Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/11144/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/11144/25 пров. № А/857/50379/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, ухвалене суддею Недашківською К.М. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 460/11144/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: 30 червня 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 23.05.2025 про відмову у зарахуванні до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в податковій поліції з 01.09.2012 по 08.02.2017 та з 14.02.2017 по 16.10.2020 (8 років 1 місяць 9 днів); зобов`язати зарахувати до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в податковій поліції з 01.09.2012 по 08.02.2017 та з 14.02.2017 по 16.10.2020 (8 років 1 місяць 9 днів). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова відповідача у зарахуванні до стажу служби позивача в Державному бюро розслідувань періодів його роботи у податковій міліції є протиправною, оскільки згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII на осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Згідно доводів скаржника, до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки податкової міліції у зазначеному переліку немає, тому період служби позивача у податковій міліції не зараховується до стажу служби в органах ДБР, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років. Крім того, органи Державної податкової служби України ніколи не були підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, а працівники цих органів ніколи не перебували в кадрах цього міністерства, служба в органах Державної податкової служби України не є службою в органах внутрішніх справ. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що наказом керівника Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) від 21.10.2020 №505-ос/дск ОСОБА_1 прийнято на службу на посаду начальницького складу до ДБР та призначено як переможця конкурсу з 22.10.2020, на посаду оперуповноваженого … Головного оперативного управління ДБР з присвоєнням спеціального звання середнього начальницького складу ДБР «старший лейтенант ДБР», як такому, що має спеціальне звання «старший лейтенант податкової поліції» (а.с. 33). Наказом керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому (далі ТУ ДБР) від 25.03.2021 №39-о/с/дск ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого … відділу … ТУ ДБР, з 26.03.2021 за його згодою у порядку переведення (а.с. 34). Наказом керівника ТУ ДБР від 26.04.2022 №69-о/с/дск ОСОБА_1 переведено на рівнозначну посаду начальницького складу … відділу ТУ ДБР, з 27.04.2022 оперуповноваженого … відділу … на посаду оперуповноваженого … відділу … за його згодою (а.с. 35). Наказом керівника ТУ ДБР від 21.10.2024 №169-о/с/дск ОСОБА_1 призначено з 22.10.2024 як переможця конкурсу у порядку просування по службі … на посаду старшого оперуповноваженого … відділу … ТУ ДБР (а.с. 36). Відповідно до Довідки ТУ ДБР від 10.06.2025 №54/14-09-25 капітан ДБР ОСОБА_1 проходить службу в ТУ ДБР на посаді начальницького складу з 26.03.2021 по теперішній час (а.с. 37). ОСОБА_1 звернувся до голови Комісії ТУ ДБР з Рапортом від 21.05.2025 (далі Рапорт), в якому просив зарахувати до стажу служби (роботи) в ДБР, який дає право на доплату за вислугу років, вислугу років у податковій міліції, наявну на момент призначення на службу в ДБР 08 років 01 місяць 9 днів, за періоди з 01.09.2012 по 08.02.2017, з 14.02.2017 по 16.10.2020 (а.с. 15). Відповідно до витягу з Протоколу від 23.05.2025 №06/ДСК, Рапорт ОСОБА_1 розглянуто; заслухано начальника Відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР, яка повідомила про те, що: ОСОБА_1 прийнятий на службу до ДБР з 22.10.2020; стаж служби станом на 22.10.2020 становить 00 років 00 місяців 00 днів; у Рапорті зазначено, що станом на 22.10.2020 не враховано до стажу служби період служби в органах податкової поліції з 01.09.2012 по 16.10.2020 (у тому числі з 01.09.2012 по 08.02.2017 курсант Національного університету Державної податкової служби України); оскільки службу …, в органах податкової міліції не визначено частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», відсутні підстави для зарахування до стажу роботи періодів служби: з 01.09.2012 по 16.10.2020 07 років 01 місяць 09 днів; УХВАЛИЛИ: обчислені стаді служби залишити без змін ОСОБА_1 станом на 22.10.2020 00 років 00 місяців 00 днів (далі Протокол №06/ДСК) (а.с. 19). Листом від 23.05.2025 голова Комісії ТУ ДБР повідомив позивача про те, що до стажу служби (роботи), який дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки особам рядового і начальницького складу ДБР, відповідно до пункту 2.2.2 Інструкції №524, зараховуються періоди, визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» та час проходження служби в ДБР; відсутні підстави для зарахування періоду служби в органах податкової міліції з 01.09.2012 по 08.08.02.2017 (курсант) та з 14.02.2017 по 16.10.2020 до стажу служби, який дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки особам рядового і начальницького складу ДБР (а.с. 17). Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції. Спірні правовідносини між сторонами виникли через незарахування відповідачем стажу служби позивача у період з 01.09.2012 по 08.02.2017 та з 14.02.2017 по 16.10.2020 в органах податкової міліції до стажу служби в поліції та, відповідно, до стажу служби в ДБР. Такий стаж впливає на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. В розумінні ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 12 липня 2018 року №2509-VIII); 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР (частина 2 статті 78 Закону №580-VIII). За приписами п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 12.08.2012; далі - ПК України) держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». При цьому, за п. 353.1 ст. 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Частиною 4 ст. 78 Закону №580-VIII передбачено, що порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Приписами підпунктів 3-6 пункту 7 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України в місячний строк: прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 №900-VIII, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII (далі - Закон №509-XII чинний до 20.11.2012) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання, виявлення та припинення корупційних правопорушень в органах державної податкової служби; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. Статтею 21 Закону №509-XII визначено повноваження податкової міліції відповідно до покладених на неї завдань. За приписами ч. 1 ст. 24 Закону №509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Згідно зі ст. 26 Закону №509-XII держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Водночас, приписами ст.ст. 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Те, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, також передбачалось приписами ч. 1 ст. 24 Закону №509-XII. Суд першої інстанції правильно зазначив, що аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що, визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби. Чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені і в постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №440/1564/20. У контексті даних правовідносин у справі № 380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13.08.2021 у справі №440/1564/20, від 11.11.2021 у справі №280/1546/21, від 02.06.2022 у справі №280/8419/20, від 22.12.2022 у справі №380/8659/20, від 02.06.2022 у справі № 280/8419/20. Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що стаж служби позивача у податковій міліції з 01.09.2012 по 08.02.2017 та з 14.02.2017 по 16.10.2020 підлягає зарахуванню до стажу проходження служби у поліції, відповідно, як наслідок, і до стажу служби в ДБР. З врахуванням вищенаведеного, рішення відповідача про відмову в зарахуванні до відповідного стажу служби (роботи) в ДБР, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції у відповідний період є протиправним. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача зарахувати до стажу служби (роботи) позивача в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 01.09.2012 по 08.02.2017 та з 14.02.2017 по 16.10.2020. При цьому апеляційний суд відхиляє покликання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19, оскільки такі не підлягають врахуванню під час розгляду даної справи з огляду на відмінність та нерелевантність правовідносин. Предметом спору у справі № 520/2067/19 було неврахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.94, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 460/11144/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк