Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/30015/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/30015/25 Провадження № 22-ц/820/530/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2025 року, суддя Карплюк О.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: В жовтні 2025 року ТОВ «УМ Факторинг» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту №1557629 від 09.06.2024 в розмірі 24725 грн. та 2422,40 грн. судового збору. В обґрунтування позову зазначило, що 09.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1557629 по продукту «NewShort» у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. За цим договором ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. 18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «УМ Факторинг» укладено договір факторингу №18/12/24, згідно з яким, з урахуванням реєстру боржників до нього, до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1557629 від 09.06.2024. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 24725 грн., з яких 5000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 19725 грн. заборгованості за процентами, розрахунок яких позивач провів з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування». Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.12.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість за кредитним договором №1557629 від 09.06.2024 у розмірі 24725 грн., 2000 грн. витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору. У мотивувальній частині свого рішення суд вказав на обґрунтованість та доведеність позовних вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування скарги відповідач зазначив, що він є військовослужбовцем, відтак звільнений від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом. Позивачем не надано доказів фактичного надання кредиту відповідачу. Нараховані позивачем проценти за користування кредитними коштами є неспівмірними та несправедливими, оскільки в декілька разів перевищують основний розмір (тіло) кредиту. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, оскільки в межах спрощеного позовного провадження, за наявності відповідного клопотання сторони, це є обов`язком а не правом суду. Розгляд справи апеляційним судом проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 09.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1557629 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який згідно з довідкою про ідентифікацію підписано одноразовим ідентифікатором «Н830» 09.06.2024, о 04:04:39 позичальником ОСОБА_1 . Сума кредиту складає: 5000 грн. Тип кредиту - кредит (п. 1.2. договору). Строк кредиту 360 днів (п. 1.3. договору). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.4. договору). Стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору (п. 1.5.1. договору). Знижена процентна ставка становить 1% в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 09.07.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів (п. 1.5.2. договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 9089,90% річних (п. 1.9.1. договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32000 грн. За стандартною процентною ставкою, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 101443,20 грн. (п. 1.8. договору). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (п. 2.1. договору). Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1557629 від 09.06.2024 є графік платежів. Укладенню вказаного договору передувало ознайомлення та підписання позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «T531» паспорту споживчого кредиту. Згідно з листом ТОВ «Пейтек» від 26.03.2025, від ТОВ «Селфі Кредит» на карту НОМЕР_1 було успішно перераховано 5000 грн. 09.06.2024. 18.12.2024 між ТОВ «УМ Факторинг» та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір факторингу №18/12/24, за умовами якого позивач прийняв належні кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. 18.12.2024 між ТОВ «УМ Факторинг» та ТОВ «Селфі Кредит» складено акт прийому-передачі реєстру боржників, серед яких є позичальник ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним витягом з реєстру. На підтвердження фактичного виконання договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію в національній валюті від 18.12.2024, на суму 1790099,84 грн. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1557629 від 09.06.2024, складеним ТОВ «УМ Факторинг», за період з 09.06.2024 по 03.06.2025 сума боргу ОСОБА_1 становила 24725 грн., з яких 5000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту та 19725 грн. сума заборгованості за процентами. Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не виконав умови укладеного з ТОВ «Селфі Кредит» кредитного договору №1557629 від 09.06.2024 про надання споживчого кредиту в розмірі 5000 грн., не повернув кредитору основну суму (тіло) кредиту. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у справі доказів щодо фактичного перерахування йому кредитних коштів спростовуються відомостями ТОВ «Пейтек», викладеними в листі 26.03.2025, про те, що на карту НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_1 у кредитному договорі 09.06.2024, було успішно перераховано 5000 грн. ОСОБА_1 цих обставин не спростував, доказів того, що відповідна банківська карта йому не належить, суду не надав, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення тіла кредиту. П. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Згідно з відомостями, які містяться у військовому квитку відповідача, останній є військовослужбовцем Збройних Сил України, був прийнятий на військову службу до в/ч НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 з 17.07.2024 по мобілізації, на що суд першої інстанції уваги не звернув, відповідних мотивів щодо оцінки цих доказів в рішенні не навів. Таким чином, в період виконання умов кредитного договору, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, на відповідача поширювалися пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто, у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом за період з 17.07.2024 по 03.06.2025, натомість стягненню підлягають проценти, нараховані за період з 09.06.2024 по 16.07.2024 включно, що згідно з розрахунком заборгованості становитиме 2775 грн. Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. П. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%. Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися з нормами Закону. Так, позивачем проведено розрахунок нарахованих процентів згідно з вимогами Закону України «Про споживче кредитування» та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень даного Закону, у зв`язку з чим доводи апелянта щодо неспівмірності нарахованих процентів та несправедливості умов кредитного договору колегія суддів відхиляє. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Стосовно доводів ОСОБА_1 щодо неправильного вирішення судом клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, колегія суддів зазначає, що у суду відсутній імперативний обов`язок проводити судове засідання з повідомленням (викликом) сторін за клопотанням сторін, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 279 ЦПК України. Вирішення судом ухвалою від 23.10.2025 питання щодо розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, в той час як відповідачем було заявлено клопотання стосовно розгляду справи в спрощеному порядку з викликом сторін, саме по собі не свідчить про порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Разом з тим, колегія апеляційного суду звертає увагу суду першої інстанції на те, що позивачем вимог щодо стягнення правничої допомоги в суді першої інстанції не заявлялось, відповідних доказів понесення таких витрат до суду також подано не було, у зв`язку з чим стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу є вочевидь необґрунтованим. Суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18). Згідно з витягом з договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05.01.2025, квитанції до прибуткового касового ордеру №05012026 від 05.01.2026, ОСОБА_1 було надано адвокатом Іваницьким А.М. послуги з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 12000 грн. Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі №676/5537/19). Судом апеляційної інстанції установлено, що розмір витрат відповідача на правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, в той же час як ТОВ «УМ Факторинг», будучи ознайомленим із заявою про стягнення з нього витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, не подало заперечення щодо такого розміру та відповідного клопотання про його зменшення, у зв`язку з чим розподілу підлягає сума витрат з надання правничої допомоги, заявлена відповідачем у повному обсязі, тобто в розмірі 12000 грн. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково, на 31,44% (7775 грн.:(24725 грн.:100%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 761,60 грн. (2422,40 грн.х31,44%:100%) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, на 68,55% (16950 грн.:(24725 грн.:100%), відтак з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення 2490,83 грн. (3633,60 грн.х68,55%:100%) судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції, а також 8226 грн. (12000 грн.х68,55%:100%) витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної станції. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість за договором споживчого кредиту в розмірі 7775 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» 761,60 грн. витрат зі сплати судового збору в суді першої інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на користь ОСОБА_1 2490,83 грн. витрат зі сплати судового збору та 8226 грн. судових витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова