Постанова Житомирський апеляційний суд № 273/687/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №273/687/25 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С. Номер провадження №33/4805/229/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Хараїм Ольги Валеріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Баранівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Постановою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 13.04.2025 о 19 год 41 хв в с Зеремля по вул Баранівська 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "CR6", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку на місці або у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Хараїм О.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вказала, що під час ознайомлення з матеріалами справи відеозапис був відсутній, проте згодом ОСОБА_1 не було повідомлено про наявність додаткового доказу, про існування якого адвокату стало відомо після подання клопотання про закриття провадження у справі та оголошення позиції сторони захисту. На думку апелянта, не розкриття або пізнє розкриття доказів є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому, оскільки такий доказ не був відкритий на етапі ознайомлення з матеріалами справи, це позбавило можливості ефективно реалізувати право на захист. Окрім того, зауважила, що протокол сам по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Окремо звернула увагу на те, що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я з відомостями про його ознайомлення зі змістом такого направлення та вручення його під підпис. Наголосила, що огляд на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції не проводився, натомість одразу відносно ОСОБА_1 складено протокол за відмову від проходження огляду, у зв`язку з чим просить визнати акт огляду неналежним та недопустимим доказом. Вважає, що судом першої інстанції не було враховано наведених нею обставин та не надано їм належної правової оцінки. На її думку, вина його підзахисного «поза розумним сумнівом» матеріалами справи не доведена. В апеляційній скарзі посилається судову практику, тому числі ЄСПЛ. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №299580 від 13.04.2025 вбачається, що 13.04.2025 о 19 год 41 хв в с Зеремля по вул Баранівська 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "CR6", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в законному порядку на місці або у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2). За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№299580 від 13.04.2025 (а.с.2); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №449737 від 13.04.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності , передбаченої ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.3); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4494578 від 13.04.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП (а.с.4); розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП (а.с.5); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.6); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.7); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.8); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Баранівська лікарня» (а.с.9); відеозапис події (а.с.23). Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Матеріалами справи об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 . З наявного у справі відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився виконати законну вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, як з використанням спеціальних засобів на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. Також, відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, наслідки відмови від проходження огляду та ознайомлено з адміністративними матеріалами, які останній підписав без будь-яких зауважень. Дії працівників поліції відповідали вимогам ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735. Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395. Невручення ОСОБА_1 направлення до закладу охорони здоров`я та неознайомлення з його змістом під підпис, не виключають наявності в діях водія складу інкримінованого правопорушення, оскільки визначальним для кваліфікації є факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про порушення вимог статті 6 Конвенції у зв`язку з нерозкриттям або пізнім розкриттям відеозапису є безпідставними. Відеозапис долучений до матеріалів справи був предметом дослідження в суді першої інстанції, при цьому учасникам провадження надавалася можливість ознайомитися з ним, у тому числі шляхом оголошення перерви та надання доступу через систему «Електронний суд». За таких обставин право на захист порушене не було. Судові рішення, на які посилався захисник в апеляційній скарзі, преюдиційного значення для вирішення даної справи не мають. Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено. Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41. При розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Долучені захисником в суді апеляційної інстанції документи не впливають на правильність постанови суду першої інстанції та не можуть бути підставою для звільнення останнього від адміністративної відповідальності або пом`якшення стягнення. Санкція статті 130 ч.1 КУпАП є безальтернативною, передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та закон в даному випадку не передбачає процесуальної можливості призначити будь-яке інше адміністративне стягнення. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст.294 КУпАП, суд постановив: Апеляційну скаргу адвоката Хараїм Ольги Валеріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Баранівського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Галацевич