси позивача, так і особисті обставини відповідача, тоді як подальше зменшення призведе до несправедливого обмеження прав покупця на аукціоні. За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи з метою відновлення свого порушеного права позивачем були подані апеляційні скарги на ухвали Господарського суду Черкаської області у справі №925/1240/21 з доказами сплати судового збору (ухвали суду: від 20.10.2023 - 2684 грн, 17.01.2024 - 3028 грн, 26.09.2024 - 2 422,40 грн, 06.01.2025 - 2 422,40 грн), 31.10.2023 заява про забезпечення позову - 1342 грн, 01.08.2024 заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 - 2576,64 грн, касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 - 2 422,40 грн). Як зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, підставою для подання апеляційної скарги від 23.10.2023, до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 2 684 грн, на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 по справі №925/1240/21, та заяви від 01.08.2024, до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 2 576,64 грн, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 по справі №925/1240/21, як і касаційної скарги від 21.02.2025, до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн, на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 по справі №925/1240/21, стало невиконання відповідачем вимог ст.ст. 87, 88 КУзПБ та протиправне визнання аукціону з придбання позивачем права вимоги таким, що не відбувся. Підставою для подання до суду апеляційної інстанції заяви про забезпечення позову від 31.10.2023 у справі №925/1240/21, до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 1342 грн, стало те, що відповідачем було подано клопотання про погодження судом умов продажу майна банкрута №01-34/299 від 22.08.2023, а саме дебіторської заборгованості ТОВ "Агрохолдинг 2012", що була вже придбана позивачем на аукціоні (ухвали Господарського суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року та від 21 вересня 2023 року у справі №925/1240/21). Підставою для подання апеляційної скарги від 18.01.2024, до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 3028 грн, на ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.01.2024 по справі №925/1240/21, та апеляційної скарги від 11.10.2024, до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн, на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.09.2024 по справі №925/1240/21, стало невиконання відповідачем вимог ст.ст. 87, 88 КУзПБ та протиправне визнання аукціону з придбання мною права вимоги таким, що не відбувся. Підставою для подання апеляційної скарги від 08.01.2025, до якої було додано докази сплати судового збору у сумі 2422,40 грн, на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 06.01.2025 по справі №925/1240/21, якою було повернуто без розгляду мою заяву від 26.12.2024 про відсторонення арбітражного керуючого Левченка В.М., стало невиконання відповідачем ухвали Господарського суду Черкаської області від 23 грудня 2024 року у справі №925/1240/21. Такі витрати позивач поніс у зв`язку з відновленням порушеного арбітражним керуючим права покупця на аукціоні, тобто випливає та пов`язана безпосередньо зі здійсненням процедур у справі про банкрутство, а відтак підлягають до відшкодування. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг. У зв`язку з відхиленням апеляційних скарг судовий збір за їх подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на скаржників. Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича та арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.10.2025 у справі № 925/1240/21 (925/268/25) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана 13.02.2026. Головуючий суддя С.В. Сотніков Судді Б.В. Отрюх О.М. Остапенко