Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/10293/24

03.02.26 22-ц/812/255/26 Провадження № 22-ц/812/255/26 Головуючий суду першої інстанції Микульшина Г.А. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2026 року м. Миколаїв Справа № 489/10293/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2025 року, повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Микульшиної Г.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Миколаївської міської ради «Зоря» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління, утримання будинків та прибудинкових територій, В С Т А Н О В И В: 24 грудня 2024 року Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Миколаївської міської ради «Зоря» (далі КЖЕП ММР «Зоря») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління, утримання будинків та прибудинкових територій. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . КЖЕП ММР «Зоря» надає послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 відповідно до договору від 28 грудня 2018 року № 0270, яким було затверджено кошторис витрат на утримання такого будинку та прибудинкової території та встановлено місячний розмір витрат у розмірі 5,0257 грн за 1 кв. м. У зв`язку з цим власники квартир, в тому числі і відповідач, зобов`язані своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги з управління, утримання будинків та прибудинкових територій. З огляду на систематичну несплату ОСОБА_1 платежів на утримання будинку та прибудинкової території, у останнього утворилася заборгованість за період з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 13 647,08 грн. Посилаючись на викладене, КЖЕП ММР «Зоря» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість зі сплати послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 13 647.08 грн. Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЖЕП ММР «Зоря» заборгованість зі сплати послуг з управління, утримання будинків та прибудинкових територій за період з 01 грудня 2021 по 30 листопада 2024 року у розмірі 12 973.21 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЖЕП ММР «Зоря» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЖЕП ММР «Зоря» судовий збір у розмірі 2 878,42 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що з історії фінансового стану послуг абонента ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 за період з 01 грудня до 31 грудня 2021 року включено заборгованість у розмірі 1 115,12 грн, а не 458,82 грн, яка нарахована за цей період. В історії фінансового стану абонента ОСОБА_1 за вищезазначений період тариф за надані послуги визначено в розмірі 5,0410 грн та 5,9183 грн за 1 кв.м. Проте вказаний тариф не відповідає тому, який був визначений у договорі про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28 грудня 2018 року № 0270 5,0257 грн за 1 кв.м. В матеріалах справи не міститься доказів того, що новий кошторис зі зміненим тарифом було затверджено зборами співвласників із внесенням відповідних змін до договору. Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач жодним чином послуги не надавав, однак систематично вимагав плату яку не використовував для організації надання послуг з управління, утримання будинків та прибудинкових територій. Під час судового розгляду представником відповідача було заявлено клопотання про витребовування в позивача завірених копій доказів про надання послуг. Відповідач надав лише інформацію про фінансові надходження і витрати по будинку по АДРЕСА_2 , яка не підписана уповноваженим від співвласників будинку і містить лише загальні відомості. Жодної копії первинної бухгалтерської документації до матеріалів справи долучено не було, що свідчить про відсутність будь-яких робіт та послуг з боку позивача. За такого не можна вважати обґрунтованим і доведеним документальними доказами висновок суду про виконання позивачем умов договору. КЖЕП ММР «Зоря» надало відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві позивач зазначав, що відповідач не надав жодних доказів ненадання послуг Позивач надав інформацію про фінансові надходження та витрати по будинку, яка охоплює період з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2024 року і відповідає переліку послуг у Додатку № 2 до договору. Ця інформація є достатньою для підтвердження використання коштів на утримання (прибирання, ремонт, обслуговування систем тощо). Відсутність окремих первинних бухгалтерських документів не спростовує надання послуг, оскільки договір передбачає регулярне надання без обов`язкового щомісячного акту для кожного співвласника Суд першої інстанції правильно скоригував суму заборгованості на підставі тарифу визначеного договором. Розрахунок є точним і на користь відповідача. Доводи апеляційної скарги не спростовують цього. Просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без мін. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 березня 2025 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 з 07 березня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 2018 року №

108. КЖЕП ММР «Зоря» надає послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 відповідно до договору від 28 грудня 2018 року № 0270 (далі Договір № 0270). Згідно підпункту 3 пункту 6 Договору № 0270 кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною і у строки, встановлені цим договором. У відповідності до пункту 10 Договору № 0270 «Ціна та порядок оплати послуг з управління» договору ціна послуги з управління становить 5.0257 гривень на місяць за 1 (один) кв. м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку. Положеннями пункту 12 Договору № 0270 «Ціна та порядок оплати послуг з управління» договору визначено, що управитель щороку, не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії цього договору, звітує перед співвласниками про виконання кошторису витрат відповідно до пункту 15 цього договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат. Новий кошторис витрат підлягає погодженню співвласниками шляхом прийняття відповідного рішення у порядку, встановленому законом, з подальшим внесенням змін до цього договору. У випадку, якщо новий кошторис співвласниками не погоджено, продовжує діяти погоджений кошторис витрат. Від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 Договір № 0270 було підписано ОСОБА_3 , уповноваженим зборами співвласників багатоквартирного будинку. Згідно протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 20 жовтня 2018 року (дата проведення зборів), складеного 29 жовтня 2018 року, визначено управителем та уповноваженим на надання послуг з управління багатоквартирним будинком КЖЕП ММР «Зоря», затверджено проєкт договору та ціну послуг на управління багатоквартирним будинком, обрано ОСОБА_3 уповноваженою особою співвласників багатоквартирного будинку на надання йому повноважень на підписання з обраною управляючою компанією договору на правління будинком і додатків до нього. Додатком № 2 до вказаного договору було затверджено кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_2 , встановлено місячний розмір витрат у розмірі 5,0257 грн за 1 кв. м. З огляду на систематичну несплату ОСОБА_1 платежів на утримання будинку та прибудинкової території, у останнього утворилася заборгованість за період з 01 грудня 2021 року по 30 листопада 2024 року у розмірі 13 647,08 грн, що підтверджено історією фінансового стану послуг абонента ОСОБА_1 . У контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині вирішених вимог позову апеляційний суд зазначає таке. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. У пункті 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Тлумачення статті 526 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що "споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі". У справі, що переглядається, встановивши факт отримання відповідачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, наданих КЖЕП ММР «Зоря», порушення строків їх оплати, а також відсутність актів-претензій або інших доказів щодо надання позивачем послуг неналежної якості, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг із утримання будинку й прибудинкової території та часткового задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що КЖЕП ММР «Зоря» жодним чином послуги не надавав, однак систематично вимагав плату яку не використовував для організації надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій відхиляються апеляційним судом з огляду на таке. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на наведені норми процесуального права та процесуальний обов`язок відповідача надавати докази на підтвердження своїх заперечень, ОСОБА_1 не надав суду докази про ненадання КЖЕП ММР «Зоря» послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, зокрема, актів-претензій, звернень до позивача з питань коригування плати за надані послуги. Крім того, відповідач у заяві про перегляд заочного рішення стверджував, що він тривалий час не проживає в зазначеній квартирі, а зареєстрований за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_3 . За такого, не проживаючи в квартирі, стверджувати, що послуги не надавались, є припущенням відповідача. Позивачем на запит суду першої інстанції надані докази, шо підтверджують доводи позовної заяви, суд першої інстанції дав належну оцінки наданим доказам, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Сам по собі факт не проживання в квартирі, не звільняє власника житла від сплати комунальних послуг, що було враховано судом першої інстанції при вирішенні спору. Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відповідач є власником квартири, фактично житлово-комунальні послуги отримував, жодних скарг чи претензій щодо ненадання послуг або надання таких послуг неналежної якості він не подавав, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги є обґрунтованими. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин відповідачем до суду не надано. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з положеннями частин 1-5 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник КЖЕП ММР «Зоря» адвокатка Недибалюк О.Г. заявила клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн. За матеріалами справи професійна правнича допомога представника позивача адвокатки Недибалюк О.Г. в суді апеляційної інстанції була надана шляхом надання до Миколаївського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . На підтвердження таких судових витрат в матеріалах справи міститься: копія договору від 16 грудня 2022 року № 22-19 АБ про надання правової допомоги, з якого вбачаються загальні положення щодо надання професійної правничої допомоги та передбачено, що оплата послуг визначається додатковою угодою; копія ордеру від 26 грудня 2025 року серія ВЕ № 1179130. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості понесених в суді апеляційної інстанції. За такого, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, надані у цій справі КЖЕП ММР «Зоря» адвокаткою Недибалюк О.Г. при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, не підтверджені відповідними доказами, щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Отже, у стягненні судових витрат на надання професійної правничої допомоги, наданої КЖЕП ММР «Зоря» адвокаткою Недибалюк О.Г. при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, необхідно відмовити за недоведеністю таких витрат. Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник Качан Роман Юрійович, залишити без задоволення. Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повне судове рішення складено 03 лютого 2026 року.