Постанова 4803 № 198/298/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/989/26 Справа № 198/298/25 Суддя у 1-й інстанції - Білинський М. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року в цивільній справі номер 198/298/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року до Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області звернулось АТ «Акцент-Банк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що сторони уклали кредитний договір №ABH0CT155101614156026136 від 24.02.2021 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 100000,00 грн строком на 64 місяці (тобто до 23.06.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 50,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 25.04.2025 року має перед Банком заборгованість у розмірі 164095,59 грн, яка складається з: 94067,68 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 70027,91 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь АТ«А-БАНК» заборгованість у розмірі 164095,59 грн за кредитним договором № ABH0CT155101614156026136 від 24.02.2021 року та судові витрати в сумі 2422,40 грн. Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101614156026136 від 24.02.2021 року у розмірі 94067,68 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «АКЦЕНТ-БАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1388,52 гривні. Із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні відсотків не погодився позивач АТ «Акцент-Банк», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 року по справі № 198/298/25 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь АТ «А-Банк» судовий збір. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права. Висновки суду першої інстанції про те що в анкеті-заяві відсутня процентна ставка та інші суттєві умови кредиту, паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, Умови і Правила не підписувались і не є частиною кредитного договору жодним чином не обґрунтовані тому що в даній справі є окремий кредитний договір підписаний відповідачем з усіма суттєвими умовами кредиту, такими як відсоткова ставка, строк, розмір, тощо. Тобто, заява про надання послуги «Швидка готівка» - це і є кредитний договір, він підписаний боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку». Від відповідача ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 78, 79, 81). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині спору про стягнення відсотків, апеляційний суд переглядатиме рішення суду першої інстанції саме в цій частині. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 10.07.2020 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 8). 24.02.2021 року ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» уклали кредитний договір шляхом підписання заяви №ABH0CT155101614156026136, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 100000,00 грн строком на 64 місяці (тобто до 23.06.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 50,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Заяву підписано відповідачем за допомогою простого електронного підпису за номером телефону НОМЕР_1 (а.с. 9зв). 24.02.2021 року ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» підписано паспорт споживчого кредиту, який містить, серед іншого, умови про порядок повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою простого електронного підпису за номером телефону НОМЕР_1 (а.с. 8 зворот-9). З розрахунку вбачається, що відповідач станом на 25.04.2025 року має заборгованість за договором №ABH0CT155101614156026136, зокрема, 70027,91 грн - загальний залишок заборгованості за процентами (а.с. 10зв-12). До матеріалів долучено виписку за кредитом №ABH0CT155101614156026136 за період з 24.02.2021 по 24.05.2025 року (а.с. 13-14зв) Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції не можна погодитись виходячи з наступного. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність». Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VІІІ. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.. При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно п. 5 ч. 3 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що 24.02.2021 року ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» уклали кредитний договір шляхом підписання заяви №ABH0CT155101614156026136, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 100000,00 грн строком на 64 місяці (тобто до 23.06.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 50,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Заяву підписано відповідачем за допомогою простого електронного підпису за номером телефону НОМЕР_1 . Пунктом 9 заяви №ABH0CT155101614156026136 встановлено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту становить кредитний договір. 24.02.2021 року ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» підписано паспорт споживчого кредиту, який містить, серед іншого, умови про порядок повернення кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою простого електронного підпису за номером телефону НОМЕР_1 . За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підписанням заяви №ABH0CT155101614156026136 та паспорту споживчого кредиту, відповідач погодився з істотними умовами кредитування, порядком повернення кредиту, відсотками за користування кредитними коштами. Заперечення щодо підписання відповідачем заяви та паспорту споживчого кредиту від останнього ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної не надходили. З розрахунку вбачається, що відповідач станом на 25.04.2025 року має заборгованість за договором №ABH0CT155101614156026136, зокрема, 70027,91 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. До матеріалів долучено виписку за кредитом №ABH0CT155101614156026136 за період з 24.02.2021 по 24.05.2025 року. Відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «А-Банк», не довів відсутність заборгованості. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ «Акцент-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за відсотками за договором №ABH0CT155101614156026136 у розмірі 70027,91 грн. Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині стягнення відсотків за кредитом, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості. Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення суми відсотків за кредитом - підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення суми відсотків за кредитом. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. АТ «Акцент-Банк» за подання позовної заяви сплатив судовий збір в розмір 2422,40 грн (а.с. 1), позовні вимоги в частині заборгованості за простроченими відсотками підлягають задоволенню, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір в повному обсязі. Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга АТ «Акцент-Банк» підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3633,60 грн (а.с. 70), тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Акцент-Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2025 року в частині спору про стягненні суми відсотків за кредитним договором - скасувати, в частині розподілу судових витрат - змінити. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків за кредитним договором №ABH0CT155101614156026136 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за відсотками по кредитному договору №ABH0CT155101614156026136 станом на 25 квітня 2025 року в розмірі 70027,91 грн (сімдесят тисяч двадцять сім гривень 91 копійка). Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн та судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: