Ухвала КАС ВС № 160/32282/24

УХВАЛА 12 лютого 2026 року м. Київ справа №160/32282/24 адміністративне провадження №К/990/4222/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів - Білак М. В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 160/32282/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 11.10.2024 року №12031300020764 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на території України громадянина Індії ОСОБА_1 ( Паcпорт громадянина Республіки Індії НОМЕР_2 ); - зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати громадянину Індії ОСОБА_1 (паcпорт громадянина Республіки Індії НОМЕР_2 ) посвідку на тимчасове проживання на території України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 11.10.2024 №12031300020764 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на території України громадянина Індії ОСОБА_1 ( паcпорт громадянина республіки Індії НОМЕР_2). Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати громадянину Індії ОСОБА_1 (паcпорт громадянина Республіки Індії НОМЕР_2 ) посвідку на тимчасове проживання на території України. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду. Ухвалами Верховного Суду від 18 грудня 2025 року та 16 січня 2026 року касаційні скарги повернуто особі, яка її подала. 28 січня 2026 року до Верховного Суду касаційна скарга надійшла повторно разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України). З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 22 жовтня 2025 року, повний текст складено 28 жовтня 2025 року, вперше касаційна скарга до суду касаційної інстанції надійшла 01 грудня 2025 року, однак ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. 29 грудня 2025 року скаржник повторно звернувся з касаційною скаргою, але 16 січня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. 28 січня 2026 року відповідач звернувся вкотре до Верховного Суду. Так у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції від 22.10.2025 складено 28.10.2025, доставлено до особистого кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 28.10.2025 та отримано засобами електронного суду 28.10.2025 об 19:26. Скаржник вказує на пропущений строк на касаційне оскарження, але в обґрунтування посилається на ухвалу Верховного Суду 16 січня 2026 року, у якій роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції. Враховуючи викладене, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження рішення та постанови у справі № 160/32282/24. Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржником не надано і не зазначено. Нормами КАС України передбачено, що розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється на стадії відкриття касаційного провадження на підставі касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Так, подаючи повторно касаційні скарги, скаржник не усував недоліки касаційних скарги та не враховував ухвали Верховного Суду. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними. Разом з тим, скаржник не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже заявнику касаційної скарги необхідно довести наявність об`єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження. За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням відповідачу строку для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви. Крім того, з матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: застосовано норми Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; не застосовано норми права закріплені в Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. При цьому, обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга). Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. За результатом аналізу касаційної скарги встановлено, що скаржник не зазначає висновків Верховного Суду щодо застосування цієї ж норми, висловлених у постановах Верховного Суду, що є обов`язковою умовою при посиланні на п.1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Доводи скаржника зводять до незгоди з застосованим судами нормативно-правовим актом, та необхідності застосувати інший, що не узгоджується з посиланням останнього на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З огляду на це Суд відхиляє посилання скаржника на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Також, оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, позивач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Отже, у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху. Також, відповідно до вимог частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон України №3674-VI) визначено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028,00 грн. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами задоволено одну вимогу немайнового характеру та похідну від неї. Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 2422,40 грн. (3028грн х 0,4)х200%. Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги у цій справі 2422,40 грн. Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. За таких обставин, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: - обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви; - касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням, а також обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України; - документу про сплату судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача 31219207026007, код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), символ звітності банку 207, призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір. У зв`язку з відсутністю з поважних причин складу колегії суддів, а також у зв`язку з технічним збоєм, внаслідок якого призупинено роботу електронних сервісів та автоматизованих систем Верховного Суду, розгляд цієї касаційної скарги відбувся після відновлення їх роботи. Керуючись статтями 3, 169, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави, зазначені Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, для поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 160/32282/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги, а ненадання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або визнання судом наведених підстав неповажними - для відмови у відкритті касаційного провадження. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді М. В. Білак Ж.М. Мельник-Томенко