Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 643/10274/25
від 02.02.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2026 р.Справа № 643/10274/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду міста Харкова від 22.12.2025 (суддя: Новіченко Н.В., м. Харків, повний текст ухвали складений 22.12.2025) по справі № 643/10274/25 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Козиренка Віталія Вікторовича , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Інспектора 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Козиренка Віталія Вікторовича (далі по тексту відповідач-1), Департаменту патрульної поліції (далі по тексту відповідач-2, ДПП), в якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 4996386 від 17.06.2025 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, винесену інспектором 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Козиренком Віталієм Вікторовичем, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340, 00 грн.. Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 13.11.2025 по справі № 643/10274/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції задоволено. Постанову від 17.06.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4996386, винесену інспектором 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Козиренко В.В., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340, 00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Козиренка Віталія Вікторовича. Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 22.12.2025 по справі № 643/10274/25 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 22.12.2025 у справі № 643/10274/25 скасувати та стягнути додатково з Департаменту патрульної поліції судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2000 гривень (за складання відповіді на відзив). В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що загальна сума витрат, заявлена до стягнення, за надання послуг із професійної правничої допомоги у адміністративній справі № 643/10274/25 становить 5000 грн.. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно занизив вартість наданих послуг, оскільки адвокатом затрачено час на вивчення доказів, наданих відповідачем, тому підготовка відповіді на відзив не була формальною дією. Адвокат витратив значний час на правовий аналіз нових доказів відповідача, що було обов`язковою умовою для належного захисту інтересів позивача та спростування позиції іншої сторони. Висновки суду першої інстанції про незначний обсяг юридичної роботи вважає суб`єктивними та необґрунтованими. Позивач наголошує, що будь-яка справа, незалежно від її категорії, потребує ретельного аналізу актуальної судової практики та детального опрацювання доказів. З огляду на викладене, вважає, що зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу за власною ініціативою та без належної мотивації, без наведення жодних розрахунків або доказів неспівмірності наданих послуг, є неправомірним втручанням у договірні відносини між адвокатом та клієнтом. Таке рішення суду порушує правомірні очікування адвоката на отримання справедливого гонорару за кваліфіковану роботу, обсяг якої був чітко зафіксований в акті та додатковій угоді. Відповідач-2, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, ухвалу Салтівського районного суду міста Харкова від 22.12.2025 по справі № 643/10274/25 - залишити без змін. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, cуд першої інстанції, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, дійшов висновку що стягнуті рішенням від 13.11.2025 у справі № 643/10274/25 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн. є співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг. Натомість, стягнення з відповідача-2 додатково витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000, 00 грн., тобто загалом 5 000, 00 грн., є суттєво завищеним та не відповідає критерію розумності. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Частинами 1, 3, 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частинами 3, 5 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20). Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19. Суд також вважає за необхідне зауважити, що, як зазначено вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20. З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду: - договір № 32/25 від 17.06.2025, укладений між позивачем та адвокатом Прядко Олександром Олександровичем; - додаткову угоду № 1 від 17.06.2025, відповідно до якої сторони визначили, що загальна ціна договору складає 3 000, 00 грн. за послуги адвоката в суді І інстанції (п. 3.1.), а вартість послуг адвоката обраховується відповідно до витраченого часу з розрахунку 1 години робочого часу 1 500, 00 грн. Також вказаною додатковою угодою доповнено п. 3.4. договору, яким визначено обсяг юридичних послуг, які можуть бути надані по цьому договору, і їх вартість: представництво інтересів позивача у справі про визнання протиправною постанови про адміністративне правопорушення за ст. 121 КУпАП в Салтівському районному суді м. Харкова 2 години 3 000, 00 грн.; - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.06.2025, відповідно до якого адвокатом надано юридичні послуги складання адміністративного позову про оскарження постанови КУпАП від 17.06.2025 2 години 3 000, 00 грн.; - додаткову угоду № 2 до договору № 32/25 від 17.06.2025, якою, зокрема, п. 3.1. договору викладено в наступній реакції: «Загальна ціна договору становить 5 000, 00 грн. за послуги в суді 1 інстанції», а також доповнено п. 3.3 договору наступного змісту: «Вартість послуг адвоката обраховується відповідно витраченого часу із розрахунку вартості 1 години робочого часу 1 000, 00 грн. Крім того, договір доповнено п. 3.4. в наступній редакції: «Обсяг юридичних послуг, які можуть бути надані по цьому договору, і їх вартість: Представництво інтересів позивача у справі про визнання протиправною постанови про адміністративне правопорушення за ст. 121 ч. 1 КУпАП в Салтівському районному суді міста Харкова 5 годин 5 000, 00 грн.»; - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 16.07.2025, відповідно до якого виконавець виконав роботи (надав послуги), що передбачені умовами договору № 32/35 від 17.06.2025, а саме складання відповіді на відзив у справі № 643/10274/25 2 години 2 000, 00 грн.; - банківську виписку про сплату позивачем на рахунок адвоката Прядко О.О. 2 000, 00 грн.. Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів враховує ту обставину, що справа не є складною, а спірні правовідносини не є новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені у відповіді на відзив позивача, як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та його обсяг. Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у розмірі 3000 грн, з яким погоджується і колегія суддів. Вказана сума, на переконання суду апеляційної інстанції, є цілком обґрунтованою, реальною та співмірною правовідносинам, які були досліджені у межах цієї справи. Разом з тим, стягнення з відповідача-2 додатково витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000, 00 грн., тобто загалом 5 000, 00 грн., є завищеним та не відповідає критерію розумності. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Салтівського районного суду міста Харкова від 22.12.2025 по справі № 643/10274/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова