Постанова Кропивницький апеляційний суд № 396/949/24

ПОСТАНОВА Іменем України 28 січня 2026 року м. Кропивницький справа № 396/949/24 провадження № 22-ц/4809/229/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Письменного О. А., Чельник О. І., секретар судового засідання Діманова Н. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Рівнянська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новоукраїнська окружна прокуратура, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року у складі головуючого судді Цесельської О. С. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень та рішення суду першої інстанції. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в якому просила: -визнати незаконним та скасувати рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,70 га»; -скасувати державну реєстрацію припинення речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:002:0732, площею 56,3153 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що здійснена державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 Кропивницького міського нотаріального округу Куроп`ятник Валентиною Миколаївною 15 травня 2024 року (індексний номер рішення №73130497), на підставі рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року; -скасувати державну реєстрацію припинення речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:002:0731, площею 36,3795 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що здійснена державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 Кропивницького міського нотаріального округу Куроп`ятник Валентиною Миколаївною 15 травня 2024 року (індексний номер рішення №73133423), на підставі рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року; -стягнути із Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 633, 60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 24 червня 2004 року між Новоукраїнською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки за умовами якого вона отримала в оренду земельні ділянки площею 56,3153 га та площею 36,3795 га, загальною площею 92,7 га, строком на 40 років. Вказаний договір зареєстровано в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК від 25 червня 2004 року за № 1130 (з угодою про внесення змін до договору оренди землі від 12 липня 2011 року № 352408564001962). Відповідно до розділу ІІ договору, умови та термін договору: договір оренди укладається терміном на 40 років, тобто до 25 червня 2044 року. Право оренди ОСОБА_1 на кожну земельну ділянку зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Фортинською Т. В. 04 квітня 2024 року. Розділом ІІІ договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 27810 гривень за рік, що складає 300 грн за га за площу 92, 7 га ріллі за 1 рік. Позивачка вказує, що не має податкового боргу по орендній платі перед відповідачем, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Кіровоградській області від 22 травня 2024 року №5483/6/11-28-13-06. Однак, 10 травня 2024 року Рівнянська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області на 33 сесії восьмого скликання прийняла рішення № 2274 «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,7 га». Вказаним рішенням сільська рада вирішила припинити дію договору оренди земельної ділянки від 24 червня 2004 року, зареєстрованого в Кіровоградській філії регіональної філії Центр ДЗК за № 1130 та угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22 липня 2011 року № 352408564001962 площею 92, 7 га, укладених між Новоукраїнською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 , в односторонньому порядку на підставі пункту розділу V «Права та обов`язки орендодавця». В подальшому, на підставі вказаного рішення Рівнянської сільської ради, 15 травня 2024 року державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 Кропивницького міського нотаріального округу Куроп`ятник В. М. прийнято рішення №73130497 про припинення іншого речового права, а саме права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3524085600:02:002:0732, площею 56,3153 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Крім того, 15 травня 2024 року державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 Кропивницького міського нотаріального округу Куроп`ятник В. М. прийнято рішення №73133423 про припинення іншого речового права, а саме права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3524085600:02:002:0731, площею 36,3795 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Позивачка вважає, що прийняте відповідачем рішення суперечить вимогам чинного законодавства, а тому звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав. Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2024 року залучено до участі у справі Новоукраїнську окружну прокуратуру в інтересах держави, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача (том 1, а.с.85). Представник відповідача адвокат Глазков А. С. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Вказав, що в порушення умов договору позивачка систематично протягом 2021-2024 років не в строки, визначені договором, сплачувала орендодавцю орендну плату, яка була істотною для нього. Внаслідок чого, орендодавець був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, а саме грошові кошти, які були необхідні для забезпечення соціальних цінностей територіальної громади, передбачених ст. 3 Конституції України. Оскільки позивачка не сплачувала оренду плату у строки та в розмірі, передбачених умовами договору, Рівнянською сільською радою було прийнято рішення про припинення дії договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку на підставі пункту V «Права та обов`язки орендодавця». Так, сторони в розділі V договору «Права та обов`язки орендодавця» та розділі VІІ договору «Припинення, розірвання і поновлення договору землі», передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку в разі несплати, неповної або несвоєчасної орендної плати. Представник вказав, що умовами договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 27 810 гривень за рік Рівнянській сільській раді на рахунок, що складає 300 грн/га за площу 92,70 га ріллі за 1 рік Рівнянській сільській, щомісячно рівними частинами до 10 числа після закінчення кожного місяця з обов`язковим врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель. Однак, в порушення умов договору, позивачка систематично здійснювала несплату орендної плати в порядку, та строки передбачені договором, що підтверджується довідкою відповідача від 07 серпня 2024 року №255. Також зазначено, що орендна плата сплачувалась без врахування індексації, що є підставою для припинення дії договору. Щодо посилань позивачки про відсутність податкового боргу зазначено, що інформація, наведена в листі №5483/6/11-28-13-06 не підтверджує періодичність щомісячних платежів та їх розмір з орендної плати за користування земельною ділянкою за договором. Крім того, відповідачу не відомо зі змістом якої заяви зверталась позивачка до ГУ ДПС України у Кіровоградській області, у відповідь на яку було надано вказаний лист (том 1, а.с.67-79). Представник позивачки адвокат Дмитрух Д. М. подав відповідь на відзив та зазначив, що орендна плата сплачувалась позивачкою у відповідності до умов договору від 24 червня 2004 року укладеного між Новоукраїнською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 .Розділом III договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 9 270 гривень за рік Рівнянській сільській раді на рахунок 33215815700340 код платника 13050500 МФО 23680948, щомісячно рівними частками до 10 числа після закінчення кожного місяця з обов`язковим врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель.12 липня 2011 року між орендодавцем та орендарем укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі від 12 липня 2011 року №352408564001962, внесено зміни до розділу III договору орендна плата та визначено, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 27810 гривень за рік Рівнянській сільській раді на рахунок 33215815700340 код платника 13050500 МФО 823016», що складає 300 грн/га за площу 92,70 га ріллі за 1 рік Рівнянській сільській раді.Отже, даною угодою сторони внесли зміни до договору, а саме:збільшили строк оренди земельної ділянки з 10 років до 40 років;збільшили розмір орендної плати з 9 270,00 грн за рік до 27 810,00 гри. за рік;змінили періодичність сплати орендної плати з щомісячної на річну. Позивачка на виконання умов договору сплатила у 2021 році - 50 000,00 грн, у 2022 році - 40 000,00 грн, у 2023 році - 40 000,00 грн, у 2024 році - 35 000,00 грн, тобто при розмірі орендної плати 27 810,00 грн, ОСОБА_1 постійно здійснювала попередню оплату за майбутні періоди. Вказав, що згідно розрахунків відповідача, останній застосував коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель до суми орендної плати 27 810,00 грн, однак базою застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель є саме нормативна грошова оцінка земельної ділянки, а не сума орендної плати. Так, відповідно до пункту 286.5 ст. 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку. Крім того, зазначив, що позивачка неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією внесення змін до договору з метою збільшення розміру орендної плати, однак відповідач уникав підписання додаткової угоди, мотивуючи свою відмову відсутністю нормативної грошової оцінки земельної ділянки (том 1, а.с.105-111). Представник відповідача адвокат Глазков А. С. подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив наступне. Так, з метою отримання інформації про розмір нормативно грошової оцінки спірних земельних ділянок представник відповідача 17 вересня 2024 року звернувся з адвокатським запитом до Виробничого відділу у м. Кропивницькому ДП «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою». Виробничий відділ у м. Кропивницькому ДП «Черкаський науково-дослідний інститут землеустрою» своїм листом від 26 вересня 2024 року за вих. №35-24 надав розрахунки нормативно грошової оцінки спірних земельних ділянок станом на 01 січня 2012 року, 01 січня 2013 року, 01 січня 2014 року, 01 січня 2015 року, 01 січня 2016 року та 01 січня 2017 року з урахуванням індексації. Крім того, відповідачем встановлено, що спірні земельні ділянки обробляються не особисто позивачкою, а Фермерським господарством «Інкрейс». Вказує, що позивачка довгий час уникала переговорів щодо збільшення розміру орендної плати, несвоєчасно та не в повному розмірі сплачувала орендну плату, вона ще й незаконно без погодження з відповідачем передала спірні земельні ділянки в користування іншої особи ( том 1, а.с.126-133). Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації припинення речового права. Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення відповідача про припинення дії договору оренди, суд першої інстанції керувався тим, що позивачка ОСОБА_1 протягом всього строку дії договору оренди земельної ділянки не здійснювала сплату оренди щомісячно, що не заперечувалося стороною позивача. Суд зазначив, що надана інформація ГУ ДПС у Кіровоградській області ДПС України від 03 січня 2025 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати не спростовує факт систематичного порушення строків сплати орендної плати. Місцевий суд виснував, що вказане порушення орендарем умов договору має наслідком систематичне недоотримання на постійній основі бюджетом Рівнянської сільської ради коштів. Несвоєчасне надходження до місцевого бюджету орендної плати за використання ОСОБА_2 земельних ділянок може свідчити про порушення визначальних матеріальних потреб жителів Рівнянської територіальної громади, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних бюджетних програм. Також суд не встановив підстав для задоволення заявленого позову в частині вторинної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Представник звернув увагу, що суд дійшов необґрунтованого висновку щодо невчасної сплати позивачкою орендної плати, що є істотним порушенням та підставою для розірвання договору. Зокрема, в рішенні судом першої інстанції не встановлено наявності заборгованості зі сплати орендної плати позивачки перед відповідачем, а єдиною підставою для відмови в позові є нібито «факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо невчасної сплати орендної плати». Позивачка не погоджується з таким висновком суду, оскільки на виконання умов договору орендар повинна сплачувати орендну плату в розмірі 27 810,00 грн щорічно. Фактично ОСОБА_1 сплатила: у 2021 році - 50 000,00 грн, отже 50 000,00 грн - 27 810,00 грн = 22 190,00 грн, тобто 27 810,00 грн орендна плата за 2021 рік та 22 190,00 грн - орендна плата наперед за 2022 рік; у 2022 році - 40 000,00 грн, отже 40 000,00 грн - 27 810,00 грн = 12 190,00 грн, тобто 27 810,00 грн орендна плата за 2022 рік та 12 190,00 грн - орендна плата наперед за 2023 рік; у 2023 році - 40 000,00 грн, отже 40 000,00 грн - 27 810,00 грн = 12 190,00 грн, тобто 27 810,00 грн орендна плата за 2023 рік та 12 190,00 грн - орендна плата наперед за 2024 рік; у 2024 році - 35 000,00 грн, отже 35 000,00 грн - 27 810,00 грн = 7 190,00 грн, тобто 27 810,00 грн орендна плата за 2024 рік та 7 190,00 грн - орендна плата наперед за 2025 рік. Таким чином, при розмірі орендної плати 27 810,00 грн, ОСОБА_1 постійно здійснювала попередню оплату за майбутні періоди, тобто сплачуючи орендну плату за землю наперед, позивачка своє зобов`язання за договором виконувала належним чином. Представник зазначив, що в оскаржуваному рішенні місцевого суду не вказано, за які саме періоди позивачка допустила несвоєчасну сплату орендної плати. Крім того, вважає помилковими висновки суду щодо припинення права користування земельною ділянкою на підставі пункту д ч. 1 ст. 141 ЗК України, оскільки ОСОБА_1 не має заборгованості зі сплати орендної плати, що також підтверджується довідкою ГУ ДПС у Кіровоградській області від 22 травня 2024 року за №5483/6/11-28-13-06. Зазначає, що право користування земельною ділянкою, яке виникло та існує у позивачки на підставі договору, було припинено внаслідок неправомірних дій відповідача і таке право підлягає захисту в обраний позивачкою спосіб. Представник вказав, що Трибко О. Б. неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією внесення змін до договору, з метою збільшення розміру орендної плати, однак відповідач уникав підписання додаткової угоди, мотивуючи свою відмову відсутністю нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Керівник Новоукраїнської окружної прокуратури С. Середа подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу позивачки без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що прокурором було обґрунтовано необхідність вжиття прокуратурою заходів до захисту інтересів держави у сфері раціонального та ефективного використання землі з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, та пасивною позицією Рівнянської сільської ради у даній справі. Під час судового розгляду встановлено, що позивачка протягом всього строку дії договору оренди земельної ділянки не здійснювала сплату оренди щомісячно, що не заперечувалося стороною позивачки. Рівнянською сільською радою неодноразово направлялися на адресу ОСОБА_1 листи щодо внесення змін до вищезазначеного договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати, враховуючи, що середній розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, набуті в оренду на конкурентних засадах становив 26, 59 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати пропонувався збільшити до 12%, однак остання жодних дій щодо збільшення орендної плати не вчинила (том 3, а.с.51-56). Представник відповідача адвокат Глазков А. С. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу позивачки без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що в договорі оренди земельної ділянки наявне юридичне протиріччя сума орендної плати зазначена у фіксованій грошовій сумі 27 810,00 грн за рік, а не в процентах від нормативно грошової оцінки, при цьому пунктом договору передбачено обов`язкове врахування коефіцієнту індексації грошової оцінки земель при сплаті орендної плати. З метою приведення умов договору оренди у відповідність до діючого законодавства, попередній розпорядник ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, а потім і Рівнянська сільська рада неодноразово звертались до ОСОБА_1 з відповідними листами, проте жодної відповіді щодо порушеного питання не надходило. Наголосив, що ОСОБА_1 систематично ухилялася від внесення змін до договору оренди та навіть відмовлялася виходити до представників сільської ради, які приїздили до неї особисто. Крім того, сільською радою було встановлено, що спірні земельні ділянки взагалі не обробляються ОСОБА_1 , а обробляються іншою особою Фермерським господарством «ІНКРЕЙС». Звернув увагу, що згідно абзацу 3 розділу VII договору оренди, орендна земельна ділянка або її частина не може передаватись орендарем у суборенду. Згідно вищевказаного розділу договору підставою для припинення договору є невиконання орендарем обов`язків чи умов договорів. Представник зазначив, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують недобросовісність позивачки, порушення нею умов договору оренди та нехтування нормами закону. Вказав, що оскаржуване рішення Рівнянської сільської ради №2274 від 10 травня 2024 року є дзеркальним відображенням цілого комплексу грубих та систематичних порушень умов договору оренди зі сторони скаржниці, а саме: систематичне порушення строків сплати орендної плати, встановлених договором (нездійснення щомісячних платежів); систематична та істотна недоплата орендної плати до мінімального розміру, встановленого Податковим кодексом України, що завдало значної матеріальної шкоди бюджету територіальної громади; незаконна передача орендованих земельних ділянок у користування третій особі всупереч прямій забороні, встановленій договором; ухилення від внесення змін до договору оренди. Кожне з цих порушень окремо, а тим більше їх сукупність, є безумовною та достатньою підставою для припинення договірних відносин. Акцентував увагу, що дії сільської ради щодо розірвання договору були вимушеними, пропорційним та необхідним кроком для захисту законних інтересів територіальної громади після тривалих та безрезультатних спроб врегулювати ситуацію шляхом переговорів, які позивачка систематично ігнорувала, діючи недобросовісно (том 3, а.с.70-73). Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши пояснення представника позивачки адвоката Дмитруха Д. М., представника відповідача адвоката Глазкова А. С., представника третьої особи - прокурора Кіровоградської обласної прокуратури Лагоди О. В., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом. 24 червня 2004 року між Новоукраїнською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки. Розділом І вказаного договору визначено, що орендодавець на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації №785-р від 14 червня 2004 року надає, а орендар приймає 92, 70 га орних земель резервного фонду державної власності, розташованих на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Розділом ІІ договору визначено умови та термін договору. Земельняділянка надається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди укладено терміном на 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. По закінченню терміну дії договору орендар орендар при однакових умовах має переважне право на поновлення договору на новий термін. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором. При переході права власності на землі чи їх частину від орендодавця до іншої особи, договір оренди земель чи їх частина втрачає чинність. Розділ ІІІ договору регулює орендну плату. Умовами договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 9 270 (дев`ять тисяч двісті сімдесят) гривень за рік Рівнянській сільській раді на рахунок 33215815700340 код платника 13050500 МФО 23680948, щомісячно рівними частинами до 10 числа після закінчення кожного місяця з обов`язковим врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель. На будь-яку суму орендної плати, яка не була сплачена у терміни, визначені цим договором, нараховується пеня, що обчислюється від сум простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, доти, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено. Розділом V договору визначено права та обов`язки орендодавця. Зокрема, орендодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, прийнявши відповідне розпорядження, в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати орендної плати, невикористання земельної ділянки. Розділ VII договору регулює припинення, розірвання і поновлення договору землі. Визначено, що підставою припинення договору оренди землі, в тому числі шляхом його розірвання є: невиконання орендарем обов`язків чи умов договору. Розділом VIIІ визначено відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Зокрема, сторони погодились, що спірні питання, які виникають із цього договору, мають вирішуватись в судовому порядку. Вказаний договір зареєстровано в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 25 червня 2004 року за № 1130 (том 1, а.с.14-15). Угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яку зареєстровано в управлінні Держкомзему у Новоукраїнському районі 12 липня 2011 № 352408564001962, орендодавцем та орендарем внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме, змінено термін оренди на 40 років та змінено розмір орендної плати, так орендна плата вноситься орендарем в сумі 27810 гривень за рік Рівнянській сільській раді на рахунок 33215815700340 код платника 13050500 МФО 823016, що складає 300 грн/га за площу 92, 7 га ріллі за 1 рік Рівнянській сільській раді (том 1, а.с.19). Згідно відповіді на запит відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 03 квітня 2024 року, згідно книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі зареєстрований договір оренди земельної ділянки загальною площею 92,70 га з кадастровими номерами 3524085600:02:002:0732 та 3524085600:02:002:0731 №130 від 25 червня 2004 року, який укладений між Новоукраїнською районною державною адміністрацією та громадянкою ОСОБА_1 терміном на 40 років (том 1, а.с.20). Відповідно до листа ГУ ДПС у Кіровоградській області від 22 травня 2024 року №5483/6/11-28-13-06 щодо надання інформації, повідомлено ОСОБА_1 , що згідно даних ІТС «Податковий блок», у ОСОБА_1 станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та на дату надання інформації не має податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб на території Рівнянської територіальної громади Новоукраїнського району (том 1, а.с.25). Згідно інформації Рівнянської сільської ради від 07 серпня 2024 року про надходження орендної плати за земельні ділянки кадастровий № 3524085600:02:002:0731 площею 36,3795 га, кадастровий № 3524085600:02:002:0732 площею 56, 3153 га до бюджету Рівнянської сільської територіальної громади від ОСОБА_1 за 2021 2024 роки, орендна плата становила 9 270 грн, згідно умов додаткової угоди від 12 липня 2011 року орендна плата встановлена в розмірі 27 810 грн. 2012 рік до постанови №1185 від 31 жовтня 2011 року «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» застосовується коефіцієнт 1,756, який до орендної плати в сумі 27810 не застосовувався. Орендна плата за 2012 рік повинна становити 48 834,36 грн. Коефіцієнт індексації 2014 рік 1,249 застосований до орендної плати. Коефіцієнт 2015 рік 1,2 застосований до орендної плати. Коефіцієнт індексації 2023 рік 1,051 застосований до орендної плати. Враховуючи незастовування коефіцієнту індексації за 2012 рік 1, 756. 48834,36 27810 = 21024, 36 2012 рік; 48834,36 27810 =21024,36 2013 рік; 48834,36 -27810 = 21024.36 2014 рік; 60994,12 34734, 69 = 26259,43 -2015 рік; 73192,94 41681,63 =31 511, 31 2016 рік; 73192,94 41681,63 = 31511,31 2017 рік; 73192,94 41681,63 =31511,31 2018 рік; 73192,94 41681,63 = 31511,31 2019 рік; 73192,94 41681,63 = 31511,31 2020 рік; 73192,94 41681,63 = 31511,31 -2021 рік; 73192,94 41681,63 = 31511,31 2022 рік; 73192,94 41681,63 = 31511,31 2023 рік; 76925,78 43807,39 =33118, 39 = 2024 рік. Грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3524085600:02:002:0731 площею 36,3795 га становить 888572,73 грн станом на 01 травня 2024 року. Кадастровий номер 3524085600:02:002:0732 площею 56,3153 га становить 1573557, 69 грн станом на 01 травня 2024 року. Надходження до бюджету Рівнянської сільської ради за 2021 рік 02.04.2021 30000 гривень, 27.08.2021 20000 гривень, 2022 11.03.2022 40000 гривень, 2023 рік 05.05.2023 20000 гривень, 10.10.2023 20000 гривень, 2024 рік 14.03.2024 35000 гривень (том 1, а.с. 80-81). Рівнянською сільською радою неодноразово направлялися на адресу ОСОБА_1 листи щодо внесення змін до вищезазначеного договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати, враховуючи, що середній розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, набуті в оренду на конкурентних засадах становив 26, 59 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати пропонувалось збільшити до 12% (том 1, а.с.169, 172, 178, 182). Разом з тим, ОСОБА_1 особисто до сільської ради не з`являлася, надсилала листи про згоду на збільшення орендної плати до 8 % та проекти угоди про внесення таких змін до договору (том 1, а.с. 175). Рівнянською сільською радою було надано ОСОБА_1 відповідь про те, що такий проект додаткової угоди не відповідає вимогам чинного законодавства, рекомендовано особисто звернутися до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району для обговорення умов (подачі необхідного пакету документів) до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, а також зазначено, що неявка у вказаний строк буде розцінюватися як відмова від укладання додаткової угоди (том 1, а.с.178). Рішенням 33 сесії восьмого скликання Рівнянської сільської ради №2274 від 10 травня 2024 року «про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,70 га», відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі», розглянувши договір оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року, зареєстрований в Кіровоградській філії регіональної філії Центр ДЗК за №1130 та угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22 липня 2011 року за №352408564001962 площею 92,70 га. Відповідно до пункту розділу VII «Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору» розмір орендної плати переглядається один раз на три роки і в разі згоди сторін орендодавець видає розпорядження про зміну умов договору оренди; пункту розділу V «Права та обов`язки орендодавця», «розірвати даний договір в односторонньому порядку прийнявши відповідне розпорядження в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати орендної плати», враховуючи висновки постійної депутатської комісії, сільська рада вирішила: припинити дію договору земельної ділянки від 24.06.2004 року, зареєстрованого в Кіровоградській філії регіональної філії Центр ДЗК за № 1130 та угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22 липня 2011 року за № 352408564001962 площею 92,7 га, укладений між Новоукраїнською районною адміністрацією та ОСОБА_1 . Земельні ділянки з кадастровими номерами 3524085600:02:002:0731 площею 36, 3795 га, 3524085600:02:002:0732 площею 56, 3153 га сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами с. Рівне Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області шляхом його розірвання в односторонньому порядку на підставі пункту розділу V «Права та обов`язки орендодавця», «розірвати даний договір в односторонньому порядку прийнявши відповідне розпорядження в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати орендної плати». Рівнянській сільській раді провести державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року (том 1, а.с.13). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 15 травня 2024 року (індексний номер рішення №73130497), на підставі рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 Кропивницького міського нотаріального округу Куроп`ятник Валентиною Миколаївною припинено речове право - право оренди ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:002:0732, площею 56,3153 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (том 1, а.с.23). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 15 травня 2024 року (індексний номер рішення №73133423), на підставі рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 Кропивницького міського нотаріального округу Куроп`ятник Валентиною Миколаївною припинено речове право - право оренди ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:002:0731, площею 36,3795 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (том 1, а.с.24). Представником позивачки до матеріалів справи долучено рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №988 від 15 липня 2020 року, рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №585 від 13 липня 2021 року та рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2278від 26 червня 2024 року. Зазначеними рішеннями доводиться встановлення місцевих податків і зборів на території Рівнянської сільської ради (том 2, а.с.117-182). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Предметом позову у цій справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,70 га» та скасування державної реєстрації припинення речового права. Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 вказувала на те, що підстава для розірвання договору оренди земельної ділянки між нею та відповідачем відсутня, оскільки вона не має заборгованості зі сплати орендної плати перед орендодавцем, в той час як відповідач вказаними діями порушив її право користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. За положеннями статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Водночас у пункті "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/391/23 від 24 листопада 2024 року, аналізувалось співвідношення загальних та спеціальних норм у вирішенні питання про розірвання договору оренди землі, досліджувалось питання розірвання договору оренди землі на підставі пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, а також на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Так, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних. Аналізуючи питання розірвання договору оренди землі на підставі пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати. Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Щодо поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. У зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 Цивільного кодексу України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі. Досліджуючи питання розірвання договору оренди землі на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19). Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору. Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 Цивільного кодексу України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 Цивільного кодексу України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 Цивільного кодексу України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин. Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Положеннями статей 169, 172 ЦК України встановлено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин та набувають і здійснюють цивільні права й обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частин першої, третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Законом України «Про оренду землі» виділено три види розірвання договору оренди землі, які не є тотожними: 1) розірвання договору за згодою сторін - договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін (частина третя статі 31 Закону України «Про оренду землі»); 2) дострокове розірвання договору оренди землі - на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»). Підстави для дострокового розірвання через суд закріплені в частині першій статті 32 Закону України «Про оренду землі» та полягають у невиконанні орендарем своїх обов`язків, визначених положенням закону або договору; 3) розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку - розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (частина четверта статті 31 Закону). Дострокове розірвання через суд можливе у разі наявності підстав, визначених частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі», а одностороннє розірвання за рішенням ради - при наявності підстав, безпосередньо передбачених в самому договорі оренди. Отже, розірвання договору оренди в односторонньому порядку за наявності відповідних положень у договорі може здійснюватись саме рішенням ради, оскільки саме рішення відповідно до норм статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є єдино можливою формою волевиявлення ради. Наведене вище правове регулювання не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку. Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 921/542/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 910/8011/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/47/17, від 25 серпня 2021 року у справі № 910/2045/19. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення 33 сесії восьмого скликання Рівнянської сільської ради №2274 від 10 травня 2024 року «про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,70 га», суд першої інстанції керувався тим, що позивачка всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства тривалий час належним чином не виконує свої зобов`язання зі сплати оренди. Колегія суддів не погоджується із такими висновками місцевого суду та вважає їх помилковими з огляду на таке. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 24 червня 2004 року між Новоукраїнською районною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Кіровоградській філії регіональної філії Центр ДЗК за № 1130, за умовами якого позивачці в оренду передана земельна ділянка площею 92,7 га терміном на 10 років. Умовами договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у сумі 9270 гривень за рік Рівнянській сільській раді щомісячно рівними частками до 10 числа після закінчення кожного місяця з обов`язковим врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель. На будь яку суму орендної плати, яка не була сплачена у терміни, визначені цим договором, нараховується пеня. Угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яку зареєстровано в управлінні Держкомзему у Новоукраїнському районі 12 липня 2011 № 352408564001962, орендодавцем та орендарем внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме, змінено термін оренди на 40 років та змінено розмір орендної плати, так орендна плата вноситься орендарем в сумі 27810 гривень за рік Рівнянській сільській раді на рахунок 33215815700340 код платника 13050500 МФО 823016, що складає 300 грн/га за площу 92, 7 га ріллі за 1 рік Рівнянській сільській раді (том 1, а.с.19). Рішенням 33 сесії восьмого скликання Рівнянської сільської ради №2274 від 10 травня 2024 року «про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,70 га», відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі», розглянувши договір оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року, зареєстрований в Кіровоградській філії регіональної філії Центр ДЗК за №1130 та угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22 липня 2011 року за №352408564001962 площею 92,70 га. Відповідно до пункту розділу VII «Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору» розмір орендної плати переглядається один раз на три роки і в разі згоди сторін орендодавець видає розпорядження про зміну умов договору оренди; пункту розділу V «Права та обов`язки орендодавця», «розірвати даний договір в односторонньому порядку прийнявши відповідне розпорядження в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати орендної плати», враховуючи висновки постійної депутатської комісії, сільська рада вирішила: припинити дію договору земельної ділянки від 24.06.2004 року, зареєстрованого в Кіровоградській філії регіональної філії Центр ДЗК за № 1130 та угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22 липня 2011 року за № 352408564001962 площею 92,7 га, укладений між Новоукраїнською районною адміністрацією та ОСОБА_1 . Земельні ділянки з кадастровими номерами 3524085600:02:002:0731 площею 36, 3795 га, 3524085600:02:002:0732 площею 56, 3153 га сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами с. Рівне Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області шляхом його розірвання в односторонньому порядку на підставі пункту розділу V «Права та обов`язки орендодавця», «розірвати даний договір в односторонньому порядку прийнявши відповідне розпорядження в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати орендної плати». Рівнянській сільській раді провести державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року (том 1, а.с.13). Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач керувався розділом V договору оренди земельної ділянки від 24 червня 2004 «Права та обов`язки орендодавця», яким зокрема сторони погодили право орендодавця розірвати даний договір в односторонньому порядку прийнявши відповідне розпорядження в разі несплати, неповної або несвоєчасної сплати орендної плати. Колегія суддів акцентує увагу, що вказане рішення не містить інформації про те, що саме стало підставою для його прийняття - несплата, неповна чи несвоєчасна сплата орендної плати позивачкою, рішення не містить сум недоплати позивачкою орендної плати, чи періодів такої несплати. Місцевий суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 протягом всього строку дії договору оренди земельної ділянки не здійснювала сплату оренди щомісячно, вказав, що даний факт не заперечувався стороною позивача. Разом з тим, такі висновки не відповідають обставинам цієї справи. Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ч.5 ст. 759 ЦК України). Угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яку зареєстровано в управлінні Держкомзему у Новоукраїнському районі 12 липня 2011 № 352408564001962, орендодавцем та орендарем внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, а саме, змінено термін оренди на 40 років та змінено розмір орендної плати, визначено, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 27810 гривень за рік Рівнянській сільській раді на рахунок 33215815700340 код платника 13050500 МФО 823016, що складає 300 грн/га за площу 92, 7 га ріллі за 1 рік Рівнянській сільській раді (том 1, а.с.19). Враховуючи зазначене, умовами вказаної угоди про внесення змін до договору не передбачено обов`язку позивачки сплачувати орендну плату щомісячно, лише щорічно, тобто 1 раз на рік. Відповідно до листа ГУ ДПС у Кіровоградській області від 22 травня 2024 року №5483/6/11-28-13-06 щодо надання інформації, повідомлено ОСОБА_1 , що згідно даних ІТС «Податковий блок», у ОСОБА_1 станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року та на дату надання інформації не має податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб на території Рівнянської територіальної громади Новоукраїнського району (том 1, а.с.25). Згідно інформації ГУ ДПС у Кіровоградській області ДПС України від 03 січня 2025 року наданої на запит суду першої інстанції, ОСОБА_1 було сплачено орендну плату у 2020 році - в загальній сумі, трьома платежами, - 43 000 гривень, у 2021 році - двома платежами у сумі 50 000 гривень, у 2022 році - одним платежем в сумі 40 000 гривень, у 2023 році - 2 сплати на суму 40 000 гривень, у 2024 році - одна сплата на суму 35 000 гривень. Беручи до уваги те, що умовами договору, з урахуванням змін, внесених угодою від 12 липня 2011 року, визначено розмір орендної плати за рік - 27 810 грн, а також враховуючи вищезазначені відомості, відсутні підстави вважати, що позивачкою було порушено строки та умови договору в частині сплати орендної плати. Висновки суду про те, що ОСОБА_1 тривалий час нележним чином не виконує умови договору є хибними. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Вищезазначені процесуальні норми передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, надаючи їм оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позову та апеляційної скарги позивачки є обрунтованими, доведеними та підтвердженими належними доказами. Факти, що свідчать про порушення земельного законодавства під час використання позивачкою орендованої земельної ділянки відсутні, як і відсутні факти про систематичну несплату орендарем орендної плати. Відповідачем не доведено належним чином несвоєчасного надходження до місцевого бюджету орендної плати від ОСОБА_1 , як і не доведено її обов`язку сплачувати орендну плату щомісячно, під час розгляду справи не встановлено систематичного недоотримання на постійній основі бюджетом Рівнянської сільської ради коштів. Щодо доводів відповідача, що позивачка в порушення умов договору оренди передала земельну ділянку у користування ФГ «Інкрейс», колегія суддів зазначає, що ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки оскаржуваним рішенням Рівнянської сільської ради припинено договір оренди земельної ділянки із позивачкою, з підстав несплати, неповної або несвоєчасної сплати орендної плати, саме це є предметом розгляду даної справи, і саме з цих підстав сільською радою було припинено дію договору. Отже підстави припинення договору оренди земельної ділянки зазначені у рішенні Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,70 га», не знайшли свого підтвердження, не грунтуються на узгоджених сторонами умовах договору, не відповідають вимогам закону та порушують право позивачки на користування орендованою земельною ділянкою протягом установленого договором строку оренди, що впливає на її правомірні очікування. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Відповідно до положень пункту 10 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України). Положеннями п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що спірне рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,70 га» є незаконним, тому підлягає скасуванню. У зв`язку з тим, що спірне рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,70 га» є незаконним та підлягає скасуванню, скасуванню підлягає і державна реєстрація припинення речового права-права оренди земельних ділянок, яка була вчинена на підставі вказаного незаконного рішення. Щодо заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору й стримування від подання безпідставних позовів (скарг). Згідно з положеннями частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Згідно частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що професійну правничу допомогу на стадії розгляду справи № 396/949/24 в суді першої інстанції позивачці ОСОБА_1 надавав адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, який діяв на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВА № 1081877, виданого 27 травня 2024 року відповідно до договору про надання правової допомоги №11 від 01 травня 2024 року (том 1, а.с.27). У позовній заяві позивачка зазначала, що попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом даної справи складає 35 000 грн. 11 березня 2025 року представник позивачки адвокат Дмитрух Д. М. подав до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути із відповідача на користь позивачки 35 000 грн. До заяви долучив договір про надання правової допомоги №11 від 01 травня 2024 року, додаток №1 від 01 травня 2024 року до договору про надання правової допомоги, опис робіт (наданих послуг) від 11 березня 2025 року, акт приймання виконаних робіт від 11 березня 2025 року (том 2, а.с.83-89). Представник відповідача подав заперечення проти витрат на професійну правничу допомогу та просив відмовити позивачці в задоволенні заяви про розподіл судових витрат, а в разі задоволення заяви просив зменшити розмір витрат. Вказав, що позивачка не надала доказів, що сплатила адвокату будь-які грошові кошти. Звернув увагу, що згідно п.3.2. договору у позивачки виникає грошове зобов`язання перед адвокатом з моменту набрання рішенням суду законної сили у разі задоволення її позовних вимог, проте результат розгляду справи передбачити неможливо. Зазначив, що вартість послуг на представництво інтересів в суді в розмірі 24 000 грн є значно завищеними та такими, що не відповідають реальному обсягу наданих послуг (том 2, а.с.187-188). Оцінюючи обґрунтованість заявленого позивачкою розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу за результатами перегляду справи, зважаючи на наявність заперечень відповідача, колегія суддів ураховує наступне. Пунктом 3.1. договору про надання правової допомоги №11 від 01 травня 2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Дмитрухом Д. М. визначено, що гонорар (вартість послуг) адвоката за надання правової (правничої) допомоги зазначеної в п.1.1. та п.1.2. договору в суді 1-ої інстанції складає фіксовану винагороду в розмірі 35 000 грн. Замовник сплачує гонорар (вартість послуг) визначений в п.3.1. договору на протязі 90 календарних днів, з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі (п.3.2. договору) (том 1, а.с.86). У додатку №1 від 01 травня 2024 року до договору про надання правової допомоги №11 від 01 травня 2024 року на виконання договору про надання правової допомоги, сторони узгодили розмір фіксованої винагороди (гонорар, вартість послуг) на правову допомогу в даній цивільній справі, яка складає: 1.прийняття доручення адвокатом, вивчення матеріалів та судової практики у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівнянської сільської ради вартість послуг адвоката на оплату виконаної роботи складає 4 000 грн; 2.надання адвокатом усної консультації під час напрацювання правової позиції у даній цивільній справі вартість послуг складає 2 000 грн; 3.складання адвокатом позовної заяви з додатками та виготовлення копій для інших учасників справи вартість послуг складає 5 000 грн; 4.представництво інтересів замовника в суді І інстанції у даній цивільній справі - вартість послуг складає 24 000 грн. Пунктом 2 додатку визначено, що вартість професійної правничої допомоги у обсягах, визначених даним додатком є фіксованою та не залежить від погодинної ставки та кількості витрачених годин. Пунктом 6 додатку передбачено, що даний додаток є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги №11 від 01 травня 2024 року (том 2, а.с.87). У описі робіт (наданих послуг) від 11 березня 2024 року адвокатом детально зазначено про виконані ним роботи та вартість даних послуг: 1.прийняття доручення адвокатом, вивчення матеріалів та судової практики у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівнянської сільської ради вартість послуг адвоката на оплату виконаної роботи складає 4 000 грн; 2.надання адвокатом усної консультації під час напрацювання правової позиції у даній цивільній справі вартість послуг складає 2 000 грн; 3.складання адвокатом позовної заяви з додатками та виготовлення копій для інших учасників справи вартість послуг складає 5 000 грн; 4.представництво інтересів замовника в суді І інстанції у даній цивільній справі - вартість послуг складає 24 000 грн. Всього 35 000 грн (том 1, а.с.88). 11 березня 2025 року ОСОБА_1 та адвокатом Дмитрухом Д. М. підписано акт приймання виконаних робіт. Так, згідно даним актом адвокатом надано наступну правову (правничу) допомогу: 1. прийняття доручення адвокатом, вивчення матеріалів та судової практики у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівнянської сільської ради вартість послуг адвоката на оплату виконаної роботи складає 4 000 грн; 2. надання адвокатом усної консультації під час напрацювання правової позиції у даній цивільній справі вартість послуг складає 2 000 грн; 3. складання адвокатом позовної заяви з додатками та виготовлення копій для інших учасників справи вартість послуг складає 5 000 грн; 4. представництво інтересів замовника в суді І інстанції у даній цивільній справі - вартість послуг складає 24 000 грн. Загальна вартість послуг складає фіксовану винагороду в розмірі 35 000 грн. Зазначено, що замовник не має претензій до адвоката стосовно наданої правової (правничої) допомоги згідно з договором про надання правової допомоги №1 від 01 травня 2024 року (том 1, а.с.89). Колегія суддів зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)). Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц. Вказана правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України. З урахуванням зазначеного, доводи, викладені представником відповідача у запереченнях, щодо відсутності доказів оплати позивачкою послуг адвоката не заслуговують на увагу, оскільки умовами договору визначено, що замовник сплачує гонорар (вартість послуг) визначений в п.3.1. договору на протязі 90 календарних днів, з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі (п.3.2. договору). Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21). Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Згідно наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що адвокат Дмитрух Д. М. брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції: 07 серпня 2024 року, 27 серпня 2024 року, 03 вересня 2024 року, 11 жовтня 2024 року, 23 жовтня 2024 року, 15 листопада 2024 року, 09 грудня 2024 року, 27 березня 2025 року, 24 квітня 2025 року, 16 травня 2025 року, 29 травня 2025 року, 11 червня 2025 року, 07 липня 2025 року, 18 серпня 2025 року та 28 серпня 2025 року. Поряд з цим, колегія суддів вважає, що надані адвокатом роботи у вигляді прийняття доручення адвокатом, вивчення матеріалів та судової практики у даній цивільній справі вартістю 5 000 грн, а також надання адвокатом усної консультації під час напрацювання правової позиції у даній цивільній справі вартістю 2 000 грн, входять до складання адвокатом позовної заяви з додатками вартістю 5 000 грн, та не можуть оцінюватись судом як окремо надана правнича допомога у розмірах 4 000 грн та 2 000 грн, а тому суд вважає, що такі витрати на правничу допомогу не є обхідними. Враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, характер наданих послуг, участь адвоката представника позивача у 15 судових засіданнях в суді першої інстанції, враховуючи заперечення сторони відповідача, а також необхідність дотримання критеріїв розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що розумним та необхідним у межах перегляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. В іншій частині заява є необґрунтованою. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. З огляду на наведене, з Рівнянської сільської ради на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, понесені нею в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу, в розмірі 25 000 грн. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новоукраїнська окружна прокуратура, про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації припинення речового права. Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позову позивачкою було сплачено 3 633,60 грн та за подання апеляційної скарги 5 450, 5 грн. Оскільки позов і апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, то з Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь позивачки необхідно стягнути понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в судах першої і апеляційної інстанції у сумах 3 633, 60 грн та 5 450, 5 грн. Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, задовольнити частково. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Новоукраїнська окружна прокуратура, про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації припинення речового права. Визнати незаконним та скасувати рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року «Про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 24.06.2004 року загальною площею 92,70 га». Скасувати державну реєстрацію припинення речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:002:0732, площею 56,3153 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що здійснена державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 Кропивницького міського нотаріального округу Куроп`ятник Валентиною Миколаївною 15 травня 2024 року (індексний номер рішення №73130497), на підставі рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року. Скасувати державну реєстрацію припинення речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3524085600:02:002:0731, площею 36,3795 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що здійснена державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори №1 Кропивницького міського нотаріального округу Куроп`ятник Валентиною Миколаївною 15 травня 2024 року (індексний номер рішення №73133423), на підставі рішення Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області №2274 від 10 травня 2024 року. Стягнути із Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 633, 60 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. Стягнути із Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5 450, 5 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 06.02.2026. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. А. Письменний О. І. Чельник