Постанова 4857 № 300/1103/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1103/25 пров. № А/857/20467/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Боднарчука Андрія Михайловича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. про визнання дій протиправними; зобов`язання провести перерахунок пенсії із застосуванням спірного особистого коефіцієнта стажу (суддя суду І інстанції: Гомельчук С.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 29.04.2025р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 19.02.2025р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Боднарчук А.М., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Івано-Франківській обл. щодо здійснення обрахунку особистого коефіцієнту стажу 0,08000, який застосований для обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням особистого коефіцієнту стажу 0,25333, що застосовується для обчислення розміру пенсії, з дня призначення пенсії 01.11.2021р., здійснивши виплату з урахуванням виплачених сум; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. (а.с.1-3). Згідно ухвали суду від 24.02.2025р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами справи (а.с.34 і на звороті). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. щодо здійснення обрахунку особистого коефіцієнту стажу 0,08000, який застосований для обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача із застосуванням особистого коефіцієнту стажу 0,25333, що застосовується для обчислення розміру пенсії, з дня призначення пенсії 01.11.2021р., здійснивши виплату з урахуванням виплачених сум; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. (а.с.44-47). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.51-61). Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 під час призначення пенсії не враховано заробітну плату згідно довідок №№ 25/4885, 25/4884, 25/4883, 25/4882 від 29.11.2017р. та № 25/4992 від 05.12.2017р., виданих АТ «Арктикнафтогазбуд». На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком в Україні не діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав /СНД/ у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., згідно якої проводилось взаємне визнання та зарахування стажу, стаж роботи на території російської федерації (р/ф) з 01.01.1992р. не враховується до страхового стажу, а тому підстав для врахування до стажу періоду роботи на території рф немає. Починаючи з 01.11.2021р., позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу в Україні 08 років 27 днів (коефіцієнт страхового стажу 0,08000) та стажу роботи в районах Крайньої Півночі 18 років 04 місяці 13 днів. При зверненні за призначенням пенсії ОСОБА_1 надав довідки про заробітну плату за періоди роботи в рф з 1989 року по 2008 рік, які до підрахунку пенсії не були взяті, оскільки не підтверджені первинними документами. У зв`язку з тим, що страховий стаж позивача, який враховується для обчисленні розміру пенсії, становить 08 років 27 днів, коефіцієнт страхового стажу склав 0,08000. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.10.2023р. в справі № 300/6098/23 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 05.03.2023р. з урахуванням довідок про складові заробітної плати довідок №№ 25/4885, 25/4884, 25/4883, 25/4882 від 29.11.2017р. та № 25/4992 від 05.12.2017р., виданих АТ «Арктикнафтогазбуд». Для обчислення розміру пенсії враховано заробітну плату за періоди: з 01.10.1992р. по 30.09.1997р., та з 01.07.2000р. по 31.12.2007р. на підставі довідок про складові заробітної плати та з 01.07.2008р. по 31.07.2011р. за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Після проведеного перерахунку пенсії індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії становить 3,83794. Таким чином, пенсія позивача призначена відповідно до вимог діючого законодавства. Окрім цього, сума витрат на правову допомогу 1500 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт (послуг). Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, починаючи з 01.11.2021р., позивачу ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до протоколу розрахунку коефіцієнт страхового стажу позивача становить 0,08000, який розраховано зі страхового стажу 08 років 27 днів за формулою 96/100 х 12 х

1. Загальний страховий стаж позивача становить 24 років 04 місяці 04 дні (а.с.8-9). На адвокатський запит від 30.08.2024р. відповідач ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. листом № 0900-0202-8/48077 від 05.09.2024р. повідомив про те, що після проведеного перерахунку пенсії на виконання рішення суду в справі № 300/6098/23 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення розміру пенсії становить 3,83794. Розмір пенсії позивача з 05.03.2023р. склав 3034 грн. 80 коп., в тому числі 2799 грн. 80 коп. розмір пенсії за віком (34997 грн. 45 коп. (середньомісячний розмір заробітної плати для обчислення пенсії - 0,08000 (коефіцієнт стажу). Зазначено, що рішення суду виконано в межах покладених зобов`язань (а.с.5). 14.10.2024р. представник позивача звернувся до пенсійного органу із адвокатським запитом, в якому просив провести позивачу перерахунок та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнту страхового стажу 0,25333 та коефіцієнту заробітної плати для обчислення розміру пенсії 3,83794 (а.с.6). У відповідь ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. листом № 0900-0202-8/55112 від 18.10.2024р. повідомило, що на виконання рішення суду в справі № 300/6098/23 позивачу проведено перерахунок пенсії з 05.03.2023р. із урахуванням довідок про складові заробітної плати №№ 25/4885, 25/4884, 25/4883, 25/4882 від 29.11.2017р. та № 25/4992 від 05.12.2017р., виданих АТ «Арктикнафтогазбуд» (а.с.7). Вважаючи, що відповідач неправильно визначив індивідуальний коефіцієнт страхового стажу, що призвело до зменшення розміру пенсії, представник позивача звернувся до суду з розглядуваним позовом. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час призначення пенсії позивачу пенсійний орган не дотримався вимог ч.1 ст.25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та неправильно визначив особистий коефіцієнт стажу 0,08000. Окрім цього, суд погодився із доводами позивача про те, що правильним для позивача слід вважати особистий коефіцієнт стажу 0,25333, через що зобов`язав здійснити перерахунок пенсії із застосуванням цього коефіцієнта з дня її призначення, тобто, із 01.11.2021р. Також виходячи із принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, враховуючи правову позицію відповідача з цього питання, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 1500 грн. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають вимогам чинного законодавства, з наступних підстав. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунку та виплати пенсії визначено Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 3 ст.24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч.1 ст.25 Закону № 1058-ІV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = См х Вс/100% х 12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. Згідно з ч.2 ст.25 Закону № 1058-ІV коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85. Із матеріалів пенсійної справи позивача слідує, що загальний страховий стаж позивача складає 25 років 04 місяці 04 дні, що становить 304 місяці (а.с.9). Між тим, відповідно до розрахунку пенсії позивача його страховий стаж, з якого відповідач розрахував коефіцієнт стажу 0,08000, становить безпосередньо 96 місяців (08 років 27 днів) (а.с.8). Враховуючи формулу, передбачену ч.1 ст.25 Закону № 1058-ІV, коефіцієнт страхового стажу позивача повинен становити 0,25333 (304 х 1%)/12=0,25333). Відтак, оскільки відповідачем не дотримано вимог ч.1 ст.25 Закону № 1058-ІV, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії щодо здійснення обрахунку особистого коефіцієнту стажу 0,08000, який застосований для обчислення розміру пенсії за віком позивача. Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія з 01.11.2021р. У зв`язку з тим, що при призначенні пенсії позивача застосовано помилковий коефіцієнт стажу 0,08000, тому належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням особистого коефіцієнту стажу 0,25333, що застосовується для обчислення розміру пенсії, саме з дня призначення пенсії 01.11.2021р., здійснивши виплату з урахуванням виплачених сум. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України. За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката Боднарчука А.М., отриманою в суді першої інстанції, в загальному розмірі 4000 грн. На підтвердження факту надання правової допомоги адвокат позивача представив: договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 10.02.2025р., укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Боднарчуком А.М. (а.с.26-27); розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги (додаток № 1) (а.с.28); акт від 10.02.2025р. приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.02.2025р., відповідно до положень якого адвокат надав, а позивач прийняв юридичні послуги на загальну суму 4000 грн., які полягають у: ознайомленні з документами клієнта, аналізі судової практики і законодавства, усній консультації, адвокатському запиті (1 год. вартістю 1000 грн.); складанні позовної заяви, підготовці та друку необхідних документів, виготовленні копій (3 год. вартістю 3000 грн.) (а.с.29); квитанцію до прибуткового касового ордеру № 54 від 10.02.2025р. на проведення оплати ОСОБА_1 вартості наданих послуг в розмірі 4000 грн. (а.с.32); ордер на надання правничої допомоги серії АТ № 1093656 від 18.02.2025р. (а.с.25); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.24). Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Боднарчуком А.М. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді надання правової консультації, підготовки позову. Вирішуючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 1500 грн. При цьому, суд врахував предмет позову, складність правового регулювання спірних правовідносини і складність справи, значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, а також прийняв до уваги заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги. Окрім цього, суд визнав, що такі послуги як аналіз судової практики і законодавства охоплюються послугою написання позовної заяви, вказавши на незначний обсяг представлених доказів. У частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат. Судом першої інстанції із врахуванням всіх обставин справи визначено дійсний розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 1500 грн., який є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, керуючись принципами справедливості та верховенства права, дійшов правильного висновку, що виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру належна до відшкодування сума витрат на правову допомогу повинна складати 1500 грн. При цьому, така сума витрат на правничу допомогу є реальною та підтвердженою матеріалами справи. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають принципам справедливості, розумності та пропорційності. Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025р. в адміністративній справі № 300/1103/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 09.02.2026р.