Постанова 4801 № 139/657/25

Справа № 139/657/25 Провадження № 22-ц/801/259/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 рокуСправа № 139/657/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О.Ю. (судді доповідача), суддів: Шемети Т.М., Панасюка О.С., учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" Романенка Михайла Едуардовича на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2025 року, ухвалене місцевим судом під головуванням судді Тучинської Н.В., дата складення повного тексту рішення невідома, встановив: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду із цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3463497, відповідно до умов якого відповідачу перераховані кредитні кошти в сумі 5 000 гривень на картковий рахунок. Відповідач кредитні зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. 13 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" було укладено договір відступлення права вимоги № 07Т, у відповідності до умов якого ТОВ "МІЛОАН" відступило право вимоги за Кредитним договором № 3463497 від 24 травня 2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21437 гривень 50 копійок, з яких: 5000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 15937 гривень 50 копійок заборгованість за відсотками, 500 гривень заборгованість за комісійними винагородами. Позивач зазначає, що первісний кредитор, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та визначений строк. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 21 437,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 937,50 грн заборгованість за відсотками,; 500,00 грн заборгованість за комісійними винагородами. Заборгованість розрахована станом на дату укладення договору відступлення права вимоги № 07Т від 13 вересня 2021 року укладеного між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксовано у додатку до договору реєстрі кредитних договорів. Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до суду із цим позовом в зв`язку із чим просило стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 3463497 від 24 травня 2021 року у розмірі 21 437,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 937,50 грн заборгованість за відсотками; 500,00 грн заборгованість за комісійними винагородами, а також 2422,40 грн судових витрат та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення. Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість у сумі 6437,50 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 727,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1501,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області мотивоване тим, що стягненню підлягає лише заборгованість у межах строку дії договору кредиту у сумі 6 437,50 грн (5 000,00 грн заборгованість за кредитом; 937 гривень 50 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом, 500 гривень заборгованість за комісією за надання кредиту). Разом із тим суд першої інстанції зазначив, що усі подальші нарахування за межами цього строку відповідно до правових висновків Великої Палати ВС не підлягають стягненню. Провадження в суді апеляційної інстанції. Не погоджуючись з таким рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання заявника суд попередньої інстанції безпідставно обмежив суму стягнення 6 437,50 грн замість повної заборгованості 21 437,50 грн. Суд, на думку Скаржника, не дослідив і не перевірив наданий детальний розрахунок заборгованості, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення й стягнути всю заявлену суму боргу та судові витрати. Відповідач не скористалась своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направила, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позиція суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі , однак не зазначає ,у чому полягає неправильність рішення суду в частині задоволених позовних вимог. Колегія суддів, враховуючи відсутність доводів щодо вказаної частини рішення , вважає у цій частині рішення суду фактично не оскаржуваним. В частині позовних вимог, у задоволенні яких оскаржуваним рішенням відмовлено, колегія суддів вважає, що вказана частина рішення вимогам ст. 263 ЦПК України не відповідає. Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом з 08 червня 2021 року припинено, тому нараховані відсотки після цієї дати стягненню не підлягають. Однак, колегія суддів з вказаним висновком погодитись не може, виходячи з наступного. Апеляційним судом встановлено, що 24 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3463497, згідно якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк 15 днів надати позичальнику грошові кошти у сумі 5 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін до 08 червня 2021 року.(п.п.1.1.-1.4 договору). Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Комісія за надання кредиту складає 500 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.(п.1.5.1 договору) Проценти за користування кредитом складають 937,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.(п.1.5.2) Стандартна(базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.(п.1.6) (а.с.31) Згідно розрахунку заборгованості за договором споживчого кредиту № 3463497 від 24.05.2021, за період з 24 травня 2021 року по 07 серпня 2021 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 21 437,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за кредитом, 15 937,50 грн заборгованість за відсотками, 500,00 грн заборгованість за комісійними винагородами. Згідно договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників. З копій платіжних інструкцій вбачається сплата товариством «ДІДЖИ ФІНАНС» коштів за договором факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року товариству «Мілоан». З копії витягу з додатку № 1 до договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року вбачається, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3463497 від 24.05.2021 на суму заборгованості 21 437,50грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 5 000 грн, заборгованість за відсотками 15 937,50 грн, заборгованість за комісією 500 грн. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Також статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів за користування кредитом до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а поза строком кредитування 3% річних або інший розмір процентів ,встановлений договором. Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з п. 1.3 та п. 1.5.2 договору про споживчий кредит, кредит надається строком на 15 днів зі сплатою процентів у розмірі 937,50 грн, які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Як вбачається з додатку №1 до договору про споживчий кредит № 3463497 від 24.05.2021, сторони погодили графік платежів за договором про споживчий кредит, а саме дату повернення кредиту 08.06.2021, чисту суму кредиту 5 000 грн, проценти за користування кредитом 937,50 грн, кількість днів у розрахунковому періоді 15, комісію за надання кредиту 500 грн, загальну вартість кредиту 6 437,50 грн. Разом з тим, згідно з п. 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позивальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Оскільки в умовах договору сторони погодили умови його пролонгації на 60 днів, висновок суду першої інстанції про обмеження нарахування відсотків строком 15 днів, є помилковим. Водночас, у п. 4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто, до 08.06.2021. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору. Таким чином, у період з 09 червня 2021 року по 07 серпня 2021 року, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 5% (сума процентів за користування кредитом у визначений договором строк кредитування становить 15000 грн, що відповідає п. 1.6 та відомості про щоденні нарахування. У зв`язку із продовження користування відповідачем кредитними коштами, строк кредитування продовжився на підставі п. 2.3.1.2 договору, у період з 09 червня 2021 року по 07 серпня 2021 і нарахування процентів могло здійснюватися кредитором за стандартною (базовою) ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно відомостей про щоденні нарахування, кредитор нараховував відповідачу проценти за користування кредитом із застосуванням стандартної ставки у період з 09 червня 2021 року по 07 серпня 2021 року (60 днів - 5% (250 грн) на день, що склало 15 000 грн. Після 07 серпня 2021 року кредитор не застосовував до відповідача стандартну процентну ставку у порядку, визначеному п. 4.2 договору, і вимоги про стягнення процентів, нарахованих понад 75 денний строк (15 днів строк кредитування, 60 днів пролонгація строку кредитування) у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не заявляв. Відповідно до п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Апеляційний суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), згідно якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. У Рішенні Конституційного Суду України від 22 червня 2022 у справі №3-188/2020(455/20) вказано, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі. Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін). Враховуючи те, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, відсутні підстави вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації ,не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору. Наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок. Зважаючи на викладене та враховуючи перехід від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прав вимоги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за процентами, нарахованими за період з 09 червня 2021 року по 07 серпня 2021 року у розмірі 15 000 грн. За таких обставин, суд першої інстанції у частині відмови у стягненні заборгованості за період з 09 червня 2021 року по 07 серпня 2021 року не дотримався норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, невірно застосував правові норми, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, внаслідок чого необґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог. В зв`язку з викладеним , апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в цій частині вимог підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення вимог у вказаній частині . Щодо судових витрат. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем сплачено 2422,40 грн. та 3633,60 грн. за звернення до суду з апеляційною скаргою. Оскільки позовні вимоги задоволені, тому на користь позивача Товариства зобмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача разом з позовної заявою та в подальшому з апеляційною скаргою подано до суду: договір про надання правової допомоги № 42649746 року від 05 травня 2025 року, додаткова угода № 3463497 до Договору № 42649746 про надання про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковська А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт № 3463497 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 11306/10 від 02 листопада 2023 року. Таким чином, заявником подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено, з урахуванням доведеності понесених витрат на правову допомогу, а також враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом юридичних послуг позивачу та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, а також співрозмірність із характером справи та її складністю і виконаною роботою, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» вказаних витрат у розмірі 5000,00 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити. Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №3463497 від 24 травня 2021 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , у сумі 21 437 (двадцять одну тисячу чотириста тридцять сім) грн 50 коп. з яких: 5000 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 937,50 грн заборгованість за відсотками; 500грн заборгованість за комісійними винагородами. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: Т.М. Шемета О.С. Панасюк