Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4244/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/4244/25 пров. № А/857/33842/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, суддя (судді) в суді першої інстанції Желік О.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 05 березня 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 22379/13-01-24-11 від 21.05.2024, яким донараховано грошові зобов`язання за платежем Єдиний податок фізичних осіб (код платежу 18050400) в сумі 345915,00 грн, а також штрафні санкції на суму 34591,50 грн; визнати протиправним та скасувати рішення № 3759/6/13-01-24-11 від 06.02.2025 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем за наслідками камеральної перевірки встановлено перевищення ним обсягу доходу за 2023 рік, відповідно прийнято оскаржувані податкове повідомлення-рішення і рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку. Зауважує, що в 2023 році перебував платником єдиного податку на 2 групі 6 місяців, а також платником єдиного податку на 3 групі - 5 місяців, використовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 Перехідних положень ПКУ лише упродовж менше 1 місяця. Вказує, що сума задекларованого доходу з 01.01.2023 по 31.06.2023 складає 5300000,00 грн, тому з урахуванням пп. 9-1.4.3 п. 9 підр. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, граничний обсяг його доходу повинен складати не більше 5122130,00 грн (5587800,00 грн/12 міс.* 11 міс. перебування платником ЄП на 2 групі і 3 групі за ставкою 5%), а враховуючи перебування на 3 групі - і того більше. Повідомив, що дохід у розмірі 5300000,00 грн, який не перевищує максимальний розмір для платників 2 групи, ним отримано у період з 01.01.2023 по 30.06.2023, тобто ще до прийняття Закону України від 30 червня 2023 року № 32І9-ІХ. Вказана сума на час отримання доходу і до переходу на 3 групу зі сплатою податку в розмірі 2 відсотків доходу не перевищувала максимального розміру доходу, встановленого для платників 2 групи. Тобто, на час отримання доходу на другій групі єдиного податку, він не перевищив граничний обсяг доходу, визначений п. 291.4 ст. 291 ПК України, а набрання чинності Законом №3219-1Х, яке відбулось після отримання ним доходу, не може бути підставою для збільшення його податкового зобов`язання. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 22379/13-01-24-11 від 21.05.2024. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 3759/6/13-01-24-11 від 06.02.2025 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ні в акті камеральної перевірки, ні в оскаржуваних рішеннях не вказав конкретного періоду, який не врахований ним при визначенні граничного обсягу доходу за 2023 рік. Суд першої інстанції встановив, що позивач у 2023 році не перевищив граничного розміру доходу платника єдиного податку 3 групи (за період з 01.01.2023 по 30.06.2023). На час отримання позивачем доходу на другій групі єдиного податку, він не перевищив граничний обсяг доходу, визначений п. 291.4 ст. 291 ПК України, а набрання чинності Законом № 3219-1Х, яке відбулось після отримання позивачем доходу, не може бути підставою для збільшення його податкового зобов`язання. Упродовж 01.08.2023 - 31.12.2023 позивач іншого доходу не отримував, що не заперечується відповідачем та наявною у справі доданою податковою звітністю. Суд першої інстанції вказав, що висновок про перевищення позивачем граничного обсягу доходу за 2023 рік є незаконним та таким, що суперечить обставинам справи та нормам третього 3 п. 291.4 ст. 291, абзацу третього пп. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298, абзацу першого п. 299.11 ст. 299, пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України. Суд першої інстанції також зауважив, що за змістом пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України, камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу достовірності та відповідності законодавству сформованих платником податків показників податкової звітності, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку не може бути прийнято за наслідками камеральної перевірки такого платника податку. Також застосував правову позицію Верховного Суду у тотожних правовідносинах щодо неможливості винесення рішення про виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку на підставі акту камеральної перевірки, яке може бути прийнято виключно на підставі акту документальної перевірки. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до п.п. 9 прим. 1.4.1 п.п. 9 прим. 1.4 п. 9 прим. 1 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПКУ) платники податків, які станом на 31 липня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, та не відмовилися від їх використання самостійно, і до переходу на такі особливості були платниками єдиного податку, з 01 серпня 2023 року автоматично вважаються платниками єдиного податку тієї групи єдиного податку, на якій вони перебували до моменту переходу на застосування особливостей третьої групи, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ. Підпунктом 9 прим. 1.4.3 п.п. 9 прим. 1.4 п. 9 прим. 1 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений п. 291.4 ст. 291 ПКУ, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ. Вказує, що у податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця за 2023 рік ФОП ОСОБА_1 загальна сума доходу для другої групи становить 5100000,00 грн. Вважає, що з урахуванням п.п. 9 прим. 1.4.3 п.п. 9 прим. 1.4 п. 9 прим. 1 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, у 2023 році граничний обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував спрощену систему з особливостями оподаткування. Зазначає, що в ході проведення камеральної перевірки показників податкової декларації платника єдиного податку, з урахуванням положень п. п. 9 прим. 1.4.3 п. п. 9 прим. 1.4 п. 9 прим. 1 підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, встановлено, що оскільки ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 09.07.2023 (6 місяців) застосовував спрощену систему з особливостями оподаткування,то граничний обсяг доходу за 6 місяців 2023 року становить 2793900,00 грн (5587800 грн/12 місяців) * 6 місяців, таким чином, сума перевищення обсягу доходу становить 2306100,00 грн. Крім того зауважує, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення випадків передбачених пунктами 299.10, 299.11 статті 299 ПК України. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Звертає увагу, що передумовою прийняття рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку є проведення перевірки, висновки якої повинні бути викладені у відповідному акті. У відповідності до вищевикладеного, Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі висновків камеральної перевірки, які оформлені в акті від 24.12.2024 № 53085/13-01-24-11 прийнято рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку від 06.02.2025 року № 3759/6/13-01-24-11. Вважає, що позивачем пропущено строку звернення до суду з позовом. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстапнції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що керуючись пунктом 56.21 статті 56 ПК України, підпункт 9-1.4.3 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, який набрав чинності лише 01 серпня 2023 року, не може встановлювати обмеження на обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку в період до 31 липня 2023 року. Зауважує, що анулювання реєстрації платника єдиного податку за результатами камеральної перевірки є неправомірним, оскільки таку перевірку здійснюють лише на підставі податкової звітності без можливості точного визначення щомісячного обсягу доходу, а отже, не можна достовірно встановити факт порушення граничного обсягу доходу чи інших критеріїв, що є підставою для втрати права на спрощену систему оподаткування Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , починаючи з 27.09.2024 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності згідно КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Відповідно до витягу № 8803 з реєстру платників єдиного податку від 11.05.2023 - з 01.01.2012 позивач обрав спрощену систему оподаткування згідно глави 1 Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу XIV Спеціальні податкові режими Податкового кодексу України (далі - ПК України), та перебував на 2 групі платника єдиного податку за ставкою 20% до 09.07.2023. 30 червня 2023 року позивачем прийнято рішення обрати спрощену систему оподаткування на 3 групі за ставкою 2%, на якій він перебував з 10.07.2023 по 31.07.2023, що підтверджується витягом № 11675 з реєстру платників єдиного податку від 12.07.2023. На підставі поданої позивачем заяви, з 01.08.2023 ФОП ОСОБА_1 перейшов на 3 групу платника єдиного податку за ставкою 5%, на якій перебував до 31.03.2024. Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку звітної річної податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за 2023 рік, поданої 05.01.2024. За результатами такої перевірки встановлено, що платником не задекларовано дохід від суми перевищення дозволеного обсягу доходу, дозволеного для другої групи спрощеної системи оподаткування, а відповідно порушено: п.п. 9 прим. 1.4.3 п.п. 9 прим. 1.4 п. 9 прим. 1 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ від 02 грудня 2010 року № 2755- VI; п. 293.4 ст. 293 ПКУ. Вказані висновки контролюючого органу оформлені актом про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця від 20.02.2024 № 6007/13-01-24-11/ НОМЕР_1 . Також у зв`язку з виявленими порушенням, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 22379/13-01-24-11 від 21.05.2024, яким позивачу донараховано грошові зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 345915,00 грн, а також штрафні санкції на суму 34591,50 грн. Крім того, 06.02.2025 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято рішення про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку з 31.12.2024, яке мотивоване тим, що у позивача наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ). Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти. Відповідно до пунктів 86.2, 86.7 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Згідно з пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема, поділяються на такі групи платників єдиного податку: Пункт 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначає такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. 3) третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Пунктом 293.1. статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Пунктом 293.2 вказаної статті визначено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Відповідно до пункту 293.4 статті 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу. Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом (пункт 293.8 статті 293 ПК України). Абзацом третім пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Згідно з абзацом третім підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Відповідно до абзацу першого пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Підрозділом 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України врегульовано особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку. Пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням певних особливостей, визначених у цьому пункті. Зокрема, підпунктом 9.2 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України передбачено, що з 1 квітня 2022 року та до припинення або скасування воєнного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах. Згідно з підпунктом 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 91.4.3 пункту 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу. Згідно з підпунктом 91.4.4 пункту 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України у 2023 звітному році суб`єкти господарювання, які у 2023 році використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, та втратили право або самостійно відмовилися від використання особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, і були переведені на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, або щодо яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, мають право у 2023 році повторно здійснити перехід (обрати) на спрощену систему оподаткування, в тому числі у разі повторної протягом 2023 року державної реєстрації фізичною особою - підприємцем, шляхом подання заяви за загальною процедурою, визначеною цим Кодексом. При цьому у разі подання заяви до 1 вересня 2023 року суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку з 1 серпня 2023 року (крім єдиного податку третьої групи із ставкою єдиного податку у розмірі, визначеному підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, якщо така особа станом на 1 серпня 2023 року не зареєстрована платником податку на додану вартість). Аналіз змісту підпункту 91.4.3 пункту 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України дає підстави для висновку, що при визначені граничного обсягу доходу для підтвердження права перебування на спрощеній системі оподаткування враховуються всі календарні місяці 2023 року, протягом яких платник єдиного податку третьої групи не застосовував особливості оподаткування, встановлені підпунктом 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України, тобто не був платником єдиного податку зі ставкою 2%. При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції необхідно враховувати весь сумарний дохід платника податків з початку календарного року: в тому числі дохід, отриманий в період перебування на загальній системі оподаткування, та дохід, отриманий в період перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема платником єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5%. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням встановлено перевищення позивачем протягом 2023 календарного року встановленого пунктом 291.4 статті 291 ПК України обсягу доходу. Згідно з податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи за звітний (податковий) період 2023 рік сума доходу ФОП ОСОБА_1 склала 5300000,00 грн. В ході проведення камеральної перевірки показників податкової декларації платника єдиного податку, з урахуванням положень п. п. 9 прим. 1.4.3 п. п. 9 прим. 1.4 п. 9 прим. 1 підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, встановлено, що оскільки ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 09.07.2023 (6 місяців) застосовував спрощену систему з особливостями оподаткування, то граничний обсяг доходу за 6 місяців 2023 року становить 2793900,00 грн (5587800 грн/12 місяців) * 6 місяців. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач ні в акті камеральної перевірки, ні в оскаржуваних рішеннях не вказав конкретного періоду, який не врахований ним при визначенні граничного обсягу доходу за 2023 рік. Судом першої інстанції встановлено, що при обрахунку граничного обсягу доходу позивача на підставі підпункту 91.4.3 пункту 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України відповідач врахував лише 6 місяців 2023 року (за період з 01.01.2023 по 30.06.2023). При цьому період з 01.01.Таким чином відповідач вважав, що граничний обсяг дозволеного доходу позивача за 2023 рік для перебування на спрощеній системі оподаткування платником єдиного податку 2 групи становить 2793900,00 грн (5587800 грн/12 місяців) * 6 місяців. Відтак, за результатами камеральної перевірки відповідач встановив, що обсяг перевищення позивачем граничного доходу становить 2306100,00,00 грн. Однак, такі висновки податкового органу суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Зазначені відповідачем в акті камеральної перевірки та в оскаржуваному рішенні норми ПК України не передбачають такого порядку обрахунку граничного обсягу доходу платника єдиного податку третьої групи, який дозволяє враховувати лише окремі місяці перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, без урахування місяців перебування на загальній системі оподаткування. Оскільки позивач використовував особливості оподаткування встановлені п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (тобто був платником ЄП за ставкою 2%) з 10.07.2023 по 31.07.2023, то обсяг доходу у 2023 році повинен складати не більше 5122130,00 грн (5587800,00 грн/12 міс.* 11 міс перебування платником ЄП на 2 групі і 3 групі за ставкою 5%). Згідно з податковою декларацією позивача за 2023 рік обсяг його доходу становив 5300000,00 грн. Таким чином, позивач за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 не перевищив граничного розміру доходу платника єдиного податку 3 групи (5587800 грн). Суд першої інстанції правильно встановив, що вказана сума на час отримання доходу і до переходу на 3 групу зі сплатою податку в розмірі 2 відсотків доходу не перевищувала максимального розміру доходу, встановленого для платників 2 групи. Тобто, на час отримання позивачем доходу на другій групі єдиного податку, він не перевищив граничний обсяг доходу, визначений п. 291.4 ст. 291 ПК України, а набрання чинності Законом № 3219-1Х, яке відбулось після отримання позивачем доходу, не може бути підставою для збільшення його податкового зобов`язання. Упродовж 01.08.2023 - 31.12.2023 позивач іншого доходу не отримував, що не заперечується відповідачем та наявною у справі доданою податковою звітністю. Отже, висновок про перевищення позивачем граничного обсягу доходу за 2023 рік є протиправним та таким, що суперечить обставинам справи та нормам третього 3 п. 291.4 ст. 291, абзацу третього пп. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298, абзацу першого п. 299.11 ст. 299, пп. 91.4.3 п. 91 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України. Позивач, перебуваючи до 31 липня 2023 року на спрощеній системі оподаткування, будучи платником єдиного податку другої групи, мав обґрунтовані сподівання, що протягом календарного року його обсяг доходу може досягти 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, як це визначено підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 5.2. статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Відповідно до пунктів 7.3., 7.4. статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом. Податковий кодекс України в редакції, що діяла до 31 липня 2023 року не містив спеціальних обмежень стосовно обсягу доходу для відповідної групи платників єдиного податку, яка в 2023 році застосовувала особливості оподаткування встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Відповідне положення з`явилося у Податковому кодексі України лише із внесення до нього змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-IX, який набрав чинності 01 серпня 2023 року та яким встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу (пункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника податку. Враховуючи те, що пункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України набрав чинності лише 01 серпня 2023 року, вказаний пункт не може встановлювати обмеження на обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку в період до 31 липня 2023 року. Колегія суддів зазначає, що дія нормативно-правових актів показує процес їх функціонування в суспільстві. Положення податкового законодавства мають перспективну правову природу дії та мають застосовуватися з дати введення відповідного закону в дію, набрання ним чинності. З цього моменту акт набуває юридичної сили, тобто розпочинається його нормативно-регулятивний вплив на суспільні відносини, що полягає у забезпечуваній державою формальній можливості використання або формальній необхідності виконання (дотримання) закріплених норм. Необхідно враховувати закріплений у частині першій статті 58 Основного Закону конституційний принцип незворотності дії закону у часі. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє чинне становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп). У рішенні у справі N.K.M. v. Hungary (заява № 66529/11, п. 51) зазначено, що оподаткування зі зворотною дією у часі може застосовуватися в основному для усунення технічних недоліків закону, зокрема, коли така міра врешті решт виправдовується міркуваннями публічного інтересу. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вказує на те, що враховуючи той факт, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2023 року використовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, на нього поширює свою дію положення підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зокрема стосовно спеціальних правил про ліміти доходів на спрощеній системі оподаткування, які передбачені пунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. В той же час, застосування спеціальних обмежень стосовно обсягу доходу для відповідної групи платників єдиного податку, зокрема до позивача у справі можливе лише з 01.08.2023, тобто з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219-IX. Пропорційність визначення обсягу доходу встановлений пунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не може поширюватися на період до 31.07.2023, оскільки це порушуватиме принцип правової визначеності. Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.11.2025 у справі № 160/23268/24. Суд апеляційної інстанції не заперечує можливість податкового органу застосовувати до позивача пункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, проте розрахунок пропорційності обсягу доходу повинен здійснюватися з урахуванням 11 місяців протягом яких позивач не застосовував особливості оподаткування. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Відповідно до абзацу другого пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. При проведенні камеральної перевірки позивача, податковий орган був позбавлений можливості виокремити його дохід в межах кожного місяця в період з 01.07.2023 до 31.12.2023 та визначити дотримання позивачем обсягів доходів встановлених абзацом третім підпункту 2 пункту 291.4 статті 294 Податкового кодексу України з урахуванням обмежень встановлених пункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в період з 01.07.2023 до 31.12.2023. Невстановлення доходу позивача в період з 01.07.2023 до 31.12.2023 призводить до передчасних висновків відповідача про порушення ним абзацу другого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України в частині перевищення протягом календарного року обсягу доходу та пункту 293.8 статті 293 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов`язання по єдиному податку та свідчить про протиправність оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення- рішення. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що за змістом пп. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 ПК України, камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням та сутністю не передбачає здійснення аналізу достовірності та відповідності законодавству сформованих платником податків показників податкової звітності, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку не може бути прийнято за наслідками камеральної перевірки такого платника податку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.08.2022 у справі № 640/23486/21, від 21.05.2021 у справі № 640/14338/19, від 15.05.2018 у справі № 804/6286/17, від 01.10.2018 у справі № 821/1648/17, від 24.06.2020 у справі № 640/18801/18, від 27.07.2020 у справі № 824/843/16-а, від 24.05.2019 у справі № 821/1275/16, від 25.01.2024 у справі № 807/1019/16. Крім того, Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.12.2020 у справі № 200/9334/19-а, від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.03.2019 у справі № 818/606/17, від 10.11.2021 року по справі № 340/3300/19 викладено правову позицію у тотожних правовідносинах щодо неможливості винесення рішення про виключення платника податку з реєстру платників єдиного податку на підставі акту камеральної перевірки, яке може бути прийнято виключно на підставі акту документальної перевірки. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 22379/13-01-24-11 від 21.05.2024 та рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 3759/6/13-01-24-11 від 06.02.2025 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платника єдиного податку. Посилання скаржника на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду є необгрунтованими з огляду на наступне. Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №22379/13-01-24-11 від 21.05.2024. Вказане податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області надіслано ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення (згідно квитанції 7904270972928) на зареєстровану податкову адресу: АДРЕСА_1 . Як слідує з довідки про причини повернення/досилання поштового відправлення, яка повернулось 06.06.2024 до податкового органу разом з конвертом, на такому зазначено причини повернення поштового відправлення: «за закінченням терміну зберігання». Оскільки строк на оскарження податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №22379/13-01-24-11 від 21.05.2024 в силу приписів Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 розпочався 06.06.2024, кінцевою датою його оскарження до суду є 06.12.2024. Водночас до Львівського окружного адміністративного суду представник позивача звернувся засобами поштового зв`язку 25.02.2025, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду із відповідною позовною вимогою. Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2024 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області із скаргою на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №22379/13-01-24-11 від 21.05.2024, за результатом розгляду якої отримав рішення від 29.01.2025 №2652/6/99-00-06-01-02-06 про залишення скарги без розгляду. Колегія суддів враховує, що позивач відразу після того, як дізнався про прийняте щодо нього податкове повідомлення-рішення вжив заходів для оскарження його в адміністративному порядку, а після відмови в розгляді скарги подав цей адміністративний позов. З урахуванням вищевказаних доводів представника позивача, а також зважаючи на незначний період пропуску позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції в ухвалі від 08 квітня 2025 року вважав за потрібне задовольнити заяву про поновлення строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом. Колегія суддів зауважує, що скаржником в апеляційній скарзі відсутні заперечення проти ухвали Львівського окружного від 08 квітня 2025 року. Зміст доводів апеляційної скарги ідентичний вже поданому і розглянутому клопотанню про залишення без розгляду, а оцінки самої ухвали і її доводів відсутні в апеляційній скарзі. Отже, суд першої інстанції правильно врахував обставини пропуску строку звернення до суду, причини їх поважності, процесуальну поведінку позивача, а тому обґрунтовано поновив строки звернення до суду. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі № 380/4244/25 без змін. Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим