Окрема думка КЦС ВС № 753/11139/22

Окрема думка судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В. справа № 753/11139/22(провадження № 61-12181 ск 25) 17 листопада 2025 року м. Київ Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державний реєстратор Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Пукшин Крістіна Вікторівна, про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності, ухвалою від 17 листопада 2025 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке. 1. 25 вересня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла вищевказана касаційна скарга, у якій скаржник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Оскільки касаційна скарга подана із пропуском строку на касаційне оскарження, скаржник у касаційній скарзі порушував питання про поновлення такого строку. 2.1. Як підставу пропуску строку скаржник зазначив, що звертався із касаційною скаргою в строки визначені процесуальним законом, однак ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику, тому це слугувало підставою пропуску строку на касаційне оскарження та повторного звернення із касаційною скаргою 25 вересня 2025 року.

3. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Каларашу А. А., судді, які входять до складу колегії: Петров Є. В. Пророк В. В.

4. Ухвалою від 16 жовтня 2025 року Верховний суд залишив касаційну скаргу без руху та надав строк для усунення зазначених недоліків, а саме: заявнику необхідно було зазначити підстави касаційного оскарження, також зазначити клопотання особи, яка подає касаційну скаргу, уточнити чи оскаржує він судове рішення апеляційної інстанції повністю чи частково та, у разі необхідності, викласти клопотання касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції, сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги надавши суду відповідні докази, а також визначити ціну позову у цій справі.

5. На виконання вищевказаної ухвали 27 жовтня 2025 року засобами поштового зв`язку заявник направив до Верховного Суду заяву про усунення недоліків.

6. Ухвалою від 17 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у справі, оскільки заявником усунуто недоліки касаційної скарги у встановлений судом строк.

7. Однак, як убачається із заяви, поданої на усунення недоліків касаційної скарги та касаційної скарги у новій редакції, заявником не виконано вимоги щодо визначення ціни позову у справі та як наслідком не можна вважати виконаною і вимогу щодо сплати судового збору у повному обсязі.

8. Крім цього, як убачається із ухвали Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у цій справі (провадження № 61-10252 ск 25) про повернення касаційної скарги, заявником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 27 серпня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху, якою було запропоновано надати інформацію про ціну позову станом на день подання позовної заяви щодо вимоги майнового характеру (про визнання права власності) та підтвердити таку інформацію належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, ринкова вартість квартири, її грошова оцінка, експертний висновок, тощо) та за необхідності доплатити судовий збір.

9. Тож вважаю, повторно подана касаційна скарга ОСОБА_1 підлягала поверненню з огляду на таке.

10. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, обов`язковість судового рішення, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 2, 7, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

11. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.

12. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. (частини перша та друга статті 18 ЦПК України).

13. Крім цього учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

14. Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

15. За приписами частини другої статті 393 ЦПК України залишення касаційної скарги без руху та повернення касаційної скарги у разі оформлення касаційної скарги з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, здійснюється з застосуванням положень статті 185 цього Кодексу. В свою чергу частина сьома статті 185 ЦПК України передбачає, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Отже повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із касаційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення касаційної скарги.

16. Заявник дійсно відповідно до норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає наявності у особи безумовного права повторно звертатися із касаційною, ігноруючи вимоги рішення Верховного Суду, невиконання якого стало підставою для повернення такої касаційної скарги заявнику, обґрунтоване виключно незгодою заявника із таким рішенням та/або невірним тлумаченням заявником норм права. Повторне звернення з касаційною скаргою можливе у випадку усунення обставин, що стали підставою для повернення касаційної скарги.

17. Таким чином, колегія суддів дійшла помилкового висновку про необхідність відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки заявником двічі не виконано вимог ухвал Верховного Суду, а від так повторно подана касаційна скарга також підлягала поверненню заявнику, більш того, не перестали існувати обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги. Суддя В. В. Пророк Повний текст окремої думки складений 29 січня 2026 року.