Постанова 4823 № 730/585/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 06 лютого 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 730/585/25 Головуючий у першій інстанції Ріхтер В. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/328/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі по тексту - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором №101578395 від 29.10.2021 в розмірі 85686,79 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101578395. Позивач зазначав, що відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем перераховано грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. Вказував, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк свої зобов`язання зі сплати кредитних коштів не виконала, у результаті чого виникла заборгованість в сумі 85 686,79 грн. 10.02.2021 укладено Договір №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ ТОВ «Мілоан» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі по тексту - ТОВ «Вердикт Капітал») права грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №101578395. 10.01.2023 укладено Договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №101578395. Звертало увагу на те, що ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 101578395 від 29.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості становить 85686,79 грн, з яких: 17509,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 67077,79 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1100 грн заборгованість за комісіями. Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07.10.2025 позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101578395 від 29.10.2021 у розмірі 84 586,79 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 17 509,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 67 077,79 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 2 391,39 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 7 000,00 грн у відшкодування витрат на правову допомогу. У решті позовних вимог відмовлено. В обґрунтування рішення суд зазначив, що всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Коллект Центр», ні на рахунки попереднього кредитора. Щодо стягнення з відповідача комісії, то суд вказав, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу, отже наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 1100,00 грн. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр», стягнути позивача на її користь судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, За доводами апеляційної скарги, укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватись в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт). Проте в матеріалах справи відсутні докази укладення договору № 101578395 від 29.10.2021 в порядку визначеному чинним законодавством. Вважає, що позивачем не надано жодного доказу, який дозволяє з`ясувати обставини укладення кредитного договору. Докази, а саме укладений кредитний договір № 101578395 від 29.10.2021, які надав позивач зроблені самостійно, як зацікавленою особою. Крім того, неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину кредитодавцем, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) може слугувати доказом вказаного факту. Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно поклав обов`язок доведення обставин не укладання договору в електронному виді на відповідача, оскільки саме ТОВ «Коллект Центр» мало надати суду відповідні докази, які мають перебувати в його розпорядженні. Звертає увагу суду на те, що подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь-якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні. Надані позивачем Витяги не містять підписів сторін, що уклали договір факторингу, що свідчить про те, що витяг виготовлено позивачем самостійно і що позивач може зазначити у вказаному витязі будь-яку інформацію, на власний розсуд. Зауважує, що розрахунок заборгованості не відповідає вимогам чинного законодавства. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи. У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Коллект Центр» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним та обґрунтованим. Зазначає, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому перераховано грошові кошти. Договір підписано сторонами, екземпляр договору надано відповідачу (в особистому кабінеті). Підстав для сумніву у змісті договору відповідачем не наведено. Вказує, що на виконання умов договору про споживчий кредит №101578395 від 29.10.2021 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника в розмірі 20000,00 грн. До матеріалів справи банком надана виписка, на підтвердження факту видачі кредитних коштів позичальнику за договором із зазначенням суми та дати договору. Виписка оформлена та завірена відповідальною особою належним чином та є належним доказом отримання кредитних коштів за договором. Звертає увагу на те, що у 5 розділі договору про споживчий кредит міститься застереження наступного змісту: Позичальник підтверджує, що до укладання Договору уважно ознайомився з текстом Кредитного договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України. Дане застереження засвідчене особистим електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором, що беззаперечно підтверджує факт ознайомлення відповідача з усіма умовами та Правилами отримання та користування кредитними коштами. Зауважує, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору. Підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Таким чином, відповідні посилання відповідача щодо необізнаності про застосовані погоджені умови договору при нарахуванні суми заборгованості за користування кредитними коштами є безпідставними та необґрунтованими. Наголошує, що відповідачем не надано будь-яких доказів щодо погашення заборгованості за договором, ні новому, ні попередньому кредитору, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі. В даному випадку, жодні негативні наслідки для кредитора не настають, так як позичальником не сплачено жодних платежів первісному кредитору після відступлення права вимоги, а тому підстав вважати, що настали негативні наслідки для нового, належного кредитора та належного виконання умов кредитного договору немає. Крім того, відступлення права вимоги жодним чином не впливає на кредитні зобов`язання позичальника. Стверджує, що надані документи підписані та засвідчені належним чином, є чинними, правомірність вказаних договорів не оскаржується сторонами, відтак відповідні посилання відповідача є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності вже зменшеного рішенням суду розміру витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Твердження апелянта не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Пунктом 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За матеріалами справи, що 29.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 складено договір про споживчий кредит № 101578395 (а.с. 8-13). Згідно п. 1.1. договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (фінансовий кредит), на погоджений умовами договору строк (далі «строк позики») шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п. 1. договору: - сума кредиту становить 20 000,00 грн.; - кредит надається строком на 15 днів з 29.10.2021; - термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 13.11.2021; - проценти за користування кредитом та комісії складають 2 990,00 грн в грошовому виразі та 2,867.00 % річних у процентному значенні; - комісія за надання кредиту 1 100,00 грн, яка нараховується за ставкою 5,50 % від суми кредиту одноразово; - проценти за користування кредитом 1 890,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,63 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; - стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до положень договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Відповідно до п. 4.1. правил у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору позичальник, починаючи з дня, наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги кредитодавця зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань позичальником, не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. Підписавши договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 101578395 від 29.10.2021, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 85 686,79 грн, з яких: 17 509,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту); 67 077,79 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1 100,00 грн заборгованість за комісіями (а.с. 24 зворот). Кошти надані відповідачу шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, що підтверджується відповідною квитанцію (а.с. 21зворот). Вказана інформація підтверджена відповіддю АТ КБ «Приват Банка, згідно якої у банку емітовано карту на ім`я відповідача. Також, згідно виписки з карти убачається, що на рахунок відповідача були зараховані кошти у сумі 20000 грн, якими відповідач, у день зарахування дуже активно розпоряджалася (а.с. 133). 10.02.2022 укладено договір № 10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101578395 (а.с. 25-29). 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101578395 (а.с. 38-43). Задовольняючи частково позов ТОВ «Коллект Центр», суд першої інстанції дійшов висновку, що всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Коллект Центр», ні на рахунки попереднього кредитора. Щодо стягнення з відповідача комісії, то суд вказав, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 1100,00 грн. Проте апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, враховуючи наступне. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю). З копії договору про споживчий кредит № 101578395 від 29.10.2021, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що на ньому відсутній підпис ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», тобто електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідачки. Не містять матеріали справи і електронного повідомлення ОСОБА_1 з її підписом про прийняття пропозиції про укладення договору (акцепту). Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_1 виявила волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом даної справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Не заслуговують на увагу посилання позивача на довідки про ідентифікацію, оскільки з них вбачається, що ОСОБА_1 було ідентифіковано ТОВ «Мілоан» та те, що їй було надіслано одноразовий ідентифікатор F79770, проте на самому договорі чи додатках до нього не міститься інформації про те, що його підписано за допомогою зазначеного ідентифікатора. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)). Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України). Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17). Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21). З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу). Таким чином, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Судом встановлено, що договір про споживчий кредит № 101578395 від 29.10.2021 не містить підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а що договір про споживчий кредит № 101578395 від 29.10.2021 не є укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», тому відсутні підстави вважати, що ТОВ «Коллект Центр» набув права вимоги до ОСОБА_1 . Зазначене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що до позивача за договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит №101578395 від 29.10.2021 та помилково задовольнив частково позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр». З огляду на вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07.10.2025 скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4542 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, оплата якого підтверджена квитанцією (а.с. 159). Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2025 року - скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції в розмірі 4542 грн. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ - 44276926). Відповідач: ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ). Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 06.02.2026. Головуючий Судді :