Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9008/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9008/25 Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І., повний текст судового рішення складено 14.10.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка виразилася у не виплаті середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 29.01.2022 по 28.02.2025; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку, з 29.01.2022 по 28.02.2025 в розмірі 135160,14 грн. В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що під час проходження військової служби у період з 01.01.2020 по 28.01.2022 відповідач нараховував грошове забезпечення з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою. На виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №420/28116/24 відповідачем 28.02.2025 виплачено позивачу доплату по грошовому забезпеченню за період з 01.01.2020 по 28.01.2022 в сумі 8400,28 грн. Таким чином, остаточний розрахунок належних сум при звільненні здійснений відповідачем з порушенням строків, що є підставою для відповідальності, визначеної ст.ст.116, 117 КЗпП України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позов задоволено частково наступним чином. Визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2023 по 30.07.2023 у сумі 124544 (сто двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок чотири) грн. 29 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що наведені позивачем вимоги не належать задоволенню в частині визначеного періоду стягнення середнього заробітку за час затримки з 29.01.2022 по 28.02.2025, оскільки спірні правовідносини вже виникли на час дії ст.117 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, а тому має бути застосована відповідна норма закону при визначенні розміру та терміну на відшкодування середнього заробітку, але не більше як за шість місяців. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. З матеріалів справи вбачається та суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.01.2022 №18 підполковника ОСОБА_1 з 28 січня 2022 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби позивачу не в повному обсязі виплачувалося грошове забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №420/28116/24, яке набрало законної сили 09.01.2025 р.: - визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) ОСОБА_1 за період з 1 січня по 31 грудня 2020 року, відповідно до вимог статті 9 Закону У країни від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум; - визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) ОСОБА_1 за період з 1 січня по 31 грудня 2021 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум; - визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) ОСОБА_1 за період з 1 по 28 січня 2022 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 гри.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплат) донарахованих сум; - визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 98 календарних невикористаних днів додаткової відпустки, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481.00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум; - визнані протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 гри.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) ОСОБА_1 за період з 1 січня по 31 грудня 2020 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (2102,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) ОСОБА_1 за період з 1 січня по 31 грудня 2021 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом па 1 січня 2021 року (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України перерахунок грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) ОСОБА_1 за період з 1 по 28 січня 2022 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХП «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 98 календарних невикористаних днів додаткової відпустки, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум. На виконання даного судового рішення на розрахунковий рахунок позивача 28.02.2025 перерахована сума 8400,28 грн. Вважаючи, що відповідач має сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 124544,29 грн.. Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного. Правовідносини з приводу грошового забезпечення військовослужбовців регулюються низкою спеціальних актів, а саме: Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» тощо. Водночас, спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум. Отже, в даному випадку вірним є застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року (справа №240/11214/19), від 24 грудня 2020 року (справа №340/401/20), від 5 серпня 2020 року (справа №826/20350/16), від 15 липня 2020 року (справа №824/144/16-а), від 31 жовтня 2019 року (справа №2340/4192/18), від 26 червня 2019 року у справі №826/15235/16, від 18 листопада 2022 року у справі №1.380.2019.005781. Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно із ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній до 18 липня 2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідно до ст.117 КЗпП України (в чинній з 19.07.2022 року редакції) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку. Судова колегія звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Також у цій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця. Відшкодування ж передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Враховуючи, що повний розрахунок із позивачем було проведено не у день його виключення зі списків особового складу 28.01.2022 року, а 28.02.2025 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, є підстави для настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку виплати повного розрахунку при звільненні, що вірно визначено судом першої інстанції. Щодо періоду затримки розрахунку за який позивач має право на відшкодування. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.01.2022 р. №18 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 28.01.2022 р. Отже, як вже було зазначено вище, відповідачем не виплачено позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, як це передбачено ст.117 КЗпП, так як остаточний розрахунок з позивачем був проведений не в день звільнення з військової служби, а лише 28.02.2025 р. Питання щодо виплати середнього заробітку за період з 29.01.2022 по 29.07.2022 було вирішено в межах справи №420/18254/22, а за період з 30.07.2022 по 30.01.2023 - в межах справи №420/4862/24, у зв`язку з чим строк затримки по виплаті грошового забезпечення, з урахуванням висновків, викладених у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі №420/4862/24, слід рахувати з 31.01.2023. Як вже зазначалося, з 19.07.2022 законодавцем були внесені зміни до ст.117 КЗпП України та встановлене обмеження щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним терміном. Таким чином період, за який належить обчислити відшкодування, становить з 31.01.2023 (дата, наступна за датою, до якої відповідач уже виплатив позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільнення) по 31.07.2023, тобто 181 день. Середній заробіток визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про нарахування грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, розмір грошового забезпечення позивача становить: - за листопад 2021 року 19284,78 грн. - за грудень 2021 року 22768,78 грн. З викладеного вбачається, що середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 689,40 грн ((19284,78 + 22768,78) / 61)). Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.01.2023 по 28.02.2025 (з урахуванням шестимісячного терміну з 31.01.2023 по 31.07.2023) становить 124781,40 грн (689,40 грн. х 181 календарний день). Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 щодо неможливості застосування до спірних сум (після 19.02.2022 року) принципу співмірності. Так, ВП ВС зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові ВП ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців. Отже, для цілей обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 лютого 2024 року (наступний після звільнення день) по 06 липня 2024 року встановленню підлягає: (1) розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, обчислений за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100; (2) загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; (3) частку коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; (4) частку коштів, яку не було виплачено позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних при звільненні виплат. Тобто в даному випадку стягненню на користь позивача підлягає такий відсоток суми середнього заробітку, який би відповідав відсотку несвоєчасно виплаченої суми по відношенню до загальної суми, що належала йому при звільненні. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах по справі №560/5923/24 від 27 березня 2025 року, по справі №620/7207/24 від 24 квітня 2025 року. Для належного розгляду справи спочатку необхідно встановити загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат. Так, з обставин справи вбачається, що при звільненні позивачу виплачено 284023,31 грн грошового забезпечення та компенсація щорічної відпустки у розмірі 27695,37 грн. Крім того, на виконання рішення по справі №420/1131/23 позивачу виплачено перерахунок грошового забезпечення 81768,33 гривень, на виконання рішення у справі №420/28116/24 позивачу виплачено 8400,28 грн., проте, На виконання рішення у справі №420/28130/24 ОСОБА_1 нараховано 167753,50 грн. Отже, загальна сума, яка належала позивачу при звільненні становить 569640,79 грн. З викладених розрахунків вбачається, що істотність частки несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення 8400,28 грн від загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат становить 1,47 % (8400,28 / 569640,79 *100). Виходячи з принципу пропорційності, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 18342,87 грн, тобто 1,47 % від 124781,40 грн. Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу пропорційності застосована Верховним Судом в постанові по справі №420/12808/23 від 09 вересня 2025 року. Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув, не застосував правові висновки, сформовані Верховним Судом в аналогічних справах, у зв`язку із чим провів невірний розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню на користь позивача. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми середнього заробітку, який стягується на користь позивача, та в частині періоду затримки. Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.01.2023 до 28.02.2025 у сумі 18342 (вісімнадцять тисяч триста сорок дві гривні 87 коп.)». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія