Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/2403/24

Справа № 930/2403/24 Провадження № 22-ц/801/879/2025 Провадження № 22-ц/801/880/2025 Категорія: 23 Головуючий у суді 1-ї інстанції Алєксєєнко В. М. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2025 рокуСправа № 930/2403/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О. Ю. (судді доповідача), суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М., за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Фермерське господарство «Руслів», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Руслів» про розірвання договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Петренко Олесі Миколаївни на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2025 року та додаткове рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року, ухвалені місцевим судом під головуванням судді Алєксєєнка В.М., встановив: В вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства «Руслів» про розірвання договору оренди земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0717 га, кадастровий номер 0523088800:02:001:0073, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Немирівської ОТТ Вінницької області (колишньої Чуківської сільради Немирівського району) згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія та номер ВН N?158912 від 15 грудня 2004 року. У травні 2011 року до Позивачки звернувся керівник Фермерського господарства «Руслів» ОСОБА_2 із пропозицією передати в оренду вищевказану земельну ділянку (пай). Вартість та термін оренди вона з ним на той момент не обговорила, ОСОБА_2 лише взяв у неї оригінали документів на землю, сказав, що перевірить усі дані та підготує договір оренди. В подальшому керівник відповідача ФГ «Руслів» приїжджав до Позивачки додому ще раз із незрозумілими їй документами. На даний час ОСОБА_1 не пам?ятає, що саме тоді підписувала, але жодних документів у неї не залишилось, і Позивачка довгий час не знала, чи був взагалі укладений договір оренди. Оригінал державного акту про право на землю залишився у ОСОБА_2 . Орендної плати протягом 2011-2024 років Позивачка не отримувала. Так як, оригінал державного акту на землю не повернули власнику, то Позивачка подала в газету оголошення про його втрату у газету «Прибузькі новини» за 12 серпня 2021 року. Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно N?350640801 від 17 жовтня 2023 року Позивачці стало відомо, що земельна ділянка, яка належить їй на праві власності з кадастровим номером 0523088800:02:001:0073, знаходиться в оренді у ФГ «Руслів» з 20 травня 2011 року. Також у інформаційній довідці вказано, що 22 вересня 2020 року до договору оренди №14 було укладено додаткову угоду, а орендна плата встановлена у розмірі 7% від нормативно грошової оцінки. Так як, орендар не надав ОСОБА_1 документів щодо оренди земельної ділянки ні в 2011 році, ні в 2020 році та не повернув їй документи, що підтверджують право власності на землю, 22 грудня 2023 року, Позивачка надіслала на адресу ФГ «Руслів» цінний лист з описом із вимогою надати вказані документи. Згідно інформації на сайті Укрпошти, перевіривши трекінг відправлення було встановлено, що лист не було отримано відповідачем і він повинен був повернутись на адресу позивачки. Однак ні відповіді на вимогу Позивачка не отримала, ні документів їй відповідач не надав. На даний час відповідачем ФГ «Руслів» не виплачено орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 20 травня 2011 року, кадастровий номер 0523088800:02:001:0073, з 2011 по 2023 роки. Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з вказаним позовом, в якому вона просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,0717 га, кадастровий номер 0523088800:02:001:0073, №14 від 05 травня 2011 року, який був укладений між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «Руслів», зареєстрований відділом Держкомзему у Немирівському районі, реєстраційний № 05230888400519 від 08 червня 2011 року та додаткової угоди від 22 вересня 2020 року. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 в особі представника адвоката Петренко Олесі Миколаївни до ФГ «Руслів» про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2025 року мотивоване тим, що суду не надано належних доказів, що відповідачем істотно та систематично порушуються умови договору, а також не доведено той факт, що позивачці не надавалися кошти в рахунок орендної плати, чим істотно порушено умови договору, виходячи з обставин того, що позивачка особисто отримала від відповідача кошти за землю, про що написала розписку. 11 лютого 2025 року представник відповідача ФГ «Руслів» адвокат Примакова В.В. подала заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат. Додатковим рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 на користь ФГ «Руслів», витрат понесених на надання правничої допомоги у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень. Не погоджуючись з такими рішеннями суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Петренко Олеся Миколаївна подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просила оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, а також стягнути судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що на переконання заявника суд попередньої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач визнав факт невиплати орендної плати в 2022-2023 роках. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься відомості з яких вбачається факт нарахування позивачу орендної плати, а не її виплати, що підтверджує систематичне невиконання умов договору. Поряд з цим вважає, що наявна в матеріалах справи розписка не стосується правовідносин щодо систематичного невиконання умов договору оренди земельної ділянки. Разом з тим покликається на відсутність будь-яких бухгалтерських документів відповідача щодо нарахування та виплати позивачу 68000,00 грн., зокрема, як врахування оплати за виконанням спірного договору. Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувані рішення суду не відповідають зазначеним вимогам. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0523088800:02:001:0073, площею 2,0717 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 56). 20 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ «Руслів», в особі голови господарства Безбах О.В., укладено договір оренди землі №

14. Строк дії договору 10 років. Відповідно до п. 1 вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Чуківської сільської ради Немирівського району Вінницької області (а.с. 53-54). Право власності орендодавця на земельну ділянку посвідчується державним актом на право власності на землю серія ВН №158912 від 15 грудня 2004 року. Відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 883 грн. за рік. Відповідно до п. 11-12 договору, орендна плата вноситься у такі строки, один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 15 грудня поточного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. 22 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ «Руслів», в особі голови господарства Безбах О.В., укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі № 14 від 20 травня 2011 року, відповідно до якого п. 5 договору викладено у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 46280 грн. 91 коп.». Пункт 8 договору викладено у наступній редакції: «Договір укладено терміном 39 років по 07.06.2060 року (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію» (а.с. 49). Як вбачається із розписки від 26 лютого 2015 року, яка написана в с. Чуків, ОСОБА_1 , при здоровому розумі та ясній пам`яті, добровільно та цілком відповідаючи за свої дії про те, що вона продає земельну ділянку (пай), державний акт Серії ВН № 158912, виданий 15 грудня 2004 року, площею 2,0717 га., ОСОБА_2 , за 68000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, вказавши, що кошти потрібні терміново для погашення кредиту, де знаходиться під заставою її будинок. Так як на день написання розписки оформити купівлю-продаж землі нотаріально неможливо, ОСОБА_1 зобов`язалася укласти договір оренди на земельну ділянку строком 49 років із ОСОБА_2 та написати заповіт на дану земельну ділянку на його ім`я. Оригінал державного акту на земельну ділянку ОСОБА_1 зобов`язалася передати ОСОБА_2 .. ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 68000 грн. від ОСОБА_2 за продаж землі і підписалась про це разом із свідками (а.с. 59). З матеріалів справи вбачається, що в газеті, було надруковано повідомлення наступного змісту: «Загублений державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер ВН № 158912 від 15.12.2004 р., виданий відділом земельних ресурсів у Немирівському районі на ім`я ОСОБА_1 , вважати недійсним». Назву газети на дату оголошення неможливо ідентифікувати із наданої позивачкою копії (а.с. 19). 22 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ФГ «Руслів» із листом-вимогою щодо надання екземпляру договору оренди (а.с. 18). Відповідно до відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2022 рік, ФГ «Руслів» нарахувало ОСОБА_1 15900,62 грн., виплатило12800,00 грн. Сума податку на доходи фізичних осіб 2862,11 грн., сума військового збору 238,51 грн. (а.с. 42-45). Відповідно до відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2023 рік, ФГ «Руслів» нарахувало ОСОБА_1 15900,62 грн., виплатило 12800,00 грн. Сума податку на доходи фізичних осіб 2862,11 грн., сума військового збору 238,51 грн. (а.с. 36-41). Водночас відповідно до відомості на видачу коштів в рахунок орендної плати за земельний пай по Чуківській сільській раді за 2022 рік вбачається, що вона складається з 4 колонок, а саме порядковий номер, П.І,Б., сума та підпис. У вказаній відомості під номером 5 зазначено ОСОБА_3 , сума 12800,00 грн. та відсутній підпис в відповідній колонці (а.с. 60). Відповідно до відомості на видачу коштів в рахунок орендної плати за земельний пай по Немирівській ОТГ за 2023 рік вбачається, що вона складається з 4 колонок, а саме порядковий номер, П.І.Б., сума та підпис. У вказаній відомості під номером 8 зазначено ОСОБА_3 , сума 12800,00 грн. та відсутній підпис в відповідній колонці (а.с. 62). 05 лютого 2025 року ФГ «Руслів» на адресу позивача ОСОБА_1 направило лист№ 3, в якому просило позивача терміново звернутися за адресою АДРЕСА_2 для отримання орендної плати за 2022-2024 роки (а.с. 85). Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Переглядаючи рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2025 року, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що оскільки до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, то слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18): «підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з обставин вказаної справи, зокрема, позиції представника відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву та під час дачі пояснень в суді попередньої інстанції, позивач ОСОБА_1 не отримувала орендної плати в 2022 та 2023 роках. Вказані обставини щодо неотримання орендної плати позивачем також підтверджуються відомостями на видачу коштів в рахунок орендної плати за земельний пай в 2022 та 2023 роках, в яких відсутній підпис ОСОБА_1 (а.с. 60, 62), а також листом ФГ «Руслів» № 3 від 05 лютого 2025 року, в якому останнє просило позивача терміново звернутися за адресою АДРЕСА_2 для отримання орендної плати за 2022-2024 роки (а.с. 85). Натомість Верховний Суд у своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 378/556/16-ц (провадження № 61-4412св18) зазначив, що у зобов`язанні з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою позивач є кредитором, відповідач є боржником. З огляду на це в частині виконання цього зобов`язання саме відповідач був зобов`язаний довести його належне виконання, вчинене вчасно та у повному обсязі. Доказів цього суду не надано, такі обставини не встановлено. В оцінці поведінки цієї сторони Верховним Судом має бути враховано, взявши до уваги, що таке зобов`язання є грошовим, що боржник не використав альтернативний спосіб виконання свого зобов`язання шляхом внесення суми боргу в депозит нотаріуса, що мало ним бути застосовано за правилами статті 537 ЦК України. Позиція сторони відповідача про відсутність систематичної несплати орендної плати, обґрунтована тим, що позивач уникала та не зверталася за отриманням орендної плати, є безпідставними, тому що відповідач відповідно до вимог статті 537 ЦК України мав можливість сплатити орендну плату шляхом внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, навіть якщо припустити що у відповідача були відсутні відомості про адресу та/або розрахункові рахунки позивача. Відтак вказані обставини беззаперечно підтверджують факт систематичного невиконання відповідачем умов укладеного договору оренди, зокрема, в частині невиплати позивачу орендної плати понад 2 роки поспіль, що є безумовною підставою для розірвання такого договору, у зв`язку з порушенням його істотних умов зі сторони відповідача. Посилання місцевого суду на отримання в 2015 році позивачем грошових коштів в розмірі 68000,00 грн. за розпискою, як факт сплати орендної плати в рахунок майбутніх платежів за користування земельною ділянкою є помилковими та не співвідносяться з наявними в матеріалах справи належними, допустимими і достатніми доказами, зокрема, відомостями (а.с. 60, 62) та листом ФГ «Руслів» (а.с. 85), а також позицією самого відповідача, який не заперечив та визнав факт несплати позивачу грошових коштів за користування земельною ділянкою в 2022 та 2023 роках. Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення вказаної справи. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що з інформації, яка відображена в відомостях про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2016-2024 роки (а.с. 36-45, 123-140) позивачці ОСОБА_1 було нараховано 114721,83 грн., яка значно перевищує розмір отриманих позивачем коштів в сумі 68000,00 грн за розпискою від 26 лютого 2015 року нібито наданих відповідачем в рахунок майбутніх платежів за користування земельною ділянкою. Отже, обставини на які посилається апелянт в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки при вирішенні справи суд допустився порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, встановлених статтею 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Поряд з цим за правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення у справі, у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Відтак апеляційний суд, беручи до уваги, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення, яке за результатами апеляційного перегляду скасовується з ухваленням нової постанови про задоволення позову, дійшов висновку про скасування додаткового рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року, яким вирішено питання про відшкодування відповідачу судових витрат на професійну правничу допомогу. Щодо судових витрат. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За правилами ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем сплачено 1211,20 грн. та 1816,80 грн. за звернення до суду з апеляційною скаргою. Оскільки позовні вимоги та апеляційна скарга задоволенні в повному обсязі, тому на користь позивача з ФГ «Руслів» слід стягнути сплачений та документально підтверджений судовий збір, за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України). Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача разом з позовної заявою та в подальшому з апеляційною скаргою подано до суду: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 707 видано Петренко О.М., ордер серії АВ № 1152619 від 09 вересня 2024 року виданий адвокатом Петренко О.М. на представництво інтересів ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 16 від 21 листопада 2023 року, ордер серії АВ № 1188666 від 07 березня 2025 року виданий адвокатом Петренко О.М. на представництво інтересів ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги № 16 від 21 листопада 2023 року, витяг із договору №16 про надання правничої допомоги від 21 листопада 2023 року, розрахунок суми загальних судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 930/2403/24 згідно договору № 16 від 21 листопада 2023 року на загальну суму 10500 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 01-09 від 09 вересня 2024 року на суму 4500,00 грн, акт №01 надання послуг від 09 вересня 2024 року на загальну суму 4500,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 01-03/03 від 03 березня 2025 року на суму 6000,00 грн., акт № 02 надання послуг від 03 березня 2025 року на загальну суму 6000,00 грн. Таким чином, заявником подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено, з урахуванням доведеності понесених витрат на правову допомогу, а також враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом юридичних послуг позивачу та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених, або тих які будуть понесені стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, а також співрозмірність із характером справи та її складністю і виконаною роботою, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення з ФГ «Руслів» на користь ОСОБА_1 вказаних витрат, зокрема, у розмірі 10500,00 грн. Заперечення сторони відповідача щодо безпідставності стягнення на користь позивача суми витрат на правову допомогу у вказаному розмірі колегія суддів не бере до уваги, оскільки заперечуючи зазначений розмір витрат стороною відповідача не надано належних, достатніх і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 77,78,80 ЦПК України на підтвердження не співмірності таких витрат. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Петренко Олесі Миколаївни задовольнити. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2025 року та додаткове рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року скасувати. Ухвалити в цій справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Руслів» про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити. Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,0717 га, кадастровий номер 0523088800:02:001:0073, №14 від 05 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Руслів». Стягнути з Фермерського господарства «Руслів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн. Стягнути з Фермерського господарства «Руслів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн. Стягнути з Фермерського господарства «Руслів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: О.С. Панасюк Т.М. Шемета