Постанова Сумський апеляційний суд № 592/12424/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2026 року м.Суми Справа №592/12424/25 Номер провадження 22-ц/816/1520/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач), суддів - Петен Я. Л. , Сізова Д. В. розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Цурканом Віктором Івановичем, на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01 грудня 2025 року, ухвалене в м. Суми у складі судді Титаренко В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У липні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі- ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 . Свої вимоги мотивував тим, що 26 вересня 2021 року між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір № 4806440, відповідно до умов якого відповідач отримав 15000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. 23 лютого 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладений Договір відступлення прав вимоги № 81-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 4806440 від 26 вересня 2021 року. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4806440 від 26 вересня 2021 року були передані позивачу від первинного кредитора ТОВ «МІЛОАН» згідно Договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23 лютого 2022 року. Сума заборгованості відповідача становить 28409,04 грн, відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23 лютого 2022 року, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 11388 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків -16196,04 грн; прострочена заборгованість за комісією - 825 грн. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання, яку позивач просить стягнути на свою користь. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4806440 від 26 вересня 2021 року у розмірі 28409 грн 04 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11388 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 16196 грн 04 коп., прострочена заборгованість за комісією - 825 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Цуркана В.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» у повному обсязі, вирішити питання судових витрат. В доводах апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір не є укладений, долучені до позову документи не завірені належним чином, а тому не можуть вважатися допустимими доказами. Заявляє про неналежність, недопустимість, недостовірність та недостатність наданих позивачем ТОВ «ФК «Кредит капітал» доказів у вигляді Договору про споживчий кредит № 4806440, довідки про ідентифікацію, Анкети-заяви на кредит № 4806440, Графіку платежів за договором про споживчий кредит № 4806440, Паспорту споживчого кредиту № 4806440, Відомостей про щоденні нарахування та погашення. У якості доказу надання кредитної лінії в сумі 15000,00 грн. позивачем надана копія платіжного доручення від 26 вересня 2021 року № 57255352, якою не підтверджено проведення належної оплати банківською установою. Тобто, первинного облікового бухгалтерського документа на підтвердження перерахунку коштів від кредитора на користь кредитодавця не надано. Позивачем не доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема ознайомлення з його умовами всіх договорів, які укладалися учасниками договірних фінансових правовідносин, в результаті чого відповідач не приймав на себе зобов`язання повернення кредиту стороні, яка не була стороною за кредитними правовідносинами, не довела належного відступлення та/або набуття права вимоги. Позивачем до матеріалів позовної заяви не додано доказів на підтвердження відступлення права вимоги, що унеможливлює встановлення наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Також він не надав докази направлення будь-якого повідомлення про відступлення права вимоги, в якому було б зазначено про необхідність сплати заборгованості на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Позивачем не надано доказів на підтвердження оплати саме за договором про відступлення права вимоги між сторонами за участі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зі складових за ціною позову, в тому числі що стосується відповідача. Зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні, які нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення оплати за грошовими зобов`язаннями починаючи з 24 лютого 2022 року нараховуються незаконно з підстав введення воєнного стану (а до 24 лютого 2022 року також можливо з порушенням строків застосування спеціальної позовної давності). Доводить до відома апеляційного суду про порушення з боку сторони позивача строків позовної давності, питання про поновлення строку позовної давності за умовами відсутності належних доказів переходу права вимоги за договором факторингу, позивачем не ініційовані і доказів поважності причин пропуску строку позовної давності не надано. Тому заявляє про застосування правових наслідків спливу строків загальної та спеціальної позовної давності до будь-яких заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором, як підстави для відмови у задоволенні позову. Просить відмовити у відшкодуванні та компенсації витрат на правничу допомогу на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за рахунок ОСОБА_1 в повному обсязі. Від позивача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 4806440 (далі - Договір), відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 15000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (а.с. 5-8). За умовами Договору кредит надається строком на 26 днів з 26 вересня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 22 жовтня 2021 року. Згідно п. 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 825,00 грн., яка нараховується за ставкою 5,50 % від суми кредиту одноразово. Відповідно до п.1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом: 2457,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,63 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6). Пунктом 2.2. Договору передбачена плата за кредитом: Згідно пункту 2.2.1 позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1.-1.5.2 Договору, в термін (дату), вказаний в п.1.4. У випадку, якщо Позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах, визначених п.2.3 Договору. Пунктом 2.2.2. Договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбаченихп.2.2.3 Договору. Відповідно до 2.2.3. Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах, позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2. Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника. Пунктом 2.3. Договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування. В п. 2.3.1 зазначено, що продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: Відповідно до пункту 2.3.1.1. пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, шо Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, шо розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: строк продовження 3 дні - 3 %, строк продовження 7 днів - 5 %, строку продовження 15 днів - 10 %. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 Договору. Відповідно до п.2.3.1.2 Договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (а.с.5-7). З довідки від 12 червня 2025 року за підписом Генерального директора ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «МІЛОАН». Договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про який містять: одноразовий ідентифікатор J32477, дата і час відправки 26 вересня 2021 року 13:54, номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 8). З платіжного доручення 57255352 від 26 вересня 2021 року вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 - 15000,00 грн (а.с.8-зворот). Відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» по кредитному договору 4806440 відображає нарахування комісії та відсотків по кредиту та сплату відповідачем заборгованості, а також містить інформацію про часткову сплату грошових коштів позичальником на погашення заборгованості (а.с. 9). Копією виписки з особового карткового рахунку за Кредитним договором № 4806440 від 26 вересня 2021 року підтверджується заборгованість ОСОБА_1 по договору станом на 23 червня 2025 року у розмірі 28409 грн -04 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту -11388 грн., прострочена заборгованість за комісіями -825 грн., прострочена заборгованість за відсотками- 16196 грн 04 коп. (а.с. 9-зворот). 23 лютого 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 81-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 4806440 від 26 вересня 2021 року (а.с. 10-11). Згідно з цим Договором позивач набув статусу Нового Кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до відповідача за кредитним договором №4806440 від 26 вересня 2021 року, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 81-МЛ від 23 лютого 2022 року. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 13 червня 2025 року до договору відступлення прав вимог № 81-МЛ від 23 лютого 2022 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4806440 від 26 вересня 2021 року складає 28409,04 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 11388 грн; заборгованість за відсотками 16196,04 грн; залишок по комісії 825 грн (а.с.14). Плата за відступлення права вимоги згідно Договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23 лютого 2022 року в розмірі 3 475 728, 24 грн. підтверджується копією платіжної інструкції №66788 від 23 лютого 2022 року (а.с.14). 13 червня 2025 року на адресу ОСОБА_1 позивач направив досудову вимогу про сплату заборгованості в сумі 28409 грн 04 коп. (а.с.14-зворот). Позивач просив суд стягнути з відповідача 28409,04 грн, відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 81-МЛ від 23 лютого 2022 року, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11388 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 16196,04 грн; прострочена заборгованість за комісією - 825 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу у строк визначений договором, розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті позивача подано заявку на отримання кредиту від імені відповідачки та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомлення або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником на веб-сайті кредитодавця і який має юридичне значення ідентифікації позичальника у розумінні положень ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Отже надісланий у зазначений спосіб одноразовий ідентифікатор було використано для підтвердження підписання кредитного договору. Позивачем у позовній заяві вказаний номер телефону відповідача НОМЕР_1 , що дає підстави стверджувати, що саме на цей номер телефону у наведений вище спосіб відбулося надіслання одноразового паролю J32477, який було використано для підтвердження підписання кредитного договору в електронній формі. Належність зазначеного номеру телефону відповідачу не спростовано жодними доказами, натомість саме вказаний номер телефону зазначено відповідачем у заяві про залучення у справі третьої особи (а.с. 72-74), а також наведений у апеляційній скарзі (а.с. 205-225). Крім того, кредитний договір містить інформацію про місце проживання відповідача, реквізити паспорту та індивідуального податкового номеру, що також дає підстави вважати, що без зазначення таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом, неможливо ідентифікувати особу позичальника. Будь-яких доказів, які б вказували на укладення кредитного договору іншими особами від імені відповідача, суду не надано. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір про споживчий кредит № 4806440 від 26 вересня 2021 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджує укладання між сторонами правочину. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надано доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 15000 грн. Матеріалами справи підтверджується, що переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору, здійснено у відповідності до п. 2.1 договору шляхом переказу на картковий рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення № 57255352 від 26 вересня 2021 року (а.с.8-зворот). Доказів того, що на рахунок № НОМЕР_2 не було перераховано суму у розмірі 15000 грн стороною відповідача не було надано. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували вказані докази перерахування коштів за вказаним кредитним договором. Крім того на підтвердження факту укладення договору та користування отриманими кредитними коштами свідчить те, що позичальником здійснювалося часткове погашення кредитної заборгованості. Таким чином, відповідачем фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 15000 грн, що підтверджується матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у наведеній сумі. У відповідності до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 4806440 ТОВ «МІЛОАН» здійснено нарахування відсотків за користування кредитом в період з 26 вересня 2021 року по 23 січня 2023 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 зазначає про незгоду з нарахованими відсотками, однак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в яких зазначено, що умовами договору передбачена можливість продовження строку договору за умови часткової сплати суми тіла кредиту та процентів, що і було зроблено відповідачем 23.10.2021, 02.11.2021, 10.11.2021, 13.11.2021, 21.11.2021, 02.12.2021, 05.12.2021, відтак строк кредитного договору був неодноразово продовжений. Здійснюючи неодноразові оплати в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, відповідач підтвердив факт існування договірних відносин з первісним кредитором, отримання кредиту та наявність обов`язку щодо сплати грошових коштів відповідно до умов кредитного договору. За таких обставин, з урахуванням часткової сплати заборгованості та продовження строку договору шляхом часткового погашення нарахованих процентів за користування кредитними коштами та тіла кредиту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач був обізнаним з умовами договору, вчиняв передбачені кредитним договором дії з метою продовження його строку, а тому з огляду на положення договору (п. 2.3. Договору) нарахування відсотків за користування кредитними коштами до 23 січня 2022 року здійснене в межах строку кредитного договору. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року. Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Оскільки договір про споживчий кредит № 4806440 від 26 вересня 2021 року укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», та з урахуванням того, що позивачем порушується питання про стягнення заборгованості за процентами, нарахованих у період з 26 вересня 2021 року по 23 січня 2023 року, тобто до набрання чинності зазначеним законом (24 грудня 2023 року), порушень норм законодавства в частині нарахування відсотків за користування кредитом колегією судів не встановлено. У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками в розмірі 16196,04 грн. З приводу доводів апеляційної скарги щодо незаконного нарахування відсотків у період, починаючи з 24 лютого 2022 року з підстав введення воєнного стану, суд зазначає, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (який було виключено на підставі Закону України №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року) передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у разі прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування. Зазначеним положенням Закону передбачалося звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Однак позивачем не здійснювалося нарахування будь-яких штрафних санкції за порушення умов договору та не ставилося питання про стягнення неустойки, а заявлялися вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту та нарахованими відсотками у передбаченому договором розмірі. Апелянт помилково ототожнює, що проценти за користування кредитом (правове регулювання ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України) є неустойкою (пенею) за невиконання боржником зобов`язань за договором. Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність доказів направлення відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги, в якому було зазначено поро необхідність сплати заборгованості на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі

5. Стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин сплати кредитної заборгованості первісному кредитору, а тому його доводи як на підставу скасування рішення про те, що відповідач не був повідомлений належним чином про зміну кредитора у зобов`язанні, на увагу не заслуговують. Крім того, не визнаючи позов, відповідач не надає доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем та не надає належних, достатніх та допустимих доказів факту виконання умов договору в повному обсязі. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про розгляд судом першої інстанції зазначеного спору в порядку спрощеного позовного провадження. Так, пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно п. 1 ч. 1, ч.ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини. Оскільки ціна позову у цій справі становить 28 409,04 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 30 = 90 840,00 грн), зазначена справа є малозначною у силу вимог закону, а тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Переконливих доводів щодо неможливості відповідача скористатися визначеними нормами ЦПК України процесуальними права апеляційна скарга не містить. За таких обставин рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченою сумою кредиту та відсотками прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. В той же час, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги на рішення суду в частині стягнення заборгованості за комісією, колегія суддів приходить до такого висновку. У відповідності до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. За нормами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що : «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У договорі про споживчий кредит № 4806440 від 26 вересня 2021 року, укладеному між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН», містяться умови про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту, а саме: пункт 1.5 «загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3282,00 грн в грошовому виразі та 1,508,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 18282,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань»; пункт 1.5.1 «комісія за надання кредиту: 825,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,50 відсотків від суми кредиту одноразово»; пункт 2.2.1 «позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору»; пункт 2.3.1.1 «пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувти строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documems і є невід`ємною частиною нього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту. пункт 2.4.1 «позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування»; пункт 2.4.3 «з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань позичальника по погашенню кредиту, комісії, процентів та пені позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає товариству здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків позичальника, відкритих ним у банках, у розмірі, що становить суму кредиту, комісії за надання кредиту, процентів, штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань позичальника перед кредитодавцем, за умови настання строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань, передбачених цим договором, а також ініціювати переказ та здійснювати договірне списання коштів за правилами відповідної платіжної системи, якщо списання здійснюється у платіжній системі». Аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Позивачем порушено питання про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією в сумі 825,00 грн. Договір про споживчий кредит № 4806440 від 26 вересня 2021 року у частині встановлення комісії за управління кредитом є нікчемним. Колегія суддів на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Ураховуючи, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії у розмірі 850,00 грн. Отже, з відповідача підлягає стягненню сума боргу за кредитним договором у розмірі 27584,04 грн (28409,04 грн - 825,00 грн). Стороною відповідача також заявлено про порушення позивачем строку позовної давності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в яких зазначено, що згідно з умовами кредитного договору №480640 від 26 вересня 2021 року відповідач повинен був повернути кредитні кошти до 22 жовтня 2021 року. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Тобто, позивач мав звернутися із позовом про стягнення з відповідача грошових коштів за кредитним договором не пізніше 22 жовтня 2024 року (три роки від дня, коли відповідач мав повернути кредит за умовами договору). Водночас, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (який діяв станом на 22 жовтня 2021 року), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний перебіг строку позовної давності (загальний і спеціальний) був зупинений через дію карантинних обмежень із 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. Крім того, після запровадження воєнного стану такі ж зміни були внесені до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», а саме: в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказане положення діяло до 4 вересня 2025 року, з моменту підписання Президентом України Закону № 4434-IX. Зважаючи на зазначені приписи законодавства, з огляду на те, що позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості 31 липня 2025 року (тобто, в період дії п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України), позивач не пропустив строк звернення до суду із цим позовом. Щодо вимог апеляційної скарги про відмову у відшкодуванні компенсації витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне. В зазначеній справі позивач ставив питання про відшкодування витрат понесених на правничу допомогу при розгляді справи стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 7000,00 грн. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22). У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Звертаючись до суду з зазначеним позовом, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, надавши копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06 травня 2025 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 16), Акту № 2372 наданих послуг від 23 червня 2025 року та детальний опис наданих послуг до Акту № 2372 від 23 червня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06 травня 2025 року (а.с. 16 зворот). З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана В.І. щодо відсутності підстав для відшкодування витрат на правову допомогу. Водночас колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що розмір заявлених позивачем витрат за надання правничої допомоги 7000,00 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22). З врахуванням принципів реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на встановлені обставини справи, апеляційний суд погоджується з присудженим судом першої інстанції розміром витрат на правничу допомогу 4000 грн, понесених у рамках судового розгляду справи про адміністративне правопорушення. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення ордеру на представництво інтересів позивача, колегія суддів виходить з того, що вказівка в ордері у графі «назва органу, в якому надається правова допомога» на те, що правова допомога надається у судах загальної юрисдикції, є достатнім і необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнтам та представляти їх інтереси в усіх судах загальної юрисдикції, або, відповідно, в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 361/4347/17, від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 29 листопада 2021 року у справі № 754/3233/20. Крім того, станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118 пункт 12.4 Положення про ордер адвоката на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, із змінами, було доповнено новим абзацом, а саме: «Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо)». Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи наведене, за встановлених обставин справи рішення суду підлягає зміні в частині розміру заборгованості за кредитним договором та слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4806440 від 26 вересня 2021 року в сумі 27584,04 грн. На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат та пропорційно до задоволеної частини позовних вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2349,72 грн (2422,40 х 97%) та витрат на правничу допомогу в сумі 3880,00 грн. (40000 х 97%). Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Цурканом Віктором Івановичем задовольнити частково. Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01 грудня 2025 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу між сторонами судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4806440 від 26 вересня 2021 року у розмірі 27584 грн 04 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 11388 грн 00 коп., прострочена заборгованість за свою відсотків - 16196 грн 04 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2349 грн 72 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3880 грн 00 коп. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 відмовити.». В іншій оскаржуваній частині рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 01 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - А. П. Сидоренко Судді: Я. Л. Петен Д. В. Сізов