Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/738/26

Справа № 991/738/26 Провадження 1-кс/991/742/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2026 року м.Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві скаргу голови правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, В С Т А Н О В И В: До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга голови правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви голови правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 (зареєстрованої в НАБУ за № 288/1274-00 від 19.01.2026) про кримінальне правопорушення (далі - Скарга), в якій вона просить: - зобов`язати уповноважену особу НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявою голови правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 (зареєстрованої в НАБУ за № 288/1274-00 від 19.01.2026) про кримінальне правопорушення (далі - Заява). Скарга мотивована тим, що 16.01.2026 до НАБУ подано Заяву, однак, відомості за вказаною Заявою у порушення вимог ст. 214 КПК України до ЄРДР не внесено. Голова правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 була належним чином викликана для розгляду Скарги, до суду не з`явилась, про причини неявки не повідомила. Згідно висновків Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладених в ухвалі від 13.11.2025 (справа № 991/9456/25), встановлення у ст. 306 КПК України обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, при її розгляді, не є перешкодою для розгляду по суті за відсутності такої особи. Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, (НАБУ) про дату, час та місце розгляду Скарги повідомлений належним чином, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив. Враховуючи положення статті 306 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду Скарги, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема слідчий суддя, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим здійснити розгляд Скарги за відсутності особи, яка подала Скаргу, та представника особи, бездіяльність якої оскаржується. Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється. Слідчий суддя, дослідивши зміст Скарги та додані до неї матеріали, дійшов до наступних висновків. Статтею 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Під час судового розгляду Скарги встановлено, що головою правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 16.01.2026 до НАБУ подано Заяву, яка отримана НАБУ та зареєстрована за № 288/1274-00 від 19.01.2026. У матеріалах Скарги відсутні відомості щодо внесення відомостей за вказаною Заявою до ЄРДР. Згідно з. ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України. Кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст. 11 КК України). Відповідно до п. 2 Глави 3 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30.06.2020 № 298 (далі - Положення), відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до вимог ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв`язку з ч. 1 ст.2 та ст. 11 КК України, згідно з якими підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою не будь-яких дій, а суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки конкретного складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР. Тобто, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Такими даними є посилання у заяві (повідомленні) про кримінальне правопорушення на фактичні обставини, що свідчать про наявність складу відповідного кримінального правопорушення. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України можливо зробити висновок, що однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування. Об`єктивна сторона кримінального правопорушення - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону кримінального правопорушення і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв`язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, до ЄРДР, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться у заяві/повідомленні про кримінальне правопорушення, за відповідними статтями Кримінального кодексу України. Зі змісту Скарги та Заяви встановлено, що голова правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 оскаржує бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 206-2, ст. 255, ст. 364, ст. 368 КК України, а саме: щодо можливого вчинення злочинною організацією, зокрема суддею Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_4 дій в інтересах сторони у справі № 915/715/16 (925/698/16) за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» (ПАТ «Укрінбанк») до ПрАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат», ТОВ «Молочна компанія «Волошкове поле» та ПрАТ «Юрія» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Так, у судовому засіданні 31.12.2025 у вказаній справі при розгляді клопотання про зміну сторони у справі із уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» (ПАТ «УКР/ІН/КОМ») судом ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання. При цьому, також скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії щодо ПАТ «УКР/ІН/КОМ» та зобов`язано державного реєстратора вилучити з реєстру записи щодо зазначеної юридичної особи. Вказаним рішенням суд, не розглядаючи спір по суті, очевидно вийшов за межі розгляду процедурного питання у вказаній справі (клопотання про зміну сторони у справі) та фактично ухвалив рішення, що стосується правового статусу ПАТ «УКР/ІН/КОМ» у спорі про стягнення заборгованості за кредитним договором. Скасування реєстраційних записів не є і не може бути процедурним питанням, пов`язаним із рухом справи, оскільки воно безпосередньо впливає на правовий статус юридичної особи, її правосуб`єктність та майнові права. Процесуальний закон не наділяє суд повноваженнями скасовувати реєстраційні дії шляхом постановлення ухвали при розгляді клопотання про заміну сторони чи будь-якого іншого процедурного клопотання. У такий спосіб суд фактично вирішив спір про право (корпоративний спір) поза межами встановленої законом процесуальної форми та без дотримання обов`язкової судової процедури, тобто за відсутності відповідної позовної заяви та без сплати судового збору. Суд допустив неприпустиму підміну судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті, процедурною ухвалою, правова природа якої виключає можливість вирішення матеріально-правових вимог. З аналізу вказаної Заяви вбачається, що вона фактично зводиться до незгоди голови правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 із ухваленим 31.12.2025 суддею Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_4 рішенням у справі № 915/715/16 (925/698/16). В цьому контексті необхідно враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого кримінального правопорушення є його суспільна небезпечність. Кримінальне правопорушення, серед інших правопорушень, характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших). Саме по собі, незгода із судовим рішенням та припущення, у зв`язки із цим, щодо протиправності постановлення суддею Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_4 судового рішення не є свідченням вчинення кримінального правопорушення, оскільки є суб`єктивною оцінкою сторони/третьої особи у справі та суперечить визначальним засадам правового регулювання побудови та діяльності судової влади. Так, частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді. Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН), Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших. Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. 1, ч. 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Відповідно до положення ч. 1 ст. 126 Конституції України зміст недоторканності суддів як умови виконання ними професійних обов`язків не обмежується визначеною у ч. 3 цієї статті гарантією, згідно з якою суддя не може бути без згоди Вищої ради правосуддя затриманий або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом. Разом з тим, відповідно до положення ч. 1 ст. 126 Конституції України, недоторканність суддів як гарантія їхньої незалежності у виконанні професійних обов`язків може не обмежуватися обсягом, визначеним у ч. 3 статті 126 Конституції України. Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, можуть встановлюватися також законами. Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї. Рекомендація № СМ/Rec (2010) Комітету міністрів Ради Європи від 17.11.2010 року щодо незалежності, ефективності та обов`язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї. Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до відповідальності. оцінку доводам заявника та усунення можливих порушень здійснюється за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку. Законність процесуальних актів і дій суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання повідомлення про кримінальне правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність судді. Як вбачається зі змісту самої Скарги (а.с. 3), ПАТ «УКР/ІН/КОМ» подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 у справі № 915/715/16(925/698/16). Згідно ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 (справа № 915/715/16(925/698/16)) Господарському суду Миколаївської області доручено невідкладно надіслати матеріали справи №?915/715/16(925/698/16) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Також, відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «УКР/ІН/КОМ» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 по справі № 915/715/16(925/698/16) до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції. Таким чином, наразі відбувається визначений законом процесуальний порядок апеляційного розгляду доводів, про які зазначає зазначає голова правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 у Скарзі та Заяві. Сумніви заявника щодо законності ухвали Господарського суду Миколаївської області від 31.12.2025 у справі № 915/715/16(925/698/16) не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а припущення голови правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 про протиправність такого рішення ґрунтуються на суб`єктивній оцінці заявника обставин встановлених судом та обгрунтувань, викладених в судовому рішенні, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається. За такого, бездіяльність з боку уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей до ЄРДР за Заявою, яку оскаржує голова правління ПАТ «УКР/ІН/КОМ» ОСОБА_3 , відсутня. Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування може бути постановлена, зокрема про відмову у задоволенні скарги. На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 306-307, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя П О С Т А Н О В И В: У задоволенні скарги відмовити. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1