Постанова 4803 № 461/4991/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/410/26 Справа № 461/4991/24 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 листопада 2024 року у цивільній справі номер 461/4991/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ««Санфорд Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 27.11.2018 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №Z06.00403.004589268. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надає позивальнику кредит на поточні потреби в сумі 45000,00 грн. Згідно п. 1.2. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 36 місяців з дня підписання договору, тобто до 27.11.2021 року. Згідно з п. 1.3. 1.4 кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку річну змінювану процентну станку, яка на день укладення договору становить 21.99 % річних. Одночасно з укладенням кредитного договору позичальник уклав з ПрАТ Страхова компанія «ПЗУ України страхування життя» договір від 27.11.2018 року добровільного страхування життя. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 3904,11 грн. Вигодонабувачем за цим договором страхування є Банк. Однак, свої зобов`язання за договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідачка виконала лише частково. Згідно з випискою по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення Угоди і до моменту звернення з цим позовом позичальник сплатив Банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 23078,41 гривень. Останній платіж здійснено 21.12.2019 року. Внаслідок чого станом на 27.11.2021 у позичальника сформувалась заборгованість перед Банком в загальній сумі 71248,69 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 40922,79 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 30325,90 гривень. 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» був укладений договір факторингу №16/11-23. Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» 29 грудня 2023 року уклало з ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» договір факторингу №29/12-23. Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором від 27.11.2018 року, сформованої первісним кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 16.11.2023 року заборгованість боржника/позичальника становить: загальній сумі 71248,69 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 40922,79 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 30325,90 гривень. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023 року. ТОВ «Санфорд Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Додатково до суми боргу та процентів, що були нараховані протягом строку дії кредитного договору, відповідно до його умов, ОСОБА_1 має також сплатити: інфляційні втрати в сумі 2521,01 грн; три проценти річних в сумі 515,33 грн. Позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 74285,03 грн та судові витрати, що складаються з: судового збору 2422,40 грн; оплати послуг поштового зв`язку; витрат на правову допомогу у сумі 7200,00 грн. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 листопада 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №Z06.00403.004589268 від 27.11.2018 року у сумі 74285,03 грн, що складається з: заборгованості за основним боргом 40922,79 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 30325,90 грн; інфляційні втрати 2521,01 грн; 3% річних 515,33 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 квітня 2025 року заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 01 листопада 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення. Із зазначеним заочним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 01.11.2024 у справі № 461/4991/24 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ». Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при порушенні норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Жодної судової повістки з моменту відкриття провадження по справі не було направлено судом за місцем проживання відповідачки, чим було порушено її конституційне право на участь у судовому розгляді. Також відповідачка була позбавлена можливості надати суду докази та навести свої заперечення проти позовних вимог позивача, чим в результаті було порушено її право на справедливий судовий розгляд. Позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості у сумі 74285,03, а саме не надано пояснення щодо нарахування заборгованості по процентам та тілу кредиту, адже відповідно до виписки за кредитним договором № 95242724000 від 19.03.2019 року, вбачається, що відповідачка сплатила грошові кошти в розмірі 23078,41 гривень. Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не надав, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому цей позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги не доведені. Відповідачка вважає умови кредитного договору щодо встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі щомісячного платежу 3980,00 грн, що за весь період користування кредитом становить 143280,00 грн, несправедливими відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Пунктом 1.11 кредитного договору фактично встановлено позичальнику плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку є правильними. На момент подання апеляційної скарги чоловік та син відповідачки, ОСОБА_1 , проходять військову службу в умовах воєнного стану. Відповідно до норм законодавства України, члени сімей військовослужбовців мають право на соціальні гарантії, зокрема щодо ненарахування відсотків, пені та штрафів за кредитними зобов`язаннями під час воєнного стану. Від ТОВ «Санфорд Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 листопада 2024 року у цивільній справі №461/4991/24 залишити без змін, стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. Позивачем надано докази на підтвердження факту укладання, виконання ПАТ «Ідея Банк» своїх обов`язків по передачі кредитних коштів Відповідачу та докази лише часткового виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків в рамках Угоди №Z06.00403.004589268 від 27.11.2018 року. При подачі позовної заяви, на підтвердження факту отримання відповідачкою кредитних коштів, як позичальником, формування суми заборгованості по кредитному договору №Z06.00403.004589268 від 27.11.2018 року, позивачем було надано виписку по рахунку НОМЕР_1 , яка є належним та допустимим доказом отримання кредитних коштів та повернення отриманих в кредит коштів. Матеріали справи містять достатньо доказів, документів які підтверджують обґрунтованість розрахунку суми заборгованості та процентів наданого позивачем. За період з 27.11.2018 року (дата укладення договору) і до 25.12.2019 року (дата останньої операції рахунком) відповідачем було отримано кредитних коштів 45000,00грн; сплачено банку 23078,41грн, з яких: погашення тіла кредиту - 4077,21грн, сплата процентів - 6627,74грн. При укладенні договору з відповідачем первісний кредитор дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. А отже нараховані кредитором суми відсотків у разі прострочення сплати боргу за кредитом є такими, що погодженні сторонами. ТОВ «Санфорд Капітал» є правонаступником, який отримав лише право вимоги кредитора в рамках договору факторингу від 29.12.2023 року та не набув обов`язків сторони кредитного договору. Таким чином, ТОВ «Санфорд Капітал» не є стороною кредитного договору, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , а позивач набув право вимоги до боржника на підставі окремого договору договору факторингу. Даний спір не є спором між Банком та клієнтом по кредитному договору, а тому правовідносини, які стосуються обов`язку банку зарахувати безпідставно отримані кошти в рахунок погашення заборгованості, не можуть розповсюджуватись на правовідносини ТОВ «Санфорд Капітал» та ОСОБА_1 , оскільки вони виникли на підставі договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023 року. Посилання відповідача на правові висновки, викладені в вищевказаній постанові Верховного Суду, у даному випадку є не релевантним, оскільки у вказаних справах є інший предмет розгляду, інший суб`єктний склад правовідносин, інші обставини справи, які не є подібними до правовідносин, які є предметом спору в даній справі. На відповідачку поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з моменту призову на військову службу і до закінчення особливого періоду. Однак із наданих документів ОСОБА_1 слідує, що її чоловік перебуває на військовій службі з 11.11.2024 року, а син з 18.07.2024 року. При цьому, нарахування відсотків за кредитними договорами мало місце до призову чоловіка та сина відповідача на військову службу по мобілізації, а саме до закінчення кредитування - 27.11.2021 року включно. ТОВ «Санфорд Капітал» поніс судові витрати по розгляду цивільної справи №461/4991/24 в суді апеляційної інстанції, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 191, 192). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 27.11.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.00403.004589268 (а.с. 74-77). Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надає позивальнику кредит на поточні потреби в сумі 45000,00 грн. Згідно з п. 1.2. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 36 місяців з дня підписання договору, тобто до 27.11.2021 року. Згідно з п .1.3. 1.4 кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку річну змінювану процентну станку, яка на день укладення договору становить 21,99 % річних. ПАТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 45000,00 грн (а.с. 73). Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 за весь строк з моменту укладення Угоди і до моменту звернення з цим позовом відповідачка сплатила банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 23078,41 гривень. Останній платіж здійснено 21.12.2019 року (а.с. 68-70). З довідки-розрахунку АТ «Ідея Банк» вбачається, що станом на 16.11.2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить, зокрема, 71248,69 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 40922,79 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 30325,90 гривень (а.с. 66). 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» був укладений договір факторингу №16/11-23 (а.с. 48-61). До матеріалів справи долучено докази фінансування за договором факторингу №16/11-23(а.с. 14,15) 29.12.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» уклало з ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» договір факторингу №29/12-23 (а.с. 35-47). До матеріалів справи долучено докази фінансування за договором факторингу №29/12-23 (а.с. 17-20) Згідно з наведеним позивачем розрахунком ОСОБА_1 нараховано заборгованість за інфляційними втратами в сумі 2521,01 грн.; 3% річних в сумі 515,33 грн (а.с. 71-72). На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: ордер про надання правничої допомоги; договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року (а.с. 23-30); вартість послуг (прейскурант) від 01.04.2024 року (а.с. 32); акт приймання передачі послуг з правничої допомоги (а.с. 65). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Стягуючи з відповідачки на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в цьому обсязі. Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки рішення суду не відповідає нормам закону. Згідно з п. 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційним судом встановлено, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2024 року у цивільній справі номер 932/1846/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Відповідачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що вона не була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та подальший її розгляд. Матеріали цивільної справи не містять відомостей на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про розгляда справи, оскільки конверти направлені їй повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 116, 120). Зазначене вище фактично позбавило відповідачку ОСОБА_1 надати свої пояснення та заперечення щодо предмету спору в суді першої інстанції. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява №14448/88, §33). Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, №43330/09, §25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відтак, апеляційний суд вважає, що цей довід апеляційної скарги є обґрунтованим і судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі. Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 214 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено, що 27.11.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.00403.004589268. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надає позивальнику кредит на поточні потреби в сумі 45000,00 грн. Згідно з п. 1.2. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 36 місяців з дня підписання договору, тобто до 27.11.2021 року. Згідно з п. 1.3. 1.4 кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку річну змінювану процентну станку, яка на день укладення договору становить 21,99 % річних. ПАТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 45000,00 грн. Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 за весь строк з моменту укладення Угоди і до моменту звернення з цим позовом відповідачка сплатила банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 23078,41 гривень. Останній платіж здійснено 21.12.2019 року. З довідки-розрахунку АТ «Ідея Банк» вбачається, що станом на 16.11.2023 року заборгованість ОСОБА_1 становить, зокрема, 71248,69 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 40922,79 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 30325,90 гривень. 16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» був укладений договір факторингу №16/11-23. Згідно з п. 2.2. договору факторингу №16/11-23 права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі 201460702,30 (двісті один мільйон чотириста шістдесят тисяч сімсот дві гривні 30 коп.) що складає розмір заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток №l), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід?ємною частиною цього договору. 29.12.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» уклало з ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» договір факторингу №29/12-23. Згідно з п. 2.2. договору факторингу №29/12-23 права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток №2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток №1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді) (додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять підписаних між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ», а також між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» реєстрів боржників. Доданий до матеріалів справи витяг з реєстру боржників №1 за договором факторингу №29/12-23 не може вважатись належним доказом, оскільки він підписаний лише одним учасником договору - уповноваженою особою ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ». За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №Z06.00403.004589268, оскільки матеріали справи не містять доказів переходу права вимоги за кредитним договором №Z06.00403.004589268 до позивача. Доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову задоволенні позовних вимог. Відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача ТОВ «Санфорд Капітал» понесені в суді першої інстанції відшкодуванню не підлягають. За подання апеляційної скарги заяви відповідачкою сплачено судовий збір в розмір 3633,60 грн (а.с. 164), апеляційна скарга підлягає задоволенню, тому з позивача ТОВ «Санфорд Капітал» на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 листопада 2024 року скасувати. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ 43575686, з на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3633,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: