Постанова Київський апеляційний суд № 372/729/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 372/729/25 Головуючий у суді І інстанції Проць Т.В. Провадження № 22-ц/824/2664/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Голуб С.А., суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2025 року у справі за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок, в с т а н о в и в: У лютому 2025 року перший заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті. Ухвалою Обухівського районного суду Київської областівід 22 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк для усунення встановлених недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху. Суд першої інстанції констатував, що зважаючи на внесені Законом України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» зміни до ЦПК України, які набули чинності 09 квітня 2025 року після відкриття провадження у даній справі, однак мають зворотну дію в часі, прокурору необхідно, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірних земельних ділянок, здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, надати документ, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. 30 липня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення заступника керівника Київської обласної прокуратури, в яких порушено питання щодо продовження розгляду справи по суті, оскільки у даному випадку був пред`явлений негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження землями водного фонду, а у Законі України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-ІХ), який стосується виключно пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна у добросовісного набувача,відсутні норми, які б вказували на те, що абзац 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачено зворотну дію закону в часі лише в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. Таким чином, на думку прокурора, абзац 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України, як норма процесуального права, не має зворотної дії в часі і не могла б мати такої зворотної сили відповідно до статті 58 Конституції України, оскільки погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви. Оскільки позовна заява відповідала вимогам статті 177 ЦПК України у редакції, чинній на 11 лютого 2025 року, підстав для подання прокурором до суду експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі її вартості, немає. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2025 року позовну заяву першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення земельних ділянок залишено без розгляду. Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що хоча прокурором і подано негаторний позов до набрання чинності відповідних змін до Цивільного кодексу України, однак внесення суми компенсації на депозитний рахунок суду є обов`язковим у справах, в яких суд першої інстанції ще не ухвалив рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ. Тобто внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для вирішення спору. Оскільки прокурором не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху та не усунуто її недоліки, відповідно до вимог частини тринадцятої 187ЦПК України позов у цій справі підлягає залишенню без розгляду. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що абзац 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України та частина друга статті 391 ЦК України не мають зворотної дії в часі, а положення Закону № 4292-ІХв частині умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна не застосовуються до спірних правовідносин, адже до суду поданий негаторний позов та прокурор стверджував про недобросовісність відповідача під час придбання спірних земельних ділянок, які частково сформовані за рахунок водної поверхні річки Дніпро. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мастюгіна Д.І. просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Карнов А.О. підтримав аргументи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник відповідачки - адвокат Мастюгін Д.І. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення. Козинська селищна рада явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась та притичини неявки не повідомила, тому колегія суддів дійшла висновку, що неявка цього учасника справи відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України. У частині першій, другій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Процесуальні вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України. Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду 11 лютого 2026 року) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року (далі - Закон № 4292-ІХ). Згідно з абзацом 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ внесено зміни, у тому числі до ЦПК України, а саме: - частину четверту статті 177 доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви"; - у статті 185 частину другу доповнено абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму". Таким чином, вимога до органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора, передбачена частиною четвертою статті 177 ЦПК України, частиною другою статті 185 ЦПК України, щодо надання документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, яке є предметом спору, є гарантією забезпечення прав та інтересів добросовісного набувача нерухомого майна у разі задоволення судом позовних вимог органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна, яке є предметом спору. У цій справі предметом позову першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради є вимога до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками водного фонду шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності та повернення земельних ділянок. Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор вказував на те, що відведення у приватну власність земельних ділянок на підставі рішення Козинської селищної ради від 29 серпня 2001 року № 5/1 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства» відбулося з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема статей 19, 20, 22, 59, 83, 122 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим подальше набуття ОСОБА_1 у приватну власність земельних ділянок площею 0,23 га з кадастровим номером: 3223155400:03:043:0022 і площею 0,15 га з кадастровим номером 3223155400:03:043:0393 є незаконним, тому рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рафалович-Полегойко В.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 55270186 від 20 листопада 2020 року та індексний номер: 55269588 від 20 листопада 2020 року підлягають скасуванню, а вказані земельні ділянки - поверненню з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Козинської селищної ради на підставі положень статті 391 Цивільного кодексу України. Отже, за змістом позовної заяви першого заступника керівника Київської обласної прокуратури, позов у цій справі не є віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна, тому помилковим є застосування судом першої інстанції до пред`явлених позовних вимог положень частини четвертої статті 177 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвал суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, а подальшому - без розгляду), а саме щодо зобов`язання надання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок. Наведене узгоджується з висновками, що містяться у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2025 року у справі № 918/265/25 та від 25 листопада 2025 року у справі № 916/1282/25. Суд першої інстанції також не врахував правову конструкцію положень Закону № 4292-IX, зокрема його розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», відповідного до пункту 2 якого положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Тобто, вимоги пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-IX щодо зворотної дії положень цього Закону в часі стосуються виключно внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України (статей 388, 390, 391 ЦК України) та не стосуються внесення змін до процесуальних кодексів України, в тому числі ЦПК України, що передбачено у пункті 3 цього ж розділу ІІ Закону № 4292-IX. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про помилковість застосування судом першої інстанції до пред`явленого у лютому 2025 року негаторного позову частини четвертої статті 177 ЦПК України у редакції, яка набула чинності 09 квітня 2025 року, в частині зобов`язання надання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна. Виходячи з вищевикладеного, неправильними є висновки суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених частиною тринадцятою статті 187 ЦПК України, для залишення без розгляду позовної заяви першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельними ділянками водного фонду. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2025 року скасувати, справу № 372/729/25направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 лютого 2026року. Головуючий С.А. Голуб Судді: О.В. Борисова Д.О. Таргоній