Постанова Одеський апеляційний суд № 521/9617/24

Номер провадження: 22-ц/813/3978/26 Справа № 521/9617/24 Головуючий у першій інстанції Роїк Д. Я. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кострицького В.В., суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В. учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 представник позивача ОСОБА_4 відповідач - ОСОБА_5 представник відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 третя особа: орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Громадського Олексія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_5 на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Роїка Д.Я., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини, позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , третя особа: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у вихованні,- установив: Короткий зміст позовних вимог. Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Цимбал С. Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , в якому, з урахуванням зміни предмету позову та заяви про технічну помилку при зазначенні адреси проживання позивача, просив: 1)зобов`язати ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним; 2) визначити спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним шляхом: -встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 15:00 год. вівторка до 20:00 год. вівторка та з 19:00 год. суботи до 18:00 год. неділі без присутності матері дитини, у дні народження дитини, дні святкування дня народження батька та загальнодержавні святкові дні не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год. до 22:00 год., без присутності матері дитини, щоліта протягом 45 діб поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, та протягом зимових, осінніх та весняних канікул не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, без присутності матері дитини, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, в тому числі у присутності матері дитини, а у дні поза графіком за попереднім узгодженням з матір`ю дитини; -зобов`язання ОСОБА_5 забезпечувати спілкування (контакт) дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 засобами відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp та/або програм Zoom, Skype, три рази на тиждень, з урахуванням інтересів та графіку дитини; забезпечувати у періоди перебування ОСОБА_1 за межами України можливість виїзду дитини ОСОБА_8 , в тому числі разом з дідусем ОСОБА_3 та/або бабусею ОСОБА_2 або матір`ю ОСОБА_5 , за межі території України для перебування з батьком ОСОБА_1 , без присутності матері дитини, за місцем проживання ОСОБА_1 за кордоном з можливістю проведення часу поза ним щоліта протягом 45 діб поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, та протягом зимових, осінніх та весняних канікул не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, з покладанням на ОСОБА_5 обов`язку своєчасно надавати оформлену в установленому законодавством порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон та інші документи, що необхідні для виїзду дитини за кордон, та з покладанням на ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з переїздом і проживанням дитини та особи, яка супроводжує дитину; у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні не перешкоджати дитині ОСОБА_8 виїжджати разом з батьком ОСОБА_1 або іншою уповноваженою особою у дні канікул відповідно до встановленого графіку перебування дитини з батьком за межі території України для відпочинку, на змагання тощо, для чого своєчасно надавати оформлену в установленому законодавством порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон та інші документи, що необхідні для виїзду дитини за кордон, в тому числі для виїзду дитини з організованою групою дітей на відпочинок, змагання тощо; інформувати ОСОБА_1 на його вимогу про місцезнаходження дитини ОСОБА_8 , у разі зміни місця постійного проживання дитини письмово повідомляти ОСОБА_1 про нову адресу місця проживання не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена). В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 25.04.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, від якого у подружжя народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2022 у справі № 521/14394/22 шлюб було розірвано. У період з 2022 по 2024 роки спілкування між батьком та сином було нерегулярним та переривчастим через конфліктні ситуації між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка чинила перешкоди у спілкуванні батька з сином. Востаннє позивач спілкувався з сином у березні 2024 року, після чого відповідачка повністю обмежила спілкування батька з сином з незрозумілих для позивача причин. Позивач неодноразово телефонував та надсилав смс-повідомлення до відповідачки з проханням поспілкуватися із сином, намагався домовитися з відповідачем про час, коли буде зручно, але відповідачка ігнорує дзвінки та смс-повідомлення, що підтверджується скріншотами листування сторін у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp. Відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною та у його вихованні, таким чином порушує права батька на участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Позивач наразі не обізнаний про стан здоров`я дитини, його загальний стан, відповідачка повністю ізолювала батька від спілкування із сином, внаслідок чого втрачається емоційний контакт батька із сином. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.11.2024 у справі 521/9813/24 об`єднано в одне провадження цивільну справу № 521/9813/24 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , третя особа: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у вихованні та справу № 521/9617/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною. Об`єднані в одне провадження справи передано на розгляд судді Роїку Д. Я., з присвоєнням об`єднаній справі єдиного унікального № 521/9617/24, за яким раніше зареєстрована вказана справа. У своєму позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з урахуванням заяви про технічну помилку при зазначенні адреси проживання позивачів, просили: 1)зобов`язати ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним; 2)визначити способи участі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином: -встановити час перебування онука з бабусею та дідусем за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 15:00 год. четверга до 20:00 год. четверга та з 19:00 год. суботи до 18:00 год. неділі без присутності матері дитини; у дні святкування дня народження бабусі ОСОБА_2 та дідуся ОСОБА_3 не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год. до 22:00 год., без присутності матері дитини; -зобов`язати ОСОБА_5 забезпечувати дитині можливість спілкування з бабусею та дідусем два рази на тиждень телефоном і за допомогою інтернет-ресурсів, месенджерів з урахуванням режиму дня дитини, для чого, зокрема, надавати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 інформацію про наявні засоби зв`язку (номери телефону, скайпу тощо) та їх зміну не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена). В обґрунтування своїх вимог позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилалися на те, що вони є дідусем та бабусею дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у шлюбі їх сина ОСОБА_1 з ОСОБА_5 . Наразі батьки дитини проживають окремо, ОСОБА_8 проживає з матір`ю. З березня 2024 року спілкування позивачів з онуком обмежено відповідачкою ОСОБА_5 . Спілкування і до березня 2024 року було нерегулярним та мінливим. Остання зустріч онука з бабусею та дідусем була під час сумісної поїздки за кордон до батька ОСОБА_1 , дозвіл на яку дала відповідачка. Вказували, що ОСОБА_3 неодноразово писав та дзвонив ОСОБА_5 , щоб дізнатися, коли він може зустрітися з онуком, але відповідачка ігнорує смс-повідомлення та дзвінки. Підстави та причини, з яких відповідачка обмежила спілкування онука з бабусею та дідусем та чинить відповідні перешкоди, позивачам не відомі. Короткий зміст судового рішення Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, визначення способів участі батька у вихованні дитини задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним. Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином: 1) до досягнення дитиною семирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:30 год. вівторка до 20:00 год. вівторка та з 16:30 год. суботи до 20:00 год. суботи у присутності матері дитини, у день народження дитини та загальнодержавні святкові дні не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год. до 22:00 год., у присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов`язку організовувати за свій рахунок переміщення дитини та її матері до місця спільного проведення часу, та повернення дитини та її матері до місця їх постійного проживання після спільного проведення часу з батьком дитини, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, у присутності матері дитини, а у дні поза графіком за попереднім узгодженням з матір`ю дитини; 2)після досягнення дитиною семирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:30 год. вівторка до 08:00 год. середи та з 16:30 год. суботи до 10:00 год. неділі без присутності матері дитини, у дні народження дитини, дні святкування дня народження батька та загальнодержавні святкові дні не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год. до 22:00 год., без присутності матері дитини, кожного літнього місяця по 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком, та протягом зимових, осінніх та весняних канікул не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з батьком, дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, в тому числі у присутності матері дитини, а у дні поза графіком за попереднім узгодженням з матір`ю дитини; 3)зобов`язано ОСОБА_5 забезпечувати після досягнення дитиною ОСОБА_8 семирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 , у періоди перебування ОСОБА_1 за межами України можливість виїзду дитини ОСОБА_8 разом з матір`ю ОСОБА_5 або дідусем ОСОБА_3 та/або бабусею ОСОБА_2 за межі території України для перебування з батьком ОСОБА_1 , без присутності матері дитини, за місцем проживання ОСОБА_1 за кордоном з можливістю проведення часу поза ним протягом літніх канікул кожного місяця по 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком, протягом зимових, осінніх та весняних канікул не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, з покладанням на ОСОБА_5 обов`язку своєчасно надавати оформлену в установленому законодавством порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон та інші документи, що необхідні для виїзду дитини за кордон, та з покладанням на ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з переїздом і проживанням дитини та особи, яка супроводжує дитину, а також зобов`язанням ОСОБА_1 забезпечити повернення дитини до місця її постійного проживання після закінчення встановленого періоду перебування дитини з батьком; 4)зобов`язано ОСОБА_5 забезпечувати спілкування (контакт) дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 засобами відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp та/або програм Zoom, Skype, три рази на тиждень, з урахуванням інтересів та графіку дитини; 5)зобов`язано ОСОБА_5 інформувати ОСОБА_1 на його вимогу про місцезнаходження дитини ОСОБА_8 , у разі зміни місця постійного проживання дитини письмово повідомляти ОСОБА_1 про нову адресу місця проживання не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена). В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з онуком та визначення способу участі у вихованні задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним. Визначено способи участі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином: 1)до досягнення дитиною семирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_8 з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 за місцем їх проживання ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:00 год. середи до 20:00 год. середи та з 10:00 год. неділі до 14:00 год. неділі у присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обов`язку організовувати за свій рахунок переміщення дитини та її матері до місця спільного проведення часу, з покладанням на ОСОБА_5 обов`язку організовувати за свій рахунок власне переміщення з дитиною до місця їх постійного проживання після спільного проведення часу з бабою та дідом дитини; 2)після досягнення дитиною семирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_8 з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 за місцем їх проживання ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 16:00 год. середи до 20:00 год. середи та з 10:00 год. неділі до 14:00 год. неділі без присутності матері дитини, а також у дні святкування дня народження баби ОСОБА_2 , діда ОСОБА_3 не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год. до 22:00 год., без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з бабою та дідом, дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною; 3)зобов`язано ОСОБА_5 забезпечувати дитині можливість спілкування з бабусею ОСОБА_2 , дідусем ОСОБА_3 два рази на тиждень телефоном і за допомогою інтернет-ресурсів, месенджерів з урахуванням режиму дня дитини, для чого надавати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 інформацію про наявні засоби зв`язку (номери телефону, скайпу тощо) та їх зміну не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена). У дні співпадіння графіків перебування дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 та перебування дитини ОСОБА_8 з дідусем ОСОБА_3 , бабусею ОСОБА_2 у період канікул дитини пріоритетне право перебувати з дитиною надається батькові дитини. В іншій частині позову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відмовлено. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що дослідивши всі надані докази по справі у сукупності вважає такий графік систематичних побачень позивачів з дитиною ОСОБА_8 є найбільш доречним, суд врахував пояснення відповідачки щодо відвідування ОСОБА_8 дитячого садку, занять із дзюдо, робототехніки та з підготовки до школи, а також пояснення представника позивача ОСОБА_1 щодо згоди батька дотримуватися звичайного режиму дня дитини у періоди перебування її з ним, і дійшов висновку, що батько ОСОБА_1 зможе забирати сина по вівторках після занять з дзюдо та з підготовки до школи, проводити з ним вечір вівторка, вкладати спати, збирати і відвозити вранці середи до дитячого садку/школи. Баба та дід ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зможуть проводити з онуком вечір середи, вільний від навчання та додаткових секцій, за необхідності зможуть у відповідний час забирати дитину після дитячого садку/школи. Вечори понеділка, четверга та п`ятниці дитина зможе проводити з матір`ю. На вихідних у першу половину суботи (до 16:30 год.) та другу половину неділі (після 14.00 год) дитина матиме можливість бути з матір`ю, з вечора суботи по середину неділі, без додаткових переміщень, перебуватиме з родиною по лінії батька. Таким чином, буде забезпечено паритет у спілкуванні дитини з членами її родини з урахуванням занять дитини. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Хаджибейського районного суду м.Одеси від 20 червня 2025 року - скасувати, ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити частково. Визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином: 1) на підставі рекомендації психолога, до досягнення дитиною восьмирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 за наявності бомбосховища за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ) з 16:30 год. вівторка до 17:00 год. вівторка та з 16:30 год. четверга до 17:00 год. четверга у присутності матері дитини у присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов`язку організовувати за свій рахунок переміщення дитини та її матері до місця спільного проведення часу, та повернення дитини та її матері до місця їх постійного проживання після спільного проведення часу з батьком дитини, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, у присутності матері дитини, а у дні поза графіком за попереднім узгодженням з матір`ю дитини; 2) після досягнення дитиною восьмирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні часу перебування дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 за наявності бомбосховища за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним в години без повітряних тревог, щотижня з 16:30 год. вівторка до 08:00 год. середи та з 16:30 год. суботи до 10:00 год. неділі без присутності матері дитини, без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_1 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з батьком і повернення до постійного місця проживання з матір`ю, дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, в тому числі у присутності матері дитини, а у дні поза графіком за попереднім узгодженням з матір`ю дитини; 3) зобов`язати ОСОБА_5 забезпечувати спілкування (контакт) дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 засобами відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp та/або програм Zoom, Skype, три рази на тиждень, з урахуванням інтересів та графіку дитини за умови забезпечення ОСОБА_1 ОСОБА_8 відповідним засобом зв`язку та оплати телекомунікаційних послуг що понеділка з 17:00 до 18-00; Визначити способи участі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у вихованні онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином: 1) до досягнення дитиною восьмирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_8 з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 за наявності бомбосховища за місцем їх проживання ( АДРЕСА_1 ), за наявності бомбосховища з можливістю проведення часу поза ним щотижня з 17:00 год. середи до 18:00 год. середи у присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обов`язку організовувати за свій рахунок переміщення дитини та її матері до місця спільного проведення часу і до місця їх постійного проживання після спільного проведення часу з бабою та дідом дитини; 2) після досягнення дитиною восьмирічного віку, а саме після ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення часу перебування дитини ОСОБА_8 з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 за наявності бомбосховища за місцем їх проживання ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним в години без повітряних тревог щотижня з 17:00 год. середи до 18:00 год. середи без присутності матері дитини, з покладанням на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обов`язків щодо організації за свій рахунок переміщення дитини для перебування з бабою та дідомі і повернення до місця їх постійного проживання після спільного проведення часу з бабою та дідом дитини; В іншій частині позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд незаконно зазначив, що відзиви відповідачки були залишені без розгляду через пропуск строків і відсутність доказів направлення, тоді як з протоколів судових засідань випливає, що відзиви залишались без розгляду на прохання самої відповідачки у зв`язку зі зміною позовних вимог. Докази, подані разом із відзивами, суд зобов`язаний був оцінити, оскільки закон не передбачає їх «залишення без розгляду». Суд помилково надав обов`язкову силу висновку органу опіки та піклування, хоча між сторонами існував судовий спір, а отже мала застосовуватися ст.159 СК України. Висновок органу опіки складено з порушенням закону, а саме не проводилось обстеження умов проживання матері та батька, що робить його неналежним доказом. Суд визнав факт перешкод у спілкуванні без жодного належного доказу, натомість наявні докази свідчать, що сама дитина не бажає спілкування з батьком, дідом і бабою та відчуває страх і тривогу. Вказує, що суд не заслухав думку дитини, хоча вона здатна виражати емоції і переживання. Надає висновок психолога, який підтверджує негативний емоційний вплив контактів з батьком та його родичами. Суд безпідставно визнав спілкування з родичами комфортним і таким, що відповідає інтересам дитини. Суд застосував та припустився неправильного тлумачення ч. 2 ст.10 Конвенції про права дитини, ст.ст. 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства», та не застосував норми ст. 157 СК України. Зазначає, що у справі відсутні докази постійного місця проживання батька за кордоном, наявності житлових умов для дитини та достатнього матеріального забезпечення. Розмір фактично сплачених аліментів свідчить про відсутність фінансової спроможності забезпечувати перебування дитини за кордоном. Суд надав перевагу інтересам батька та його родичів над інтересами дитини, всупереч практиці ЄСПЛ і Верховного Суду. Проігноровано ризики неповернення дитини та психологічної шкоди. Суд незаконно поклав на матір обов`язок за власний рахунок організовувати та фінансувати поїздки дитини для спілкування з родичами, що не передбачено законом. Суд фактично встановив для діда і баби той самий обсяг участі у вихованні, що й для батька, що суперечить ст.141 та ст.257 СК України. Позиція учасників справи. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник позивачів надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення, а рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20.06.2025 - без змін. Вказує, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованими та ухваленим з дотриманням всіх норм законодавства. Щодо явки сторін. Представники сторін з`явились до судового розгляду та надали суду свої пояснення. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників у справі, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, 25.04.2015 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений шлюб, який було зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Приморському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №

427. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась дитина ОСОБА_9 , про що 15.12.2018 було складено відповідний актовий запис № 1153, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.12.2018. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.11.2022 у справі № 521/14394/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу шлюб між сторонами було розірвано. Бабусею та дідусем дитини зі сторони батька є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 23.03.1989. Малолітній ОСОБА_9 проживає з відповідачкою, що не заперечувалось учасниками справи. Відповідачка з дитиною зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою зареєстрований позивач ОСОБА_1 . Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . За цією адресою проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ця адреса є тимчасовим місцем проживання їх сина ОСОБА_1 в Україні. Батько дитини ОСОБА_1 наразі фактично проживає за кордоном, у Румунії, у м. Ясси, що не заперечувалось учасниками справи. З наявної в матеріалах справи відповіді Служби у справах дітей Одеської міської ради від 22.11.2024 № 06/11596 вбачається, що Служба у справах дітей Одеської міської ради не може вчинити дії, передбачені п. 73 постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 № 866, та не має правових підстав для підготовки висновку щодо участі ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. З наявного у матеріалах справи висновку органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 03.03.2025 № Ц-2592;Ц-3299;Ц-250 вбачається, що останній вважає за доцільне затвердити наступний порядок участі дідуся та бабусі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : встановити перебування дитини з дідусем та бабусею щосереди з 16:00 год. до 20:00 год. та щонеділі з 14:00 год. до 18:00 год. без присутності матері; усі зустрічі повинні проводитися враховуючи стан здоров`я дитини; рекомендовано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 усі питанні стосовно зустрічей з дитиною вирішувати мирним шляхом. Позиції сторін у справі свідчать, що вони не дійшли згоди у вирішенні питання про визначення способів участі батька та баби і діда у вихованні дитини та спілкуванні з нею шляхом переговорів та прийняття обопільного рішення, що обумовлено їх окремим проживанням, неприязними стосунками, які склалися між сторонами, різним баченням бажаного ступеню участі батька, діда, баби у житті дитини. Думка дитини у судовому засіданні не заслуховувалася з огляду на позицію сторін, які заперечували проти цього, та вік дитини (6 років), в силу якого вона, на переконання суду, ще не здатна сформулювати свої власні погляди, а у вирішальній мірі транслює погляди значущих для неї дорослих без їх достатнього критичного осмислення. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша, друга статті 3 Конвенції про права дитини). Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України). Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України). Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша, третя статті 157 СК України). За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання (стаття 158 СК України). Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частини перша, друга статті 159 СК України). Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на виховання обома батьками. Відповідно до частини першої статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення (частина друга статті 257 СК України). Спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (стаття 263 СК України). Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996, § 78). Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25.11.2014, § 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05.03.2019, § 82). Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23.07.2019 у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 638/12278/15. Тривалість часу, проведеного дитиною з бабою чи дідом, може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23.09.1994, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16.07.2015, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12.07.2016). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19, передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, баба, дід, які проживають окремо від дитини, мають право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку, бабі, діду спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що батько ОСОБА_1 , дід та баба ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають негативний вплив на дитину ОСОБА_8 і що їх спілкування з дитиною несе загрозу її нормальному розвиткові. Посилання ОСОБА_5 на те, що після останнього відвідування дитиною батька у Румунії з 26.02.2024 по 12.03.2024 дитина розповідала про постійні конфлікти та крики між дідом, бабою та батьком дитини, які відбувались у його присутності, а також на категоричні відмови сина їздити до батька в Румунію з дідом автомобілем, на важкість перенесення поїздки не знайшли підтвердження в ході розгляду справи. Суду не було надано жодних доказів таких обставин. Можливість батька, баби та дідуся спілкуватися з дитиною (сином та онуком) є незаперечним правом позивачів та самої дитини. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною, а також між бабою, дідусем та їх онуком має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, служитиме задоволенню життєво важливих потреб дитини на повноцінне сімейне оточення. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, спілкуватися з іншими родичами, тому участь позивачів у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить реалізацію прав позивачів, а буде відповідати інтересам самої дитини. Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між позивачами і дитиною ОСОБА_8 , взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, а також інтереси дитини, її вік та звичний розпорядок дня, інші обставини, необхідність забезпечення звичного ритму життя дитини, надання часу для відпочинку, з огляду на забезпечення максимально комфортних умов для дитини під час спілкування з батьком, бабою та дідом, зведення до мінімуму психо-травмуючих факторів, що можуть негативно вплинути на стан здоров`я та самопочуття дитини, що мають істотне значення, суд першої інстанції вважав за доцільне встановити такий графік систематичних побачень позивачів з дитиною ОСОБА_8 : 1)для батька ОСОБА_1 : -у періоди знаходження його в Україні щотижня з 16:30 год. вівторка до 08:00 год. середи та з 16:30 год. суботи до 10:00 год. неділі за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним; у дні народження дитини, дні святкування дня народження батька та загальнодержавні святкові дні не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год. до 22:00 год.; кожного літнього місяця по 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком, та протягом зимових, осінніх та весняних канікул не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини; з покладанням на ОСОБА_1 обов`язків щодо дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною, з правом ОСОБА_1 в разі хвороби дитини відвідувати дитину за місцем її знаходження за таким самим графіком, в тому числі у присутності матері дитини, а у дні поза графіком за попереднім узгодженням з матір`ю дитини; -у періоди проживання його за межами України зобов`язати ОСОБА_5 забезпечувати можливість виїзду дитини ОСОБА_8 разом з матір`ю або дідусем ОСОБА_3 та/або бабусею ОСОБА_2 за межі території України для перебування з батьком ОСОБА_1 за місцем проживання останнього за кордоном з можливістю проведення часу поза ним протягом літніх канікул кожного місяця по 15 днів поспіль або, за домовленістю між батьками дитини, за іншим графіком, протягом зимових, осінніх та весняних канікул не менше половини їх тривалості відповідно до графіку закладу освіти, де навчається дитина, у дні, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, з покладанням на ОСОБА_5 обов`язку своєчасно надавати оформлену в установленому законодавством порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон та інші документи, що необхідні для виїзду дитини за кордон, та з покладанням на ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з переїздом і проживанням дитини та особи, яка супроводжує дитину, а також зобов`язанням ОСОБА_1 забезпечити повернення дитини до місця її постійного проживання після закінчення встановленого періоду перебування дитини з батьком; 2)для баби ОСОБА_2 та діда ОСОБА_3 щотижня з 16:00 год. середи до 20:00 год. середи та з 10:00 год. неділі до 14:00 год. неділі за місцем їх проживання ( АДРЕСА_1 ) з можливістю проведення часу поза ним; у дні святкування дня народження баби ОСОБА_2 , діда ОСОБА_3 не менше 4 годин поспіль, які визначаються за попереднім узгодженням з матір`ю дитини, у проміжок часу з 9:00 год. до 22:00 год., з покладанням на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обов`язків щодо дотримання режиму дня дитини та виконання медичних рекомендацій щодо харчування дитини та прийому нею призначених ліків у періоди перебування з дитиною; 3)встановити, що у дні спів падіння графіків перебування дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_1 та перебування дитини ОСОБА_8 з дідом ОСОБА_3 , бабою ОСОБА_2 у періоди канікул дитини пріоритетне право перебувати з дитиною надається батькові дитини. Визначаючи такий графік систематичних побачень позивачів з дитиною ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував пояснення відповідачки щодо відвідування ОСОБА_8 дитячого садку, занять із дзюдо, робототехніки та з підготовки до школи, а також пояснення представника позивача ОСОБА_1 щодо згоди батька дотримуватися звичайного режиму дня дитини у періоди перебування її з ним, і дійшов висновку, що батько ОСОБА_1 зможе забирати сина по вівторках після занять з дзюдо та з підготовки до школи, проводити з ним вечір вівторка, вкладати спати, збирати і відвозити вранці середи до дитячого садку/школи. Баба та дід ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зможуть проводити з онуком вечір середи, вільний від навчання та додаткових секцій, за необхідності зможуть у відповідний час забирати дитину після дитячого садку/школи. Вечори понеділка, четверга та п`ятниці дитина зможе проводити з матір`ю. На вихідних у першу половину суботи (до 16:30 год.) та другу половину неділі (після 14.00 год) дитина матиме можливість бути з матір`ю, з вечора суботи по середину неділі, без додаткових переміщень, перебуватиме з родиною по лінії батька. Таким чином, буде забезпечено паритет у спілкуванні дитини з членами її родини з урахуванням занять дитини. Доводи відповідачки, що вона серед тижня працює і хотіла би на вихідних провести більше часу з дитиною, судом відхиляються з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів роботи відповідачки, зокрема, за стверджуваним нею графіком. Змінюючи запропонований позивачем ОСОБА_1 графік перебування дитини з батьком протягом літніх канікул, суд першої інстанції виходячи з інтересів дитини, якій тривале розлучення з одним з батьків (на 45 днів поспіль) в силу її малолітства може завдати душевний дискомфорт. Встановлюючи інший графік (кожного літнього місяця по 15 днів поспіль) суд, разом з тим, залишає на розсуд батьків питання домовленості про інший, більш доцільний, на їх спільну думку і з урахуванням конкретних обставин, графік. При цьому судом враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 569/18837/19: визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Суд бере до уваги конфліктний та неприязний характер взаємовідносин сторін та необхідність убезпечення дитини від спостереження за конфліктами між дорослими членами її родини. Разом з тим, судом також враховано, що дитина вже тривалий час проживає з матір`ю і більше року не контактує з батьком та бабою і дідом по лінії батька на регулярній основі через наявний між сторонами спір. Суд доходить висновку, що в інтересах дитини буде встановлення на початковому етапі, а саме до досягнення дитиною семирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), адаптаційного періоду, протягом якого періодичні зустрічі дитини з позивачами відбуватимуться у присутності матері ОСОБА_5 як значущого дорослого, без залишення на ночівлю у батька, з метою збереження у дитини 6-річного віку відчуття безпеки та забезпечення поступового налагодження її довірливих відносин з позивачами, відновлення їх безпосереднього емоційного контакту. Після досягнення дитиною семирічного віку позивачам та дитині має бути забезпечена можливість особистого спілкування та побудови власних здорових взаємовідносин без присутності та втручання матері ОСОБА_5 . Суд відхиляє позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_5 у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні не перешкоджати дитині ОСОБА_8 виїжджати разом з батьком або іншою уповноваженою особою у дні канікул відповідно до встановленого графіку перебування дитини з батьком за межі території України для відпочинку, на змагання тощо, для чого своєчасно надавати оформлену в установленому законодавством порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон та інші документи, що необхідні для виїзду дитини за кордон, в тому числі для виїзду дитини з організованою групою дітей на відпочинок, змагання тощо, оскільки порядок вирішення питання виїзду дитини за кордон за ініціативою того з батьків, хто проживає окремо, з метою а) лікування, б) навчання, в) участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, г) оздоровлення та відпочинку дитини врегульований абзацами п`ятим, шостим ч. 5 ст. 157 СК України. Згідно із зазначеними нормами, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей. У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків. Дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків або іншої уповноваженої особи, мета якого охоплюється положеннями абзаців п`ятого, шостого ч. 5 ст. 157 СК України, за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду надається на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення. Разом з тим, вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_5 забезпечувати у періоди перебування ОСОБА_1 за межами України можливість виїзду дитини ОСОБА_8 разом з матір`ю ОСОБА_5 або дідом ОСОБА_3 та/або бабою ОСОБА_2 за межі території України для перебування з батьком ОСОБА_1 , суд керується спеціальними нормами ч. 2 ст. 10 Конвенції про права дитини, ст.ст. 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства», якими врегульовано питання особистого контакту дитини з тим з батьків, хто проживає за кордоном. Позовні вимоги у цій частині не охоплюються нормами абзаців п`ятого, шостого ч. 5 ст. 157 СК України, оскільки у даному випадку мета виїзду за кордон інша перебування дитини з батьком. Згідно з ч. 2 ст. 10 Конвенції про права дитини, дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. З цією метою і відповідно до зобов`язання Держав-учасниць за пунктом 2 статті 9 Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров`я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами. Відповідно до ст.ст. 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Дитина та її батьки для возз`єднання сім`ї мають право на вільний в`їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом. Батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання. Заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду про реалізацію права дитини на контакт визначаються судом у кожному конкретному випадку. Такими заходами і гарантіями є: зобов`язання особи, яка контактує з дитиною, оплачувати витрати, пов`язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у разі потреби, - будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину, повідомляти особі, з якою проживає дитина, про місце перебування дитини під час реалізації нею права на контакт, з`являтися особисто разом з дитиною до органу опіки та піклування з періодичністю, визначеною судом; заборона зміни місця перебування дитини під час реалізації нею права на контакт; реалізація права на контакт з дитиною на території іноземної держави за умови подання органу опіки та піклування за місцем проживання дитини документа, що підтверджує визнання рішення суду України про контакт з дитиною на території іншої держави; інші заходи, передбачені законом. Суд бере до уваги зміст наведених норм матеріального прав та попередню практику виїзду дитини ОСОБА_8 з матір`ю ОСОБА_5 , а також окремо з дідом ОСОБА_3 та бабою ОСОБА_2 за кордон для перебування дитини з батьком ОСОБА_1 , та доходить висновку про можливість задоволення відповідної позовної вимоги, яка має на меті продовжити таку практику для забезпечення особистого прямого контакту сина з батьком, який наразі проживає за кордоном, з покладанням на ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з переїздом і проживанням дитини та особи, яка супроводжує дитину, а також зобов`язанням ОСОБА_1 забезпечити повернення дитини до місця її постійного проживання в Україні після закінчення встановленого періоду перебування дитини з батьком. Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивачів щодо зобов`язання відповідачки забезпечувати спілкування (контакт) дитини ОСОБА_8 з батьком, бабою, дідом засобами відеозв`язку, телефонного зв`язку, за допомогою інтернет-ресурсів, зокрема, з використанням месенджерів Telegram, Viber, WhatsApp, програм Zoom, Skype, з урахуванням інтересів, графіку, режиму дня дитини. Заперечення відповідачки щодо зобов`язання забезпечувати таке спілкування 5 разів на тиждень (три рази з батьком та два рази з дідом та бабою) судом відхиляються, оскільки така кількість контактів не є надмірною. Позивач ОСОБА_1 не заперечує свою можливість забезпечити сина окремим засобом для відповідного зв`язку з рідними. Доводи відповідачки, що вона не може надавати 5 разів на тиждень свій телефон у користування дитині, оскільки її робота пов`язана з використанням телефону, жодними доказами не підтверджені. Суд першої інстанції на думку колегії суддів дійшов вірного висновку про можливість задоволення вимог позивачів про зобов`язання відповідачки інформувати ОСОБА_1 на його вимогу про місцезнаходження дитини ОСОБА_8 , у разі зміни місця постійного проживання дитини письмово повідомляти батькові про нову адресу місця проживання не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена), а також надавати діду ОСОБА_3 , бабі ОСОБА_2 інформацію про наявні засоби зв`язку з дитиною та їх зміну не пізніше ніж за 24 години до такої зміни (якщо зміна запланована) та не пізніше ніж протягом 24 години після такої зміни (якщо зміна вимушена). Доводи відповідачки, що під час війни у неї може не бути 24 годин для попереднього або наступного повідомлення про зміну місцезнаходження, в критичній ситуації люди можуть бути тижнями без зв`язку, що робить вимоги позивачів у випадку їх задоволення судом невиконуваними, судом відхиляються з тих підстав, що навіть в умовах триваючої війни населення на підконтрольній Україні території забезпечено мобільним та інтернет-зв`язком, всі галузі народного господарства працюють, тому наразі рішення суду у відповідній частині може виконуватися відповідачкою. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущенні про настання у майбутньому форс-мажорних обставин, в силу яких відповідачка буде позбавлена об`єктивної можливості повідомити позивачів про відповідні зміни у житті їх сина та онука. Судова колегія вважає за можливе додати, що зі спливом часу кожна зі сторін не позбавлена права за наявності суттєвих, обґрунтованих підстав для цього (зокрема, обставин, пов`язаних з віком дитини, станом її здоров`я, психоемоційним станом тощо) звернутись до суду з позовом з метою зміни способу участі у вихованні дитини та режиму спілкування з нею, проте суд наголошує, що таке звернення не повинно мати під собою підґрунтя для створення перепон у виконанні первинного рішення суду, створення штучних перешкод у реалізації законних прав одного з батьків, діда або баби. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною скаржника не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги, що суд незаконно зазначив, що відзиви відповідачки були залишені без розгляду через пропуск строків і відсутність доказів направлення, тоді як з протоколів судових засідань випливає, що відзиви залишались без розгляду на прохання самої відповідачки у зв`язку зі зміною позовних вимог апеляційний суд не приймає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відзиви від 14.10.2024 на позовні заяви представником відповідача адвокатом Громадським О. В. було подано об`єктивно з пропущенням процесуальних строків, без заяв про їх поновлення, без наведення причин подання відзивів з пропуском строків, без долучення доказів надсилання відзивів та доданих до них документів позивачам. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду (частина четверта статті 178 ЦПК України). До відзиву додаються: 1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (частина п`ята статті 178 ЦПК України). У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (пункт 1 частини першої статті 191 ЦПК України). Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина перша, третя статті 83 ЦПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України). Таким чином, відзиви від 14.10.2024 та додані до них докази мали бути залишені без розгляду відповідно до вимог процесуального закону. Додатки до відзиву є його складовою частиною, залишення без розгляду відзиву охоплює і залишення без розгляду всіх додатків до нього. Суд в оскаржуваному рішенні не наділив висновок органу опіки та піклування обов`язковою силою, не відтворив його положення у резолютивній частині свого рішення, а правильно взяв до уваги як один з доказів. Умови проживання матері дитини судом не досліджувалися, оскільки не стосуються предмета спору: жодний учасник справи не ставив під сумнів належність таких умов, не заявляв про їх небезпеку для дитини, не ставив питання про зміну місця постійного проживання дитини з огляду не неналежність умов проживання у матері. Обстеження умов проживання батька дитини органом опіки та піклування було об`єктивно унеможливлено тим, що батько проживає за кордоном. При цьому жодний учасник справи не ставив під сумнів належність таких умов, не заявляв про їх небезпеку для дитини, про антисоціальний характер життя батька, про неспроможність утримувати дитину у період перебування її у батька. Судом було правильно взято до уваги попередню практику виїзду дитини з матір`ю, а також окремо з дідом та бабою (за згодою матері) за кордон для перебування дитини з батьком, що підтверджує нормальність умов проживання батька та відсутність їх небезпеки для дитини. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд відповідно до ст. 228 ЦПК України обґрунтовано з`ясував та надав оцінку саме тим обставинам, на які посилалися учасники справи. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є недоцільними. Суд в оскаржуваному рішенні правильно встановив, що позиції сторін у справі свідчать, що вони не дійшли згоди у вирішенні питання про визначення способів участі батька та баби і діда у вихованні дитини та спілкуванні з нею шляхом переговорів та прийняття обопільного рішення, що обумовлено їх окремим проживанням, неприязними стосунками, які склалися між сторонами, різним баченням бажаного ступеню участі батька, діда, баби у житті дитини. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у справах № 520/17217/13-ц, № 523/12535/21, суд також розуміє, що малолітні діти є вразливі до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховує всі обставини, що могли спричинити формування саме таких думок у дітей, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вони в силу малолітнього віку неспроможні надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на них. Дитина з березня 2024 року перебуває під повним впливом одного з батьків, а саме матері. Верховний Суд також неодноразово зауважував, зокрема у справах № 686/14512/17, № 182/8343/19, № 523/10461/21, № 127/22210/23, що при оцінці небажання дитини спілкуватися з батьком підлягають врахуванню вік дитини та факт її постійного проживання з матір`ю, яка має конфлікт з батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. Жодних об`єктивних обставин, в силу яких дитина не хотіла б спілкуватися з батьком та родичами по батьківській лінії, з якими до конфлікту між батьками вона проводила час, у справі не встановлено. Про створення з боку ОСОБА_5 перешкод для спілкування дитини з родичами по батьківській лінії свідчать і обставини справи № 521/2379/25 за заявою ОСОБА_5 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 , в межах якої ОСОБА_5 намагалася обмежити спілкування дитини з дідусем, заборонити дідусеві наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця проживання (перебування), навчання, гуртків, секцій інших місць частого відвідування дитиною. Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на нові докази, які містяться в апеляційній скарзі з огляду на наступне. Відповідно до ч. З ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Жодних пояснень щодо причин неподання протоколу індивідуальної психологічної консультації до суду першої інстанції відповідач не надає, хоча вона могла звернутися за психологічною консультацією та отримати відповідні документи на належному етапі подання доказів. При цьому, обставини, які описуються у протоколі, не є новими - мова йде про події, що, за твердженням відповідача, мали місце раніше, отже, проведення психологічної консультації та отримання відповідного висновку можна було ініціювати на належному процесуальному етапі. Крім того, у суді першої інстанції не було подано жодних клопотань про проведення будь яких експертиз. Посилання скаржника на те, що оскаржуване рішення суду не відповідає інтересам дитини, оскільки контакти з родичами по батьківській лінії і з батьком доставляють дитині душевний дискомфорт, а позитивний вплив зустрічей з родичами не доведено, є необґрунтованим, оскільки як неодноразово зазначав Верховний Суд, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною, тобто позитивний вплив контакту з родичами на дитину презюмується як природний, якщо тільки сім`я не характеризується особливою антисоціальністю. В обставинах даної справи сім`я дитини по лінії батька не є непридатною або неблагополучною, любить дитину, її контакти з дитиною об`єктивно не здатні завдати хлопчику шкоди, їх звичайне спілкування необхідне, зокрема, для повернення у дитини почуття повноцінної родини, недопущення невиправданого створення в очах дитини образу небезпеки з боку родичів по лінії батька в умовах ізоляції від них, коли дитина в силу свого віку не може самостійно критично осмислити ставлення матері до інших людей, надати об`єктивну оцінку її судженням та сформулювати власні. Посилання скаржника на не заслуховування судом думки дитини є проявом суперечливою процесуальної поведінки, оскільки обидві сторони у судовому засіданні, зокрема відповідач, відмовилися від цього. В оскаржуваному рішенні суд обґрунтовано зазначив, що думка дитини у судовому засіданні не заслуховувалася з огляду на позицію сторін, які заперечували проти цього, та вік дитини (6 років), в силу якого вона, на переконання суду, ще не здатна сформулювати свої власні погляди, а у вирішальній мірі транслює погляди значущих для неї дорослих без їх достатнього критичного осмислення. Жодних доводів на спростування зазначеного скаржник не наводить, як і не заявляє клопотання про заслуховування думки дитини апеляційним судом. Суд першої інстанції відхилив позовну вимогу батька дитини про зобов`язання матері у періоди знаходження ОСОБА_1 в Україні не перешкоджати дитині ОСОБА_8 виїжджати разом з батьком або іншою уповноваженою особою у дні канікул відповідно до встановленого графіку перебування дитини з батьком за межі території України для відпочинку, на змагання тощо, для чого своєчасно надавати оформлену в установленому законодавством порядку згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон та інші документи, що необхідні для виїзду дитини за кордон, в тому числі для виїзду дитини з організованою групою дітей на відпочинок, змагання тощо, пославшись на те, що порядок вирішення питання виїзду дитини за кордон за ініціативою того з батьків, хто проживає окремо, з метою а) лікування, б) навчання, в) участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, г) оздоровлення та відпочинку дитини врегульований абзацами п`ятим, шостим ч. 5 ст. 157 СК України і передбачає надання дозволу на виїзд дитини з відповідною метою за межі України за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду, що надається на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення. Разом з тим, вирішуючи позовну вимогу батька дитини про зобов`язання матері забезпечувати у періоди перебування ОСОБА_1 за межами України можливість виїзду дитини разом з матір`ю або дідом та/або бабою за межі території України для перебування на канікулах (протягом половини їх тривалості) з батьком, суд правильно керувався спеціальними нормами ч. 2 ст. 10 Конвенції про права дитини, ст.ст. 16, 16-1 Закону України «Про охорону дитинства» щодо права особистого контакту дитини з тим з батьків, хто проживає за кордоном, що явно не охоплюється нормами ст. 157 СК України. Метою зазначеної позовної вимоги є забезпечення перебування дитини з батьком на канікулах (протягом половини їх тривалості) на регулярній основі, за графіком, визначеним судом, з можливістю зміни такого графіку за домовленістю між батьками, як це допустив суд, що, з одного боку, залишає на розсуд батьків можливість змістити дні перебування дитини з батьком та/або зменшити чи збільшити їх кількість, якщо це краще відповідатиме планам дитини та батьків на розподіл часу конкретних канікул, а з іншого боку, виключає можливість маніпуляцій зі сторони недоговороспроможного з батьків: якщо вони не дійдуть компромісу, має застосовуватися графік, визначений судом. Така фіксація судом графіку перебування дитини з батьком на канікулах (протягом половини їх тривалості), що має застосовуватися як усталений (якщо не буде домовленості про інше), є забезпеченням прав як батька, так і самої дитини, оскільки потреба у почутті родини, особистому спілкуванні, безпосередньому емоційному контакті між батьком і сином має задовольнятися як базова та пріоритетна, а не за залишковим принципом, відповідно до якого дитина повинна за рішенням матері відвідати всі заплановані матір`ю заходи, гуртки, секції, розважальні місця, родичів, друзів тощо і, якщо у дитини залишаться сили та час, то вона може поспілкуватися з батьком. Батько і дитина мають право на гарантований час разом, який зони зможуть проводити, в тому числі, відвідуючи заходи, гуртки, секції, розважальні місця, родичів, друзів тощо. Зобов`язання матері забезпечувати у періоди проживання батька за кордоном юридичну можливість виїзду дитини до батька для дотримання графіку їх перебування разом на канікулах на регулярній основі є ефективним способом забезпечення права на контакт, гарантованого ч. 2 ст. 10 Конвенції про права дитини, ст. 16 Закону України «Про охорону дитинства». Право на контакт на регулярній основі, передбачене зазначеними нормами, не може реалізовуватися через механізм ст. 157 СК України, який передбачено для розгляду питання разового виїзду дитини за кордон з певною, визначеною у цій статті, метою. При цьому суд вірно взяв до уваги попередню практику виїзду за кордон дитини з матір`ю, а також окремо з дідом та бабою для перебування дитини з батьком, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення позовної вимоги, яка має на меті продовжити таку практику для забезпечення особистого прямого контакту сина з батьком, який наразі проживає за кордоном. Посилання на практику Верховного Суду не є релевантною обставинам вказаної справи, оскільки у справі що переглядається позов спрямований на захист права на особистий контакт дитини з батьком на регулярній основі, що не врегульовано ст. 157 СК України, і ОСОБА_1 не просить про виїзд дитини за кордон в його супроводі при залишенні матері в Україні, мати може супроводжувати дитину, витрати на що покладено на батька. Твердження скаржника на відсутність гарантій повернення дитини з-за кордону є необґрунтованим, оскільки суд передбачив можливість виїзду дитини за кордон разом з матір`ю, тобто якщо відповідач вбачає будь-яку загрозу неповернення дитини з-за кордону, вона може особисто контролювати цей процес. Витрати, пов`язані з переїздом і проживанням особи, яка супроводжує дитину, суд поклав на батька. Також суд зобов`язав батька забезпечити повернення дитини до місця її постійного проживання після закінчення встановленого періоду перебування дитини з батьком. Зазначене забезпечено кримінальною відповідальністю за невиконання рішення суду. Крім того, правовідносини щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульовані положеннями Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, до якої Україна приєдналася у 2006 році. Румунія, де проживає ОСОБА_1 , також є учасницею Конвенції. Конвенція передбачає ефективний механізм негайного повернення дитини, зокрема, у разі неповернення її з-за кордону, якщо при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу. Проживання ОСОБА_1 у Румунії не заперечувалося сторонами. Обставини (не)перебування його на консульському обліку у Румунії не мають значення для можливості застосування названої Конвенції. Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено: «Позивач хоче бачитись з сином, а суд замість того щоб підтвердити таке право позивача, коли він перебуває на території України, зобов`язує відповідачку яка самостійно утримує дитину власним коштом везти її за кордон». Зазначене спростовується змістом резолютивної частини оскаржуваного рішення, оскільки витрати, пов`язані з переїздом і проживанням дитини та особи, яка супроводжує дитину, за кордон для перебування з батьком, суд поклав на ОСОБА_1 . Посилання скаржника на те, що перебування дитини поруч з бабусею та дідом під час повітряних тривог є невиправданим ризиком для життя дитини, є необґрунтованим, проживання на території м. Одеси в умовах війни саме по собі становить ризик для життя, та перебування дитини поруч з бабусею та дідом не становитиме для дитини підвищений ризик у порівнянні із щоденним, крім того у м. Одесі на даний час наявні місця для укриття та налагоджена система негайного сповіщення про повітряну тривогу. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - ухвалив : Апеляційну скаргу адвоката Громадського Олексія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_5 - залишити без задоволення. Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20 червня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко