Постанова 4817 № 607/12710/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/12710/24Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/207/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 лютого 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Хома М. В., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №607/12710/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2025 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 27 листопада 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30 березня 2019 року у розмірі 22902.10 грн та 605.11 грн в рахунок сплаченого судового збору. У задоволені решти вимог відмовлено. При ухваленні рішення в суді першої інстанції не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року залишено без змін. Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 жовтня 2025 року стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені за апеляційний розгляд даної справи, у розмірі 3000.00 грн. 15 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Купенко М.С., звернувся до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення. Клопотання обґрунтовано тим, що у відзиві на позов від 18 червня 2024 року сторона відповідача зазначила про те, що, відповідач за розгляд справи в суді першої інстанції поніс витрати на професійну правову допомогу на суму 15000.00 грн та подав відповідні докази на підтвердження вказаного. Вважає, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог на 80.02%, тому з останнього підлягає відшкодування відповідачу судових витрат на правову допомогу в розмірі 12003.00 грн. Однак, судом при винесенні рішення питання стягнення витрат на правничу допомогу не вирішено. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2025 року стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000.00 грн. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Купенко М.С., подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в результаті неналежного дослідження доказів стягнув з позивача менше половини понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції. Зазначає, що умовами договору №1 від 15 червня 2024 року про надання правової допомоги сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за годину роботи становить 3000.00 гривень. При цьому гонорар за участь в одному судовому засіданні становить 3000.00 гривень, незалежно від тривалості судового засідання. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 15 червня 2024 року адвокатом витрачено три години робочого часу 15 червня 2024 року на підготовку відзиву на позовну заяву. У довідці від 15 червня 2024 року адвокат підтвердив, що клієнт здійснив оплату готівкою в розмірі 15000.00 грн правничих послуг. Однак, суд залишив поза увагою, що адвокатом, окрім відзиву на позовну заяву, підготовлено ряд інших процесуальних документів для надання правничої допомоги клієнту та обгрунтування правової позиції у справі, побудові процесуального захисту. У зв`язку з викладеним просить додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2025 року змінити, яким стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12003.00 грн. Відзив на апеляційну скаргу від учасників до суду не надходив. За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Рішення суду оскаржується в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення судових витрат, розмір яких не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 17 червня 2024 року представник відповідача адвокат Купенко М.С. при подані відзиву на позов зазначав, що відповідач поніс витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн, які просив стягнути з позивача. На підтвердження понесення таких витрат до відзиву адвокатом долучено: - договір про надання правової допомоги №1 від 15 червня 2024 року, де у п.2 сторони погодили розмір гонорару адвоката 3000 грн за одну годину роботи адвоката; - ордер серії АГ № 1635046 від 15 червня 2024 року; - акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 15 червня 2024 року, підписаний ОСОБА_2 та адвокатом Купенком М.С. про надання послуг з підготовки відзиву на позовну заяву у справі №607/12710/24 на суму 9000 грн (3*3000). В акті також зазначено, що він є підставою для здійснення розрахунків між сторонами; - довідку, видану Купенком М.С. про оплату послуг на загальну суму 15000 грн, що складається із 9000 грн за підготовку відзиву та 6000 грн авансом за участь адвоката у судових засіданнях, справа №607/12710/24. Також встановлено, що адвокат Купенко М.С. приймав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції: - 13 серпня 2024 року тривалістю 22 хв; - 28 серпня 2024 року тривалістю 20 хв; - 16 грудня 2024 року тривалістю 27 хв; - 01 липня 2025 року тривалістю 48хв. 17 жовтня 2025 року представником позивача АТ «Універсал Банк» - Мєшнік К.І. подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачу з приводу їх необґрунтованості та неспівмірності. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України). Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). У справі, яка переглядається апеляційний судом, встановлено, що стороною відповідача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано належним чином завірені копії договору про надання професійної правничої допомоги №1 від 15 червня 2024 року, в якому сторони погодили вартість правничої допомоги та розрахунок гонорару, а також акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 15 червня 2024 року, довідку про оплату послуг на загальну суму 15000 грн. Таким чином витрати відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами. Разом з цим, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих відповідачу адвокатом Купенком М.С. послуг, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Судом позовні вимоги задоволено частково на 19.98 % (на суму 22902.10 грн від 114602.62 грн). Колегія суддів зазначає, що розрахунок гонорару допомоги в договорі про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. На думку апеляційного суду, наведені в розрахунку гонорару послуги, такі як «підготовка відзиву на позовну заяву» вартістю 9000 грн та «участь у судовому засідання» вартістю 3000 грн за кожне, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України, та не є співмірними зі складністю справи. Таким чином, правильним є висновок місцевого суду, що зазначені у заяві представника відповідача адвоката Купенка М.С. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн не є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та не є пропорційними до предмета спору. З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що згідно статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. Вказана сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Доводи апелянта про те, що розмір витрат на правову допомогу відповідача підлягає стягненню пропорційно до відсотків позовних вимог в задоволенні яких відмовлено, колегія суддів відхиляє, оскільки за вказаною формулою здійснюється розподіл судового збору, а не витрат на професійну правничу допомогу. У відповідності до статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 10 лютого 2026 року. Головуючий: О.З. Костів Судді: М.В. Хома Н.М. Храпак