Постанова 4824 № 379/779/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 379/779/21 Головуючий у суді першої інстанції - Зінкін В.І. Номер провадження № 22-ц/824/5771/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником Кенц Романом Івановичем , на додаткове рішення Таращанського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Таращанської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень міської ради, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції із вказаним позовом, відповідно до якого просила визнати незаконним та скасувати рішення № 1517-12-VIII Таращанської міської ради від 27 липня 2021 року щодо відмови ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а також визнати незаконним та скасувати п. 19 рішення № 337-07-VIII Таращанської міської ради від 16 квітня 2021 року щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться в межах села Станишівка Білоцерківського району. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Таращанської міської ради Київської області від 27 липня 2021 року № 1517-12-VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Станишівка» щодо відмови ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. В іншій частині позову відмовлено. В подальшому, додатковим рішенням Таращанського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - Кенц Р.І. подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з тих підстав, що відсутнє документальне підтвердження надання правової допомоги. Так, представник апелянта зазначає, що у клопотанні про розподіл судових витрат було зазначено, що адвокат Кенц Р.І. та ОСОБА_1 уклали договір №01/10-21/1 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2021 року. Пунктом 5.2 договору визначено вартість винагороди адвоката за надання правової допомоги у вигляді гонорару. Пунктом 5.6 договору визначено, що розмір гонорару може бути змінений адвокатом без підписання додаткових угод. Апелянт зазначає, що враховуючи складність справи та інші процесуальні дії, які пов`язані із розглядом справи, адвокатом було встановлено розмір винагороди адвоката 13 000 грн. Вказано, що факт надання послуг у повному обсязі на відповідну суму зафіксовано Актом приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №01/10-21/1 від 01 жовтня 2021 року. В апеляційній скарзі також вказано, що адвокатом були надані наступні послуги: участь у судовому засіданні - 5 год., 6 000 грн; написання пояснень - 1 год., 5 000 грн; написання відзиву - 1 год., 2 000 грн. Також представник апелянта зазначає, що ОСОБА_1 оплатив надані послуги на загальну суму 13 000 грн. Доводами апеляційної скарги також є те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що гонорар адвоката, який встановлений у фіксованому розмірі не потребує детального опису робіт. Апелянт посилається на те, що адвокат Кенц Р.І., користуючись своїм правом, яке передбачено п.5.6 договору про надання правової допомоги, встановив фіксований розмір гонорару та в заяві про розподіл судових витрат зазначив детально за які дії і у яких пропорціях встановлений фіксований розмір. Таким чином, детальний розрахунок гонорару було надано. Апелянт звертає увагу, що фактично відповідач поніс витрати у зв`язку зі здійсненням позивачем своїх процесуальних прав, і яким чином та у який спосіб позивач розпорядився своїми процесуальними правами, не може створювати негативних наслідків для відповідача у вигляді позбавлення його права на відшкодування судових витрат. Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - Кенц Р.І. просить скасувати додаткове рішення Таращанського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що вересні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції із вказаним позовом, відповідно до якого просила визнати незаконним та скасувати рішення № 1517-12-VIII Таращанської міської ради від 27 липня 2021 року щодо відмови ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а також визнати незаконним та скасувати п. 19 рішення № 337-07-VIII Таращанської міської ради від 16 квітня 2021 року щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, що знаходиться в межах села Станишівка Білоцерківського району. Так, разом із поданим відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 зробив відповідну заяву про те, що орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу становить 30 000 грн. Вказано, що докази понесених судових витрат будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення по справі (а.с.130-133, т.1). Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Таращанської міської ради Київської області від 27 липня 2021 року № 1517-12-VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Станишівка» щодо відмови ОСОБА_3 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. В іншій частині позову відмовлено (а.с.27-32, т.2). В подальшому, в строк п`яти днів, а саме 12 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - Кенц Р.І. подав заяву про розподіл судових витрат (а.с.33-50, т.2). На підтвердження витрат на правничу допомогу представником відповідача було надано, зокрема, договір №01/10-21/1 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2021 року, укладений між адвокатом Кенцом Р.І. та ОСОБА_1, відповідно до п.1.1. якого клієнт доручає, а адвокатом бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту з правових питань розгляду справи №379/779/21, яка розглядається Таращанським районним судом Київської області та з інших правових питань, які, в разі необхідності, виникатимуть у останнього (а.с.36-39, т.2). В пункті 5.2 розділу

5. «Порядок оплати послуг адвоката» даного договору зазначено, що сторони погодили, що гонорар адвоката визначається в наступному розмірі: 5.2.1. За написання пояснень третьої сторони у справі № 379/779/21 - 5 000 гривень; 5.2.2. За участь у судових засіданнях у справі № 379/779/21 - 1 500 гривень за судове засідання; 5.2.3. За вчинення інших дій у справі № 379/779/21 - 1 500 гривень за годину роботи адвоката; 5.2.4. За надання правової допомоги з інших питань, які не пов`язані зі справою № 379/779/21 - 1 500 гривень за годину роботи адвоката. Крім того, пунктом 5.9 договору встановлено, що гонорар у справі обчислюється за фіксованою ставкою (розміром) або у вигляді pro bonoпри досягненні відповідної домовленості між адвокатом та клієнтом. В матеріалах справи також міститься Акт приймання-передачі наданих послуг від 08 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги №01/10-21/1 від 01 жовтня 2021 року, підписаний адвокатом Кенц Р.І. та ОСОБА_1 (а.с.47, т.2). Згідно п. 1 та п. 2 вказаного акту, за дорученням клієнта адвокатом було надано правову допомогу з представництва інтересів клієнта у справі № 379/779/21, яка розглядалася Таращанським районним судом Київської області. Адвокат, користуючись правом, наданим п. 5.6 Договору про надання правової допомоги (визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із особливим характером дорученням клієнта або суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди), враховуючи складність судової справи, визначити вартість гонорару адвоката в розмірі 13 000 гривен. Представником відповідача також було надано копії рахунків на оплату № 4 від 09 серпня 2022 року (1 000 грн), № 12 від 07 грудня 2021 року (3 000 грн), № 5 від 08 червня 2022 року (2 500 грн), що становить загальну суму у розмірі 6 500 грн; а також копії квитанцій №1 від 01 жовтня 2021 року (6 500 грн), №40535142-3_CD072/620 від 13 грудня 2021 року (3 000 грн), №@2PL809447_7Q01Y/93 від 26 липня 2022 року (2 500 грн), №@2PL686814_8901D/270 від 09 серпня 2022 року (1 000 грн), що становить загальну суму 13 000 грн (а.с.40-46, т.2). Також представником Кенцом Р.І. було надано до суду першої інстанції копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЖТ №000974 від 14 серпня 2018 року, ордер на надання правової допомоги серія КС № 595588 від 19 жовтня 2021 року (а.с.110-111, т.1). При дослідженні матеріалів справи встановлено, що до суду першої інстанції позивачем по справі також було подано клопотання про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат або про зменшення витрат на правничу допомогу, яку мотивовано тим, що відповідачем не було подано детального розрахунку наданих послуг та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правової допомоги (а.с.63-65, т.2). Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про стягнення з ОСОБА_3 на його користь судових витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн, мотивував своє рішення тим, що в наданому заявником акті приймання - передачі зазначена лише вартість гонорару адвоката в розмірі 13 000 грн, а в договорі про надання правової допомоги визначений розмір гонорару адвоката в справі, що розглядається судом, та «за надання правової допомоги з інших питань, які не пов`язані зі справою №379/779/2» (п.5.2.4 договору). Суд першої інстанції вказав, що представником відповідача не було надано детального опису робіт, наданих послуг, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Крім того, судом також додатково було вказано про те, що позивачка звернулася до суду 03 вересня 2021 року щодо оскарження рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачу ОСОБА_1 , а 27 серпня 2021 року рішенням міської ради затверджено даний проект землеустрою, 09 вересня 2021 року зареєстровано право власності. Про набуте право власності представник відповідача повідомив суд 06 червня 2022 року. Рішенням суду від 08 серпня 2022 року задоволено лише одну позовну вимогу. У задоволенні другої позовної вимоги було відмовлено, оскільки вже зареєстроване право власності на земельну ділянку, в склад якої входить спірна земельна ділянка, а обраний позивачкою спосіб захисту є неефективним та не відновить порушеного права позивачки без повторного звернення до суду. З огляду на викладене, суд першої інстанції вирішуючи подану заяву по судових втратах в частині оплати правничої допомоги дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви відповідача ОСОБА_1 . Апеляційний суд не може погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»). Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19). Апеляційний суд враховує викладені норми процесуального права, обставини справи, наданими документами та керується закріпленим статтею 11 ЦПК України принципом пропорційності у цивільному судочинстві, який включає в себе врахування: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні поданої заяви відповідача про розподіл судових витрат, не врахував надані представником відповідача докази понесених судових витрат на правничу допомогу. Апеляційний суд, дослідивши надані представником відповідача докази понесених судових витрат, встановив, що між адвокатом та клієнтом було встановлено фіксований розмір гонорару, а саме у розмірі 13 000 грн, що підтверджується як самим укладеним договором між адвокатом Кенцом Р.І. та ОСОБА_1, так і підписаним ними актом приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №01-10-21/1. Не зазначення кількості витраченого часу на вказані дії адвокатом, що на думку позивача впливає на можливість надати свої заперечення щодо неспівмірності витрат, не впливає на правомірність вимог відповідача про розподіл судових витрат, оскільки сторони узгодили, що гонорар адвоката має фіксований розмір у даній справі, а саме 13 000 грн й вказане не залежить від кількості витраченого часу адвокатом на підготовку та надання відповідних послуг. Крім того, представник ОСОБА_1 - Кенц Р.І. описав та надав перелік послуг, які ним були надані клієнту та час, який був витрачений на зазначені дії. Позивач не навела доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх не співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому, загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 13 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Кенц Романом Івановичем , задовольнити. Додаткове рішення Таращанського районного суду Київської області від 13 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 13 000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв