Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/6014/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/6014/24 Номер провадження 22-ц/814/141/26Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Панченка О.О., суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П. при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2025 року, ухваленого у складі головуючого судді Предоляк О.С., повний текст судового рішення виготовлено - 21 лютого 2025 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,- В С Т А Н О В И В : Зміст позовних вимог У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги про позбавлення батьківських прав мотивовані тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зокрема не виховує та не утримує доньку, її життям та розвитком не цікавиться. Рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука від 04.05.2022 року розірвано шлюб між сторонами та визначено місце проживання доньки ОСОБА_3 з ним. Донька зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Перешкоди у спілкування дитини з матір`ю ним не створювалися. ОСОБА_3 навчається у приватному навчальному закладі та повністю перебуває на його утриманні. Заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 складає 62311,60 грн. Дитина навчається у приватному навчальному закладі, повністю забезпечена всім необхідним. З 09 липня 2022 року він ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5 . Саме ОСОБА_4 . ОСОБА_3 вважає мамою. Зазначає, що мати дитини має фактичну можливість, але немає вольового бажання виконувати батьківські обов`язки, покладені на неї законом. Вважає, що відповідач навмисно не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає їй доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу доньки; не створює умов для отримання донькою освіти. Просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що відповідач постійно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Докази надані позивачем на обґрунтування вимог заявленого позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, не є достатніми для задоволення позовних вимог. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що з вересня 2020 року ведення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного господарства та проживання припинено. Місце проживання відповідача невідоме. Донька ОСОБА_3 зареєстрована разом з ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2024/005925308 від 21.05.2024. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.05.2022 року визначено місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_1 . Судовим наказом Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.10.2022 року ОСОБА_2 зобов`язана сплачувати на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте відповідач ухиляється від сплати аліментів. Згідно розрахунку боргу по аліментам № 56394 від 05.03.2024 виданого Автозаводським відділом державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, станом на 01.03.2024 заборгованість становить 62311,60 грн. Зазначає, що відповідач у вересні 2020 року залишила сім`ю і малолітню дитину та виїхала до Польщі. Така поведінка відповідача викликала психологічну травму доньки. Відповідач ОСОБА_2 свідомо не бачиться з дитиною, не бере участі у її вихованні та не надає матеріальної допомоги. Факт проживання відповідача окремо від дитини, пасивної позиції в участі у її вихованні, призводить до втрати зв`язків між нею та донькою, віддаленням дитини від матері, та свідчить про нехтування відповідачем своїми правами та обов`язками. Посилаючись на позицію ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) зазначив про те, що якщо один з батьків не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав, і в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони подали до Полтавського апеляційного суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданого 09 червня 2016 року. Заочним рішенням Автозаводськогорайонного суду м Кременчука від 04.05.2022 року, яке набрало законної сили, крім іншого, місце проживання дитини дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визначено з батьком ОСОБА_1 . Як зазначено у судовому рішенні, суд на підставі встановлених обставин, враховуючи, що дитина не досягла десятирічного віку, наявність належних матеріально-побутових умов для проживання дитини у батька, який має можливість утримувати та забезпечувати матеріальні і духовні потреби дитини, відсутність належних заперечень матері щодо місця проживання дитини з батьком, прихильність дитини до кожного з батьків, а також з метою забезпечення інтересів дитини, в цій частині вимог, дійшов висновку про необхідність задоволення позову з визначенням місця проживання дитини з позивачем. (справа №524\4000\2021) Розрахунками заборгованості по сплаті аліментів підтверджується, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини з вересня 2022 року по лютий 2024 року у розмірі 62311, 60 грн. Зі змісту висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_6 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29.08.2024 року № 2077 орган опіки та піклування, вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав відповідача відносно дитини. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування крайнього заходу, а саме позбавлення відповідача батьківських прав. Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, Верховний Суд зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18. У постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, 607/15704/22 від 29.11.2023 зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України та вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками». Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. Надані докази позбавлення батьківських прав, а саме відомості щодо місця проживання позивача з донькою, а також належного та відповідального ставлення до виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, показання свідків щодо байдужого ставлення матері до доньки, а також обстеження житлово - побутових умов за місцем проживання дитини та одноосібного відвідування медичних закладів та школи батьком, не є достатніми доказами для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язків з виховання доньки. Та обставина, що вихованням і розвитком доньки займається батько, який у 2022 році створив нову сім`ю, не свідчить безумовно про те, що мати дитини, яка виїхала у 2021 році до Республіки Польща не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. Твердження про несплату аліментів не можна покласти в основу для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення матері дитини батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо їх утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька / матері до надання їй належного утримання. Такі висновки маються у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 420/1075/17. Згідно із ч. 5, 6ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі №638/15336/18, провадження №61-13690св20; від 07 лютого 2022 року у справі №759/3554/20, провадження №61-1544св21; від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, провадження №61-10115св23; від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21, провадження №61-5203св23). При дослідженні висновку органу опіки та піклування встановлено, що 03.08.2024 на електронну адресу служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації надійшли письмові пояснення від ОСОБА_2 в яких вона зазначає, що у 2021 році за спільною згодою зі своїм чоловіком ОСОБА_1 виїхала до Республіки Польща щоб заробити кошти та зробити собі операцію. Малолітню доньку ОСОБА_3 залишила з батьком та його батьками. Зазначає, що періодично телефонувала, цікавилася життям та розвитком дитини, висилала подарунки, дитячі іграшки та все інше необхідне для дитини відповідного віку. ОСОБА_2 вказує на те, що з червня 2022 року її спілкування з донькою припинилося у зв`язку з тим, що батько ОСОБА_1 почав чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, не відповідав на її телефонні дзвінки, текстові повідомлення, змінив номер телефону, розлучився з нею, змінив місце реєстрації дитини. Зазначає, що у червні 2022 року вона приїздила до України та мала наміри забрати доньку з собою до Республіки Польща, де має стабільний дохід та створила умови для проживання дитини, але ОСОБА_1 заборонив вивозити доньку за межі України. Пояснила, що згодом ОСОБА_1 стягнув з неї аліменти на утримання дитини, про що вона навіть не знала, в результаті чого у неї утворився борг зі сплати аліментів у розмірі 60 000 грн., який вона до кінця поточного року зобов`язується сплатити. ОСОБА_2 зазначила, що наразі перебуває в Республіці Польща, працює в компанії «Amazon», та має стабільний дохід. Вказала, що у зв`язку зі щільним графіком роботи не має можливості часто приїздити до України, а батько дитини не дає можливості спілкуватися з ОСОБА_3 засобами телефонного зв`язку. Зазначила, що розуміє свою відповідальність за утримання, вихованні і розвиток дитини, є люблячою матір`ю, вважає, що дитина має право на повноцінне спілкування з обома батьками та заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 . Також вказала, що має наміри направити до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав. 21.08.2024 питання про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. На засіданні комісії гр.. ОСОБА_1 просив надати суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав грн.. ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що мати самоусунулася від виховання дитини, не цікавиться життям та здоров`ям доньки, не спілкується з нею, не підтримує матеріально. Мати дитини, ОСОБА_2 , у режимі відеоконференцзв`язку пояснила, що перебуває в Республіці Польща, не має змоги часто приїздити до доньки. Зазначала, що не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, бажає брати участь у вихованні ОСОБА_3 , спілкуватися з нею, але батько чинить їй у цьому перешкоди. Заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 . Врахувавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 комісія вважала за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Аналізуючи висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 29.08.2024 року № 2077, колегія суддів зазначає, що він є обґрунтованим, оскільки не встановлено дійсної причини подачі позову про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини сторін. Матеріали справи не містять достатніх доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, тобто такої винної поведінки особи, коли вона свідомо, систематично, не зважаючи на заходи попередження, продовжує не виконувати ці обов`язки. Та обставина, що з 2021 року ОСОБА_2 виїхала до Республіки Польща, не свідчить безумовно про те, що мати ОСОБА_3 не бажає приймати участь у її утриманні та вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58). ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛвід 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява№ 2091/13). У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17. Врахувавши пояснення ОСОБА_2 комісія зазначила, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки для батька (матері) та дитини і допускається тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Мати дитини, ОСОБА_2 , комісії пояснила, що перебуває в Республіці Польща, не має змоги часто приїздити до доньки. Зазначила, що не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, бажає брати участь у вихованні ОСОБА_3 , спілкуватися з нею, але батько чинить їй у цьому перешкоди. Заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_6 . Таким чином, місцевий суд, зважаючи на встановлені належним чином фактичні обставини у справі на підставі наданих доказів, а також враховуючи принципи диспозитивності, змагальності та пропорційності, а також зважаючи на найкращі інтереси дитини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із їх необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Щодо судових витрат За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 лютого 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 січня 2026 року. Головуючий О.О. Панченко Судді Т.В. Одринська В.П. Пікуль