Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/14155/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/14155/25 Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Наталія Миколаївна Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 11 лютого 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, у якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 05.01.2023 по 07.04.2025 належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 та без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет на 2025 рік" станом на 01.01.2025; - зобов`язати відповідача здійснити з 05.01.2023 по 07.04.2025 перерахунок належних позивачу основних і додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2023, 2024 роки з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу різниці між сумою індексації, виплаченої за період з 01.01.2024 по 07.04.2025, і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулося в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації) у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю між сумою індексації, виплаченої за період з 01.01.2024 по 07.04.2025, і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації) у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 05.01.2023 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по день фактичної виплати перерахованої індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". В обґрунтування позовних вимог зазначав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103. Отже, пункт 6 постанови №103 втратив чинність, у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Таким чином, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач вважає, що має право на перерахунок грошового забезпечення, а також виплату усіх складових грошового забезпечення з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про перерахунок та виплату позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також допомог та індексації грошового забезпечення за період з 05.01.2023 по 19.02.2025 повернуто з врахуванням приписів ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України, оскільки судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 скасовано. Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Ухвалою суду від 11.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 05.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023. Зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 05.01.2023 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" з 05.01.2023 по день фактичної виплати. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням Позивачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати в його відмовленій частині, прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Відповідно до ст.311 КАС України справа судом апеляційної інстанції переглядається в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач у період з 05.01.2023 по 07.04.2025 проходив військову службу в Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова. Оскільки позивачу протягом 2023-2025 років грошове забезпечення не нараховувалося та не виплачувалося відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та доплату належного йому за 2023-2025 роки грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідач у відповіді повідомив його про те, що при розрахунку окладів за посадою та військовим званням він керувався п.4 постанови №704, розраховуючи грошове забезпечення з 1762,00 грн. Вважаючи вказані нарахування грошового забезпечення такими, що здійснені не у повному обсязі, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Суд першої інстанції частково задовольняючи позовну вимогу щодо обчислення та виплати позивачу за період з 05.01.2023 по 07.04.2025 належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб виходив з того, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу за положення п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, у відповідача є підстави для здійснення перерахунку позивачу грошового забезпечення за період з 05.01.2023 по 19.05.2023 включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 з множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Щодо решти періоду (з 20.05.2023 по 07.04.2025) то з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", підстав для перерахунку грошового забезпечення - немає, тому і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Постановою №704 було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому. Так, відповідно до пункту 4 цієї постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. З 24.02.2018 набула чинності постанова №103, пунктом 6 якої пункт 4 постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови №103. Відтак, починаючи з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. При цьому Суд враховує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон України №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017. Під час розгляду і вирішення цієї справи колегій суддів погоджується з судом першої інстанції, що положення пункту 4 постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704. З огляду на викладене суд дійшов правомірного висновку, що дії відповідача щодо обчислення позивачу у заниженому розмірі з 05.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», є протиправними. При цьому судом правомірно зазначено, що на реалізацію своїх повноважень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 12.05.2023 №481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 (далі - Постанова №481). Пунктом 1 Постанови №481 скасований підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Пунктом 2 зазначеної постанови внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, викладено абзац 1 в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14." Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762 грн. Зазначена постанова набрала чинності з 20.05.2023 тому починаючи з цієї дати нарахування грошового забезпечення здійснювалося з урахуванням її положень, виходячи з розрахункової величини 1762 грн. Оскільки на час виникнення спірних відносин постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 була чинною, та, як наслідок, підлягала застосуванню. При цьому колегія суддів зазначає, що визнання у судовому порядку п.2 Постанови №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків за період з 20.05.2023 по 07.04.2025, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними. Суд наголошує, що у межах справи №320/29450/24 (рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025) оскаржуються п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка є нормативно-правовим актом, стосовно внесення змін до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка є нормативно-правовим актом. Тому, визнання у судовому порядку п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків за період з 20.05.2023 по 07.04.2025, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними. Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 30.06.2025 у справі №280/8605/24, який Суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч.5 ст.242 КАС України). На підставі вищевикладеного суд дійшов правомірного висновку частково задовольняючи вказану вимогу. Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначеного висновку та не дають підстав для зміни чи скасування в цій частині оскарженого рішення. Щодо вимоги - нарахування позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 31.12.2024, суд першої інстанції відмовляючи у її задоволенні виходив з того, що починаючи з січня по липень 2024 року індексація не проводилася, адже, відповідно до даних Державної служби статистики України, не було перевищення порогу індексації 103% . Також, судом зазначено, що починаючи з серпня 2024 року, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, а саме у серпні-листопаді по 130,20 грн, у грудні в сумі 254,35 грн. Доводів щодо незгоди позивача з вказаними сумами позовна заява не містить, а суд не може за позивача формулювати обґрунтування позовних вимог у контексті існування конкретних обставин, відомих позивачу. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність зі сторони відповідача протиправних дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2024 рік. Щодо 2025 року, то суд зауважив, що статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховувалася оскільки у 2025 році показник інфляції не досягнув рівня, необхідного для перевищення встановленого порога індексації у 103%.. Отже, у січні 2025 року позивачу правомірно не нараховувалась індексація грошового забезпечення. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні зазначеної вимоги дійшов хибного висновку, а саме про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період як за 2024 рік так і період з 01.01.2025 по 07.04.2025 зі встановленням базового місяця січня 2008 року (як і березня 2018 року). Так, надаючи оцінку правовідносинам сторін в частині зазначеної вимоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначаються приписами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - "Закон №1282-ХІІ"). Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення). Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ. У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав законну силу 1 січня 2016 року. Тож з 1 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними. Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - "Порядок №1078"). Згідно з пунктом 1 Порядку №1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація. За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Так, абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку №1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року. Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 1 квітня 2021 року діяв у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Порядок №1078 у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. 9 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі також - «Постанова №1013»). Цією постановою були внесені зміни до Порядку №1078. Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою №1013, з 1 грудня 2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Внаслідок цих змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст. Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу. У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Водночас, вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця. Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Із 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21. При цьому, колегія суддів зазначає, що п.3 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", зупинена дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII у 2023 році. Вказана норма підлягає застосуванню у спірних правовідносинах оскільки є чинною та на даний час не визнавалась неконституційною. До того ж оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - "Порядок проведення індексації грошових доходів населення", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, прийнятий на виконання вимог ч.2 ст.6 вказаного Закону також не діє протягом 2023 року. Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється. Проте, з 01.01.2024 року дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" відновлено. Відповідно індексація грошового забезпечення нараховується та виплачується починаючи з 01.01.2024 року. Як встановлено з матеріалів справи, грошове забезпечення позивача за попереднім місцем служби (довідка військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2023 №6648) в лютому 2018 року становило 11030,80 грн., а в березні 2018 року - 11525,20 грн. За таких підстав, розмір підвищення грошового забезпечення позивача за березень складає 494,40 грн. У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100. 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн. Таким чином, оскільки позивача з попереднього місця служби (в/ч НОМЕР_1 ) було переведено до військового інституту, то починаючи з 01.01.2024 року по 30.03.2025 року індексація з урахуванням абз.3,4 п.5 Порядку №1078 підлягала щомісячній виплаті у розмірі 39658,75 грн. (4463,15 - 494,40). А за період з 01.04.2025 по 07.04.2025 року (7 днів) розмір індексації становить 926,04 грн. (39658,75 грн / 30 х 15). Отже, за період з 01.01.2024 року і до дня виключення зі списків особового складу інституту - 07.04.2025 року, відповідач недоплатив позивачу щомісячну різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу (фіксовану суму за 15 місяців і 7 днів у загальному розмірі - 595 807,29 грн.). До того ж колегія суддів звертає увагу що попереднім судовим рішенням у справі №240/35017/23 уже вирішувалося питання щодо індексакції грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 04.01.2023 (як за попереднім місцем служби), та яким уже було визначено аналогічну суму щомісячної індексації. Колегія суддів констатує, що судом першої інстанції зазначеного не було враховано, як і доводів позивача викладених у позовній заяві, наведених на обгрунтування заявленої вимоги. Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 05.01.2023 по день фактичної виплати таких сум, суд дійшов висновку, що така вимога підлягає задоволенню саме за період з 05.01.2023 року по 19.05.2023 року. При цьому, суд зауважив, що оскільки в задоволенні позовних вимог щодо виплати позивачу різниці між сумою виплаченої індексації за період з 01.01.2024 по 07.04.2025 відмовлено, то, відсутні і підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації. Колегія суддів, виходячи з підстав скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо виплати позивачу різниці між сумою виплаченої індексації за період з 01.01.2024 по 07.04.2025, обгрунтувань наведених позивачем в апеляційній скарзі на підтвердження заявленої вимоги, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (Порядок №159). Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За такої умови, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 по справі №816/379/16, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19. Таким чином, компесаційні вимоги підлягають задоволенню відповідно до визначених позивачем періодів. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в наведених його частинах ґрунтується на помилковій правовій оцінці певних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, рішення не відповідає нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим наявні підстав для її часткового задоволення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року скасувати. Прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнано протиправною бездіяльність Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 05.01.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року. Зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 05.01.2023 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації, виплаченої за період з 01.01.2024 по 07.04.2025, і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулося в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації) у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. Зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації, виплаченої за період з 01.01.2024 по 07.04.2025, і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації) у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. Зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 05.01.2023 по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по день фактичної виплати перерахованої індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 11 лютого 2026 року Головуючий Капустинський М.М. Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.