Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/56679/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/56679/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Штульман І.В., суддів: - Оксененка О.М., - Черпака Ю.К., при секретарі - Долинській Д.В., за участі: Биховцової О.А., - представника Закарпатської обласної прокуратури, - розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року про закриття провадження по справі за адміністративним позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу,- В С Т А Н О В И В: 15 листопада 2024 року Закарпатська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України звернулася в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України №850 від 24 грудня 2021 року «Щодо втрати чинності наказу Держлісагентства від 21 жовтня 2021 року №672»; - визнати протиправним та скасувати наказ Держлісагентства №193 від 27 січня 2022 року «Про ліквідацію державного підприємства «Іршавське лісове господарство» (т.1 а.с.1-22). Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у справі №320/56679/24. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року провадження в адміністративній справі №320/56679/24 за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Державного агентства лісових ресурсів України - закрито. Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що накази №850 від 24 грудня 2021 року «Щодо втрати чинності наказу від 21 жовтня 2021 року №672» та №193 від 27 січня 2022 року «Про ліквідацію державного підприємства «Іршавське лісове господарство» не є актами (рішеннями) суб`єкта владних повноважень, виданими (прийнятими) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, а є рішенням засновника (учасника цивільних відносин) про ліквідацію створеної ним юридичної особи, а тому переданий на вирішення адміністративного суду спір не є публічно-правовим і не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, Закарпатська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків обставинам справи, просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Порівняльний аналіз змісту статті 20 Господарсько процесуального кодексу (далі - ГПК) України та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у сукупності надає, на думку апелянта, підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. Предметом позовних вимог у цій справі, зокрема, є законність наказів Державного агентства лісових ресурсів України №850 від 24 грудня 2021 року «Щодо втрати чинності наказу Держлісагентства від 21 жовтня 2021 року №672» та №193 від 27 січня 2022 року «Про ліквідацію державного підприємства «Іршавське лісове господарство». Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують незаконність прийнятих Держлісагентством як центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. На думку представника Закарпатської обласної прокуратури, Держлісагентство України є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та підприємствами, що належать до його сфери управління, - публічно-правовими. Державне агентство лісових ресурсів України правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось. За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення, з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк. Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Представник відповідача свого представника у судове засідання не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомляв. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу на наступне. Державним агентством лісових ресурсів України 24 грудня 2021 року прийнято наказ №850 «Щодо втрати чинності наказу від 21 жовтня 2021 року №672» (т.1 а.с.29) та 27 січня 2022 року наказ №193 «Про ліквідацію державного підприємства «Іршавське лісове господарство». Вважаючи вказані накази Державного агентства лісових ресурсів України протиправними та підлягаючими скасуванню, Закарпатська обласна прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України із цим позовом. Відповідно до вимог частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Водночас, визначальними ознаками приватно-правових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність конкретно визначеного майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а також вимог процесуального закону. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Водночас, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування. Відповідно до вимог статті 1 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Відповідно до вимог статті 104 ЦК Україна, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (крім установ, які не можуть бути перетвореними. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (частина перша статті 110 ЦК України); дані про рішення щодо припинення юридичної особи належать до відомостей, які вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі відповідних заяв (пункт 27 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). Як вказано у затвердженому наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 25 січня 2019 року №38 Статуті, Державне підприємство «Іршавське лісове господарство» засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (орган управління майном) і координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (управління). Відповідно до пунктів 7.2, 10.1 Статуту, Державне агентство лісових ресурсів України приймає рішення про припинення підприємства, ліквідацію чи реорганізацію. Пунктом 1 та 9 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року №521 (далі - Положення №521), Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Держлісагентство у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міндовкілля, видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Відповідно до пункту 4 Положення №521, Держлісагентство здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства. Згідно із пункту 11 Положення №521, голова Держлісагентства утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, виконує в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держлісагентства; Державне підприємство «Іршавське лісове господарство» є юридичною особою і його створення є правовою формою участі держави у цивільних відносинах. Стаття 110 ЦК України регулює порядок ліквідації юридичних осіб за рішенням уповноважених органів. Стаття 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлює, що центральні органи виконавчої влади приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності. З огляду на викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що оспорювані накази від 24 грудня 2021 року №850 та від 27 січня 2022 року №193 не є актами (рішеннями) суб`єкта владних повноважень, виданими (прийнятими) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, а є рішенням засновника (учасника цивільних відносин) про ліквідацію створеної ним юридичної особи, а тому переданий на вирішення адміністративного суду спір не є публічно-правовим і не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства. При вирішенні питання предметної юрисдикції справи суд першої інстанції правильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постановах: від 10 вересня 2019 року у справі №921/36/18, від 27 травня 2020 року у справі №813/1232/18, від 09 вересня 2020 у справі №260/91/19. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №921/36/18 вказано: «… спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України …». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №813/1232/18 (за позовом заступника прокурора Львівської області до Сокальської районної ради) вказано: «… створення органом місцевого самоврядування комунального підприємства є діяльністю по розпорядженню власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватно-правового спору з майнових відносин. Як убачається з матеріалів справи, КУ «Центр з обслуговування закладів освіти Сокальського району» є самостійним суб`єктом господарювання, що здійснює некомерційну (неприбуткову) господарську діяльність та фінансується за рахунок коштів районного бюджету, передбачених на освіту. Отже, Сокальська райрада, розпоряджаючись майном територіальної громади, реалізовувала організаційно-господарську діяльність, а тому оспорювані рішення в цьому випадку не є рішеннями суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС, а є рішеннями власника (засновника), якими такий власник (засновник) реалізує своє право на створення комунальної установи. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження в цій справі, оскільки спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів …». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №260/91/19 вказано: «… з огляду на викладене та з метою забезпечення єдності судової практики щодо застосування норми права, ураховуючи, що висновки, викладені в постановах … містять розбіжності з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №813/1232/18 щодо юрисдикційної належності спорів про оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справах №1340/5441/18 та №813/1368/18, вказавши, що такі спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненнями діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства …». Отже, даний спір не є публічно-правовим, оскільки в межах спірних правовідносин відповідачем не виконувались жодні владно-управлінські функції. Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи суть спору та суб`єктний склад спірних правовідносин у справі №320/56679/24, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що цей спір має вирішуватися за правилами ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року про закриття провадження в адміністративній справі №320/56679/24 постановлена з додержанням норм права, на підставі правильно встановлених обставин справи, доводи апеляційної скарги Закарпатської обласної прокуратури висновків суду не спростовують, а тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 19, 238, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року про закриття провадження у справі №320/56679/24 за адміністративним позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Державного агентства лісових ресурсів України про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий-суддя І.В. Штульман Судді О.М. Оксененко Ю.К. Черпак