Ухвала КАС ВС № 826/5693/18

УХВАЛА 03 лютого 2026 року м. Київ справа №826/5693/18 адміністративне провадження №К/990/1650/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевіривши касаційну ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18, за позовом ОСОБА_1 до Ради прокурорів України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ради прокурорів України, Офісу Генерального прокурора, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Ради прокурорів України від 16 лютого 2018 року №12; - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 20 лютого 2018 року №26к; - поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18 повернуто особі, яка її подала, на підставі пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України). 12 січня 2026 року до Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник, зокрема, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статтю 13 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у взаємозв`язку зі статтями 11, 41, 71 цього ж Закону №1697 без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №808/1350/17, від 20 грудня 2021 року у справі №320/6147/19. Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми. Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилання скаржника, що справа не є справою незначної складності, оскільки пов`язана зі спором щодо звільнення з публічної служби позивача (прокурора), який є службовою особою, що займає відповідальне становище, Суд уважає за необхідне зазначити таке. Так, за змістом пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (пункт 10 частини шостої статті 12 КАС України). За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України), а також, які через складність та інші обставини недоцільно розглядати в спрощеному позовному провадженні (частина третя статті 12 КАС України). Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Положення цієї правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вказана справа не визначена у частині четвертій статті 257 КАС України, як справа, що розглядається виключно за правилами загального позовного провадження. Отже, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Отже, у разі незазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), така касаційна скарга має бути залишена без руху. Крім того, статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З оскаржуваної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду встановлено, що її було ухвалено у порядку письмового провадження 02 жовтня 2025 року та її повний текст складено у цей же день. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 03 листопада 2025 року (01-02 жовтня вихідні дні). Касаційну скаргу направлено скаржником до суду засобами поштового зв`язку 07 січня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що копію оскаржуваного судового рішення ним отримано засобами поштового зв`язку 06 листопада 2025 року. На підтвердження вказаного надає відомості із ідентифікатора поштового відправлення АТ "Укрпошта" R67027123446. Зазначає, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку передбаченого статтею 329 КАС України, проте вказана касаційна скарга була повернута Верховним Судом на підставі пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Скаржник просить Суд урахувати, що повторно касаційну скаргу подано в найкоротші строки, без суттєвих затримок та зайвих зволікань. Посилаючись на право повторного звернення з касаційною скаргою після її повернення, скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого. На підставі даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Судом установлено, що вперше касаційну скаргу направлено до Суду засобами поштового зв`язку 05 грудня 2025 року. Водночас ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2026 року зазначену касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Указана ухвала суду була отримана скаржником 16 січня 2026 року, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором 0600239324506. Повторно касаційну скаргу скаржником направлено до Суду засобами поштового зв`язку 07 січня 2026 року та отримано Судом 12 січня 2026 року, тобто без суттєвих затримок та зайвих зволікань. Щодо посилання скаржника про отримання ним копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18 06 листопада 2025 року Суд зазначає, що із наданих відомостей із ідентифікатора поштового відправлення АТ "Укрпошта" неможливо встановити яке саме поштове відправлення і кому було надіслане за трек-номером № R67027123446. Отже, скаржнику потрібно надати докази, що підтверджують поважність наведених ним підстав пропуску процесуального строку, зокрема, конверт або роздруківку з електронного кабінету, або надіслати заяву про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об`єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують. Ураховуючи те, що належних та допустимих доказів, що підтверджують дату отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення заявником не надано, Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліку шляхом подання до суду касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав), з належним її обґрунтуванням; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин. Керуючись статтями 44, 248, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №826/5693/18 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович