Постанова Чернівецький апеляційний суд № 725/7260/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2026 року місто Чернівці справа №725/7260/25 провадження №22-ц/822/230/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Височанської Н.К., суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б. за участю секретаря судових засідань Факас А.В. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 24 листопада 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, головуючий в суді першої інстанції суддя Піхало Н.В., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі по тексту ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Посилалося на те, що 05 квітня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №4527882 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 05 липня 2022 року о 21:55:45 год. ОСОБА_1 було здійснено реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора, та 05 квітня 2023 року 09:13:10 год. заповнено електронну заявку на отримання позики на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://clickcredit.ua/, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та направили ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №4527882 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту Договору Позики. При цьому, зазначав, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», свої зобов`язання за Договором виконало, та надало ОСОБА_1 грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні позики. 25 вересня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу №01.02-55/23, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Так, відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-55/23, заборгованість ОСОБА_1 за Договором Позики №4527882 станом на дату відступлення складає: 40118 грн. 00 коп. При цьому, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі та надало грошові кошти, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 18 серпня 2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 40 118 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за основним боргом у розмір 10 000 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках у розмірі 30 118 грн. 00 коп., чим порушуються права та інтереси ТОВ «СВЕА ФІНАНС». На підставі вищевикладеного, просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором №4527882 від 05 квітня 2023 року у розмірі 40 118 грн. 00 коп., а також судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 24 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором позики №4527882 від 05.04.2023 року у розмірі 17 500 гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела,буд.6) судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників Не погоджуючись із рішення суду ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Рендюк Н.В. подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на те, що рішення є таким що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Посилалась, що матеріали справи не містять доказів про надання кредитних коштів на виконання договору позики, укладеного 05 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , а останній вказаний факт заперечує. В обґрунтування отримання ОСОБА_1 кредиту, позивачем надано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК «ФІНЕКСПРЕС» від 19 травня 2025 року про прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції. Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 , зазначення позивачем відкритого на власне ім`я банківського рахунку в українському банку, банківської карти № НОМЕР_1 , на яку може бути здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зарахування кредиту. Крім того, вказана вище довідка, надана позивачем на підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів, не містить підпису особи, що її склала. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_1 кредиту в сумі 10000 грн шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідача або іншої платіжної картки клієнта, а ОСОБА_1 вказаного факту не визнає. Вказала, що відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., що включає підготовку апеляційної скарги (акт приймання-передачі наданих послуг додається). Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 360 ЦПК України. Мотивувальна частина Межі розгляду справи Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а тому згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку в іншій частині рішення суду не переглядається. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що 05 квітня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №4527882 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.6-8). Відповідно до умов договору, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти в сумі 10000,00 грн., на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики. Відповідно до розділу 2 Договору Позика надається строком на 30 днів. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», свої зобов`язання за Договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку Позичальник вказав при оформленні позики, що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» (діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфрастурктури та видачу ліцензії від 27 квітня 2023 року № 21/764-рк) (а.с.25). Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором позики №4527882, у позичальника ОСОБА_1 , існує заборгованість яка складається із 40 118 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за основним боргом у розмір 10 000 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках у розмірі 30 118 грн. 00 коп. (а.с.23-24). Також умовами Договору передбачено, що Кредитор зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти. Крім того, 25 вересня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу №01.02-55/23, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Так, відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-55/23, заборгованість ОСОБА_1 за Договором Позики №4527882 станом на дату відступлення складає: 40118 грн. 00 коп. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наданими позивачем доказами достовірно встановлено, що між сторонами виникли кредитні зобов`язання та товариство виконало свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, надавши відповідачу в обумовленому у кредитному договорі розмірі кредит й відповідно доказів на спростування вказаного суду не надано. Разом з тим, відповідач своїх зобов`язань згідно кредитного договору не виконав. Із урахуванням наведених вище обставин та вимог закону, суд вважав, що заявлені ТОВ «СВЕА ФІНАНС» позовні вимоги до ОСОБА_1 підлягають задоволенню та з останнього слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10 000 грн. Щодо позовних вимог товариства про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 30 118 грн., то суд зазначає наступне. Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем на підтвердження своїх вимог убачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за процентами за користування кредитом складає 30 118 грн. 00 коп. та розрахунок проведено за період з 05 квітня 2023 року по 03 серпня 2023 року (а.с.23-24). Так, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Разом з тим, як убачається з умов договору, строк кредитування (позики) за договором від 05 квітня 2023 року склав 30 днів, тобто до 05 травня 2025 року, ставка за користування кредитом 2,5% на день. Таким чином, проценти за користування кредитом становлять 7 500 грн., (30 днів х 2,5 % = 75 % місячна ставка), 75 % х 10000 грн. = 7500 грн. плата за користування кредитом за 30 днів, а не 30 118 грн. як заявлено позивачем. При цьому, вимог про стягнення процентів за користування кредитом в порядку ст. 625 ЦК України позивачем заявлено не було. Одночасно, суд звернув увагу позивача, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. процентів за користування кредитом та ст. 625 ЦК України. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, й відповідно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №4527882 від 05 квітня 2023 року у розмірі 17 500 грн. 00 коп., з яких 10 000 грн. - тіло кредиту, 7 500 грн. заборгованість по відсотках. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до положень статті 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У справі, яка переглядається, встановлено, що 05 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №4527882, відповідно до якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. На підтвердження укладення в електронній формі договору про надання споживчого кредиту №4527882 від 05 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 позивач надав його паперову копію, в якій зазначено усі реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, а також інформація щодо умов кредитування. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був введений ОСОБА_1 , особу якого попередньо ідентифіковано ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»», і на вказаний ним номер телефону відправлено одноразовий ідентифікатор w6fK7I1Y5s для акцептування вищевказаного договору. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, договір вважається укладеним. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне укладення договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №4527882 від 05 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 позику в сумі 10000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Строк позики (строк договору) 30 днів. Базова процентна ставка за перший день користування позикою (фіксована) 37,21%, базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) 2,50%. Дата надання кредиту 05 квітня 2023 року, дата повернення позики (останній день) 05 травня 2023 року, знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0,01%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) 2,70%, пеня/день (не застосовується в період карантину) 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 4715,96%, орієнтовна загальна вартість позики 13750,00 грн. (п.п.2.3, 2.4. договору). З розрахунку заборгованості за договором позики №4527882 від 05 квітня 2023 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 26 вересня 2023 року становить 40118 грн. 00 коп., з яких: 10000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу та 30118 грн 00 коп. заборгованість по відсоткам. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про укладеність кредитного договору та ознайомлення відповідача з його умовами, оскільки без здійснення вказаних дій останньою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23). Частково задовольняючи, суд вважав доведеною ту обставину, що відповідач отримав кредитні кошти на підставі укладеного із позивачем договору. За змістом частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. В силу частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав жодних доказів, що могли б підтвердити переказ грошових коштів, які є предметом договору, від товариства на користь відповідача, тобто, підстава, на яку посилається позивач для стягнення з відповідача суми боргу, не підтверджена належними доказами, колегія суддів відхиляє. На підтвердження надання кредитних коштів відповідачу на підставі вказаного договору стороною позивача до суду було надано довідку від ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 19 травня 2025 року про те, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в Державний реєстр фінансових установ та отримало ліцензію Національного банка України. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на суму 10000,00 грн., номер платежу fd30949c-5c94-422e-9dae-b7675f04ee6d (а.с.25). Вказаний номер картки повністю відповідає номеру картки, що був вказаний відповідачем в Особистому кабінеті при укладенні договору позики. При цьому доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо самого договору, чи доказів того, що вказані номери карток не належать відповідачу. У змагальному процесі кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Колегія суддів враховує, що відповідач має доступ до свого карткового рахунку зазначеного в договорі, відтак мав можливість надати суду виписки зі своїх рахунків на підтвердження як надходження/ненадходження кредитних коштів, так і стану виконання своїх зобов`язань за даним договором, а також внесення коштів на погашення заборгованості, провести власні контррозрахунки. Така процесуальна поведінка, яка полягає у запереченні доказів позивача без фактичного спростування основного предмету доказування та без використання передбачених ЦПК України процесуальних механізмів для доведення своєї позиції, свідчить про недобросовісне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав. Отож, отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 10000 гривень підтверджено договором позики, який підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) довідкою про перерахування суми кредиту на кредитну картку відповідача, яка вказана ним в кредитному договорі, розрахунком заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ст. 512 ЦК України, визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно вимог ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частина 1 статті 517 ЦК України визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц. Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. 25 вересня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено договір факторингу №01.02-55/23, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-55/23, заборгованість ОСОБА_1 за Договором Позики №4527882 станом на дату відступлення складає: 40118 грн. 00 коп. Таким чином, встановлено, що ТОВ ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договорами №4527882 від 05 квітня 2023 року. Долучений до справи договір факторингу є чинними, його дійсність ніким не оспорено, відповідач такі договори не оспорив, та не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Відтак, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, і надавши їм належну оцінку й дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до власного тлумачення позивачем діючого законодавства. Будь-яких інших доводів, які б могли вплинути на суть ухваленого у справі судового рішення, апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 24 листопада 2025 року, в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак І.Б. Перепелюк