Ухвала КАС ВС № 640/1133/20

УХВАЛА 04 лютого 2025 року м. Київ справа №640/1133/20 адміністративне провадження №К/990/1436/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Козаченко Вікторією Іванівною, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2024 року у справі №640/1133/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання протиправним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 21 грудня 2019 року №2119ц; - поновити позивачку на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора або на посаді, яка відповідає тій посаді, з якої протиправно її звільнено з 21 грудня 2019 року; - стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2019 року по дату винесення судового рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №1 від 12 грудня 2019 року №7/2 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ; - визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2119ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Другого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури з 24 грудня 2019 року; - поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Другого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури з 25 грудня 2019 року; - стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 676561,05 грн; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року змінено в мотивувальній та резолютивній частинах. Викладено абзаци п`ятий та восьмий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року в такій редакції: "

5. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 грудня 2019 року по 04 листопада 2021 року у розмірі 595 827,04 грн. "

8. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 24 398,09 грн". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року в справі №640/1133/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року змінено у мотивувальній частині. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року залишено без змін. Ухвалами Верховного Суду від 05 листопада 2024 року, 02 грудня 2024 року, 06 січня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 , які подані її представником - адвокатом Козаченко Вікторією Іванівною, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2024 року у справі №640/1133/20 було повернуто особі, яка їх подала. 13 січня 2025 року до Суду вчергове надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Козаченко Вікторією Іванівною, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2024 року у справі №640/1133/20. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з таких підстав. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі представник скаржника посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування: - пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведенні співбесід (надання оцінки професійної компетентності прокурору кадровою комісією на підставі виконаного практичного завдання у ході проведення співбесіди, без урахування результатів складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону); - пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зіставленні з пунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІХ та взаємозв`язку із приписами розділу IV Порядку №233 (щодо обсягу мотиваційної частини рішення про неуспішне проходження атестації як підстави для звільнення прокурора). З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що справа №640/1133/20 вже переглядалася Верховним Судом. У цій справі Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Так Верховним Судом у постанові від 20 квітня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 скористалась правом на оскарження наказу про своє звільнення з посади та звернулась до суду з цим позовом, при цьому рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачка не оскаржувала у межах цієї справи, як і не зазначила Першу кадрову комісію у якості відповідача у своїй позовній заяві. Суд визначив, що предметом судового контролю у цій справі є лише протиправність наказу відповідача про звільнення позивача із посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, а тому в межах цієї справи суд не повинен надавати оцінку рішенню Першої кадрової комісії. Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2023 року вказав, що під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій необхідно дослідити обставини, які слугували підставою для прийняття рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем та врахувати обґрунтованість/вмотивованість рішення кадрової комісії в частині невідповідності прокурора вимогам доброчесності з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка викладена у справах №№640/26168/19, 640/1787/20, 640/1083/20, 420/7408/20. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, яка передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України представник позивача у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права в контексті обґрунтованості та вмотивованості рішення про неуспішне проходження атестації та неврахування судами успішного проходження позивачкою попередніх етапів атестації. Водночас судом першої інстанції під час нового розгляду цієї справи було враховано висновки Верховного Суду від 29 червня 2024 року у справі №200/3899/21, від 29 вересня 2022 року у справі №640/19492/20 щодо необхідності урахування судами результатів попередніх іспитів щодо виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Також судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні було враховано висновки Верховного Суду щодо необхідності обґрунтованості та вмотивованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, зокрема, які викладені у постановах: від 10 квітня 2020 року у справі №819/330/19; від 10 січня 2020 року у справі №2040/6763/18; від 22 жовтня 2021 року у справі №640/154/20; від 02 листопада 2021 року у справах №120/3794/20-а, 640/1598/20; від 04 листопада 2021 року у справі №640/537/20; від 02 грудня 2021 року у справі №640/25187/19. Крім того, Судом установлено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не надавав оцінку рішенню Кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, а змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки поданою до суду представником позивача заявою про збільшення позовних вимог фактично було змінено позовні вимоги, а питання щодо порушення строків звернення з заявою про збільшення позовних вимог та поважність поновлення такого строку судом першої інстанції не вирішувалось. Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника у цій справі не узгоджуються з наведеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень. З огляду на викладене, Суд уважає безпідставними посилання представника скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Отже, у разі незазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), така касаційна скарга має бути залишена без руху. Кім того, статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З оскаржуваної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду встановлено, що її було прийнято у відкритому судовому засіданні 17 вересня 2024 року та її повний текст складено 23 вересня 2024 року. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 23 жовтня 2024 року. Касаційну скаргу направлено представником позивача до суду через підсистему "Електронний суд" 12 січня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі представник скаржника просить поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку передбаченого статтею 329 КАС України. Проте вказана касаційна скарга та повторно подані були повернуті Верховним Судом скаржнику. З огляду на те, що первинну скаргу було подано у межах встановленого законодавством строку, а наступні касаційні скарги направлялись до суду без зайвих зволікань, представник скаржника просить поновити процесуальний строк на касаційне оскарження. Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого. На підставі даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Судом установлено, що вперше касаційну скаргу направлено через підсистему "Електронний суд" 16 жовтня 2024 року, тобто в межах строку визначеного статтею 329 КАС України. Водночас ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року зазначену касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Указана ухвала суду була отримана представником скаржниці в особистому кабінеті у підсистемі "Електронний суд" 05 листопада 2024 року о 21:56. 11 листопада 2024 року скаржник повторно звернувся до Суду з касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2024 року у справі №640/1133/20. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу було повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Отримавши ухвалу Суду від 02 грудня 2024 року 17 грудня 2024 року, скаржник знову направив до Суду касаційну скаргу, яка ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року була йому повернута на тій підставі, що і попередні касаційні скарги. Зазначена ухвала суду про повернення касаційної скарги була отримана представником скаржниці 06 січня 2025 року о 15:56. Приписами статті 44 КАС України встановлено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. При цьому, Суд зауважує, що відповідно до приписів частини третьої статті 328 КАС України, підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги. Суд зауважує, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, обставини, за яких суд касаційної інстанції вже повертав попередні касаційні скарги, були безпосередньо пов`язані з організаційною діяльністю заявника (неналежне оформлення). Вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з урахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків, тривалість строку пропущеного строку та обставини пропуску строку звернення до суду. Водночас, як встановлено Судом позивач, вже три рази звертався з касаційною скаргою у цій справі, проте через відсутність належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження Верховним Судом було повернуто відповідні касаційні скарги. Отож, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про його поновлення з наведених підстав не можна вважати обґрунтованим, оскільки неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску такого строку, адже є такою, що залежить виключно від волі особи, яка подає касаційну скаргу, а тому не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. З урахуванням наведеного Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліку шляхом подання до суду касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав), з належним її обґрунтуванням; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин. Керуючись статтями 44, 248, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2024 року у справі №640/1133/20. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Козаченко Вікторією Іванівною, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2024 року у справі №640/1133/20 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська М.І. Смокович