Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 354/360/25

Справа № 354/360/25 Провадження № 22-ц/4808/1511/25 Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л. Суддя-доповідач Луганська ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Луганської В.М. суддів - Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є., за участю секретаря Кузів А.В. учасники справи позивач виконувач обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації відповідач ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року, постановлену в складі судді Ваврійчук Т.Л., у справі за позовом виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування земельної ділянки, в с т а н о в и в: У лютому 2025 року виконувач обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації 26.02.2025 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про витребуванняи на користь держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,1250 га з кадастровим номером 2611092001:22:002:3553, яка розташована в межах с. Поляниця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11.03.2025 року відкрито провадження у даній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року позовну заяву виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки залишено без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду, виконувач обовязків керівника Надвірнянської окружної прокуратури, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що суд першої інстанції застосував норми цивільного процесуального права, які набули чинності з 09.04.2025 року, посилаючись на те, що вони мають зворотну дію в часі. Такий висновок суду не відповідає положенням ст.3 ЦПК України, згідно яких закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Закріплена Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» вимога про проведення експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок і внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі їх вартості для прокурора є новим обов`язком, який не існував на час звернення до суду, на , що суд першої інстанції не звернув увагу. Скаржник посилається на те, що суд помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про внесення змір до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» в частині умов та порядку компенсації органом державної влади добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. Суд залишив поза увагою, що звертаючись до суду позивач обґрунтовував вимоги щодо недобросовісності відповідача ОСОБА_1 . Спірна територія на час набуття відповідачкою права на земельну ділянку була частиною лісового масиву, штучно відділеного дорогою,зайнята замкненими лісовими культурами, вкрита багаторічною рослинністю. ОСОБА_1 у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду, знала або, проявивши нерозумну обачність, мала знати про те, що купує землю зайняту лісом. Село Поляниця розташоване на території гірського масиву Карпат, більша площа якого зайнята природними лісами, що є загальновідомим фактом. Суд не врахував, що вирішення питання добросовісності/недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення, а не при вирішенні питання про залишення позову без розгляду. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено сторонам право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» погоджується з доводами апеляційної скарги. У судовому засіданні прокурор Гоголь В.В. підтримав апеляційну скаргу в межах її доводів. У судовому засіданні представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Василечко А.В., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав апеляційну скаргу. У судове засідання ОСОБА_1 та її представник Свищо С.М. не з`явилися, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку електронного документу. У судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися у визначеному законом порядку. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу. З урахуванням положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», яким зокрема внесено зміни до частини 4 статті 177 і частини 2 статті 185 ЦПК України, і які підлягають застосуванню, оскільки мають зворотну дію в часі. Ухвалою суду від 19 серпня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви. Суд зазначив, що за змістом ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження заявлених вимог та заперечень, зокрема щодо добросовісності чи недобросовісності відповідача у справі як кінцевого набувача спірного майна здійснюється судом при ухваленні рішення у справі, а не на стадії підготовчого провадження. Водночас із урахуванням внесених відповідно до Закону №4292-ІХ від 12.03.2025 року змін до ст.390 ЦК України, не внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного нерухомого майна, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову про витребування майна від добросовісного набувача, що в свою чергу призведе до позбавлення органу державної влади чи прокурора права на повторне звернення до суду із аналогічним позовом та є перешкодою для захисту порушених прав та інтересів держави. У той час як висновок суду про недобросовісність набувача матиме своїм наслідком повернення позивачу внесених на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна. Встановивши, що прокурор у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 19 серпня 2025 року дійшов висновку, що позовну заяву виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 слід залишити без розгляду. Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, виходячи з наступного. Як вбачається із матеріалів справи, 26 лютого 2025 року виконувач обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування земельної ділянки. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2025 року позовну заяву виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації залишено без руху й надано п`ятиденний строк на усунення недоліків, а саме: долучення до справи експертно-грошової оцінки земельної ділянки площею 0,1250 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:3553, чинної на дату подання позовної заяви; внесення на депозитний рахунок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області прокурором або Надвірнянською районною державною адміністрацією, в інтересах якої поданий даний позов, грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст.ст. 175, 177 ЦПК України. 09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України. Відповідно до частини п`ятої статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року), суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року). У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Відповідно до четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №127/8274/24, від 01 грудня 2025 року у справі №354/419/25 зазначено, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК Українипоширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню; у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються; питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду. Звертаючись до суду із позовною заявою про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 , прокурор обґрунтовував свої вимоги тим, що спірна територія на час її набуття відповідачем була частиною лісового масиву, штучно відділеного дорогою, зайнята замкненими лісовими культурами, вкрита багаторічною рослинністю, село Поляниця розташовано на території гірського масиву Карпати більша площа якого зайнята природними лісами, є загальновідомою обставиною і ОСОБА_1 у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак характерних для лісового фонду знала, або проявивши розумну обачність, мала знати про те, що ділянка вибула із володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить придбання такої земельної ділянки під обґрунтований сумнів Як вбачається із тексту позовної заяви, прокурор вказував про наявність підстав для витребування земельної ділянки, посилаючись на недобросовісність дій відповідача. Оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувачів, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. Крім того, суд першої інстанції залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду, не врахував, що справа не стосується питання про зворотну дію закону в часі. За змістом пункту 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Суд першої інстанції не звернув увагу, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. Крім того, залишаючи позовну заяву прокурора без руху, суд не врахував положень частини четвертої статті 3 ЦПК України, згідно якої Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. На час подання позову прокурором положення статі 177 ЦПК України не містили обов`язку позивача додавати до позовної докази, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням викладеного, ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Надвірнянської районної державної адміністрації, задовольнити. Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 грудня 2025 року. Судді: В.М. Луганська В.А. Девляшевський Є.Є. Мальцева