Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 342/535/25

Справа № 342/535/25 Провадження № 22-ц/4808/178/26 Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В. Суддя-доповідач Мальцева Є.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2025 року, ухвалене судом у складі головуючого судді Махно Н.В., у м. Коломия, повне судове рішення складено 05 грудня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у с т а н о в и в: 30 травня 2025 року представник позивача ТОВ "Іннова Фінанс" звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 05 січня 2025 року між ТОВ "Іннова Фінанс" і відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 6586680125. Договір позики разом із правилами надання споживчих кредитів, затверджених 17.11.2024 року, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, та з яким позичальник попередньо ознайомлена. Договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст., 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Договору позики позикодавець надав позичальнику позику на суму у розмірі 8000,00 гривень шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки, вказаної відповідачкою, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1, п.2.6.2 та п.2.6.3 цього Договору, його додатків. Згідно з п.2.4 тип кредиту - кредит; п.2.7 мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; п. 2.5. строк кредиту (строк дії договору) 360 днів; дата надання кредиту 05.01.2025 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. стандартна процентна ставка становить 1% у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5. цього договору. ТОВ «Іннова Фінанс» як позикодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачці (позичальнику) грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. Зазначала, що відповідачка всупереч умовам Договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного кодексу України свої зобов`язання за Договором належним чином не виконала, суму позики не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила. Загальна заборгованість відповідачки перед позивачем за Договором про надання грошових коштів у позику станом на дату підготовки позовної заяви включно складала 35 680,00 грн, з яких 8000,00грн заборгованість за тілом кредиту; 10 480,00 грн заборгованість за процентами (8000*1%*132); 16 000,00 грн - пеня за порушення виконання відповідачем зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит; - 1200,00 грн - комісія за надання кредиту. Представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ "Іннова Фінанс" суму заборгованості заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 6586680125 від 05.01.2025 року у розмірі 35 680, 00 грн, а також сплачений судовий збір. Рішенням Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 03 грудня 2025 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 6586680125 від 05.01.2025 року, у розмірі 35 680 гривень та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав оцінки відзиву та аргументам відповідачки. Вказує, що просила надати докази укладенння договору саме з нею, що електронна пошта та номер телефону належать саме їй, що авторизація відбувалася з її пристроїв, що позивач має технічні логи входів, IP-адреси, підтвердження операцій. Стверджує, що позивач не надав жодного доказу, які б підтверджували кредитні відносини з нею. Зазначає, що позивач не довів свої вимоги. У матеріалах справи відсутні технічні докази авторизації, підтвердження належності пошти, підтвердження належності номера телефону, IP-адреси, докази ідентифікації особи, підтвердження отримання коштів. Апелянтка вказує на те, що не потребує кредиту, оскільки є фізичною особою-підприємцем та має стабільний дохід, не перебуває у складному матеріальному становищі і не звертається до мікрофінансових організацій за невеликими онлайн-кредитами. Суд належним чином не дослідив доказів позивача, оскільки їх як таких не існує. Позивач надав лише внутрішню роздруківку, яка не є належним доказом. Таким чином оскаржене рішення ухвалене без оцінки її доводів всупереч вимогам процесуального закону, є невмотивованим. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Стягнути судові витрати на її користь. Позивач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 35 680, 00 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону. Згідно з правилами ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Суд установив, що 05 січня 2025 року між ТОВ "Іннова Фінанс" і відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит №6586680125, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 4486 (а.с.16-38). В договорі позики разом із правилами надання споживчих кредитів, затверджених 17.11.2024 року, які складають єдиний договір, визначаються всі істотні умови, з якими позичальник попередньо ознайомлена. Договір був укладений у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст., 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Договору позики позикодавець надав позичальнику позику на суму у розмірі 8000 гривень шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки, вказаної відповідачкою, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1, п.2.6.2 та п.2.6.3 цього Договору, його додатків. Згідно з умовами п.2.4 договору тип кредиту - кредит; п.2.7. мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; п. 2.5. строк кредиту (строк дії договору) 360 днів; дата надання кредиту 05.01.2025 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5. цього договору (а.с.16-38). Загальна заборгованість відповідачки перед позивачем за Договором про надання грошових коштів у позику станом на 05.01.2025 року складала 35 680 грн 00 коп, з яких 8000, грн. заборгованість за тілом кредиту; 10 480 грн заборгованість за процентами (8000*1%*132); 16 000 грн - пеня за порушення виконання відповідачем зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит; - 1 200 грн - комісія за надання кредиту (а.с.81-84). Позивач інформацією ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий Дім" підтвердив, що операція на номер картки ОСОБА_1 була успішною (а.с. 15). З анкети клієнта встановлено, що електронним платіжним засобом ОСОБА_1 вказано картку № НОМЕР_1 (а.с.13-14). Також від АТ "Юнекс Банк" надійшла інформація щодо рахунку та руху коштів по рахунку відповідачки (а.с.146-148). Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходячи із матеріалів справи, дійшов висновку, що договір надання грошових коштів у кредит № 6586680125 від 05.01.2025 року, укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов. Оскільки позивачем було надано кредит, а відповідач не виконав умов, суд установив, що право позивача порушене і підлягає захисту, тому з відповідача на користь позивача стягнув суму заборгованості у розмірі 35 680 гривень. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до такого висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст.10561ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не підписувала даного договору та коштів не отримувала спростовуються матеріалами справи. З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання грошових коштів у кредит №6586680125, підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором 4486.(а.с 16-38) Відповідно до п. 2.2 договору позики Товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Основні умови договору щодо надання коштів у кредит: п.2.3. Сума кредиту 8 000 гривень; п. 2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п. 2.8 Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п.3.2. Дата надання кредиту: 13.12.2024 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1 Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 цього Договору; п. 2.6.2 Знижена процентна ставка 0,87% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Відповідно до п. 10.6.1 та 10.6.2 Договору з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці, як обов`язкові. При подачі Заявки Позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати після укладення Договору та періодичність платежів зі сплати процентів. Позичальник підтверджує що вказав в Заявці повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник зобов`язується оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з дня виникнення змін в таких даних. Відповідно до п. 10.6.10.7 Договору позики Позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти, надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування на дання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет. Відповідно до п. 5.1.11 договору, товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі, у порядку та випадках, передбачених в п. 6.4 Договору. На підставі п. 5.4.1 Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором. Додатком №1 до договору про надання грошових коштів у кредит №6586680125 від 05 січня 2025 року сторони узгодили графік погашення заборгованості. Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд правильно встановив, що між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання грошових коштів у кредит в електронній формі, підписаний нею одноразовим ідентифікатором (4486). Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (паспортні дані, картка фізичної особи-платника податків, номер телефону тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій позичальник не зверталася. Також не спростовано, що банківська платіжна картка НОМЕР_1 не належить позичальнику. Апеляційний суд критично відноситься до твердження апеляційної скарги про те, що надана позивачем квитанція до платіжної інструкції № 20093-1354-178622930 не є доказом отримання коштів відповідачкою, оскільки вона містить суму переказу, зазначену у кредитному договорі та реквізити банківської картки, належність якої відповідачу останньою не спростована. Натомість, у матеріалах справи наявні докази, які доводять, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_1 та із руху коштів якої вбачається факт надходження 05.01.2025 року 8000,00 грн. Згідно із Договором про надання послуг з приймання та переказу платежів № 160523/1 від 16.05.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» з однієї сторони та ТОВ «Іннова Фінанс» з другої сторони уклали договір про надання послуг з приймання та переказу платежів. Як вбачається з довідки №10970 від 19.05.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» повідомило ТОВ «Іннова Фінанс» про успішність операції згідно договору № 160523/1 від 16.05.2023 року, а саме: транзакція №1537548806 на суму 8000.00 грн., яка здійснена 05.01.2025 року на номер картки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.15) Договір про надання грошових коштів у кредит №6586680125 від 05.01.2025 року чи окремі його умови недійсними в судовому порядку не визнавалися, є чинними, а відтак підлягають обов`язковому виконанню його сторонами. Крім того право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав, передбачено умовами договору, підписаного відповідачкою, оскільки кредитором у позові заявлено про стягнення процентів по 16.05.2025 року, тобто за 132 дні (згідно з умовами Договору кредит надано на строк 360 днів). Розрахунок заборгованості наведений позивачем у позовній заяві, містить усі необхідні її складові, розрахований відповідно до процентної ставки - 1 % у день відповідно до умов договору та кількості днів прострочення виконання зобов`язань по 16.05.2025 року (132 дні). Отже, встановлені у справі фактичні обставини вказують на те, що у відповідачки виникло зобов`язання зі сплати тіла кредиту та процентів за кредитним договором у розмірі, що розрахований за процентною ставкою за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, та який, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" не може перевищувати 1% за кожен день користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не підписувала даного договору та коштів не отримувала, спростовуються матеріалами справи. Із урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку у частині стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту та суми процентів. Разом з тим апеляційний суд зазначає, що п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Згідно з положеннями ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2, 5,7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Аналіз умов договору про надання грошових коштів у кредит № 6586680125 від 05.01.2025 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 15% від суми наданого кредиту, встановлена в п. 2.7 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту. Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 31 травня 2023 року. Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц. Оскільки положення договору про надання грошових коштів у кредит щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1 200,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 1 200 грн. Щодо позовної вимоги позивача про стягнення із відповідачки пені за порушення виконання зобов`язань в розмірі 16 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Також, Законом України №2120-IX від 15.03.2022 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Враховуючи вищенаведену законодавчу заборону щодо стягнення із позичальника в період воєнного стану пені за порушення зобов`язань за кредитним договором, колегія суддів вважає, що позовна вимоги про стягнення пені у розмірі 16 000,00 грн підлягає відмові. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 6586680125 від 05.01.2025 року в розмірі 18 480 грн, з яких 8 000 грн - тіло кредиту, 10 480 грн заборгованість за процентами. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Іннова Фінанс» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 18 480 грн, що становить 52% % позовних вимог, то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Іннова Фінанс» 1 259,44 грн. судового збору за подання позову, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а з ТОВ «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 1 744,12 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Застосовуючи частину 10 статті 141 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат, необхідно стягнути з ТОВ «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,68 грн (1 744,12 - 1 259,44 = 484,68). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2025 року скасувати в частині стягнення сум пені і комісії, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення сум пені 16 000 грн і комісії 1 200 грн відмовити. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2025 року змінити в частині визначення загальної суми заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № 6586680125 від 05.01.2025 року, визначивши загальну заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (ЄДРПОУ 44127243) у розмірі 18 480 грн. Це ж рішення залишити без змін в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованості за договором № 6586680125 від 05.01.2025 року, яка складається з 8 000 грн - тіло кредиту, 10 480 грн заборгованість за процентами. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (ЄДРПОУ 44127243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 484,68 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року. Судді Є.Є. Мальцева В.А. Девляшевський В.М.Луганська