Постанова КЦС ВС № 395/1162/14-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2026 року м. Київ справа № 395/1162/14-ц провадження № 61-1988св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються, - державний виконавець Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за касаційною скаргою адвоката Яшан Юлії Борисівни як представника ОСОБА_2 на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2024 року у складі судді Забуранного Р. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року у складі колегії судді Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І. та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст вимог У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Фортечний ВДВС у м. Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса)) Колісник О. Д. щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2024 року за період з травня 2018 року до липня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2024 року за період з травня 2018 року до липня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, складений державним виконавцем Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) Колісник О. Д. Як на обґрунтування заявлених вимог скаржник посилався на те, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 серпня 2014 року у справі № 395/1162/14-ц з ОСОБА_1 стягнено на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11серпня 2014 року і до повноліття ОСОБА_1 , яке настане ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 03 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 395/1162/14-ц. 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державної виконавчої служби із заявою про надання інформації про наявність чи відсутність заборгованості зі сплати аліментів із зазначенням суми боргу та роз`ясненням правових підстав нарахування. Згідно з відповіддю від 12 вересня 2024 року № 78127/30 19-29 на вказане звернення від 16 серпня 2024 року, додатком до якої є розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яку скаржник отримав засобами електронного зв`язку 12 вересня 2024 року, державний виконавець Колісник О. Д. додатково нарахував аліменти та зазначив борг в сумі 255 840,92 грн, підстава - нарахування від розміру середньостатистичної заробітної плати у регіоні. Заявник вважав, що нарахування вказаної заборгованості в розмірі 255 840,92 грн є протиправним і незаконним та, як наслідок, звернувся до суду з відповідною скаргою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Новомиргородський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 04 жовтня 2024 року скаргу задовольнив. Визнав неправомірними дії державного виконавця Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) Колісник О. Д. щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2024 року за період часу з травня 2018 року до липня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Скасував розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01 серпня 2024 року за період з травня 2018 року до липня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, складений державним виконавцем Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південного МУМЮ (м. Одеса) Колісник О. Д. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що cкаржник до липня 2024 року мав постійне місце роботи та з його заробітку систематично сплачувалися аліменти,сплата яких не врахована при проведенні оспорюваного розрахунку. ОСОБА_1 до липня 2024 року не був фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування. Державний виконавець не надав до суду належних доказів отримання ОСОБА_1 доходу від здійснення адвокатської діяльності, вказані відомості відсутні в матеріалах виконавчого провадження, а тому нарахування вказаної заборгованості від розміру середньомісячної зарплати регіону здійснено безпідставно. У державного виконавця не було підстав для нарахування заборгованості з аліментів відповідно до частини другої статті 195 СК України. Короткий зміст постанови суду апеляційного суду Кропивницький апеляційний суд постановою від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Яшан Ю. Б., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнив частково. Ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2024 року в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2024 року за період з травня 2018 року до січня 2024 року, включно, та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2024 року за період часу з травня 2018 року до січня 2024 року, включно, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким вказані вимоги залишив без розгляду. В іншій частині ухвалу суду залишив без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дії державного виконавця були вчинені не відповідно до вимог закону та призвели до порушення прав скаржника і засад виконавчого провадження. Зі змісту розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 серпня 2024 року, який є предметом оскарження у справі, що переглядається, відомо, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2024 року становить 232 524,92 грн, тобто міститься посилання на розрахунок заборгованості станом на 01 лютого 2024 року, за яким боржник уже пропустив строк звернення до суду зі скаргою. Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Яшан Ю. Б. як представник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2024 року в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2024 року за період часу з лютого 2024 року до липня 2024 року, включно, та скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2024 року за період часу з лютого 2024 року до липня 2024 року, включно, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; скасуватипостанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції; ухвалити в цій частині нове рішення, яким скаргу залишити без задоволення. Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 761/38813/21 та постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 802/1206/17-а, від 31 травня 2018 року у справі № 750/9213-16-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме - щодо застосування частини другої статті 195 СК України до адвоката, який проводить незалежну професійну діяльність, діяльність якого не зупинена та не припинена, але адвокат не перебуває на обліку в контролюючих органах як самозайнята особа у сфері права. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди залишили поза увагою той факт, що ОСОБА_1 є адвокатом і здійснює діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокатська діяльність не зупинена і не припинена. Відсутність у ОСОБА_1 доходів від адвокатської діяльності за період з 2018 до 2023 року може підтвердити лише податкова декларація про майновий стан і доходи за ці роки. Адвокат не може вважатись незайнятою особою з часу отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. ОСОБА_1 з моменту отримання свідоцтва був зобов`язаний стати на облік у контролюючих органах. ОСОБА_1 не надав доказів відсутності у нього доходу від зайняття адвокатською діяльністю. Неперебування ОСОБА_1 на обліку в контролюючих органах як самозайнятої особи не свідчить про факт не зайняття ним адвокатською діяльністю, а є лише порушення ним податкового законодавства. Оскільки ОСОБА_1 до липня 2024 року не перебував на обліку і не подавав податкової декларації, то звіти роботодавців про здійснені відрахування та виплати аліментів, довідки форми ОК-5, ОК-7 не можуть відображати доходи від адвокатської діяльності. ОСОБА_2 надала рішення від 05 жовтня 2021 року у справі № 383/674/20, відповідно до якого ОСОБА_1 як представник фізичної особи в якості адвоката звернувся до суду із позовом та просив стягнути судові витрати, в тому числі на професійну правову допомогу у розмірі 8 400,00 грн. У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року в частині скасування ухвали суду першої інстанції та в цій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Підставою касаційного оскарження вказувала те, щовідсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини другої статті 126 ЦПК України у взаємозв`язку з частиною четвертою статті 82 ЦПК України. Постанова апеляційного суду в частині залишення без розгляду скарги є незаконною. Апеляційний суд, залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції підтвердив незаконність нарахування боргу зі сплати аліментів за період з лютого до липня 2024 року, до розміру якого входить сума за період з травня 2018 року до січня 2024 року. В матеріалах справи немає даних про те, що скаржник є фізичною особою -підприємцем. Державний виконавець не мала права здійснювати нарахування заборгованості за період із травня 2018 року до липня 2024 року. Відповідно до листа державного виконавця від 06 квітня 2022 року ОСОБА_1 мав заборгованість станом на 01 березня 2022 року у розмірі 5 286,40 грн, яку він сплатив наступного дня. Апеляційний суд визнав незаконність нарахування боргу за період з лютого до липня 2024 року, однак узаконив таке нарахування за період з травня 2018 року до січня 2024 року. У березні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Яшан Ю. Б. як представника ОСОБА_2 , в якому вона просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що в нього є заборгованість з аліментів, повторно звертався до виконавця із заявою про наявність чи відсутність у нього боргу задля штучного створення строку для звернення до суду. Такі дії боржника є зловживанням процесуальними правами. Нарахування заборгованості з аліментів за період з травня 2018 року до січня 2024 року державний виконавець здійснював на дохід від здійснення адвокатської діяльності , оскільки така діяльність не була припинена в цей період. Довідки форми ОК-5, ОК-7 не можуть відображати наявність або відсутність доходу від адвокатської діяльності, належним доказом на підтвердження цієї обставини є лише податкова декларація про майновий стан і доходи. У березні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому він просив касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Доводи ОСОБА_2 про наявність у боржника доходу від здійснення адвокатської діяльності не підтверджені належними доказами. ОСОБА_1 надав суду 11 додаткових угод до договорів про захист (представництво) та надання професійної правничої допомоги, які підтверджують що ОСОБА_1 надав правничу допомогу безкоштовно. Нарахування заборгованості від розміру середньомісячної зарплати регіону здійснено безпідставно, оскільки доказів отримання прибутку від зайняття адвокатською діяльністю немає. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Яшан Ю. Б. як представника ОСОБА_2 у цій справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного суду від 13 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 20 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Новомиргородського районного Кіровоградської області від 22 серпня 2014 року у цивільній справі № 395/1162/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2014 року і до повноліття ОСОБА_1 , яке настане ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою державного виконавця Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 03 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 395/1162/14-ц (провадження № НОМЕР_1). 16 серпня 2024 року скаржник звернувся до керівника Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з письмовою заявою про надання інформації про наявність чи відсутність заборгованості по сплаті аліментів із зазначенням суми боргу та роз`ясненням правових підстав нарахування. У відповіді від 12 вересня 2024 року № 78127/30 19-29 додатком до якої є розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яку скаржник отримав засобами електронного зв`язку 12 вересня 2024 року, державний виконавець Колісник О. Д. додатково нарахував аліменти та зазначив борг у сумі 255 840,92 грн, підстава - нарахування від розміру середньостатистичної заробітної плати у регіоні. З матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 відомо, що скаржник до липня 2024 року мав постійне місце роботи, і його заробітку систематично сплачувалися аліменти, сплата яких не врахована при проведенні розрахунку. Скаржник до липня 2024 року не був фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування. У матеріалах виконавчого провадження є повна інформація щодо отримання ОСОБА_1 всіх видів доходу, а саме: відповідь ДУ ДФС у Кіровоградській області від 18 січня 2024 року, звіти роботодавців про здійснені відрахування та виплати аліментів, довідки форми ОК-5, ОК-7. ОСОБА_1 не має доходу від заняття адвокатською діяльністю, з якого не сплачено аліменти (відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу - довідка від 03 вересня 2024 року та довідка від 10 вересня 2024 року; довідка форми ОК-5 Пенсійного фонду України від 03 вересня 2024 року, довідка форми ОК-7 від 03 вересня 2024 року). З 2018 року до липня 2024 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Пропан», ТОВ Хейстек», ТОВ «Енерго-Хаб», ТОВ «Люкспромгаз» ТОВ «Укр Балон Постач», і з його заробітної плати утримувались аліменти згідно з виконавчим листом у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 (довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, звіти і довідки про здійснені відрахування та виплати). Станом на 18 січня 2024 року ОСОБА_1 не перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області як особа, яка займається адвокатською діяльністю (відповідь ГУ ДПС у Кіровоградській області від 19 січня 2024 року № 387/5/11-28-12-01-06). Станом на 01 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 255 840,92 грн. Підстава нарахування від розміру середньостатистичної заробітної плати у регіоні (розрахунок заборгованості зі сплати аліментів № НОМЕР_1 від 01 серпня 2024 року). Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2024 року, у справі № 395/1162/14-ц відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для подання скарги на неправомірні дії та бездіяльність державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Колісник О. Д. та повернено скаргу заявнику. Кропивницький апеляційний суд постановою від 15 серпня 2024 року залишив без змін ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2024 року. Предметом оскарження у вказаній справі був розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 20 лютого 2024 року, згідно з яким заборгованість боржника за період з травня 2018 року до січня 2024 року становить 232 524,92 грн. Судовими рішеннями встановлено, що про наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 232 524,92 грн ОСОБА_1 дізнався 20 лютого 2024 року, а тому скаргу скаржник подав з пропуском строку, визначеного статтею 449 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційни скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Частинами першою та другою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно зі статтею першою Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. За правилами статті 74 Закону № 1404-VIII, розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Згідно зі статтею 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У цій справі суди встановили, що ОСОБА_1 з 2018 року до липня 2024 року, перебував у трудових відносинах з ДП «Пропан», ТОВ Хейстек», ТОВ «Енерго-Хаб», ТОВ «Люкспромгаз», ТОВ «Укр Балон Постач», і з його заробітної плати утримувались аліменти. ОСОБА_1 станом на 18 січня 2024 року не перебував на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області як особа, яка займається адвокатською діяльністю. Встановивши, що ОСОБА_1 до липня 2024 року мав постійне місце роботи і з його заробітку систематично сплачувалися аліменти, сплата яких не врахована при проведенні оспорюваного розрахунку, позивач не надала належних і допустимих доказів отримання ОСОБА_1 доходів від зайняття адвокатською діяльністю, таких відомостей немає і в матеріалах виконавчого провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність дій державного виконавця вимогам закону, адже підстав для нарахування заборгованості з аліментів від розміру середньомісячної зарплати регіону не було. Водночас апеляційний суд встановив, що ухвалою суду від 29 квітня 2024 року у справі № 395/1162/14-ц повернено без розгляду скаргу ОСОБА_1 , предметом розгляду якої був розрахунок заборгованості від 20 лютого 2024 року зі сплати аліментів ОСОБА_1 за період з травня 2018 року до січня 2024 року, відповідно до якого розмір заборгованості становить 232 524,92 грн. Під час розгляду скарги встановлено, що про наявність заборгованості ОСОБА_1 дізнався 20 лютого 2024 року, а скаргу подав з пропуском строку. Оскільки розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01 серпня 2024 року, який є предметом оскарження у цій справі, містить посилання на розрахунок заборгованості станом на 01 лютого 2024 року, за яким боржник вже пропустив строк звернення до суду зі скаргою, апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення без розгляду вимоги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів та скасування розрахунку заборгованості станом на 01 серпня 2024 року за період часу з травня 2018 року до січня 2024 року, включно. Доводи ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд узаконив неправомірне нарахування аліментів за період з травня 2018 року до січня 2024 року, безпідставні, адже суд не досліджував нарахування заборгованості за заявлений період. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо зайняття ОСОБА_1 адвокатською діяльністю та отримання доходу від такої діяльності висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку. Вирішуючи спір між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Порушень норм матеріального права та норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, ухвалу суду першої інстанції в нескасованій частині та постанови апеляційного суду - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Яшан Юлії Борисівни як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2024 року у нескасованій частині і постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов