Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/39598/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/39598/25 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом, ВСТАНОВИВ : Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача суму податкового боргу у сумі 253 463,73 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року провадження у справі закрито, оскільки з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Беручи до уваги неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається судом з матеріалів справи, позивачем було прийнято податкові повідомлення-рішення зі сплати ПДФО (податку на доходи фізичних осіб), а саме: - № 38053240206 від 25.04.2025 на загальну суму 340,00 грн; - № 38057240206 від 25.04.2025 на загальну суму 42 326,52 грн. Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення зі сплати військового збору № 38048240206 від 25.04.2025 на загальну суму 18 777,21 гривень. Також Головним управлінням ДПС у м. Києві застосовано до відповідачки штрафні санкції, у зв`язку з чим винесено податкові повідомлення-рішення: - № 38043240206 від 25.04.2025 на загальну суму 1020,00 грн; - № 38035240206 від 25.04.2025 на загальну суму 8000,00 грн. Відповідно до п. 56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Водночас, як було встановлено судом першої інстанції, 30.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2025 №38035240206, №38048240206, №38057240206, №38053240206, №38043240206 (справа № 320/48909/25). Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. У разі виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідною заявою, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за заявою контролюючого органу в порядку ст.283 КАС України. Таким чином, закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існую спір про право. Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частин 1 та 2 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; 4) зобов`язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; 5) стягнення коштів за податковим боргом; 6) зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на податковий орган; 7) встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України. Колегія суддів звертає увагу на правові висновки, сформовані Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21, а саме: «…Частиною першою статті 283 КАС України визначено, що провадження у справах за зверненням податкових і митних органів здійснюється на підставі заяви таких суб`єктів щодо вичерпного кола питань, встановленого цією ж нормою. Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. При цьому, ані стаття 283 КАС України, ані інші статті у главі 11 §2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАС України, не встановлюють можливості закриття судом першої інстанції провадження у спорах цієї категорії у випадку, якщо встановлено наявність спору про право після відкриття провадження. Це дає можливість стверджувати, що наявність спору про право повинна вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження і випливати з поданих контролюючим органом документів. На користь викладеного свідчить і інша, передбачена цією нормою, підстава для відмови у відкритті провадження - заявлення вимоги, що не передбачена частиною першою цієї статті. Отже, за змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд першої інстанції може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Закриття судом першої інстанції провадження на підставі статті 238 КАС України для цієї категорії справ не передбачено». Колегія суддів зазначає, що з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про стягнення коштів за податковим боргом підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2), а тому визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право» За вказаних обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України, не відповідають дійсним обставинам справи та є помилковими. Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням до суду першої інстанції, оскільки ухвала про закриття провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання предметної юрисдикції цієї справи. Керуючись статтями 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя В.В.Файдюк