Ухвала КАС ВС № 990/33/26

УХВАЛА 12 лютого 2026 року м. Київ справа №990/33/26 адміністративне провадження №П/990/33/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р., Смоковича М.І., Уханенка С.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення, У С Т А Н О В И В: 28 січня 2026 року адвокат Кіндяк Олександр Ігорович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву до Вищої ради правосуддя, в якій просить Суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 15 липня 2025 року №1466/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку" в частині незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді часу роботи на посаді слідчого Кобеляцького районного відділу Управління МВС України в Полтавській області, за період з 30.03.1998 по 23.01.2001, тобто безперервного стажу служби в ОВС 02 роки 09 місяців 23 дні, та незарахування половини неврахованого строку навчання на денній формі, який дає йому право на звільнення у відставку, що становить 14 днів, з 05.08.1993 по 01.09.1993; - визнати, що ОСОБА_1 судді Полтавського районного суду Полтавської області у відставці до стажу роботи на посаді судді зараховується час роботи на посаді слідчого Кобеляцького районного відділу Управління МВС України в Полтавській області, за період з 30.03.1998 по 23.01.2001, тобто безперервного стажу служби в ОВС 02 роки 09 місяців 23 дні, та зараховується ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, половину строку навчання на денній формі, який дає йому право на звільнення у відставку, що становить 14 днів, з 05.08.1993 по 01.09.1993, загалом стаж судді який дає йому право на звільнення у відставку становить 26 років 7 місяців 22 дні. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2026 року для розгляду справи №990/33/26 (провадження №П/990/33/26) визначено склад колегії суддів: Кашпур О.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Мельник-Томенко Ж.М., Радишевська О.Р., Смокович М.І., Уханенко С.А. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом формування позовної заяви у новій редакції із зазначенням обов`язкових реквізитів, передбачених частиною п`ятою статті 160 КАС України, із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписаних кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надісланих засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви. У зв`язку з тим, що суддя Уханенко С.А. з 04 до 11 лютого 2026 року перебував у відпустці (наказ від 02 лютого 2026 року №171/0/6-26), питання про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 вирішується у перший день його роботи після виходу з відпустки. Перевіривши матеріали вказаної позовної заяви, Судом встановлено таке. Пунктом п`ятим частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною восьмою цієї статті встановлено, що для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлюється місячний строк. Предметом оскарження у межах поданого позову є рішення Вищої ради правосуддя від 15 липня 2025 року №1466/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Полтавського районного суду Полтавської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» в частині незарахування ОСОБА_1 стажу роботи. З огляду на викладене, до цієї категорії спорів підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, останнім днем якого, у цьому випадку є 15 серпня 2025 року. Позовна заява подана до суду 28 січня 2026 року через підсистему "Електронний суд", тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною восьмою статті 122 КАС України. Водночас, у позовній заяві міститься клопотання про поновлення строку на звернення до суду. На обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначає, що 18.12.2025 ОСОБА_1 звертаючись до Вищої ради правосуддя із заявою про виправлення помилки в рішенні Вищої ради правосуддя від 15.07.2025, мав намір отримати відповідь і рішення про внесення змін до цього рішення від 15.07.2025, тобто сподівався на правове врегулювання питання в рамках розгляду відповідачем його заяви та ухвалення рішення. Однак отримавши 08.01.2026 листа від 07.01.2026, яким відмовлено у такому виправленні та роз`яснено про необхідність оскарження рішення до суду, ОСОБА_1 вимушений із пропуском строку звернення до суду оскаржувати рішення Вищої ради правосуддя про звільнення його у відставку в частині неврахування усього стажу роботи. Представник позивача уважає, що ОСОБА_1 правомірно сподіваючись на вирішення питання в позасудовому порядку, легітимно сподівався на такий розвиток та прийняття відповідачем законного рішення. ОСОБА_1 правомірно очікував, що державний орган самостійно виправить свою помилку в частині незарахування стажу та звернувся із заявою про виправлення помилки від 18.12.2025, отримавши відмову від 07.01.2026. Таким чином, з метою дотримання права особи на захист на доступ до правосуддя, усунення обмеження доступу до правосуддя, правомірних очікувань виправлення своїх помилок органом державної влади самостійно, просить суд визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду щодо оскарженням рішення Вищої ради правосуддя від 15.07.2025 та поновити такий строк. Вирішуючи клопотання в частині поновлення строків на звернення до суду, Суд виходить з наступного. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року у справі №990/226/24 звертала увагу, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Верховний Суд неодноразово зазначав, що строк звернення до суду для такої категорії спорів (щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) доволі стислий, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист. Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. Крім того, згідно з усталеною позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої зокрема у постановах від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Посилання представника позивача на лист Вищої ради правосуддя від 07.01.2025, яким було надано відповідь на заяву позивача від 18.12.2025 про виправлення помилки в рішенні від 15.07.2025 №1466/0/15-25, як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, Суд не приймає, оскільки це не може вважатися підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду з адміністративним позовом. Як убачається із копії наказу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 липня 2025 року №10/ос.с, підписаного позивачем, як головою цього суду, ОСОБА_1 15 липня 2025 року був відрахований зі штату Полтавського районного суду Полтавської області у зв`язку із звільненням у відставку. Отже, з часу підписання ним цього наказу, позивач був обізнаний про порушення своїх прав, тобто з цієї дати почався перебіг місячного строку для звернення до суду з позовом. Суд звертає увагу, що лист Вищої ради правосуддя від 07.01.2025, яким було надано відповідь на заяву позивача від 18.12.2025 про виправлення помилки в рішенні від 15.07.2025 №1466/0/15-25, не змінює моменту, коли в позивача виникло право на звернення до суду з позовом. Цей лист відповідача не є тим юридичним фактом, який встановлює момент, коли позивач міг дізнатися про прийняття спірного рішення про звільнення, та не є тими об`єктивними і непереборними обставинами в розумінні положень процесуального закону, які перешкоджали вчасно звернутися до суду з вказаним позовом. Крім того звернення до відповідача із заявою про виправлення помилки відбулося з тривалим проміжком часу після прийняття Вищої радою правосуддя спірного рішення (через п`ять місяців). При цьому представник позивача не зазначає обставин, які б унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом. Також посилання представника позивача, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, на те, що звертаючись до Вищої ради правосуддя із заявою про виправлення помилки в рішенні Вищої ради правосуддя від 15.07.2025 позивач мав намір отримати рішення про внесення відповідних змін в оскаржуване рішення відповідачем, Суд уважає безпідставним, оскільки настання негативних наслідків для позивача є передбачуваним процесом, а вказані ним очікування є лише його сподіваннями та припущеннями. Суд перевіряє обставини пропуску строку на підставі клопотання особи, в якому наведено поважність причин пропуску такого строку та наданих нею доказів, яким може бути надано відповідну правову оцінку Судом. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Отже, представником позивача не зазначено об`єктивних причин, що унеможливлювали подання позовної заяви у визначений законом строк, а пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважним для його поновлення. З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав для визнання наведених причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду поважними. За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. За наведених обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху та встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість звернення до суду безпосередньо або через представника у визначений законом строк. Роз`яснити, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктами 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України. На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 171 КАС України, Суд, УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення залишити без руху.

3. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом: - подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість звернення до суду безпосередньо або через представника у визначений законом строк.

4. Роз`яснити позивачу, що в разі якщо недоліки в позовній заяві не будуть усунуті протягом встановленого строку, позовна заява підлягає поверненню відповідно до частини четвертої статті 169 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: О. В. Кашпур Судді: Ж. М. Мельник-Томенко О. Р. Радишевська М. І. Смокович С. А. Уханенко