Постанова 4812 № 486/321/24

31.10.24 22-ц/812/1356/24 Справа №486/321/24 Провадження № 22-ц/812/1356/24 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 31 жовтня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 травня 2024 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Далматовою Г.А., дата складання повного рішення не вказана, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ріальто» (далі - ТОВ «ФК «РІАЛЬТО») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 04 лютого 2021 року між позичальником ОСОБА_1 та ТОВ ФК «Фінанс Інновація» укладено електронний кредитний договір №210204-34314-1, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 4000 грн строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку, зі сплатою 1,99 процентів на день за користування кредитом та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування, був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». 17 червня 2021 року між ТОВ ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» укладено договір відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-З, за умовами якого кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором. В порушення умов договору позичальник не погасив у визначений строк суму основного кредиту та проценти за користування кредитом, тому у позивача виникло право вимагати повернення основного боргу та процентів за користування кредитом та за прострочення повернення кредиту, зокрема: 23188 гривень, що складається з: 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 2388 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом та 16800 гривень процентів за неправомірне користування кредитом внаслідок невиконання зобов`язання з його повернення. Враховуючи вищевикладене просили стягнути з відповідача заборгованість в сумі 23188 гривень, що складається з: 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 2388 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом та 16800 грн процентів за неправомірне користування кредитом внаслідок невиконання зобов`язання з його повернення. Заочним рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 травня 2024 року задоволено позов ТОВ «ФК «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованість за Договором №210204-34314-1 від 04 лютого 2021 року у розмірі 23188 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2388 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим процентам, 16800 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами згідно п. 3.3 Договору, судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вказав, що у зв`язку з тим, що до ТОВ «ФК «Ріальто» на підставі договору відступлення права вимоги перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості на користь ТОВ «ФК «Ріальто». З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ріальто» станом на 15 лютого 2024 року виникла заборгованість у розмірі 23188 грн., що складається з: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2388 грн. прострочена заборгованість по несплаченим процентам та 16800 грн. заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами згідно п. 3.3 Договору /а.с. 11/. Доказів виконання відповідачем зобов`язань за Договором матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано. Враховуючи викладене, суд вважав позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушені умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 червня 2024 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що оскаржуване рішення ухвалено не на основі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень з огляду на те, що суд повністю задовольнив позовні вимоги ТОВ «ФК «Ріальто», а тому просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги. Так, вказував, що він дійсно отримував кошти в сумі 4000 грн. від ТОВ ФК «Фінанс Інновація», право вимоги за якими перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто», які не зміг вчасно повернути у зв`язку із тяжким фінансовим станом, але під час розгляду даної справи Южноукраїнський міський суд Миколаївської області, на його думку, повинен був виходити з принципів розумності, справедливості та пропорційності Вважає, що встановлений у п. 3.3 Кредитного договору розмір процентів у розмірі, що нараховані за частиною другою статті 625 ЦК України, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а тому на його думку, підлягає зменшенню заборгованості за процентами до співмірного розміру заборгованості за тілом кредиту. Що стосується вимоги представника ТОВ «ФК «Ріальто» про стягнення з 9000 грн.-витрат на професійну правничу допомогу слід зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2000 грн. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України). Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі. Згідно статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є :неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 04 лютого 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 . кладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua кредитний договір №210204-34314-1. Договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - 558766. За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн, строком на 30 днів шляхом переказу на його платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування (п. 1.2 договору). За п.п. 3.3 договору у випадку порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1277,50%) кредитом понад строк визначений в п.1.3 договору. Сторони домовилися, що процентна ставка, визначена в цьому пункті Договору, нараховується відповідно до ч.2 статі 625 ЦПК України. Розділ 2 Права та обов`язки сторін в п. 2.3 визначає права позичальника, за якими визначено право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це товариство до встановленого договором строку його надання; - достроково повернути кредит як в повному обсязі так і частинами, сплативши проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного залишку суми кредиту та строку користування; - доступу до інформації з питань надання фінансових послуг та інформації, право на отримання якої закріплено законодавством; здійснити оформлення продовження строку надання кредиту та строку дії договору, скориставшись одним із варіантів процедури продовження строку надання кредиту та дії договору, визначених у правилах; інші права передбачені договором та чинним законодавством. Також згідно п.1.4 договору невід`ємною частиною договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ», які розміщені на сайті monetka.ua. Переказ коштів у сумі 4000 грн за кредитним договором № 210204-34314-1 на картковий рахунок НОМЕР_1 підтверджується копією квитанції від 04 лютого 2021 року №370323820. Також у виписці АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 04 лютого 2021 року по 09 лютого 2021 року (а.с. 73) вбачається рух коштів за вказаний період, відповідно до якої зараховано 04 лютого 2021 року на картку відповідача 4000 грн. Крім того, отримання вказаних коштів не заперечується і самим ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Отже, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, виду і розміру відповідальності за порушення умов договору тощо. 17 червня 2021 року між ТОВ ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» укладено договір відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-З, за умовами якого кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором (а.с. 32-34), у тому числі за договором №210204-34314-1, позичальник ОСОБА_1 . Розмір заборгованості на дату відступленнчя права вимоги становить 20808 грн., з яких заборгованість за кредитом 4000 грн, по відсоткам 16808 грн. (а.с. 35). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у встановлений договором та погоджений сторонами строк не здійснив оплату відсотків, кредитні кошти не повертав. Із розрахунку заборгованості по договору № 210204-34314-1, що наданий позивачем вбачається, що станом на 15 лютого 2024 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 23188 грн, в тому числі 4000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2388,00 грн - прострочена заборгованість за несплаченими процентами; 16800 грн - заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п. 3.3. Договору ( а.с.11). Тому, враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь позивача необхідно стягнути прострочену заборгованість. Однак, в апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що позивачем було нараховано борг, який перевищує розмір кредиту, та вважає, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18. Колегія суддів вважає, що вказані доводи апелянта заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору (позики) обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту (позики), в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)). Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 3.2 кредитного договору сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов, яке мало місце під час дії договору та не припиняє нарахування товариством процентів за користування кредитом. При цьому, в п. 3.3. визначено, що у випадку порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1277,50%) кредитом понад строк визначений в п. 1.3 договору. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору, нараховуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 4000 грн., строком на 30 днів. Розмір нарахованих відсотків за користування кредитом відповідно до п. 1.2 кредитного договору становить 2388 грн. Вказані відсотки позивач нараховував в період з 04 лютого 2021 року по 06 березня 2021 року. З 04 липня 2021 року позивач почав нарахування відсотків за ставкою 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1277,50%), за ставкою визначеною відповідно до п. 3.3 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто як міру відповідальності за невчасне виконання своїх зобов`язань. У пунктах 105-107постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі№ 910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом. Сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19). У пункті 8.33 наведеної постанови вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. По справі № 355/4646/22 Верховний Суд вказав, що колегія суддів не відступає від висновків про те, що статтею 625 ЦК України передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлений цією нормою, чи від висновків, що проценти річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України не є неустойкою, а підтверджує попередні висновки Верховного Суду про те, що розмір указаних процентів (визначених договором у тому числі) може бути зменшено, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України. Такі ж правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.04.24р. по справі № 355/4646/22. Розмір кредиту складає 4000 грн. Вказані кошти мали були повернуті разом з відсотками (ставка 1,99%) за користування через 30 днів. Після закінчення дії договору, у зв`язку з невиконанням зобов`язань, кредитодавець почав нарахування боржнику відсотків за п. 3.3. договору за процентною ставкою 3,5% за кожний день (річна 1277,50%), яка за умовами договору визначена саме як міра відповідальності по ст. 625 ЦУ України. Розмір нарахованих відсотків, станом на 04 липня 2021 року склав 16800 грн., що майже в чотири рази перевищило розмір кредиту. Такий випадок - стягнення заявленої суми процентів після закінчення дії договору, з огляду на непропорційність з розміром кредиту, матиме наслідком некомпенсацію майнових втрат кредитодавця, а його певне збагачення за рахунок позичальника, що несправедливо відносно боржника. Отже, з огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи обмеження стягнення процентів відповідно до п.п. 3.3. договору та їх присудження у розмірі 5000 грн . Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зважаючи на викладене та відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ріальто» заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного Договору за ставкою 3.5% слід змінити, зменшити її з 16800 грн. до 5000 грн. Щодо посилань апеляційної скарги про безпідставність стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн., то колегія суддів такі відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджено надання ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Ріальто» адвокатських послу на суму 9000 грн. Так, відповідно до копії договору про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року №02/06/2022 в рамках цього договору адвокат зобов`язується надати позивачу юридичні послуги у вигляді складання проектів процесуальних документів, листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво у органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності), а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором (а.с.37,38). За актом приймання - передачі наданих послуг №201 від 10 січня 2024 року та витягу з реєстру №1 до вказаного акту до вищевказаного договору адвокатом по цій справі складено позовну заяву за визначеною з позивачем вартістю такої послуги в розмірі 8 000 грн та запит про витребування доказів вартістю 1 000 грн, які наявні в матеріалах справи (а.с.42). Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню відповідачем у сумі 4419,90 грн. (9000 грн.х49,11%), що є пропорційним до задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» заявлено з ціною 23188 грн. і задоволено на суму 11388 грн., тобто на 49,11 % ((11388/23188)х100). При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн., тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» слід стягнути судовий збір за подання позову у розмірі 1189,64 грн. (2422,40грн.х49,11%). З огляду на викладене, рішення суду в цій частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріалто» судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та витрат на надання правової допомоги підлягає зміні. При поданні апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір в сумі 4542 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 50,89%, то з ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2311,42 грн. (4542 грн.х50,89%) Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 травня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ріальто» (ЄДРПОУ 43492595) заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного Договору за ставкою 3.5% змінити, зменшити суму заборгованості з 16800 грн. до 5000 (п`ять тисяч) грн. Заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 травня 2024 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ріальто» (ЄДРПОУ 43492595) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, зменшивши його розмір з 2422,40 грн. до 1189 (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) грн. 64 коп. та витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 9 000 грн. до 4419 (чотири тисячі чотириста дев`ятнадцять) грн. 90 коп. В іншій частині Заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 травня 2024 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ріальто» (ЄДРПОУ 43492595) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн. 42 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.