Постанова 4857 № 300/4597/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4597/24 пров. № А/857/23777/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року (суддя Остап`юк С.В., час ухвалення не вказаний, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного рішення не зазначена), в адміністративній справі №300/4597/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, встановив: У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо не здійснення з 27.06.2023 перерахунку та виплати позивачу пенсії з врахуванням довідок, виданих ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009, з врахуванням виплачених сум; 2) зобов`язати відповідача здійснити з 27.06.2023 перерахунок та виплату позивачу пенсії з врахуванням довідок, виданих ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009, з врахуванням виплачених сум. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог, а також вказав на те, що сума витрат, яку позивач просив стягнути за послуги адвоката є завищеною та неспівмірною зі складністю справи. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування під час призначення та обчислення пенсії ОСОБА_1 відомостей про заробітну плату згідно довідок ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 27.06.2023 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009, з врахуванням виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що як законодавством України так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни на території якої здійснювалась така діяльність. Також звертає увагу апелянт на те, що через дію воєнного стану на території України та відсутність дипломатичних відносин з росією, є неможливим направлення запитів про надання відомостей щодо сплати страхових внесків за період роботи з 01.01.2004 по 21.02.2022 на території російської федерації. Крім цього вказує апелянт на те, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах визначених частиною 1 ст.40 Закону №1058. Наголошує апелянт на тому, що позивач свідомо тривалий час до лютого 2022 року працював в країні-агресорі, відповідно кошти нараховувались у бюджет ворожої країни, а тому, на думку апелянта, об`єктивно недопустимо отримувати пенсію від України. Також враховуючи припинення участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, відсутні підстави для врахування заробітної плати згідно довідок ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009. Однак, суд першої інстанції безпідставно не надав належної правової оцінки вищенаведеним обставинам справи, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково. Суд встановив такі фактичні обставини справи. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі № 300/5505/23, яке набрало законної сили 13.02.2024, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби у Радянській Армії з 18.04.1985 по 07.08.1990. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ООО "Недра" з 30.10.2013 по 28.06.2014, з 29.06.2014 по 23.04.2015, з 24.04.2015 по 14.04.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 27.06.2023. На виконання вищезгаданого рішення суду від 11.01.2024 у справі № 300/5505/23 позивачу з 27.06.2023 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Також встановлено, що 11.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення з 27.06.2023 перерахунку та виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідках ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009 (а.с.17). За результатами розгляду вказаної заяви від 11.04.2024 відповідач, листом за №0900-0305-8/26820 від 03.05.2024, повідомив позивача про те, що страховий стаж становить 29 років (коефіцієнт стажу 0,29000). До стажу зараховано періоди роботи в російській федерації з 22.04.1994 до 01.05.1995 та з 01.10.1996 до 14.04.2016. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, заробітну плату за період з 2000 по 2016 роки враховано в нульовому обчисленні, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5) відсутня інформація про сплату страхових внесків. Документ, що підтверджують сплату страхових внесків за період з липня 2000 року по квітень 2016 року не надходили. Додатково повідомлено, що з 01.01.2023 російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с. 22). Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії довідок про його заробітну плату, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-ІV). Положеннями частин першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV). Частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок від 25.11.2005 року №22-1). Згідно абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку від 25.11.2005 №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Водночас, згідно пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. З аналізу вищевказаних норм слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. Отже, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку. Колегія суддів враховує, що спірним у розглядуваній справі є урахування, при обчисленні пенсії позивача, заробітної плати зазначеної у довідках ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009. З цього приводу судом першої інстанції вірно встановлено, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть слугувати підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Відносно доводів відповідача про відсутність інформації про сплату страхових внесків та припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також набрання чинності Законом України від 01.12.2022 №2783-ІХ "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, писаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94 ВР, у відносинах з російською федерацією, то колегія суддів враховує наступне. Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії. Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах та на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 639 від 24.06.2023. При цьому, 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Постанова набрала чинності 02.12.2022. Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17. Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії. Суд першої інстанції вірно врахував, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказані вище Угоди були чинними для України, відтак підлягають застосуванню до даних правовідносин. 01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР. Проте відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, положення Закону № 2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022. При цьому, відповідно до частини 2 статті 84 Мінської конвенції кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців До закінчення поточного п`ятирічного терміну її дії. Мінська конвенція набрала чинності 19 травня 1994 року. Останнім днем чергового п`ятирічного періоду дії Конвенції для України є 18 травня 2024 року. З 19 травня 2024 року Конвенція буде вважатися припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами. Після виходу України з Мінської Конвенції правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами-учасницями Мінської конвенції та багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами. За відсутності міжнародного договору співробітництво судів та інших компетентних органів у цивільних і кримінальних справах здійснюватиметься згідно з внутрішнім законодавством на основі принципу взаємності. Отже, після набуття зазначеним Законом чинності 23 грудня 2022 року, Конвенція перестала застосовуватись у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь щодо будь-яких документів виданих та посвідчених у цих країнах, незалежно від дати їх видачі та посвідчення. Натомість, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 04 лютого 2023 року № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення. Зважаючи на той факт, що станом на 24 лютого 2022 року Конвенція і Протокол до неї у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь діяли, і виготовлені або засвідчені там документи приймалися на території України без спеціального посвідчення, з прийняттям цієї Постанови документи цих держав і надалі приймаються на території України без спеціального посвідчення, але лише під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування. Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону № 1058-ІV. Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV). За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків. Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації. Одночасно, безпідставними є доводи відповідача про не зарахування до заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії позивача, заробітної плати отриманої на території російської федерації, оскільки з 1 січня 2023 року росією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки така обставина не може мати наслідком позбавлення особи права зарахування отриманої заробітної плати, та як наслідок, позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист у належному розмірі. Водночас, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, дійшов помилкового висновку щодо необхідності задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 27.06.2023 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009. Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Згідно частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1). Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Пунктом 1.8 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункт 4.3 Порядку № 22-1). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку № 22-1). Таким чином, рішення винесене пенсійним органом за результатами розгляду заяви та всіх поданих заявником документів, повинно містити, зокрема обгрунтування із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Суд апеляційної інстанції враховує, що із змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.05.2024 за №0900-0305-8/26820 видно, що він є відповіддю на заяву позивача від 11.04.2024 про перерахунок пенсії з урахуванням при її обчисленні, заробітної плати зазначеної у довідках ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009, а не рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї заяви. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача і, відповідно, жодного з передбачених Порядком №22-1 рішень за наслідками розгляду такої заяви не прийнято, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання і суперечить вищенаведеним нормам. Таким чином, відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача від 11.04.2024, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення по суті заявлених вимог. Наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував. Крім цього, апеляційний суд зазначає, що у вказаній справі спірним є питання щодо урахування при обчисленні пенсії позивача, заробітної плати зазначеної у довідках ПАТ «Варьеганнефть» № 253 від 09.02.2022, ТОВ «УАиЕНП» № 644-С/03 від 17.01.2022, ВАТ «Негуснефть» № 04/09-337 від 29.12.2009. Саме з цього питання позивач звертався зі заявою від 11.04.2024. Однак, вищезгадані довідки (а.с. 19, 20, 21) містять текст на іноземній (російській) мові (без офіційного перекладу на українську мову), а тому їх зміст не може бути проаналізований судом. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме, визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 11.04.2024 про перерахунок пенсії та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.04.2024 та прийняти законне та вмотивоване рішення, з врахуванням висновків суду. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції не з`ясовано фактичних обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Колегія суддів також враховує, що згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України). Матеріалами справи, а саме квитанцією №9889-0449-8227-9035 від 06.07.2024 підтверджується, що позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову в розмірі 1211,20 гривень (а.с.12). Спір у вказаній справі містить дві вимоги немайнового характеру. Взявши до уваги критерії, визначені частиною 3 статті 139 КАС України та часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року в адміністративній справі №300/4597/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії скасувати і прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за його заявою від 11.04.2024 про перерахунок пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 квітня 2024 року про перерахунок пенсії, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване і законне рішення, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 1211,20 грн. сплаченого за подання позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин З. М. Матковська