Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/1558/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1336/26 Справа № 180/1558/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року в цивільній справі номер 180/1558/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач тривалий час працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. 28.03.2022 року йому первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями. У зв`язку з вказаним хронічними професійними захворюваннями позивачу постійно доводиться перебувати на стаціонарному лікуванні, порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Позивач постійно відчуває виражену задишку при незначному фізичному навантаженні та ходьбі, напади утрудненого дихання до 2 разів на добу, які ініціюються як при фізичних навантаженнях, так і виникають спонтанно незалежно від часу доби, сильний приступоподібний сухий кашель протягом дня, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, підвищену втому, запаморочення, головний біль, підвищення АТ. Стійкий біль та обмеження рухів у хребті, переважно на поперековому та шийному рівнях, від поперекового відділу хребта з іррадіацією в ноги, більше в ліву, від шиї іррадіація болю в руки, більше в праву, біль та обмеження рухів в плечових, ліктьових і колінних суглобах, в дрібних суглобах кистей та стоп. Заніміння кінцівок, судоми м`язів ніг та рук, мерзлякуватість та парастезії кистей, зниження слуху на обидва вуха, шум у голові та вухах. Все це призводить до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту професійного захворювання та втрати професійної працездатності. З моменту отримання хронічних професійних захворювань, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Позивач, внаслідок отриманого хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійного відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больвих відчуттів, що постійно і негативно позначилося та позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належну увагу своїй родині. Позивач просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 200000,00 грн без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів. Рішенням Марганецького районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного Товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 150000,00 гривень без утримання податку та обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Акціонерного Товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 гривень. Із вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд змінити рішення Марганецького міського суду 03.09.2025 року по справі №180/1558/25, зменшивши розмір стягнутої з АТ «МГЗК» суми в рахунок відшкодування моральної шкоди зі 150000,00 грн до 40000,00 грн з утриманням податків та зборів. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. АТ «МГЗК» вважає,що для притягнення АТ «МГЗК» до відповідальності за понесені позивачем моральні страждання не встановлено наявність прямої дійсної шкоди, протиправність дії або бездіяльності відповідача, причинний зв`язок між протиправним порушенням свого обов`язку і шкодою, що наступила та вину, винні дії сторони. Спричинення моральної шкоди у спірних правовідносинах згідно з вимогами законодавства України не є матеріально-правовою презумпцією, а тому, окрім факту спричинення моральної шкоди, має доводитись її розмір. Наведений позивачем розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними достовірними, достатніми доказами. Відповідач вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений в оскаржуваному судовому рішенні, є значно завищеним. На думку відповідача, стягненню підлягає суми відшкодування моральної шкоди із урахуванням утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Оскільки з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Від позивача ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» адвокат Фірсова С.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Яводчак О.В. в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 81, 82, 83). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача та його представника. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 тривалий час працював в АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (а.с. 9-11). 09.03.2020 року затверджено Акт за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 (а.с. 19зв-21). З довідки обласної МСЕК №2 серія 10ААА №060252 від 28.03.2022 року вбачається, що позивачу первинно встановлено втрату працездатності у 40% безстроково (а.с. 11, 10). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог саме в розмірі 150000,00 грн. Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного. У відповідності до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Судом встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював в АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». З довідки обласної МСЕК №2 серія 10ААА №060252 від 28.03.2022 року вбачається, що позивачу первинно встановлено втрату працездатності у 40% безстроково. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров`я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції не враховано те, що позивачеві не було встановлено групу інвалідності. Окрім того, згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 15.12.2020 року в справі №752/17832/14-ц, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо до розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. За таких обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає, що довід апеляційної скарги з цього питання заслуговує на увагу, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я у розмірі 100000,00 грн. Такий розмір відшкодування буде достатнім та справедливим. Розглядаючи довід апеляційної скарги щодо необхідності стягнення суми відшкодування моральної шкоди з урахуванням утримання з неї обов`язкових податків і зборів, апеляційний суд виходить з наступного. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (частина п`ята статті 265 ЦПК України). Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення. Згідно з частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України». Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року №235/3143/24. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що помилковим є вирішення судом першої інстанції у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податку та обов`язкових платежів». Наведений довід апеляційної скарги щодо можливості утримання податків є таким, що частково заслуговує на увагу. Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку, та ухвалив судове рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування моральної шкоди та стягнення коштів без відрахування податків та інших обов`язкових платежів, оскільки, як зазначене вище, податкові зобов`язання сторін судом не встановлюються, а визначені податковим законодавством України. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року змінити. Абзац другий резолютивної частини рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2025 року викласти у такій редакції: Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190911, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 (сто тисяч) гривень. В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: