Постанова 4855 № 320/46990/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/46990/23 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ІКС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ІКС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного Управління Державної податкової служби у місті Києві №8383293/41092983 від 07 березня 2023 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ІКС» №8 від 23.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного надходження - 28 грудня 2022 року. Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки позивачем подано письмові пояснення щодо господарських операцій, які стали передумовою для складення податкової накладної, реєстрація якої зупинена, а також копій документів на її підтвердження відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року. Однак подані пояснення та документи не були взяті контролюючим органом до уваги. До того ж позивач вказує, що оскаржуване ним рішення відповідача не містить конкретної інформації щодо підстав його прийняття, не наведено жодної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №8383293/41092983 від 07 березня 2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 23.12.2022. Зобов`язано Державну податкову службу України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 23.12.2022, у день її подання на реєстрацію. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ІКС» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн та у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ІКС» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн та у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. Суд виснував, що відповідачами у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення реєстрації та відмови у реєстрації в ЄРПН, складеної позивачем податкової накладної №8 від 23.12.2022. Оскільки рішення комісії №8383293/41092983 від 07 березня 2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної підлягає скасуванню, відповідно пунктів 19-20 Порядку №1246, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну №8 від 23.12.2022 датою її фактичного подання. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також просить здійснити розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає, що рішення від 27.01.2025 року є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, також в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази, а тому наведені порушення призвели до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 року відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи у порядку письмового провадження. Позивачем не подано відзив на апеляційну скаргу. Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав. Відповідно до фактичних обставин справи, позивачем за результатами господарських операцій складено податкову накладну та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно квитанцій до зупиненої податкової накладної відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних податковим органом було зупинено реєстрацію податкової накладної, оскільки обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різницю обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві повідомлення про надання пояснень та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. Рішенням комісії Головного управління ДПС у м. Києві було відмовлено в реєстрації податкової накладної, поданої позивачем. Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві №8383293/41092983 від 07 березня 2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної №8 від 23 грудня 2022 року прийняте в межах чинного законодавства, а твердження ТОВ «СОЛАР ІКС» щодо його протиправності є необґрунтованим та недоведеним належними та допустимими доказами. У частині таких доводів апелянта, колегія суддів врахувала наступне. Згідно 4, 5 пунктів Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (Порядок №1165), у разі коли за результатами перевірки податкової накладної / розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна / розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Згідно з пунктами 6, 7, 10, 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної / розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. З матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної № 8 слугувало те, що на думку відповідача, здійснена операція відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Суд враховує, що позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520) прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Пунктом 5 вказаного порядку передбачено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. У постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд. Так, за змістом квитанції відповідачем не визначено чіткого переліку документів, які необхідно було подати позивачеві для здійснення реєстрації податкової накладної №8. Крім того, у квитанції не конкретизовано, чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної №8 стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам, які визначені пунктом 11 Порядку № 1165. Верховним Судом у постановах від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18 висловлено правову позицію, згідно якої недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним. З фактичних обставин справи вбачається, що позивачем подано пояснення на вимогу контролюючого органу і такі документи давали можливість встановити обставини вчинення господарської операції, втім останній дійшов висновку про відмову у реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування. У графі додаткова інформація вказано про те, що підприємством не надано документи, а саме - первинні документи щодо придбання товару, який реалізується (договори, розрахункові документи, видаткові накладні, тощо). Розширеного тлумачення первинних документів, які не надано позивачем, у спірному рішенні №8383293/41092983 від 07 березня 2023 року апелянтом не наведено (а.с.9). У апеляційній скарзі відповідач повідомляє про ненадання позивачем необхідних первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарської операції. Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване. Водночас суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в рішенні, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування, які є фундаментальними для правової держави (Постанова КАС від 17.04.2024 у справі 638/3335/17). Судова колегія враховує, що предметом розгляду є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Побічно, суд також зауважує, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку. Разом з тим, за змістом оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №8 оцінка документам, що фактично подано позивачем - відсутня. Суд також звертає увагу на те, що оскільки зміст господарських правовідносин є предметом дослідження в ході проведення податкової перевірки, то в межах спірних правовідносин у контролюючого органу відсутні правові підстави для відмови у реєстрації податкової накладної з підстав наявності чи відсутності певних документів. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податку на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Вказану правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2023 року у справі №380/7648/22, від 12 березня 2025 року у справі № 420/35189/23. Щодо вимог позивача про зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання її на реєстрацію, суд враховує наступне. Згідно положень частин 3-4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення). Таким чином, нормами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов Т.Р. Вівдиченко