Постанова 4824 № 755/11501/22

, КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 755/11501/22 Головуючий у суді першої інстанції - Яровенко Н.О. Номер провадження № 22-ц/824/6444/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 стягнення боргу, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - Гаєва Ю.В. звернулась до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, відповідно до якого просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість 17 259,40 грн за актом порушення №000243 від 06 липня 2022 року, 1 066,77 грн - трьох відсотків річних та інфляційну складову боргу, що разом становить 18 326,17 грн, а також стягнути понесені судові витрати. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2023 року позовні вимоги ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за не обліковану електричної енергії у розмірі 17 259, 40 грн, 3% річних та інфляційну складову у розмірі 1 066,77 грн, а також суму судового збору у розмірі 2 481 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» подало апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що позивачем до суду першої інстанції було надано належні та допустимі докази понесених судових витрат. Так, зокрема, позивачем було надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання правової допомоги, укладені додаткові угоди до договору про надання правової допомоги, а також акт надання послуг №173 від 08 грудня 2022 року. Апелянт посилається на те, що з акту про надання послуг №173 від 08 грудня 2022 року, підписаного ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та Адвокатським об`єднанням «ПЕРШИЙ РАДНИК» вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги: надання консультацій, роз`яснення правової позиції клієнту щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді; збір доказів по судовій справі та визначення засобів доказування; формування платіжного доручення для сплати судового збору; підготовка та подання позовної заяви до суду першої інстанції. Таким чином, апелянт вважає, що зазначений вище акт містить детальний опис робіт, що були виконані адвокатом в процесі надання правової допомоги позивачу у зв`язку із розглядом даної справи. У вказаному акті зазначено вартість послуг адвоката й така вартість є фіксованою, що узгоджується із умовами договору про надання правової допомоги. Доводами апеляційної скарги є те, що при дослідженні доказів понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції дійшов передчасних висновків зазначаючи про те, що представником позивача не було надано документів, які б підтверджували обсяг, вартість та ціну наданих послуг. Враховуючи вищевикладене, представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - Гаєва Ю.В. просила скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні стягнення судових витрат на правничу допомогу та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2022 року представник ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» - Гаєва Ю.В. звернулась до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, відповідно до якого просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість 17 259,40 грн за актом порушення №000243 від 06 липня 2022 року, 1 066,77 грн - трьох відсотків річних та інфляційну складову боргу, що разом становить 18 326,17 грн, а також стягнути понесені судові витрати (а.с.1-47). Так, разом із поданою позовною заявою позивачем було зроблено відповідну заяву про те, що орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу становить 5 000 грн. Вказано, що докази понесених судових витрат будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення по справі (а.с.4). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2020 року між позивачем ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та АО «Перший радник» укладено Договір про надання правової допомоги № 308-20, додаткову угоду №2 від 30 грудня 2020 року до договору №308-20 про надання правової допомоги, додаткову угоду №3 від 28 квітня 2021 року до договору №308-20 про надання правової допомоги, додаткова угода №4 від 24 грудня 2021 року до договору №308-20 про надання правової допомоги (а.с.11-18). Також до позовної заяви було додано довіреність №64/2022 від 23 березня 2022 року, відповідно до якої адвокат Гаєва Ю.В. має право представляти інтереси ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2474 від 10 січня 2019 року (а.с.7-9). З матеріалів справи також вбачається, що представником позивача Гаєвою Ю.В. також було окремо подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої було додано зокрема Акт надання послуг №173 від 08 грудня 2022 року (а.с.54-64). Відповідно до вказаного акту ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» було надано наступні види послуг: надання консультацій, роз`яснення правової позиції клієнту щодо стратегії захисту та представництва його інтересів в суді - 0,10 год.; збір доказів по судовій справі та визначення засобів доказування - 0,20 год.; формування платіжного доручення для сплати судового збору - 0,10 год.; підготовка та подання позовної заяви до суду першої інстанції - 0,50 год. Всього витрачено - 0,80 год. В акті також зазначено, що фіксована вартість послуг склала 5 000 грн. Суд першої інстанції, доходячи висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн мотивував своє рішення тим, що позивач не довів їх понесення та не обґрунтував розміру таких витрат, а саме не було надано детального опису наданих робіт, квитанції про сплату виконаних робіт та будь-яких інших документів, які б свідчили б про те, що послуги були надані в заявленому розмірі та сумі. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»). Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19). Апеляційний суд враховує викладені норми процесуального права, обставини справи, надані документи та керується закріпленим статтею 11 ЦПК України принципом пропорційності у цивільному судочинстві, який включає в себе врахування: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Системний аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні поданої заяви позивача про розподіл судових витрат, не врахував надані представником позивача докази понесених судових витрат на правничу допомогу, зокрема, в супереч твердженням суду першої інстанції, представник позивача надав акт наданих послуг, де представником було зазначено, що вартість послуг є фіксованою і становить 5 000 грн. Також у вказаному акті зазначено вид наданої послуги і час, який було витрачено адвокатом. Відповідач по справі не навела доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх не співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для відповідача. При цьому, загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 5 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Щодо заявленої в апеляційній скарзі вимоги про стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 648 грн, то апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення вказаного розміру судового збору з відповідачки по справі на користь позивача, оскільки як вбачається із апеляційної скарги апелянтом оскаржується рішення суду в частині щодо стягнення судових витрат, що не входить до кола позовних вимог та не передбачає сплату судового збору при подачі апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» задовольнити. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2023 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (ЄДРПОУ 41946011, 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20) понесені судові витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 5 000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв