Постанова 4851 № 440/4174/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2026 р.Справа № 440/4174/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. позивача ОСОБА_1 , представника позивача Олійник Л.М., представника відповідача Гольдінової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 10.11.25 року по справі № 440/4174/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, в якому просила суд: - визнати незаконним та скасувати розпорядження Новогалещинського селищного голови Самсонової С.А. від 27.02.2025 № 6-к/тр, яким ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із скороченням штату з 03.03.2025 з посади начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради; - стягнути з Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.03.2025 по дату ухвалення рішення з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства; - стягнути моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначала, що її звільнено з посади у зв`язку з скороченням штату працівників незаконно, оскільки в порушення статті 49-2 Кодексу законів про працю України їй не пропонувались вакантні посади з урахуванням її кваліфікації та освіти. Зазначає, що в лютому 2025 була вакантною посада інспектор (з інформаційних технологій) виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, яку зайняв ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_3 , що займала посаду старшого інспектора виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, з 18.08.2023 мобілізована до лав Збройних Сил України. У разі якщо особу було мобілізовано на військову службу, то на його місце роботодавцем може бути прийнято іншого працівника з укладенням із ним строкового трудового договору на час перебування основного працівника на військовій службі. Посада мобілізованого працівника позивачу також не пропонувалась, хоча вона має кваліфікацію, що відповідає вакантним посадам, нещодавно здобула профільну освіту з напрямку "Публічне управління та адміністрування", дисциплінарним стягненням не піддавалась. Звертає увагу, що відповідач взагалі не здійснював аналіз критеріїв щодо можливості зайняття позивачем вакантної посади. При звільненні позивач не була належним чином ознайомлена з переліком вакантних посад, не відмовлялася від запропонованих посад. Крім того звертала увагу, що перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. І лише за умови встановлення, що у всіх працівників є рівні умови продуктивності праці і кваліфікації, можна аналізувати, хто з них має переважне право на залишення на роботі згідно з частиною другою статті 42 Кодексу законів про працю України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду ввд 30.10.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішеня Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що розпорядженням селищного голови Новогалещинської селищної ради від 27.02.2025 № 6-к/тр звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради 03.03.2025 у зв`язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. З дати попередження позивача про скорочення штатів та до дати звільнення із займаної посади у виконавчому комітеті Новогалещинської селищної ради були наявні три вакансії: державний реєстратор відділу "Центр надання адміністративних послуг", завідувач сектору економічного розвитку, публічних закупівель, регуляторної політики та комунального майна виконавчого комітету селищної ради та інспектор виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради. При цьому, наявна посада мобілізованого працівника позивачу також не пропонувалась, хоча позивач має кваліфікацію, що відповідає вакантним посадам, нещодавно здобула профільну освіту з напрямку "публічне управління та адміністрування", дисциплінарним стягненням не піддавалась. Вказує, що відповідач взагалі не здійснював аналіз критеріїв щодо можливості зайняття позивачем вакантної посади. Зазначає, що докази пропонування позивачу вакантних посад у період з моменту попередження про наступне звільнення до самого звільнення, відмови позивачки від подальшого працевлаштування, а також щодо відсутності можливості подальшого працевлаштування відповідачем не надано. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Виконавчим комітетом Новогалещинської селищної ради зазначено, що про скорочення посади позивач була вчасно повідомлена згідно з додатком до розпорядження від 03.01.2025 року №1. Вважає, що вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України при звільненні позивача дотримані, а саме позивач персонально попереджений про наступне вивільнення, запропонувати іншу роботу за її фахом не було можливості у зв`язку з відсутністю відповідних посад з урахуванням освіти позивача, її рівня та спеціалізації. Посада старшого інспектора виконавчого комітету не є вакантною, та не була запропонована позивачу, оскільки її займає мобілізована до лав Збройних Сил України ОСОБА_3 . Зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не пропонував ОСОБА_1 вказані посади, які були вакантними на момент скерування попередження та прийняття оскаржуваного наказу, оскільки позивач не могла виконувати зазначену роботу з урахуванням її освіти та кваліфікації. При цьому, в контексті спірних правовідносин відповідач не має обов`язку пропонувати абсолютно всі рівнозначні посади, оскільки в такому разі виникла б необхідність звільняти працівників, які їх займають на законних підставах. В судовому засіданні позивач та представник позивача просили рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав зазначених в апеляційній скарзі та позовні вимоги задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залиши без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переввіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що рішенням сорок п`ятої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради № 1 від 24.10.2024 затверджено структуру виконавчих органів Новогалещинської селищної ради, загальна численність апарату та її виконавчих органів в новій редакції. Згідно нової структури виконавчих органів Новогалещинської селищної ради виведено із відділу соціального захисту населення посаду інспектора - 1 штатну одиницю. Рішенням сорок восьмої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради від 20.12.2024 № 22 ліквідовано структурні підрозділи Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, зокрема: відділ соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради; скорочено посаду начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради - 1 штатна одиниця. Згідно з додатком до розпорядження селищного голови від 03.01.2025 № 1 ОСОБА_1 попереджено про зміни в організації виробництва і праці та можливе наступне вивільнення у зв`язку з скороченням посади. Розпорядженням селищного голови Новогалещинської селищної ради від 27.02.2025 № 6-к/тр звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради 03.03.2025 у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Позивач ОСОБА_1 не погодилась із розпорядженням селищного голови Новогалещинської селищної ради від 27.02.2025 № 6-к/тр та оскаржила його до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. За змістом частини першої статті 54 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Спеціальним законом, що регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-III). Відповідно до статті 2 Закону № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Статтею 7 Закону №2493-ІІІ встановлено, що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частина друга статті 40 КЗпП України унормовує, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Статтею 42 КЗпП України передбачене переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Так, згідно з частиною першою цієї статті при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Частиною другою статті 42 КЗпП України визначено перелік категорій працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина третя статті 42 КЗпП України). Відповідно до частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Отже, положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України декларує дві імперативні норми: 1. власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівникові іншу роботу; 2. під іншою роботою на тому ж підприємстві, установі, організації в даній статті КЗпП України мається на увазі, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, які були в юридичної особи упродовж періоду від вручення працівнику письмового попередження про звільнення із займаної посади у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці по день його звільнення. Як встановлено судовим розглядом, рішенням сорок п`ятої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради № 1 від 24.10.2024 затверджено структуру виконавчих органів Новогалещинської селищної ради, загальна численність апарату та її виконавчих органів в новій редакції. Згідно нової структури виконавчих органів Новогалещинської селищної ради виведено із відділу соціального захисту населення посаду інспектора - 1 штатну одиницю. Рішенням сорок восьмої сесії восьмого скликання Новогалещинської селищної ради від 20.12.2024 № 22 ліквідовано структурні підрозділи Виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради, зокрема: відділ соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради; скорочено посаду начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради - 1 штатна одиниця. Згідно економічного обґрунтування скорочення чисельності та штату працівників вказані рішення прийняті у зв`язку з передачею функцій до фахівців територіальних центрів соціальних послуг та необхідністю заощадження та перерозподілу видатків селищного бюджету. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правова оцінка доцільності прийняття рішення щодо зміни структури виконавчих органів Новогалещинської селищної ради не входить до компетенції адміністративного суду, оскільки повноваження за своєю суттю та природою, є дискреційним. Так, рішення Новогалещинської селищної ради № 1 від 24.10.2024, № 22 від 20.12.2024 в судовому порядку не оскаржувались та є чинними, доказів протилежного сторонами суду першої та апеляційної інстанції не надано. Згідно з додатком до розпорядження селищного голови від 03.01.2025 № 1 ОСОБА_1 попереджено про зміни в організації виробництва і праці та можливе наступне вивільнення у зв`язку з скороченням посади. Згідно доповідної записки секретаря селищної ради Перепелиці Ж. на день попередження працівників про скорочення штатів та послідуюче звільнення із займаної посади у виконавчому комітеті Новогалещинської селищної ради були наявні три вакансії: державний реєстратор відділу "Центр надання адміністративних послуг", завідувач сектору економічного розвитку, публічних закупівель, регуляторної політики та комунального майна виконавчого комітету селищної ради та інспектор виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради. При цьому, в суді апеляційної інстанції представником відповідача зазначено, що нормами чинного законодавства не визначено уніфікованої форми документа для інформування про вакансії. Згідно з Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов`язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. У випадку відсутності у Класифікаторі професій назви посади, яка б повністю відповідала покладеним на працівника обов`язкам, у Класифікаторі професій підбирається найближча за своїм значенням назва, а в посадовій інструкції зазначаються всі специфічні особливості роботи за цією посадою Відповідно до посадових інструкцій вакантні посади потребували наступних кваліфікаційних вимог: 1. державний реєстратор відділу ЦНАП: вища освіта не нижче ступеня магістра, спеціаліста, бакалавра (за рішенням суб`єкта призначення) за спеціальністю "Правознавство" (для державних реєстраторів, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень), вільне володіння державною мовою; сертифікат про підтвердження професійної компетентності у відповідній сфері державної реєстрації; стаж роботи на службі в органах місцевого самоврядування, на посадах державної служби або досвід роботи на посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше 1 року; 2. завідувач сектору економічного розвитку, публічних закупівель, регуляторної політики та комунального майна виконавчого комітету селищної ради: вища освіта не нижче ступеня магістра, спеціаліста за спеціальністю "Економіка", вільне володіння державною мовою; стаж роботи на службі в органах місцевого самоврядування, на посадах державної служби або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше 2 років; 3. інспектор виконавчого комітету (з інформаційних технологій): вища освіта не нижче ступеня магістра, спеціаліста за спеціальністю "Інформаційні системи та технології", вільне володіння державною мовою. Згідно порівняльної таблиці відповідності вимогам вакантних посад позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам за критерієм оцінки: освіта (рівень, спеціальність), оскільки позивач закінчила навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування", ступень вищої освіти - бакалавр. У постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 577/3997/15-ц (провадження № 6-1723цс17) вказано, що "однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення". В суді апеляційної інстанції представником відповідача зазначено, що ОСОБА_1 вищевказані три посади, які були вакантними на момент скерування попередження та прийняття оскаржуваного наказу, дійсно не пропонувались, оскільки позивач не могла виконувати вказану роботу з урахуванням її освіти, кваліфікації. Також зазначено, що посада старшого інспектора виконавчого комітету не була вакантною, оскільки її займає мобілізована до лав Збройних Сил України ОСОБА_3 , виконання обов`язків якої на даний час передано до ЦНАП. Також представником відповідача пояснено, що посада мобілізованого працівника також буде скорочена, після її повернення лав ЗСУ. Колегія суддів зазначає, що до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів наявності у відповідача інших вакантних посад, які не були запропоновані позивачу. В судовому засіданні на питання колегії суддів позивачем зазначено, що вона має вищу освіту в галузі управління та адміністрування, економічної та юридичної освіти не має, однак може виконувати будь-яку роботу фактично в межах своєї кваліфікації, але не може в межах вимог закону про працю. Щодо доводів апеляційної скарги про необхідності врахування переважного права ОСОБА_1 на залишення на посаді колегія суддів зазначає, що оцінка професійної компетенції та наявності переваг на зайняття вакантної посади надається роботодавцем відповідно до норм трудового законодавства у випадку скорочення чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці. В даному випадку відбулось скорочення посади, яку займала позивач, та не було інших вакантних рівнозначних посад та претендентів на їх заміщення. Тому, критерії оцінки професійної компетенції в даному спірному випадку відповідачем не застосовувались. При цьому, в межах спірних правовідносин відповідач не має обов`язку пропонувати абсолютно всі рівнозначні посади (окрім вакантних посад), оскільки в такому разі виникла б необхідність звільняти працівників, які їх займають на законних підставах. Аналогічні висновки містяить постанова Верховного Суду від 10.07.2025 у справі №380/5244/22, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивача вчасно попереджено про майбутнє вивільнення, інші вакантні посади не пропонувалися з об`єктивних причин, а наявна у позивача кваліфікація у сфері "управління та адміністрування" не відповідала вимогам до вакантних посад юридичного чи економічного профілю та враховуючи пояснення самої позивачки щодо неможливості виконання нею такої роботи в межах вимог КЗпП, відповідач діяв без порушень процедури, передбаченої ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Також слід зазначити, що колегією суддів досліджені висновки Верховного Суду на які посилається в апеляційній скарзі апелянт, однак такі висновки не підлягають врахуванню, оскільки вони стосуються відмінних в порівнянні з цією справою обставин. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки касаційної інстанції можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 440/4174/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 05.02.2026 року