Постанова 4817 № 598/1614/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 598/1614/21Головуючий у 1-й інстанції Олещук Б.Т. Провадження № 22-ц/817/54/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 січня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря - Хоміцька С.О. та сторін: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Фільварочної О.Б., представника відповідача ПАТ «Птахофабрика Тернопільська» - адвоката Галинського М.В. та представника відповідача ПАТ«Просто» - адвоката Синюка С.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 598/1614/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Просто», інтереси якого представляє адвокат Синюк Станіслав Леонідович, на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року, ухваленого суддею Олещуком Б.Т., повний текст якого виготовлено 13 жовтня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська», Приватного акціонерного товариства «Просто» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП , - В С Т А Н О В И В: у вересні 2021 року ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПрАТ «Птахофабрика Тернопільська», АТ «Просто-страхування» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ПАТ «Птахофабрика Тернопільська», АТ «Просто-страхування» в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 14233 грн 60 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24.09.2018 йому завдано моральні та фізичні страждання, які спричинили негативні зміни у його житті, що полягають у завданні тяжких тілесних ушкоджень, численних обмеженнях фізичної діяльності, в душевних стражданнях, у зв`язку з усвідомленням себе потерпілим від вчинення щодо нього протиправних дій з боку водіїв, негативних переживаннях та спогадах, насторозі, тривозі, емоційній та тілесній реакції, важкості виконання повсякденних обов`язків, фіксованості уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживаннях фізичних незручностей, тимчасовій відірваності та активного соціального життя та інших негативних наслідках. Позивач витратив значні кошти на лікування, діагностичні обстеження, проїзд до місця лікування, а тому вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідачів в його користь 14223, 60 грн матеріальної шкоди та 200 000 гривень моральної шкоди, оскільки тілесні ушкодження він отримав в результаті наїзду, який відбувся транспортним засобом під керуванням ОСОБА_2 та подальший його переїзд транспортним засобом під керуванням ОСОБА_3 , який на час скоєння ДТП перебував в трудових відносинах з ПАТ «Птахофабрика Тернопільська». Вважає, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за заподіяну позивачу шкоду (т.1, а.с.1-8, 158-168). Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська», Акціонерного товариства «Просто-страхування» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Стягнуто з Акціонерного товариства «Просто-страхування» в користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 7116,80 грн (сім тисяч сто шістнадцять гривень вісімдесят копійок). Стягнуто з Акціонерного товариства «Просто-страхування» в користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 25000 грн (двадцять п`ять тисяч гривень). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ПАТ «Просто», інтереси якого представляє адвокат Синюк С.Л., подав апеляційну скаргу, в якій вказав на порушення судом норм матеріального та процесуального права, тому просв скасувати рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ПАТ «Просто» на користь позивача 7116,80 грн матеріальної шкоди та 355, 84 грн - моральної шкоди. В обґрунтування доводів апеляційної скарги представником заявника зазначено, що судом першої інстанції вірно було виконано розрахунок матеріальної шкоди в розмірі 7116,80 грн Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000 грн, то вказує, що відповідно до статті 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Таким чином, розмір моральної шкоди, який підлягає до виплати на користь ОСОБА_1 , становить 5% від передбачених Законом витрат на лікування 7 116,80 грн. (50%), що складає: 7 116,80 грн.* 5% = 355,84 грн. В той же час судом першої інстанції без будь-якого юридичного обґрунтування було прийнято рішення щодо стягнення з ПАТ «ПРОСТО» на користь позивача 25 000 грн моральної шкоди, що є безпідставно та неправомірно. Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Фільварочної О.Б. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що позивач як велосипедист не дотримувався п. 1.3, 1.5., п. 11.14 ПДР України, переїжджав проїзну частину дороги з порушенням п. 6.5 ПДР, перетнувши вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяла транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорозі із двома смугами руху в обох напрямках, перебуваючи при цьому у стані алкольного сп`яніння, чим створив небезпеку для руху, яка унеможливила відвернення негативних наслідків, що стверджується висновком експерта № 4.6.-569/19 від 14.11.2019. Отже, саме його протиправні дії є причиною виникнення шкоди. Зокрема, причиною виникнення ДТП у висновку автотехнічної експертизи зазначено обставини, пов`язані із виникненням небезпеки для руху на таких відстанях, в межах яких водії не мали технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керовані транспортні засоби. Таким чином, велосипедист у дорожньо-транспортній ситуації, яка склалась, був небезпекою для руху в розумінні п. 1.10 ПДР. Її виникнення є наслідком саме дій позивача, що перебувають у прямому причинному зв`язку із ДТП. Відтак матеріали справи містять достатньо доказів для оцінки дій самого велосипедиста на предмет їх відповідності ПДР та його винуватості у їх порушенні незалежно від закінчення строків притягнення його до юридичної відповідальності), що є питанням права та відноситься до компетенції суду. Позивач усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання. Згідно зі ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Відсутність у водіїв автомобіля та автопоїзда технічної можливості уникнути ДТП підпадає під критерії непереборної сили, оскільки в даному випадку зіткнення із велосипедистом не залежало від їх волі при усій обачливості їх дій та поведінки. Водії не могли передбачити таку подію та відвернути її. Також, вказує, що розмір заявленої позивачем матеріальної шкоди не доведений належними та достатніми доказами, документально не підтверджені відповідним закладом охорони здоров`я. Матеріали справи не містить відомостей про те, які саме ліки та у якій кількості призначались позивачу та чи оплачені вони коштом пацієнта. Долучені до позову фіксальні чеки можуть стосуватись будь-якої іншої особи або бути отриманими із аптечного контейнеру для використаних чеків. За таких обставин, (не підтвердження закладом охорони здоров`я переліку та кількості використаних ліків, придбаних коштом пацієнта), відсутні правові підстави для стягнення майнової шкоди узагалі. Відтак, у даній справі поведінка водія ОСОБА_2 (як і ОСОБА_3 ) не була неправомірною (зокрема відсутні порушення правил дорожнього руху), тому обов`язок відшкодовувати шкоду позивачу, поведінка якого була неправомірною та перебуває у причинному зв`язку із шкодою, відсутній. Від представника ПАТ «Птахофабрика Тернопільська» - адвоката Галинського М.В. також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що ПАТ «ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА» не погоджується із визнаним розміром матеріальної шкоди належним до стягнення на користь позивача. Відповідач вважає, що винним у настанні ДТП є сам позивач. А за таких обставин, відсутні підстави для стягнення з будь-якого з відповідачів матеріальної шкоди. Згідно з висновком експерта №316 від 24.04.2019 року при проведенні судово-медичної експертизи взірця крові потерпілого ОСОБА_5 , відібраного в Збаразькій ЦРКЛ 24.09.2018 року о 22.45 год., виявлено етиловий спирт в концентрації - 1,18% (проміллє). Враховуючи швидкість зниження концентрації алкоголю в крові, можна припустити, що на момент ДТП могла становити приблизно 2,0% (проміллє), що за функціональною оцінкою концентрації алкоголю в крові може відповідати показникам середнього ступеня алкогольного сп`яніння. З матеріалів справи чітко вбачається, що позивач керуючи велосипедом та будучи учасником дорожнього руху порушив вимоги п.п. а) п. 2.9., п. 6.5., 6.7., 10.1., 11.14. Правил дорожнього руху України. Тобто перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме: будучи у стані алкогольного сп`яніння середнього ступеня, рухався по проїзній частині не у відповідності з п. 11.14. ПДР України, не оцінив відстань до автомобіля «Opel Kadett» під керуванням ОСОБА_2 , що наближався у відповідній смузі руху згідно ПДР України, та його швидкість в дорожній обстановці, яка склалася і не надав автомобілю перевагу в русі, та став переїжджати смугу руху автомобіля, чим створив небезпеку для руху водію автомобіля «Opel Kadett», змушуючи його, вживати заходи для уникнення зіткнення з велосипедом. Водії ж автомобіля «Opel Kadett» та автопотяга у складі сідлового тягача «DAF», в свою чергу, рухалися та діяли відповідно до вимог ПДР України (в т. ч. п. 11.2., 12.3, 12.6 ПДР України). Тобто рухалися відповідними смугами руху, з дозволеною швидкістю та прийняли міри для зменшення швидкості автомобілів шляхом застосування екстренного гальмування аж до зупинки транспортного засобу з моменту виникнення небезпеки для руху, і дії водіїв автомобілів не перебувають в причинному зв`язку з ДТП, тому в їх діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Також, згідно з висновку експерта № 4.6-569/19 від 14.11.2019 за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи вбачається, що водії автомобіля «Opel Kadett» та автопоїзда, з моменту виникнення небезпеки для руху, не мали технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керовані ними транспортні засоби до місця наїзду на велосипедиста і тим самим уникнути наїзду на останнього. Отже, невідповідностей в діях водіїв автомобіля «Opel Kadett» та автопоїзда вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається. На підставі наведеного представник ПАТ «Птахофабрика Тернопільська» зазначає, що шкоду було заподіяно внаслідок непрямого умислу самого потерпілого на вчинення ним протиправних дій, які полягали в порушені ним пунктів 2.9, 6.5, 6.7, 10.1, 11.14 ПДР, а відсутність у водія автомобіля «Opel Kadett» ОСОБА_2 та водія автомобіля у складі сідлового тягача «DAF» ОСОБА_3 технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керовані ними транспортні засоби до місця наїзду на велосипедиста і тим самим уникнути наїзду на останнього є непереборною силою, так як в даному випадку зіткнення транспортних засобів з велосипедистом ОСОБА_6 не залежало від них. Отже, в діях велосипедиста ОСОБА_6 є порушення ПДР, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням ДТП, під час якої йому заподіяно шкоду. Крім того, представник відповідача «Птахофабрика Тернопільська» вважає, що позивач вибрав неналежний спосіб захисту, адже позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені в порядку солідарного стягнення. Оскільки відповідачі не спільно завдали позивачу шкоди, і шкода не є неподільна, і їхні дії не є взаємопов`язаними чи сукупними або діями з єдністю наміру. До того ж, не було факту взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (автомобілі не контактували), вони взаємодіяли з позивачем кожен окремо, позивач не був пасажиром жодного з джерел підвищеної небезпеки. На підставі викладеного, представник ПрАТ «ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА» вважає, що суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог позивача слід було відмовити повністю. Однак, зважаючи на визнання заявником частини позовних вимог у розмірі 7 116,80 грн матеріальної шкоди та 355,84 грн моральної шкоди та зміст прохальної частини апеляційної скарги, ПрАТ «ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА» не заперечує стосовно задоволення апеляційної скарги АТ «ПРОСТО». Відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, він не порушував правил дорожнього руху, що підтверджується висновком автотехнічної експертизи № 4.6.-569/19 від 14.11.2019, та не вчиняв дій, які спричинили ДТП. Тобто його поведінка не була протиправною. При цьому, він не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований ним автопоїзд до місця наїзду на велосипедиста і тим самим уникнути наїзду на нього. Водночас, Правила дорожнього руху порушив сам позивач, створивши для інших учасників дорожнього руху аварійну ситуацію, яка загрожувала їх життю та здоров`ю, завдала матеріальних збитків. Зазначає, що позивач у стані алкогольного сп`яніння, як учасник дорожнього руху переїжджав проїзну частину дороги із двома смугами руху в протилежних напрямках з порушенням абз. 2 п. 6.5, п. 11.14 ПДР та перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. (що забороняється, крім випадків, передбачених ПДР) та своїми діями створив небезпеку для руху. У дорожній обстановці, що склалася, він був позбавлений можливості уникнути зіткнення, а останнє є наслідком дій велосипедиста. Аналогічно причиною виникнення ДТП у висновку автотехнічної експертизи зазначено обставини, пов`язані із виникненням небезпеки для руху на таких відстанях, в межах яких водії не мали технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керовані транспортні засоби. Таким чином, дії позивача перебувають у прямому причинному зв`язку із виникненням ДТП, під час якої йому заподіяно шкоду. Також, вказує, що на момент ДТП він перебував у трудових відносинах із АТ «Птахофабрика Тернопільська», працюючи на посаді водія, та керував автопоїздом у складі сідлового тягача DAF із реєстраційним номером НОМЕР_1 напівпричепом MEGA MNW із реєстраційним номером НОМЕР_2 . Вказане підтверджується наказами №65/1 від 25.06.2015, №72к від 16.07.2013, довідкою №91 від 16.11.2021, а тому він є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до законодавства не несе цивільно-правової відповідальності за спричинену позивачу шкоду ні в солідарному, ні в індивідуальному, ні в субсидіарному порядку. Таким чином, за відсутності складу делікту, ні він, ні роботодавець не несуть відповідальності за шкоду, причинену діями позивача. За таких обставин не виник і обов`язок страховика із відшкодування шкоди, оскільки цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки не виникла. Представник відповідача ПАТ«Просто» - адвокат Синюк С.Л. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній та просив її задовольнити. Представники відповідача ОСОБА_2 - адвоката Фільварочної О.Б. та відповідача ПАТ «Птахофабрика Тернопільська» - адвокат Галинський М.В. в судовому засіданні не заперечили проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на мотиви, викладені у відзивах на апеляційну скаргу. Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом R067055686340. Разом з цим у відзиві на апеляційну скаргу просить розгляд справи проводити за його відсутності та рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 24 вересня 2018 року приблизно о 17 години 20 хвилин на 304 км + 300м автодороги М-19 «Доманов-Ковель-Чернівці-Тереблече» поблизу с.Ліски Збаразького району Тернопільської області відбувся наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с.Ліски Збаразького району Тернопільської області, автомобілем «Opel Cadett», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та подальший його переїзд автопоїздом в складі сідлового тягача «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепа «MEGA MNW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_1 із отриманими тілесними ушкодженнями був госпіталізований у Збаразьку ЦРКЛ. 25 вересня 2018 року за даним фактом, слідчим Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000252 та розпочато досудове розслідування. Постановою від 13.10.2020 старшого слідчого Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Колбаєва Ю.В. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000252 від 13 жовтня 2020 року, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. Обставини ДТП підтверджуються дослідженими у судовому засіданні копією постанови про закриття кримінального провадження від 13.10.2020 та копіями матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000252 від 13 жовтня 2020 року (т.1 а.с.12-14, 176-247), зокрема: витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.с.177); протоколом огляду з місця події від 24.09.2018 (т.1 а.с.178-180); Поліс №АМ/6974068 (т.1 а.с.181); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (т.1 а.с.182); поясненнями ОСОБА_3 від 24.09.2018 (т.1 а.с.1183); Полісом №АК/8319174 (т.1 а.с.184); протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №00698-00883-18 (т.1 а.с.185-187); висновком експерта №1257 (т.1 а.с.188-189); висновком експерта №1258 (т.1 а.с.190-191); висновком експерта №1256 (т.1 а.с.192-193); протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 28.09.2021 (т.1 а.с.194-195); висновком експерта №5-546-18 (т.1 а.с.196-201); висновком експерта №5-545-18 (т.1 а.с.202-205); висновком експерта №5-547-18 (т.1 а.с.206-216); висновком експерта №5-612-18 (т.1 а.с.217-220); протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 09.11.2018 (т.1 а.с.221-222); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_1 від 26.11.2018 (т.1 а.с.223); висновком експерта №316 (т.1 а.с.224-225); протоколом проведення слідчого експерименту від 06.03.2019 (т.1 а.с.226-230); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_1 від 17.04.2019 (т.1 а.с.231-232); висновком експерта №4.6-569/19 (т.1 а.с.233-243); постановою про закриття кримінального провадження від 20.11.2019 (т.1 а.с.244-246). Також судом встановлено, що згідно висновку експерта №316 від 24.04.2019 у потерпілого ОСОБА_5 (позивача у даній справі) були виявлені ушкодження у вигляді: травми правої гомілки у виді відкритого перелому обох її кісток, просторою раною та ушкодженням м`язової тканини і судинно-нервових пучків; рани потиличної ділянки голови та ділянки лівого вуха. З приводу травми гомілки кілька разів проводилась хірургічна обробка з видаленням нежиттєздатних м`яких тканин та у зв`язку із її (травми) масивністю і незадовільним станом м`яких тканин і порушенням кровопостачання. 24.09.2018 з цього приводу було проведено планове оперативне втручання - ампутація правої гомілки на межі її верхньої і середньої третини. Вищезазначені ушкодження у ОСОБА_5 належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння та ознакою стійкої втрати загальної працездатності не менш як на одну третину (ампутація правої гомілки на межі її верхньої і середньої третини), що у процентному відношенні становить 60 % (т.1 а.с.224-225). Після виписки з лікарні ОСОБА_8 проходив курс реабілітації після протезування. На лікування позивач витратив суму в розмірі 14233,6 грн, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні товарним і фіскальними чеками про придбання медикаментів (т.1, а.с.15-25). Відповідач АТ «Просто-страхування» погодилося із спричиненням позивачу матеріальної шкоди в розмірі 14233,6 грн і відшкодування половину з цієї суми (т.1 а.с.94-95). Згідно висновку експерта №1257 при газохроматичному дослідженні взірця крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт в концентрації -1,18% проміле, на момент ДТП 24.09.2018 біля 17 год концентрація алкоголю у крові позивача ОСОБА_1 може відповідати показникам середнього ступеня алкогольного сп`яніння (т.1 а.с.188-189). Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААБ №486892 від 12.03.2021 позивач ОСОБА_1 має другу групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату (т.1, а.с.27). Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції наданого Збаразькою ЦРКЛ від 24.09.2018 ОСОБА_2 не перебув у стані алкогольного сп`яніння (т.1 а.с.182). Відповідно до копії наказу №72к від 16 липня 2013 року, виданого ПАТ «Птахофабрика Тернопільська», ОСОБА_3 прийнято на роботу з 16.07.2013 водієм автотранспортного засобу (т.1 а.с.107). Згідно довідки №191 від 16.11.2021, виданої ПрАТ «Птахофабрика Тернопільська», ОСОБА_3 дійсно працює у ПрАТ «Птахофабрика Тернопільська», водієм автотранспортного засобу з 16.07.2013 (т.1, а.с.108). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 26.06.2015 транспортний засіб марки DAF, моделі 95 XF 430 шасі № НОМЕР_4 , 2005 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ПАТ «Птахофабрика Тернопільська» (т.1 а.с.109). Згідно з наказом №65/1 від 25 червня 2015 року про закріплення транспортного засобу, з 25 червня 2015 року, сідловий тягач DAF 95 XF 430 шасі № НОМЕР_4 , 2005 року випуску, колір білий, № НОМЕР_1 , закріплено за водієм автотранспортного засобу ОСОБА_3 (т.1 а.с.106). Відповідно до полісу №АК/8319174 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПрАТ «Птахофабрика Тернопільська» та АТ «ПРОСТО-страхування», транспортний засіб марки «DAF 95 XF 430», номерний знак НОМЕР_1 є застрахований (т.1 а.с.184, т.2 а.с.133). Відповідно до полісу №АК/8319168 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПрАТ «Птахофабрика Тернопільська» та АТ «ПРОСТО-страхування», напівпричіп, номерний знак НОМЕР_2 є застрахований (т.2 а.с.134). Відповідно до полісу №АМ/6974068 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_9 та ПАТ «НАСК ОРАНТА», вбачається, що транспортний засіб марки «Оpel Kadett», номерний знак НОМЕР_3 є застрахований з 05.05.2018 по 04.05.2019 (т.1, а.с.181, т.2 а.с.135). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, які перебувають у причинно-наслідковому взаємозв`язку із отриманими ОСОБА_10 тілесними ушкодженнями та призначених йому ліків, заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 14233,6 грн, якої підлягає стягненню з відповідача у даній справі АТ «Просто страхування» в користь позивача ОСОБА_5 . Також суд вважав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 завдано моральних та фізичних стражданнях, яких він зазнав під час отримання тілесних ушкоджень та подальших тижнів реабілітації, морального пригнічення та дискомфорту, порушенні звичного способу життя, оскільки він не може повноцінно виконувати роботу по домашньому господарстві, працювати та отримувати гідну заробітну плату, належним чином проводити час із сім`єю та відпочивати, йому заподіяно моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача у даній справі ПАТ «Просто» в користь позивача ОСОБА_5 частини заподіяної моральної шкоди в розмірі 25000 гривень, відмовивши позивачу у стягненні решти коштів, оскільки ним не було наведено і в судовому засіданні не здобуто переконливих аргументів щодо стягнення вказаної позивачем суми. Проте, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів в повному обсязі погодитись не може, оскільки вказані висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 462/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) та в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі №133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19), від 25 листопада 2020 року у справі №760/28302/18-ц (провадження №61 - 12464св20). Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Проте відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону № 1961-ІV). Відповідно до статей 5, 6 Закону №1961-ІV ДТП передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону). Статтею 26-1 Закону №1961-IV передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Такий страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника». Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24 вересня 2018 року приблизно о 17 години 20 хвилин на 304 км + 300м автодороги М-19 «Доманов-Ковель-Чернівці-Тереблече» поблизу с.Ліски Збаразького району Тернопільської області відбувся наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с.Ліски Збаразького району Тернопільської області, автомобілем «Opel Cadett», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та подальший його переїзд автопоїздом в складі сідлового тягача «DAF 95 XF 430», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепа «MEGA MNW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми правої гомілки у виді відкритого перелому обох її кісток, просторою раною та ушкодженням м`язової тканини і судинно-нервових пучків; рани потиличної ділянки голови та ділянки лівого вуха, ампутації правої гомілки на межі її верхньої і середньої третини, які згідно висновку експерта №316 від 24.04.2019 належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя на момент заподіяння та ознакою стійкої втрати загальної працездатності не менш як на одну третину, що у процентному відношенні становить 60 % ( а.с.224-225,т.1). Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААБ №486892 від 12.03.2021 позивачу ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату (а.с.27,т.1). 25 вересня 2018 року, слідчим Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000252 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Постановою старшого слідчого Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Колбаєва Ю.В. від 24.05.2021 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210090000252 від 13 жовтня 2020 року, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування (а.с.129-133, т.1). Судом встановлено, що водій ОСОБА_2 не є власником транспортного засобу марки «Оpel Kadett», державний номерний знак НОМЕР_3 , даний транспортний засіб перебуває у власності ОСОБА_9 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ «НАСК ОРАНТА», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6974068, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн, франшиза 1000 грн (а.с.181, т.1). Цивільно-правова відповідальність приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська» власника транспортного засобу марки «DAF 95 XF 430», державний номерний знак НОМЕР_1 на час ДТП, була застрахована в Акціонерному товаристві «Просто-страхування», що стверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/6974068, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн, франшиза 0, 00 грн (а.с.184, т.1). Суд першої інстанції, встановивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участі автомобіля марки «Оpel Kadett», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «DAF 95 XF 430», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить приватному акціонерному товариству «Птахофабрика Тернопільська», під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого позивач ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження та проходив лікування, у зв`язку з чим йому була завдана матеріальна шкода, пов`язана з лікуванням в розмірі 14233,6 грн, дійшов висновку про стягнення матеріальної шкоди з відповідача у даній справі з ПАТ «Просто» в користь позивача ОСОБА_5 в розмірі 7116,80 грн ( від 14233,6 грн). В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується, тому колегія суддів в частині відшкодування матеріальної шкоди не переглядає. Разом з цим, суд першої інстанції належним чином не врахував положення статті 26-1 Закону № 1961-IV й дійшов помилкового висновку про стягнення 25000 грн моральної шкоди з ПАТ «Просто». Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Відповідно до статті 26-1 Закону України № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. На підставі викладеного, страховик відшкодовує моральну шкоду, розмір якої є не більше, ніж 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Враховуючи, що сума матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодування на користь позивача складає 7116,80 грн, то виходячи із положень статті 26-1 вказаного Закону, розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню ПАТ «Просто» становитеме 355,84 (7116,80 грн х 5%). Крім цього, суд першої інстанції не надав оцінки в частині відшкодування моральної шкоди щодо ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська» про відшкодування моральної шкоди. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), у випадках, коли позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону № 1961-IV), тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім. Згідно з частиною другою статті 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини. Разом з тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості. Крім того, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено. Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 450/446/16-ц (провадження № 61-3140св23) та від 13 березня 2024 року у справі № 569/4753/23 (провадження № 61-16332св23). Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови про закриття кримінального провадження від 24.05.2021 року (а.с.129-132, т.1), що згідно висновку експерта № 4.6-569/19 від 14.11.2019 за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи встановлено, що водії автомобіля «Opel Kadett» та автопоїзда, з моменту виникнення небезпеки для руху, не мали технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керовані ними транспортні засоби до місця наїзду на велосипедиста і тим самим уникнути наїзду на останнього. Невідповідностей в діях водіїв автомобіля «Opel Kadett» та автопоїзда автомобіля марки «DAF 95 XF 430» вимогам Правил дорожнього руху України не вбачається. При встановлених обставинах розвитку ДТП і заданому комплексі варіантів технічно спроможних вихідних даних, причиною настання даної ДТП - наїзд транспортного засобу на велосипедиста, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані із виникненням небезпеки для руху на таких відстанях до автомобіля «Opel Kadett» та автомобіля марки «DAF 95 XF 430», в межах яких водії транспортних засобів були позбавлені технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути наїзду на велосипедиста, оскільки позивач як велосипедист не дотримувався пунктів 1.3, 1.5, 11.14 ПДР України, переїжджав проїзну частину дороги з порушенням п.6.5 ПДР, перетнувши вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяла транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорозі із двома смугами руху в обох напрямках. Окрім, цього згідно з висновком експерта №1257 від 02.10.2018 року при проведенні судово-медичної експертизи взірця крові потерпілого ОСОБА_5 , відібраного в Збаразькій ЦРКЛ 24.09.2018 року о 22.45 год., виявлено етиловий спирт в концентрації - 1,18% (проміллє). Враховуючи швидкість зниження концентрації алкоголю в крові живих осіб у зв`язку із окисленням, виведенням його, тощо, можна припустити, що на момент ДТП 24.09.2018 біля 17 год 00 хв концентрація етилового спирту в крові ОСОБА_1 могла становити приблизно 2,0% (проміллє), що за функціональною оцінкою концентрації алкоголю в крові може відповідати показникам середнього ступеня алкогольного сп`яніння(а.с.188-189, т.1). Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що потерпілий ОСОБА_1 мав умисел щодо спричинення собі шкоди, передбачав, бажав чи свідомо допускав настання ДТП унаслідок якого йому було заподіяно тілесні ушкодження. Також відповідачами не доведено наявності непереборної сили з огляду на те, що непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв`язку з чим сама по собі відсутність технічної можливості уникнути наїзду вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації. Закриття кримінального провадження за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Таким чином, зважаючи на зазначені норми, колегія приходить до висновку, що за відсутності доказів непереборної сили або умислу потерпілого велосипедиста ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, з урахуванням того, що внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, які перебувають у причинно-наслідковому взаємозв`язку із отриманими ОСОБА_10 тілесними ушкодженнями, йому заподіяно моральної шкоди, яка виражається у значних моральних та фізичних стражданнях, порушенні звичного способу життя та втратою нормальних життєвих зв`язків, оскільки позивач довгий час знаходився на стаціонарному лікуванні, що призвело до морального пригнічення та дискомфорту, то відповідальність за заподіяну шкоду підлягає покладенню на водія автомобіля марки «Оpel Kadett» ОСОБА_4 та власника автомобіля марки «DAF 95 XF 430» - ПАТ «Птахофабрика Тернопільська», як джерела підвищеної небезпеки та роботодавця, незалежно від наявності вини водіїв. Згідно роз`яснень, даних в п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). При цьому, колегія суддів бере до уваги, поведінку потерпілого під час ДТП, який перебував у стані алкогольного сп`яніння та як велосипедист порушив пункти 1.3, 1.5, 1.10, 6.5, 11.7, 11.14 Правил дорожнього руху України, що свідчить про те, що останній допустив необережність, що відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру шкоди. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ступінь вини позивача в даній ДТП становить 70%, що від заявленого розміру (200 000 грн) відшкодування моральної шкоди становить 140 000 грн та відповідно ступінь відповідальності ОСОБА_2 - 20% та ПАТ «Птахофабрика Тернопільська» - 10% від 60 000 грн. Таким чином, сума відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з урахуванням стягнутої з ПАТ «Просто» суми моральної шкоди в розмірі 355,84 грн становить 11644,60 грн (60000 грн * 20% =12 000 грн) -355,84 = 11644,60 грн) та стягнення з ПАТ«Птахофабрика Тернопільська» на користь ОСОБА_1 з урахуванням стягнутої з ПАТ «Просто» суми моральної шкоди в розмірі 355,84 грн становить 5644,16 грн (60000 грн * 10% = 6000 грн) -355,84 = 5644,16 грн). Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Просто», інтереси якого представляє адвокат Синюк Станіслав Леонідович, слід задовольнити. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року в частині стягнення та відмови у стягненні моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто» в користь ОСОБА_1 355,84 гривень відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 11644,16 гривень на відшкодування моральної шкоди, з Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська» в користь ОСОБА_1 - 5644,16 грн відшкодування моральної шкоди. В решті стягнення моральної шкоди - відмовити. Щодо розподілу судових витрат. Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає, що у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 слід здійснити розподіл судових витрат таким чином. Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 388,20 гривень та за суд апеляційної інстанції в розмірі 582 гривні. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська» в користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 188,20 гривень та за суд апеляційної інстанції в розмірі 282 гривень. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто» в користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 12 гривень. Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Просто`за рахунок держави судовий збір за суд апеляційної інстанції у розмірі 2982,30 гривень. Керуючись ст. ст.35, 259, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Просто», інтереси якого представляє адвокат Синюк Станіслав Леонідович, задовольнити. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року в частині стягнення та відмови у стягненні моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто» в користь ОСОБА_1 355,84 гривень відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 11644,16 гривень на відшкодування моральної шкоди, з Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська» в користь ОСОБА_1 5644,16 грн відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 388,20 гривень та за суд апеляційної інстанції в розмірі 582 гривні. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Тернопільська» в користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 188,20 гривень та за суд апеляційної інстанції в розмірі 282 гривень. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто» в користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 12 гривень. Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Просто» за рахунок держави судовий збір за суд апеляційної інстанції у розмірі 2982,30 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлено 29 січня 2026 року. Головуюча Н. М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів