Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/5641/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2026 року м. Хмельницький Справа № 676/5641/23 Провадження № 22-ц/820/536/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Кошельник В.М., з участю представника відповідача адвоката Цвігун Т.С., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року, суддя Бондар О.О., у справі за позовом Кам`янець-Подільського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну до ОСОБА_1 про виселення з займаного приміщення в гуртожитку без надання іншого житла, встановив: В серпні 2023 року Кам`янець-Подільський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну, (далі Коледж), звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати № НОМЕР_1 , студентського гуртожитку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування позову вказав, що 25.11.2019 до директора Кам`янець-Подільського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну надійшло депутатське звернення від народного депутата України, в якому він просив розглянути можливість надання ОСОБА_1 кімнати в одному з гуртожитків коледжу для тимчасового проживання на загальних умовах та правилах, які діють в даному закладі у зв`язку з непридатністю її житла для проживання та відсутністю можливості надання альтернативного житла Китайгородською ОТГ, на території якої вона проживає. 26.11.2019 наказом директора Коледжу №41-а/4 було прийнято рішення укласти договір на тимчасове використання житлового приміщення в студентському гуртожитку, якій закріплений за Коледжем на праві господарського відання та надати у тимчасове використання кімнату № НОМЕР_1 в гуртожитку Коледжу. 09.08.2021 між сторонами було укладено договір №27 на тимчасове використання житлового приміщення. Відповідачу передано в найм вищевказану кімнату № НОМЕР_1 , однак ОСОБА_1 , будучи ознайомленою з Правилами внутрішнього розпорядку в гуртожитках Кам`янець-Подільського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну, постійно їх порушувала. Строк договору найму сплив та продовжений не був, однак відповідач, яка ніколи не мала та не має правових зв`язків з Коледжем, не є працівником навчального закладу чи то студентом, відмовилася виселятися із займаного житла. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.11.2025 позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати № НОМЕР_1 , студентського гуртожитку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушувала умови договору найму, не здійснювала своєчасної оплати за користування кімнатою гуртожитку, не має та не мала жодних правових стосунків з позивачем. Їй тимчасово було надано житлове приміщення для проживання в студентському гуртожитку, до 09.08.2022, в яке вона вселилася без ордеру, у зв`язку з чим на підставі ст.ст. 127-129 ЖК України повинна бути виселена без надання іншого житла. Як зауважив суд, посилання відповідача на ту обставину, що житловий будинок відповідача є непридатним для проживання внаслідок зсуву ґрунту, не може бути підставою для відмови у її виселенні, оскільки вона порушила умови договору, строк дії якого закінчився, внаслідок чого ОСОБА_1 втратила право на проживання в гуртожитку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зауважила, що користується кімнатою у гуртожитку тривалий період, вселилась у житло на законних підставах, іншого житла на даний час не має. Зазначила, що договір найму між нею та позивачем було укладено 09.08.2021. Цей договір, згідно з вимогами законодавства, було щоразу пролонговано та, відповідно, він діяв на момент звернення позивача до суду. Попередження про виселення позивачем було надано їй всупереч вимогам законодавства, відтак воно не може слугувати правовою підставою для виселення. У відзиві на апеляційну скаргу Коледж повністю підтримав рішення суду, погодився з мотивами рішення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, розгляд справи провести без його участі. В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача в суд не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином. Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши справу, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що гуртожиток АДРЕСА_2 фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну є власністю держави та закріплений за коледжем на праві господарського відання. 27.11.2019 між ОСОБА_1 та Кам`янець-Подільським фаховим коледжем будівництва, архітектури та дизайну укладено договір №45 на тимчасове використання кімнати № НОМЕР_1 , в студентському гуртожитку Кам`янець-Подільського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну, що АДРЕСА_3 . Згідно з умовами договору строк дії найму становить один рік (п. 2.1. договору). 09.08.2021 між ОСОБА_1 та Кам`янець-Подільським фаховим коледжем будівництва, архітектури та дизайну укладено договір №27 на тимчасове використання кімнати № НОМЕР_1 , в студентському гуртожитку Кам`янець-Подільського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну, що АДРЕСА_3 . Згідно з умовами договору строк дії найму становить один рік та діє до 09.08.2022 (п.п. 2.1., 5.1. договору). Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4, 3.1.2 договору №27 від 09.08.2021 на тимчасове використання житлового приміщення (кімнати) в студентському гуртожитку Кам`янець-Подільського коледжу будівництва, архітектури та дизайну, наймач зобов`язався оплачувати проживання у житловому приміщенні згідно калькуляції за кожний день; вчасно оплачувати наймодавцю додаткові витрати на утримання житлового приміщення; плату за користування житловим приміщенням в гуртожитку і плату за комунальні послуги вносити не пізніше 10 числа наступного місяця; виконувати правила проживання та внутрішнього розпорядку. 05.07.2023 Коледж повідомив ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку у зв`язку із закінченням строку договору найму, зазначивши, що строк дії договору №27 закінчився, підстав для його продовження немає. Також зазначено про численні порушеннями наймачем умов договору. Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 27.08.2019, житловий будинок відповідача, що в АДРЕСА_4 , де вона проживає разом з сім`єю, є аварійним, проживання у ньому є небезпечним, існує загроза його руйнування внаслідок зсуву ґрунту. Іншого житла відповідач не має. Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а у разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер. Згідно з ч. 2 ст. 810 ЦК України, підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом. Ч. 3 ст. 810 ЦК України встановлено, що до договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 822 ЦК України, у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк. Згідно з ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК України, п. 6 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 20.06.2018, №498 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Відповідно до ст. 125 ЖК України, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім`ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов`язків військової служби; сім`ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов`язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв`язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними. Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 132 ЖК України). Відповідно до ст. 8 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у п. 2 ст. 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine). Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ від 16.07.2009 у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria). У рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» зазначено, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення ЄСПЛ від 27.05.2004 у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom). Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Зехентнер проти Австрії»). Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів ст. 8 Конвенції (рішення від 09.10.2007 у справі «Станкова проти Словаччини» (Stankova v. Slovakia). Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (рішення ЄСПЛ від 28.05.2002 у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy). Аналізуючи висновки про принципи застосування ст. 8 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену п. 2 ст. 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів ст. 8 Конвенції. Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з листопада 2019 року проживає в кімнаті АДРЕСА_5 , який перебуває на праві господарського відання Коледжу, не перебувала та не перебуває у трудових відносинах з Коледжем, вселилася на підставі договору тимчасового використання житлового приміщення в студентських гуртожитках №45 від 27.11.2019, строк дії якого було продовжено до 21.11.2021. Згідно з договором тимчасового використання житлового приміщення в студентських гуртожитках №27 від 09.08.2021, Коледж передав у найм ОСОБА_1 вищевказану житлову кімнату на 1 рік, до 09.08.2022. Позивач повідомив відповідача про намір не продовжувати договір найму 05.07.2023, тобто за місяць до його спливу. Наймач ОСОБА_1 продовжувала проживати у кімнаті гуртожитку, оскільки інше придатне для проживання житло у неї відсутнє. У відповідача відсутня заборгованість зі сплати комунальних платежів чи плати за проживання в гуртожитку, раніше виникла заборгованість була нею повністю сплачена. З урахуванням встановлених вище обставин справи, зважаючи на те, що ОСОБА_1 вселилась у спірну кімнату у встановленому законом порядку в 2019 році, на підставі договору тимчасового найму, який було пролонговано у відповідності з вимогами ЦК України, іншого житла, придатного для проживання на момент подання позову про виселення і на даний час відповідач не має, тому є підстави стверджувати, що відповідач має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, зазначена кімната гуртожитку є її «житлом» у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивачем, з урахуванням відповідних приписів ст. 8 Конвенції, не обґрунтовано нагальної суспільної необхідності виселення відповідача, тому таке виселення матиме характер неправомірного втручання у право на житло останньої. Суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкових висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позову та виселення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволення позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову Кам`янець-Подільського фахового коледжу будівництва, архітектури та дизайну до ОСОБА_1 про виселення з приміщення в гуртожитку без надання іншого житла, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 лютого 2026 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова