Постанова 4852 № 160/17411/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/17411/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (суддя 1-ї інстанції Сластьон А.О.) в адміністративній справі №160/17411/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 13 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить: -визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; -зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 216 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі 160/17411/25 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати обґрунтовану заяву/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчать про дотримання строку звернення до суду. 12 листопада 2025 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій вказує, що відлік строку звернення до адміністративного суду слід обчислювати з моменту отримання відповіді на адвокатський запит, а саме з 03.04.2025. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року позовну заву залишено без розгляду. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати її, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. У скарзі позивач зазначає, що лише після отримання відповіді від військової частини у квітні 2025 року дізнався про порушення своїх прав. Відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу в яких просять відмовити у її задоволенні. У відзиві військова частина НОМЕР_1 зазначила, що вона не є розпорядником бюджетних коштів, але наділена повноваженнями видавати відповідні накази про виплату грошового забезпечення. Натомість таким розпорядником є військова частина НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 у відзиві зазначила, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/22632/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в межах якої вирішувалися, в тому числі, вимоги про перерахунок грошового забезпечення. В рамках цієї справи надавалися копії картки особового рахунку позивача за 2023 рік, грошового атестату та розрахунково-платіжну відомість у якій містилася інформація щодо нарахованої позивачу грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку та додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Вказані документи додавались позивачем до позову у справі №160/22632/23 від 06.09.2023 року та досліджувалися судом під час вирішення спору та ухвалення судового рішення від 19 липня 2024 року. Таким чином позивачу було відомо про нараховані йому при звільненні суми та їх структуру, в тому числі, грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку та додаткову відпустку як учаснику бойових дій принаймні 06.09.2023 року. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 311 КАС України. Суд першої інстанції враховуючи приписи ч. 3 ст. 123 КАС України, залишаючи позов без розгляду, дійшов висновку, що позивачу було відомо про нараховані йому при звільненні суми та їх структуру, в тому числі грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку принаймні 06.09.2023., враховуючи справу №160/22632/23. Натомість, з позовом до суду в цій справі щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток ОСОБА_1 звернувся з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду. Наведені позивачем поважність причин пропуску строку звернення до суду у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд не визнав як поважні. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзивів та на підставі встановлених фактичних обставин справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції щодо недотримання позивачем строків звернення до суду визначених ст. 233 КЗпП України, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаної норми. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. На стадії апеляційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачами законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного позивачу щомісячного грошового забезпечення за періоди з 19.07.2022 по 20.05.2023. Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23. У постанові від 21.03.2025 судова палата касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року); У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ). Отже до позовних вимог, які стосуються періоду після зміни приписів статті 233 КЗпП України, ураховуючи щомісячний характер нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, застосуванню підлягають положення частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Отже позовні вимоги, що заявлені за період після 19 липня 2022 року до них розповсюджується строк три місяці, а саме строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651). Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. У справі ж, що розглядається, на момент звернення позивача до суду а саме 19.07.2022 з позовом про виплату грошового забезпечення, зокрема за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, в Україні діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом в частині спірних вимог, розпочався 01 липня 2023 року. За змістом ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, отримання працівником (військовослужбовцем) підтверджуючої довідки про нараховані та виплачені суми заробітної плати (грошового забезпечення). Як свідчать матеріали справи, позивач в межах адміністративної справи №160/22632/23 здійснювався розгляд вимог позивача до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати належного грошового забезпечення позивачу, в тому числі за період з 01.01.2016 до 26.05.2023, що свідчить про обізнаність позивача із нарахованими та виплаченими йому складовими грошового забезпечення. Так, згідно з відомостями комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду вбачається, що позивачем в рамках розгляду іншої справи №160/22632/23 про перерахунок грошового забезпечення за час проходження ним служби надавалися до суду копії наступних документів: картки особового рахунку позивача за 2023 рік, грошового атестату та розрахунково-платіжної відомості. Вказані документи надавалися позивачем до позову у справі №160/22632/23 від 06.09.2023. Крім того, матеріали електронної справи №160/22632/23 містять копію адвокатського запиту від 15.06.2023 в якому зазначено яку інформацію та документи були витребувані. Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачу було відомо про нараховані йому при звільненні суми та їх структуру, в тому числі грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку принаймні 06.09.2023, а отже з позовом до суду в цій справі щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток позивач звернувся з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду, поважних підстав для поновлення строку суду не навів. Колегія суддів також зазначає, що повторне направлення у 2025 році адвокатського запиту не змінює моменту, з яким законодавство пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, і направлення такого запиту повторно фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду. За таких підстав колегія суддів доходить висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, а отже не підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують, а отже підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/17411/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак