Постанова Одеський апеляційний суд № 522/18298/25

Номер провадження: 33/813/336/26 Справа № 522/18298/25 Головуючий у першій інстанції Лагода К. О. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., за участю секретаря - Соболєвої Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень. ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 28.07.2024 о 00 год. 40 хв. в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 25 керував транспортним засобом, а саме електросамокатом «JET», перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився зі згоди водія на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотестера Драгер, результат огляду позитивний, склав - 1,21 %, чим порушив п. 2.9а ПДР. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що: - фактично на електросамокаті не їхав, а відштовхувався однією ногою, котив його, оскільки був у несправному стані та технічно непридатним для користування, не приводився у рух електричним двигуном; - не роз`яснили належним чином права; - не надали можливості скористатися допомогою адвоката; - за порушення п. 2.9 ПДР може нести відповідальність виключно водій механічного транспортного засобу, самокат не належить до категорії немеханічних транспортних засобів, а встановлений на нього механічний або електричний двигун, не переводить його в категорію механічних транспортних засобів; - ОСОБА_1 не може вважатися водієм у розумінні ПДР як особа, що керує транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт, так як у такої особи відсутній обов`язок в отриманні відповідного посвідчення водія категорії А1, при цьому транспортний засіб з електродвигуном потужністю до 3 кВт, не підпадає під жодну з категорій, що визначена у п. 2.13 ПДР та не може вважатися транспортним засобом, що віднесений до категорії А1; - електричний самокат державній реєстрації не підлягає; - посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду по справі № 127/5920/22 не може бути стійкою практикою та прикладом для вирішення питання, оскільки ухвалена у справі цивільного, а не адміністративного провадження; - посилається на постанови, що набрали законної сили, предметом яких було керування електросамокатом у стані сп`яніння та провадження у яких було закрито, зокрема постанова Київського районного суду м. Одеси від 09.08.2024 у справі № 947/14087/24; постанова Кропивницького апеляційного суду від 12.09.2023 у справі № 385/642/23; постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 10.09.2024 у справі № 521/12006/24; постанова Дарницького районного суд м. Києва від 22.08.2023 у справі № 753/13434/23; - відеозапис не є безперервним та постійним, оскільки складений з двох частин, з яких неможливо встановити обставини руху, керування та зупинки ОСОБА_1 , тому не може вважатися належним та допустимим доказом по справі; - згідно відеозапису не вбачається та не встановлено будь-яких видимих ознак сп`яніння; - прилад, який поліцейський власноручно налаштовував, використав та застосував до ОСОБА_1 , відобразив неправильні, неправдиві показники, оскільки не могли відповідати його дійсному фізичному тверезому стану; - поліцейським не було дотримано процедуру використання приладу Драгер, зокрема при приєднанні нового мундштука не було проведено відповідного здійснення попереднього забору навколишнього середовища та вибору режиму відбору повітря (автоматичний, ручний), не було перевірено та усунено наявність біля алкотестеру мобільних пристроїв, планшетів та інших передаючих станцій якими користуються поліцейські; - в матеріалах справи відсутні відомості про стан технічного засобу, а саме: діючого сертифікату відповідності, перевірки типу засобів вимірювальної техніки, діючої декларації про відповідність та свідоцтва про повірку робочого засобу даної вимірювальної техніки. - відеофайли, які надані до суду, не підписані електронним підписом, а тому не можуть враховуватися судом у якості допустимих та достатніх електронних доказів; - судом проігноровано та не надано належної оцінки письмовим поясненням свідка - ОСОБА_2 , якою повідомлено про важливі деталі подій та обставини справи; - поліцейські зупинили ОСОБА_1 без правових підстав. В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а саме рекомендоване повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою», яка зазначена заявником в апеляційній скарзі (а.с. 108-109), а також отримав повідомлення 02.01.2026 о 13:39 годині, що підтверджується телефонограмою (а.с. 107), що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735). Відповідно до пунктів 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 404720 від 28.07.2025 року; довідкою від 28.07.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 має посвідчення водія; довідкою про те, що протягом року ОСОБА_1 не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП від 28.07.2025 року; роздруківкою приладу «Drager Alkotest 7510», згідно якої результат огляду ОСОБА_1 виявився позитивний та склав 1,21 ‰ проміле; актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.07.2025 року; відеозаписом з місця події, долученого до матеріалів справи. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 404720 від 28.07.2025 року, яким зафіксовано, що 28.07.2024 о 00 год. 40 хв. в м. Одесі, по вул. Фонтанська дорога, 25, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електросамокатом «JET», у стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився зі згоди водія на місці зупинки за допомогою газоаналізатора алкотестера Драгер, результат огляду позитивний, склав - 1,21 %, чим порушив п. 2.9а ПДР, вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень (а.с. 1); - роздруківкою приладу «Drager Alkotest 7510», відповідно до якої результат склав 1,21% (а.с. 5); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з результати якими ОСОБА_1 згоден, про що свідчить його підпис (а.с. 6); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.07.2025 (а.с. 7); - відеозаписом, який оглянуто в ході розгляду справи, яким підтверджено, що ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, при перевірці документів запитали, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, зазначивши, що дуже сильно чути запах алкоголю, та останній пояснив, що вживав келих вина і не знав, що електросамокатом не можна керувати в стані алкогольного сп`яніння. (00:48:06-00:50:22 хв). ОСОБА_1 висловлював бажання "домовитись" із співробітниками поліції, внаслідок чого був попереджений про кримінальну відповідальність. Після чого співробітниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 порядок проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я, а також наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 попросив надати йому можливість зателефонувати адвокату, на що працівник поліції сказав, що може набирати, оскільки користуватися послугами адвоката це його право (00:57:38 хв). Згодом ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки, результат огляду склав 1,21 % (01:03:30 хв). Поліцейським роз`яснено ОСОБА_1 права та обов`язки (01:07:17 хв) та повідомлено, що буде складено адміністративний протокол, який останній підписує без заперечень. (01:17:53 хв). ОСОБА_1 відсторонено від керування та доставлено додому. З другого відеофайлу (з відеореєстратора) вбачається як ОСОБА_1 їде на електросамокаті на проїжджій частині дороги, рух здійснюється за допомогою електродвигуна самоката (00:40:51 хв). Спростовується відеозаписом посилання заявника, що ОСОБА_1 не роз`яснили належним чином права - 01:07:17 година, а також твердження, що не надали можливості скористатися допомогою адвоката, де на питання ОСОБА_1 , чи може набрати адвоката, поліцейський надав таку можливість та роз`яснив, що користуватися послугами адвоката це його право (00:57:38 хв). Оцінюючи доводи скарги, що електросамокат не може вважатися транспортним засобом, апеляційний суд вказує таке. Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, зі змінами, при розгляді адміністративних справ, зокрема, за ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 13-06. За положеннями ст. 121 КУпАП під транспортними засобами у ст. 121-126, 127-1 - 128-1, ч. 1, 2 ст. 129, ст. 132-1, 133-1, 133-2, 139, 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби. Пункт 1.10 ПДР України передбачає, що транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вказаний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. В свою чергу, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Аналіз наведених термінів свідчить про те, що поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати так: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і в вузькому механічний транспортний засіб. Слід зазначити, що 23.03.2023 набрав чинності Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», яким визначено, що легкий персональний електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину. Вказаним законом внесені зміни до Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, визначено, що: -електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії; - легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину. Отже, фактично електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнані транспортними засобами. В цьому контексті апеляційний суд також приймає до уваги правовий висновок, викладений у постанові ККС ВС від 15.03.2023 у справі №127/5920/22 (провадження № 61-10553св22), за яким використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано керування ОСОБА_1 електросамокатом марки Jet, тобто з урахуванням наведеного аналізу правових норм ОСОБА_1 керував легким персональним електричним транспортним засобом, який відноситься до категорії транспортних засобів. Слід звернути увагу, що частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою в стані сп`яніння. Отже, суб`єктом вказаного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші. З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов`язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп`яніння, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, навіть з урахуванням того, що такий обов`язок закріплений в розділі ІІ ПДР України, який регулює права та обов`язки водіїв механічних транспортних засобів. Більш того, відповідно до п. 1.9 угоди користувача JET.UA електросамокат- транспортний засіб, що надається Користувачу на умовах Договору приєднання. Протягом оренди користувач зобов`язаний дотримуватися Правил дорожнього руху та інших вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів України. Користувачеві забороняється використання транспортного засобу у стані алкогольного, наркотичного, токсичного чи будь якого іншого сп`яніння, під впливом лікарських препаратів, що погіршують реакцію та увагу, у хворобливому чи стомленому стані, що ставить під загрозу безпеку руху та оточуючих (п. 4.5). За таких обставин, доводи заявника, що електросамокат не є транспортним засобом не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Доводи скарги, що ОСОБА_1 фактично на електросамокаті не їхав, а відштовхувався однією ногою, котив його, оскільки був у несправному стані та технічно непридатним для користування, спростовується дослідженим відеозаписом з відеореєстратора, з якого вбачається, що ОСОБА_1 за допомогою електродвигуна самоката їде на проїжджій частині дороги - 00:40:51 година. Посилання на постанову Київського районного суду м. Одеси від 09.08.2024 у справі № 947/14087/24; постанову Кропивницького апеляційного суду від 12.09.2023 у справі № 385/642/23; постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 10.09.2024 у справі № 521/12006/24; постанову Дарницького районного суд м. Києва від 22.08.2023 у справі № 753/13434/23, не мають преюдиційного значення для суду під час розгляду цієї справи. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17. Доводи скарги щодо небезперервності наявних відеозаписів спростовуються оглянутими в суді апеляційної інстанції відеозаписами. Так, оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі та інших матеріалах. Наявним відеозаписом чітко зафіксований факт проходження огляду на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння водія, а також фіксація результату проведеного огляду. Вказані обставини у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані в суді апеляційної інстанції. Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин перебування водія у стані алкогольного сп`яніння. Під час дослідження вказаних відеозаписів суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на них послідовно зображені події, які хронологічно продовжують одна одну та дані події не містять розриву у часі, що свідчить про безперервність проведення відеозйомки. Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними на окремі файли не є підставою для скасування рішення суду, та пояснюється тим, що перший файл містить відео з двох бодікамер поліцейських, які здійснювали відео безперервно з моменту зупинки транспортного засобу до моменту ознайомлення водія із складаними адмінматеріалами, а другий файл містить відеозапис з відеореєстратора, встановленого усередині службового автомобіля, яким зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Наявні відеозаписи в цілому відображають послідовність дій поліцейських, відео здійснювалось безперервно. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису заяником не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи. Безпідставним є посилання, що з відеозапису не вбачається та не встановлено будь-яких відомих ознак сп`яніння, оскільки поліцейським повідомлено, що дуже чути запах алкоголю, на що ОСОБА_1 особисто повідомив, шо випив келих вина (00:50:04-00:50:10 хв). Апеляційний суд відхиляє доводи скарги, що прилад, який поліцейський власноручно налаштовував, використав та застосував до ОСОБА_1 , відобразив неправильні, неправдиві показники, оскільки ОСОБА_1 не виражав свою незгоду з отриманим результатом, в графі «з результатами згоден» акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів наявний підпис ОСОБА_1 , а також останнім підписано роздруківку приладу Драгер без зауважень, що свідчить про згоду з таким результатом. Щодо твердження, що поліцейським не було дотримано процедуру використання приладу Драгер, зокрема при приєднанні нового мундштука не було проведено відповідного здійснення попереднього забору навколишнього середовища, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до чеку приладу Драгер поліцейським здійснено контрольний тест, який склав 0,00 % (а.с. 5). Щодо скарги, що в матеріалах справи відсутні відомості про стан технічного засобу, а саме: діючого сертифікату відповідності, перевірки типу засобів вимірювальної техніки, діючої декларації про відповідність та свідоцтва про повірку робочого засобу даної вимірювальної техніки, апеляційний суд вказує таке. У п. 5 розділу 2 наказу МВС України та МОЗ України № від 09.11.2015 року за № 1452/735 встановлено, що перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. З наявних відеозаписів встановлено, що ОСОБА_1 не заявляв вимогу про надання вищезазначених документів, відтак доводи скарги є необґрунтованими. Посилання заявника, що відеофайли, які надані до суду, не підписані електронним підписом, є неспроможними оскільки таке не передбачене чинним законодавством. За позицією апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395. Апеляційний суд відхиляє доводи скарги, що судом проігноровано та не надано належної оцінки письмовим поясненням свідка - ОСОБА_2 , оскільки такі суперечать встановленим обставинам справи. Посилання заявника, що поліцейські зупинили ОСОБА_1 без правових підстав оцінюється критично, виходячи з наступного. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху За приписами п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування. Згідно з абзацом 3 пункту 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 (далі - Порядок) на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Відповідно до п. 5 Порядку комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення). Підпункт 4 пункту 16 Порядку визначає, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби. Розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації з 01.03.2023 запроваджено на території Одеси та Одеської області комендантську годину з 00.00 години до 05.00 години. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 28.07.2025 о 00:40 год, тобто під час дії комендантської години. Перепустки на право пересування у комендантську годину водій поліцейським не надавав. За таких обставин працівники поліції правомірно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , повідомивши йому цю підставу як причину зупинки. Більш того, диспозицією ч. 1 ст. 130КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції. Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено. Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Інших доводів апеляційна скарга не містить. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова